Відкрити головне меню

Хміль (пол. Chmiel) — давнє українське село в Польщі, в гміні Літовищі Бещадського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 157 осіб (2011[1]).

Село
Хміль
пол. Chmiel
Chmiel, cerkiew św. Mikołaja (HB1).jpg
Колишня церква у Хмелі - тепер костел

Координати 49°13′00″ пн. ш. 22°36′00″ сх. д. / 49.21667000002777569989° пн. ш. 22.600000000027780089340013° сх. д. / 49.21667000002777569989; 22.600000000027780089340013Координати: 49°13′00″ пн. ш. 22°36′00″ сх. д. / 49.21667000002777569989° пн. ш. 22.600000000027780089340013° сх. д. / 49.21667000002777569989; 22.600000000027780089340013

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Бещадський повіт
Гміна Літовищі
Перша згадка 1526
Населення 157 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-713
Автомобільний код RBI
SIMC 0356145
GeoNames 774525
Хміль. Карта розташування: Польща
Хміль
Хміль
Хміль (Польща)
Хміль. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Хміль
Хміль
Хміль (Підкарпатське воєводство)

ГеографіяРедагувати

Село розташоване на правому березі річки Сян, біля гірського хребта — Отрит (пол. Otryt). Знаходилось на межі Лемківщини і Бойківщини.

ІсторіяРедагувати

Ймовірно, було засноване ще за часів княжої Русі. Знаходиться на споконвічних русько-українських землях. Село закріпачене на початку XVI ст. Кмітами на волоському праві. До 1772 р. село знаходилося в Сяноцькій землі Руського воєводства.

У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. З 1867  р. село належало до Ліського повіту.

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. входило до складу ґміни Затварниця. На 01.01.1939 в селі було 590 жителів, з них 540 українців-грекокатоликів, 40 поляків (прибулі працівники тартака) і 10 євреїв[2].

У 1939 р. німецько-радянський кордон відділив від села лівобережну частину, звану Хмілинчик. У 1940-1951 рр. село належало до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області, була Хмільська сільрада. 200-метрову прибережну смугу очистили від жителів і хат, залишивши одну для спостережного пункту прикордонників, обладнаного телефонним зв’язком з Літовищами.

У рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно переселено, зокрема в Ширяївський район Одеської області. Натомість тут був у 1951-1959 рр. польський держгосп. За програмою 1960 року заселяли село польськими поселенцями.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

ЦеркваРедагувати

У 1589 р. вперше згадується церква в селі, церква була дерев’яна і її спалили шведи в 1709 р., дзвіниця уціліла. В 1795 р. поруч зі вцілілою дзвіницею споруджена нова церква святого Миколая, яку розібрано в 1904 р. На тому ж місці в 1906 р. зведена нова церква. Знята в 1968 р. у фільмі Пан Володийовський як Рашків, за первісним планом мала бути спалена, однак через протести консервативних кіл громадськості церква вціліла.

Була парафіяльною церквою Затварницького деканату до 1924 р., опісля — Лютовиського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Після виселення українців церква використовувалась під пожежний склад, а з 1969 р. —— під костел Св. Миколая.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 88 17 62 9
Жінки 69 19 41 9
Разом 157 36 103 18

Пам'яткиРедагувати

На прицерківному цвинтарі кілька надгробків XIX-XX ст. та надмогильна плита Феронії Орлицької (Дуб’янської) з 1644 р. з церковнослов’янським написом і гербом (на цьому місці стояла попередня церква).

У дзвіниці є церковний дзвін 1932 року, перевезений із села Руське.

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хміль (Польща)

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 42, 119.
  3. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати