Філатов Борис Альбертович

український журналіст, правник, політик та бізнесмен

Бори́с Альбе́ртович Філа́тов (7 березня 1972(1972-03-07), Дніпро) — український журналіст, адвокат, бізнесмен, політик. Міський голова Дніпра з 2015 року. Народний депутат Верховної Ради України VIII скликання, позафракційний (2014—2015). Один з лідерів і засновників політичної партії «Пропозиція»[3]. Кандидат юридичних наук (1997).

Борис Філатов
Борис Філатов
Борис Філатов
Борис Філатов
Міський голова Дніпра
Нині на посаді
На посаді з21 листопада 2015
ПопередникІван Куліченко

Народився7 березня 1972(1972-03-07) (52 роки)
ДніпропетровськУРСР
Виборчий округОВО № 27
Відомий якжурналіст, політик
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьросіянин [1][2]
Alma materДніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Політична партіяУКРОП (–2018)
безпартійний
Пропозиція (2020–)
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України
Борис Філатов на сайті Верховної Ради
Народний депутат України
VIII скликання
УКРОП 27 листопада 2014 26 листопада 2015

Картка на сайті Верховної Ради України

Член президії першого Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України[4]. 4 березня 2014 року призначений заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Коломойського з внутрішньої політики[5]. 6 листопада 2014 р. рішенням Центрвиборчкому України визнаний переможцем на виборах за 27 одномандатним виборчим округом (Дніпропетровськ)[6].

Життєпис

ред.

Народився Борис Філатов 7 березня 1972 року в Дніпропетровську (нині — Дніпро) у родині педагогів.

Батько — Альберт Борисович Філатов був викладачем на кафедрі філософії в Дніпропетровському державному університеті, де пропрацював 20 років. Мати — Луїза Трохимівна Філатова викладала російську мову і літературу в хіміко-технологічному та металургійному інститутах.

Освіта

ред.

В перший клас пішов у Бамако, столиці Малі. Там його батьки проживали на колишній французькій базі ВПС. Навчався лише один рік, після чого родина повернулась в м. Дніпро[7]

Навчався у Дніпропетровській школі № 73.

1993 року закінчив з відзнакою Дніпровський державний університет за двома спеціальностями: «історія та суспільствознавство» і «правознавство».

1997 року захистив кандидатську дисертацію в Одеській національній юридичній академії за спеціальністю «Теорія права. Філософія права»[8]. На той момент був наймолодшим кандидатом юридичних наук в Україні.

Адвокатська діяльність

ред.

У професії з 1996 року. У 2000 році отримав свідоцтво на право адвокатувати.

Відкрив адвокатський бізнес, працював юрисконсультом, викладачем цивільного права в Академії митної служби України. Брав участь у судових справах, в тому числі, пов'язаних з інтересами олігарха Ігоря Коломойського. Філатова вважають штатним адвокатом групи «Приват», що спеціалізується на переділі корпоративної власності[9].

Сам Борис Філатов це заперечує, оскільки в цей же період він супроводжував процеси, що стосувалися ВАТ «Миколаївський глиноземний завод», ВАТ «Одесаобленерго», ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» та інших підприємств, до яких група «Приват» не має стосунку. Філатов співпрацював з великою кількістю фінансово-промислових груп України:

«Я ніколи не був особливо з ним разом. Так, ми знайомі, так, ми разом працювали. У своєму позапозаминулому житті я був адвокатом групи „Приват“. Але я не тільки був адвокатом групи „Приват“, я також обслуговував усі найбільші промислово-фінансові групи в країні. Я знайомий з усіма так званими олігархами, з першою десяткою Forbes — так точно. Я ніколи не був співробітником „Приватбанку“. Я ніколи не був у Ігоря Валерійовича на побігеньках»[10]

В процесі адвокатської діяльності Філатов нерідко вступав в конфлікти з політиками, які підтримували його опонентів. Зокрема, з народними депутатами Інною Богословською і Святославом Олійником[11], головою Дніпропетровської облдержадміністрації Володимиром Яцубою[12][13], екс-прем'єром Павлом Лазаренком[14].

