Поля́на (пол. Polana) — село Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща. Колишнє бойківське село, у рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно переселено, зокрема у село Сталіне Іванівського району Одеської області було переселено 1230 бойків. Населення — 392 особи (2011[1]).

Село
Поляна
пол. Polana
Колишня церква святого Миколая

Координати 49°18′00″ пн. ш. 22°34′00″ сх. д. / 49.30000000002777227336991928° пн. ш. 22.5666700000277771210° сх. д. / 49.30000000002777227336991928; 22.5666700000277771210Координати: 49°18′00″ пн. ш. 22°34′00″ сх. д. / 49.30000000002777227336991928° пн. ш. 22.5666700000277771210° сх. д. / 49.30000000002777227336991928; 22.5666700000277771210

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Бещадський повіт
Гміна Чорна
Висота центру 430 м
Населення 392 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-709
Автомобільний код RBI
SIMC 0348039
GeoNames 761655
OSM 1748182 ·R (Ґміна Чорна)
Поляна. Карта розташування: Польща
Поляна
Поляна
Поляна (Польща)
Поляна. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Поляна
Поляна
Поляна (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Історія

ред.

Село Поляна було одним з найбільших сіл в околицях Солини. Історично доведено, що вже в першій половині XV ст. тут був оборонний пост, а появу самого села відносять до 1456 р. Спочатку в 1510 р. селі з'явився костел, а згодом, у 1533 р. була побудована перша греко-католицька церква. Згідно з переписом населення 1767 р., у Поляні проживало 457 греко-католиків, 384 римо-католики і 47 євреїв. Селяни господарювали на 1663 моргах землі. До 1772 р. село знаходилося в Перемишльській землі Руського воєводства.

У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. В селі діяли дві народні школи: польська, заснована Товариством народних шкіл, і русинська (українська). У 1870 р. тут почали видобувати нафту. Більшість населення працювало на розробці 20 навколишніх нафтових свердловин.

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. входило до складу ґміни Поляна. На 1921 р. в селі — 213 будинків, у яких проживає 1342 мешканці: 511 греко-католиків, 731 римо-католик, 99 юдеїв. У 1931 р. село налічувало 1604 мешканця, займало 2170 гектарів, з яких 1734 використовувалися під сільське господарство [23]. У міжвоєнний період існували ансамбль скрипалів та аматорський театр, у селі налічувалось сім крамниць [22. С. 7, 173]. В Поляні було значне польське населення. На 01.01.1939 у селі було 1790 жителів (800 українців-грекокатоликів, 200 українців-римокатоликів, 670 поляків і 120 євреїв)[2].

У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 28 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до неї[3]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Ліськівського району (районний центр — Лісько)[4]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В серпні 1944 року радянські війська знову оволоділи територією села. В березні 1945 року територія віддана Польщі.

Після передачі цієї території Польщі родини русинів-українців були примусово переселені до села Сталіне, а після проведення операції «Вісла» — до околиць міста Легниця. Терен, з якого проводилося виселення, належав до етнічних земель бойків — субетнічної групи українського народу. Прихильність до рідних місць, як один із проявів консерватизму бойків, була настільки сильною, що старші покоління сприймали виселення як катастрофу всього свого життя.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія

ред.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 205 44 137 24
Жінки 187 45 108 34
Разом 392 89 245 58

Греко-католицька церква Святого о. Николая

ред.

Дерев'яна церква збудована у 1790 році, була парафіяльною, належала до Лютовиського деканату Перемиської єпархії УГКЦ. Після виселення українців церква використовували як зерновий склад місцевого держгоспу, з 1969 р. — парафіяльний костел. Храм є зразком класичної дерев'яної бойківської церковної архітектури. Пам'ятка є в туристичному маршруті «Шлях дерев'яної архітектури».

Примітки

ред.
  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 43, 119.
  3. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

ред.