В ході відкритої полеміки, яку Борис Філатов вів з деякими політичними діячами, останні неодноразово намагалися його дискредитувати через підконтрольні ЗМІ. Так, у дніпропетровській обласній газеті «Дніпровська правда», контрольованій Павлом Лазаренком, була розгорнута інформаційна кампанія з дифамації Філатова[15][16][17]. Неетичні публікації з'являлися і в низці центральних друкованих видань.

Журналістика

ред.

2005 року Філатов відійшов від адвокатської діяльності й зайнявся журналістикою. З 2005 до 2010 він був автором і ведучим телепрограми «Губернські хроніки» на регіональному 9 каналі, який пов'язують з групою «Приват».

«Губернські хроніки» отримали широку популярність завдяки гучним журналістським розслідуванням професійної і громадської діяльності українських чиновників і політиків. Під час передвиборчої кампанії 2006 9 канал став єдиним ЗМІ, позбавленим ліцензії на мовлення за позовом партії «Віче».[18] Судове рішення було пов'язане з тим, що в своїй програмі Філатов назвав «Віче» «продуктом одноразового використання».[19] На виборах 2006 партія «Віче» набрала лише 1,2 % голосів і незабаром зникла з політичної арени. В процесі журналістської діяльності Борис Філатов приділяв велику увагу розслідуванням діяльності екс-прем'єра Павла Лазаренка. За результатами розслідувань знято два телевізійні фільми, в яких розкривалася суть звинувачень, пред'явлених Лазаренку в США, а також видано книгу «Феномен Лазаренка» (2008)[20].

У зв'язку з високою популярністю програми деякий час навколо неї точилася суперечка щодо авторських прав. Двічі 9 канал намагався відновити програму у своєму ефірі, але з іншим ведучим. Однак обидві спроби були невдалими.

У 2010 пішов з 9 каналу[21] і став вести передачу під назвою «Губернські прогнози» в ефірі Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії (ДОДТРК) на 51 каналі[22]. Цей факт деякі спостерігачі розцінили як розрив Бориса Філатова із групою «Приват». Опосередковано даний висновок підтверджувався критичними телесюжетами та публікаціями щодо Філатова, ініційованими керівництвом 9 каналу. Але згодом телеканал публічно приніс колишньому співробітнику свої вибачення.

Після переходу Бориса Філатова з 9 каналу на 51 канал народний депутат Святослав Олійник заявив, що Філатов працює на Партію регіонів.[23] Сам Філатов, який не входив до лав жодної політичної партії, свій крок мотивував інакше. За його словами, телепроєкт «Губернські хроніки» за п'ять років себе вичерпав. Крім того, небажання вести програму, яка гостро критикує владу, Філатов пояснив тим, що перебуває в дружніх стосунках з новим губернатором Дніпропетровщини Олександром Вілкулом[24] і що саме Вілкул запропонував йому почати новий проєкт на ДОДТРК[25] Згодом дружні стосунки з віце-прем'єр-міністром зійшли нанівець через «наїзд» держорганів за замовленням Вілкула і спробу відібрати «Дніпропетровський стрілочний завод» у одного з бізнес-партнерів Філатова — Олега Левіна[26].

Борис Філатов зняв низку телефільмів про свої подорожі: «Югославські хроніки» (2005) — про наслідки громадянської війни в Югославії, «Арабські хроніки» (2006) — про руйнування негативних стереотипів щодо близькосхідних держав; «Американські хроніки» (2007, 2 частини) — про звичаї та побут американської глибинки, «Канадські хроніки» (2008, 3 частини) — про долі членів української діаспори; «Європейські хроніки» (2009, 4 частини) — про плюси і мінуси життя в об'єднаній Європі; «Африканські хроніки» (2010—2011, 3 частини) — про родоплемінну ворожнечу (трайбалізм), яка здатна знищити не лише Африку, а й Україну[27].

У червні 2017 року на з'їзді фестивалю блогерів у Дніпрі мер Дніпра Борис Філатов на прохання учасника «А можна українською? Я не розумію російської» заявив «Нє разумієте? Ну так сідітє і нє слушайтє. Я вам могу толька пасачуствавать, єслі ви нє разумієте» (фраза вимовлена сумішшю української та російської)[28].

Громадська діяльність

ред.

У жовтні 2007 Борис Філатов організував збір коштів для допомоги людям, постраждалим від вибуху побутового газу в житловому будинку на вул. Мандриківській у Дніпропетровську, внаслідок якого загинули 23 людини, з яких 9 дітей.[29] За п'ять днів вдалося зібрати понад 3 млн грн., які були розділені серед мешканців зруйнованого будинку. Майже половину грошей перерахував російський бізнесмен Вадим Новинський, до якого звернувся Філатов[30].

У травні 2011 на щорічному конгресі Міжнародного товариства колекціонерів нецке (International Netsuke Society) Бориса Філатова обрано головою філії Міжнародного товариства колекціонерів нецке в країнах СНД.[31] Після анексії Криму в березні 2014 року Філатов склав із себе повноваження голови філії[32].

У жовтні 2011 відбулася аудієнція Бориса Філатова у Її Імператорської Величності, Принцеси Японії Такамадо[en], вдови двоюрідного брата нинішнього Імператора Акіхіто. У рамках аудієнції Філатов розповів принцесі про розвиток українсько-японських зв'язків, про проведення наукових досліджень у галузі історії нецке, популяризацію культури нецке в Україні, а також роботу філії Міжнародного товариства колекціонерів нецке в країнах СНД, головою якої він є[33].

Борис Філатов є головою оргкомітету міжнародного парусного проєкту «Навколосвітнє плавання давньослов'янської лодії „Русич“».[34] Він регулярно надає підтримку, зокрема фінансову, відомим мандрівникам — братам Сергію та Олександру Синельникам, Ігорю Соколову, іншим мандрівникам-ентузіастам з України та країн СНД[35].

Він опікується культурологічними проєктами «Номади»[36] і «Україна очима птахів». У рамках першого проєкту раз у два роки в Києві і Дніпрі організується фотовиставка робіт мотомандрівників[37]. У рамках другого проєкту — готується видання альбому унікальних фотознімків Україні з висоти пташиного польоту[38]. До участі у цьому проєкті залучені молоді, але вже визнані у світі та відомі фотохудожники України.

Філатов є членом Опікунської ради Європейської асоціації українців (базується у Брюсселі), яка об'єднує українців, що протягом тривалого часу проживають в країнах ЄС. Борис є церковним старостою новозбудованого Свято-Іоанно-Златоустівського храму Московського патріархату в Дніпрі[39].

Політика

ред.

Участь у Революції гідності

ред.

Під час Революції гідності активно підтримував Євромайдан у Дніпропетровську організаційно, юридично, фінансово, а також інформаційно, за що разом зі своїм бізнес-партнером Геннадієм Корбаном піддався переслідуванню з боку віцепрем'єра Олександра Вілкула, який впливав на регіональну владу[40][41][42][43].

Переслідування Корбана і Філатова почалося в рамках боротьби з Революцією гідності в Дніпрі після розгону протестувальників 26 січня. Воно було багатокомпонентним і включало в себе інформаційну, силову та «правову» складові.

Силову атаку забезпечили бійці «Беркута», які, за словами Бориса Філатова, загонами по 30-40 осіб пройшли по офісах Корбана, Філатова і партнерів з обшуками під приводом пошуку екстремістів. Документів, що санкціонують обшук, у них не було. Заступник голови Бабушкінського (нині - Шевченківського) районного суду, один із відомих «суддів Майдану» Микола Бібік ухвалив рішення про примусовий привід Корбана і Філатова до суду, що за фактом означало затримання і арешт[44][45].

28 січня 2014 року Філатов і Корбан залишили Україну, після від'їзду заявивши, що їх переслідує за громадянську позицію «влада Дніпропетровської області, якою курує віце-прем'єр міністр Вілкул О.Ю.»[46].

29 січня 2014 року на Філатова і Корбана послідувала інформаційна атака дніпропетровського нардепа-регіонала Дмитра Шпенова, який звинуватив бізнесменів у рейдерстві. У блозі Шпенова на сайті «Корреспондент» на адресу Філатова і Корбана вже містяться звинувачення, які після обрання Філатова народним депутатом і мером будуть регулярно відтворюватися на адресу Корбана («рейдерство») і Коломойського (створення «приватних армій», спроба перевороту)[47].

30 січня 2014 року Філатов повідомляє, що рішення суду про їх примусовий привід до суду (за фактом - арешт) офіційно скасовано[44]. Однак тиск влади на прихильників Євромайдану тривав. Борис Філатов описав обстановку в Дніпрі:

У місті масово затримують студентів і школярів старших класів. Виписують арешти за знайдені прапори Євромайдану. Одному з наших працівників хотіли зрізати двері у квартирі, оскільки прийшли з обшуком шукати вибухівку[44].
— Борис Філатов

Мінімізуючи конфлікт, і Філатов, і Корбан публічно представлять те, що відбувається, як зведення Вілкулом особистих рахунків за «якусь минулу образу»[45].

2 лютого Філатова і Корбана було запрошено до Кнесету Ізраїлю і вони зустрілися там із депутатами, а ввечері з ними неформально поспілкувався спікер Кнесету Юлій Едельштейн[48][49].

Заступник голови Дніпропетровської обласної адміністрації

ред.

Після зміни влади в Україні внаслідок втечі Януковича головою Дніпропетровської обласної адміністрації 2 березня 2014 р. було призначено олігарха Ігоря Коломойського замість «регіонала» Дмитра Колеснікова, а вже 4 березня 2014 року заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації з питань внутрішньої політики став Борис Філатов. Також заступниками голови ОДА стали Святослав Олійник і Геннадій Корбан.

17 квітня 2014 р. у ході російсько-української війни запропонував грошову винагороду за «найманців», звільнені адміністративні будівлі та зброю.

У Верховній раді

ред.

Після свого призначення у 2014 році заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації з внутрішньої політики Філатов балотувався до Верховної Ради України VIII скликання. 6 листопада того ж року рішенням Центрвиборчкому України він був визнаний переможцем на виборах за 27 одномандатним виборчим округом (Дніпропетровськ). Помічником Філатова був його бізнес-партнер з Дніпра Михайло Кошляк[50].

 
Філатов у Верховній раді, травень 2015

24 листопада 2015, після обрання міським головою Дніпропетровська, написав заяву про складання повноважень народного депутата України[51][52], однак 26 листопада Верховна Рада не підтримала його заяву[53], і повноваження були зняті лише через місяць, 24 грудня[54]. При цьому в одномандатному виборчому окрузі Філатова нові вибори до квітня 2016 роки так і не відбулися, адже питання позбавлення повноважень депутата ще не було остаточно вирішено[55].

Міський голова Дніпра

ред.

Восени 2015 року був висунутий партією «УКРОП» (засновниками якої вважаються також І.Коломойський і Г.Корбан) на посаду міського голови Дніпропетровська[56]. У першому турі виборів 25 жовтня посів 2-ге місце, набравши 35,77 % голосів виборців. У другому турі 15 листопада переміг свого опонента, колишнього губернатора О.Вілкула, набравши 52,31 % голосів (184 874) виборців. 27 листопада 2015 року більшість депутатів Дніпропетровської міської ради (43 з 64 депутатів) покинули сесію під час складання присяги міського голови Борисом Філатовим в знак протесту проти фальсифікацій і підкупу виборців, які, на їхню думку, мали місце в ході виборів[57]. У свою чергу мер Філатов наголосив тоді, що прийняв присягу без відхилень від чинного законодавства[58]. За словами Філатова, відразу після завершення виборів до місцевих органів влади були спроби розхитати роботу міської ради, однак ситуацію вдалося владнати[59].

У травні 2016 року Філатов заявив, що перейменування Дніпропетровська в Дніпро в рамках декомунізації є не на часі і попросив спікера ВРУ Парубія не підписувати відповідний документ[60].

У перший рік каденції вдалося погодити з турецькою компанією контракт на подальше будівництво місцевого метрополітену[61]. Навесні 2016 року в місті почали перший за понад півстоліття капітальний ремонт Центрального мосту.[62] Також у місті стартувала робота з системної підтримки бійців АТО та їхніх сімей[63]. Влітку 2017 року в Дніпрі з'явилися унікальні для України тролейбуси з автономним ходом[64].

1 листопада 2018 — Філатова внесли до санкційного списку РФ.

У 2018 році Філатов вийшов з партії «УКРОП»[65].

22 липня 2019 року Філатов запропонував президентові Зеленському якомога швидше провести дострокові місцеві вибори, щоб таким чином місцева влада склала іспит довіри виборців[66].

22 листопада 2020 переміг у другому турі виборів (78,1 % проти 18,8 % у Загіда Краснова) залишився міським головою Дніпра.[67]

16 травня 2021 року, за особистим розпорядженням Філатова, над міськрадою м. Дніпра в знак солідарності було піднято державний прапор Ізраїлю[68].

9 лютого 2022 року біля входу до будівлі міськради на Алеї багатонаціонального міста на флагштоку замінили офіційний прапор Білорусі на біло-червоно-білий стяг[69]. Наступного дня прокуратура Білорусі відкрила кримінальну справу проти Філатова за «розпалювання національної ворожнечі»[70]. МЗС Білорусі надіслало ноту протесту українській стороні. Вимогою називають повернення білоруського державного прапору на місце[70].

19 жовтня 2022 Борис Філатов розповів, що відмовився від хабаря у 22 млн євро від забудовника Максима Микитася за можливість будувати метро в місті за кошти Європейського банку реконструкції і розвитку. Микитася затримали, розпочате кримінальне провадження[71].

Оцінки діяльності

ред.

З 2014 по 2021 рік Борис Філатов входив до рейтингу «100 найвпливовіших українців» за версією журналу «Фокус». Так, у 2014 році журналісти видання зазначили, що «Філатов організував роботу з будівництва оборонних споруд, зайнявся вивезенням, лікуванням і реабілітацією поранених із зони АТО, а також брав участь у переговорах щодо звільнення полонених українських солдатів — багатьох повернув у сім'ї»[72].

У 2019 році видання «Фокус» зазначало, що «Борис Філатов залишається в кріслі мера не тільки завдяки вмінню досягати успіху в кризових ситуаціях. Особливу роль він приділяє піару, знаменитий своєю експресивною лексикою у Facebook, де, не соромлячись у виразах, коментує те, що відбувається в Україні»[73]. У 2021 році журналісти відзначали, що «амбітні будівельні плани, про які Борис Філатов заявляв на початку року, почали здійснюватися. Майже в кожному районі міста 2021 року тривають будівельні або відновлювальні роботи. Проєкти масштабні: десь дворівневі набережні, десь великі спорткомплекси, десь — паркові зони»[74].

Рейтинг впливу

ред.

Згідно з рейтингом журналу «Фокус» «100 найвпливовіших українців»:

  • 2014 рік — № 52[72];
  • 2015 рік — № 66[75];
  • 2016 рік — № 66[76];
  • 2017 рік — № 53[77];
  • 2018 рік — № 70[78];
  • 2019 рік — № 67[73];
  • 2020 рік — № 77[79];
  • 2021 рік — № 68[74].

Нагороди, звання та відзнаки

ред.
  • Орден «За заслуги» III ст. (15 вересня 2014) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, реалізацію програм розвитку Дніпропетровської області, багаторічну сумлінну працю[80].
  • Заслужений журналіст України (13 листопада 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток телебачення і радіомовлення в Україні, створення творчих і тематичних програм, широке інформування громадськості, високу професійну майстерність[81].
  • грудень 2008 — ювілейний орден Священного Синоду УПЦ МП рівноапостольного князя Володимира «1020-річчя Хрещення Русі»[82].
  • листопад 2009 — орден Почаївської Божої матері[83].
  • липень 2010 — грамота Патріарха Московського і всія Русі, предстоятеля Російської православної церкви Кирила[84].
  • листопад 2010 — відзнака предстоятеля УПЦ московського патріархату Митрополита Володимира «За особливі заслуги перед УПЦ (МП)»[85].
  • 2015 — пам'ятна патріотична медаль «За оборону Донбасу» (нагорода Правого сектору).
  • В 2023 році став одним з 15 лідерів у категорії "Державне управління" рейтингу "Список лідерів України УП-100"[86] видання Українська правда.

Захоплення

ред.

Вивчає історію, культуру, мистецтво, філософію і етнографію Японії.[87] Має велику колекцію нецке, в якій представлені мініатюрні скульптури різних японських майстрів XVII—XIX ст.[88] Колекція нецке оцінюється у 163 млн грн.[89].

Борис Філатов захоплюється мотомандрівками. На своєму мотоциклі проїхав понад 50 країн світу, перетнув кілька континентів — Північну Америку від Атлантичного океану до Тихого, Азію, Європу. У 2010 здійснив африканський трансконтинентальний пробіг через вісім країн африканського континенту («Проєкт ТрансАфрика»)[90].

Він також пристрасний шанувальник дайвінгу, здійснив більше 250 занурень, в тому числі складних, на газових сумішах — в печери та на затонулі судна. Свої подорожі він описував у дописах для російського журналу «Октопус»[91][92].

Брав участь у міжнародному космічному проєкті Virgin Galactic під номером 145. У 2014 планував здійснити суборбітальний політ на кораблі SpaceShipTwo як перший космічний турист від України[93].

Сім'я

ред.
  • Дружина — Марина
  • Донька — Катерина

Статки

ред.

У 2006 задекларував доходи за 2005, що дозволили йому увійти до числа офіційних доларових мільйонерів[94].

Декларація за 2015 рік свідчить, що Філатов має: 3,6 млн грн і 1,11 млн $ готівкою, 5 наручних годинників Breguet, Cartier, Officine Panerai, Audemars Piguet Atmos, автомобіль Toyota Land Cruizer FJ140 (1963), DeLorean DMC-12 (1981), BMW R27 (1961), Mercedes-Benz S600 (2012), Mercedes-Benz (1969), Jaguar (1989), Dodge RAM (2008), 4 одиниці водного транспорту і вертоліт[95]. Також мер Дніпра володіє акціями чотирьох обленерго, ПАТ «Дніпровагонмаш», ПАТ «ІВП Енергія», ВАТ «Обленерговідобудування» і «Мода-сервіс».[89]

Цікаві факти

ред.
  • 2017 року Філатов знявся в рекламному ролику піцерії «Veterano»[96].
  • Посольство Білорусі в Україні направило до Міністерства закордонних справ України ноту протесту, а згодом у Білорусі завели кримінальну справу на Філатова за підозрою у «розпалюванні національної ворожнечі» через заміну державного прапора Білорусі біля будівлі міськради на БЧБ-прапор.[69][70]

Примітки

ред.
  1. [Український Моссад, дзвінки через Залужного, громадянство Корбана – ФІЛАТОВ - ДИВИСЬ! на YouTube]
  2. [Мэр Днепра Борис Филатов. "ГОРДОН" (2017) на YouTube]
  3. Сайт партії "Пропозиція" - Про партію. Сайт партії "Пропозиція" (укр.). Процитовано 29 вересня 2021.
  4. Філатова обрали до президії першого Конгресу місцевих та регіональних влад. РБК-Украина (рос.). Процитовано 29 вересня 2021.
  5. Бизнесмен Борис Филатов назначен замом Коломойского, Днепропетровск. Комментарии, 04.03.2014. Архів оригіналу за 04.03.2014. Процитовано 04.03.2014.
  6. Результати голосування на виборчих дільницях округу 27, Центральна виборча комісія, офіційний сайт. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 грудня 2014.
  7. Украина, Комментарии. Персона Филатов Борис Альбертович | Комментарии Украина. https://comments.ua (рос.). Процитовано 31 травня 2023.
  8. Філатов Борис Альбертович. Досьє
  9. Група «Приват»" — рейдер № 1 в Україні, газета «Лица», 26 березня 2007. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 28 лютого 2012.
  10. Місяців з десять ми не спілкуємося взагалі. Я йому нічого не винен. ua.censor.net.ua. Цензор.нет. 27 листопада 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
  11. Група Портнова посварилася з «Приватом» через посаду дніпропетровського мера, ІА «ВідеоНовини». Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 1 березня 2012.
  12. Дніпропетровськ: губернаторські пристрасті, Академія влади, 14 квітня 2005
  13. Дніпровський злам, Щотижневик «2000», № 10 (260) 11-16 березня 2005. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 1 березня 2012.
  14. Суд позбавив Лазаренка депутатських повноважень, ІА УНІАН, 29 серпня 2006
  15. Чи то Конституція, чи то…, Газета «Дніпровська Правда»
  16. Страшний сон Бориса Філатова, або Як вкрасти Україну?, Газета «Дніпровська Правда»
  17. Лазаренко — в Україну, Філатов — в Америку, Газета «Дніпровська Правда»
  18. Дніпропетровський «9 канал» позбавили ліцензії до кінця виборчої кампанії, Корреспондент.net, 17 березня 2006
  19. Борис Філатов: «Я таке почув від Богословської, що дитину довелося виводити в сусідню кімнату», Сайт «Обозреватель», 15 березня 2006
  20. Про Павла Лазаренка багато років потому, ІА РІЦ, 18 липня 2008. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 серпня 2011.
  21. «Губернські хроніки» покидають ефір, «Газета по-днепровски», 22 квітня 2010. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 12 серпня 2011.
  22. Борис Філатов: «Горили цікавіше політиків», 26 квітня 2010. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 1 березня 2012.
  23. Народний депутат Олійник звинуватив журналіста у зв'язках із кримінальним елементом, а Яценюка назвав злодієм, 10 лютого 2011
  24. Борис Філатов йде з ефіру і летить у космос, «Новини Дніпропетровська», 19 квітня 2010. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 1 березня 2012.
  25. Борис Філатов: «Зводити рахунки в ефірі я не дозволю нікому», «Новини Дніпропетровська», 1 листопада 2010[недоступне посилання з липня 2019]
  26. Вілкул в овечій шкурі. Як віце-прем'єр-міністр «віджимає» завод, "Дзеркало тижня. Україна "№ 8, 01.03.2013. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 24 лютого 2014.
  27. Канал користувача Борис Філатов на Youtube
  28. «Я вам могу толька пасачуствавать!» — Тверезий погляд, 23.06.2017
  29. В результаті вибуху у Дніпропетровську постраждали 4 будинки, УНІАН, 13 жовтня 2007
  30. Дніпропетровський журналіст зібрав понад 3 млн грн. постраждалим від вибуху газу, УНІАН, 22 жовтня 2007
  31. Міжнародне товариство нецке створило відділення по країнах СНД, УНІАН, 3 червня 2011
  32. Філатов: Навіщо кликати іноземців до Кабміну, якщо прокурори в долі, ЛІГА, 03 грудня 2014
  33. Український колекціонер нецке зустрівся з японською принцесою, УНІАН, 20.11.2011
  34. Відбулася презентація експедиції лодії «Русич» в Індійському океані: плавання присвячене М.Міклухо-Маклаю", сайт російських мандрівників братів Сергія та Олександра Синельників, 14 квітня 2011
  35. На Великому освяченні храму святителя Іоанна Златоустого у Дніпропетровську, сайт російських мандрівників братів Сергія та Олександра Синельників, 26 листопада 2010
  36. Борис Філатов став комісаром, газета «Горожанин» (Дніпропетровськ), 24 травня 2010. Архів оригіналу за 5 грудня 2011. Процитовано 12 серпня 2011.
  37. Триває фотовиставка «Номади: Facebook», УНІАН, 2 квітня 2010
  38. Борис Філатов знімав «Україна очима птахів» над Донбасом
  39. Напередодні приїзду Блаженнішого Митрополита Володимира до Дніпропетровська організатори візиту провели прес-конференцію, сайт Дніпропетровської єпархії УПЦ, 24 квітня 2010. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 12 серпня 2011.
  40. Геннадий Корбан: нас собирались арестовать. evreiskiy.kiev.ua. Київ Єврейський. 29 січня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  41. Власти Днепропетровска обесточили торговый центр, на котором транслируют "5 канал". pravda.com.ua. Українська правда. 25 січня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  42. Революционный ТЦ "Пассаж" в Днепропетровске вывесил флаг Евросоюза и транслирует "Лебединое озеро". censor.net. Цензор.нет. 26 січня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  43. Борис Філатов про життя без "понятій" та "по-понятіям". hromadske.ua. 25 червня 2014.
  44. а б в Правоохранители дали "задний ход" делу владельцев ТЦ "Пассаж" в Днепропетровске. Владельцы требуют официально опровержения. censor.net. Цензор.НЕТ. 30 січня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  45. а б Почему Геннадий Корбан и Борис Филатов покинули Украину. biz.liga.net. Лига.net. 31 січня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  46. Шимон Бриман (5 лютого 2014). Корбан в Израиле: «Попросите олигархов — и они спасут Украину». forumdaily.com. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 6 березня 2023.
  47. Дмитро Шпенов (29 січня 2014). Корбан и Филатов - рейдеры-псевдоопозиионеры. blogs.korrespondent.net. Корреспондент. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  48. Геннадий Корбан и Борис Филатов пока задержатся в Израиле. evreiskiy.kiev.ua. Київ єврейський. 3 лютого 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  49. Спикер Кнессета обеспокоен проявлениями антисемитизма со стороны украинских чиновников. news.obozrevatel.com. Обозреватель. 3 лютого 2014. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 6 березня 2023.
  50. Донька соратника мера Дніпра Філатова спровокувала "мовний" скандал (відео). ФОКУС (укр.). 11 серпня 2022. Процитовано 11 серпня 2022.
  51. Філатов відмовляється від депутатства
  52. Філатов заявив про рішення скласти депутатські повноваження
  53. Рада відмовилася позбавити мандата Філатова, Огнєвіч і Атрошенка
  54. Рада достроково позбавила Філатова депутатських повноважень. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
  55. Жанна Усенко-Чорна: Західним політикам, які вимагають виборів на Донбасі, здається, зраджує здоровий глузд
  56. Філатов Балотується в мери Дніпропетровська
  57. Більшість депутатів Дніпропетровської держради покинула сесію під час прийняття присяги мера Філатовим
  58. Філатов заступив на посаду мера Дніпропетровська
  59. Борис Філатов відзвітував про перші 100 днів роботи
  60. Филатов попросил Парубия не подписывать переименование Днепропетровска в Днепр. LB.ua. Процитовано 1 травня 2017.
  61. Турки будуватимуть в Дніпрі метро
  62. Філатов розповів, як виглядатиме Центральний міст після ремонту. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
  63. Звіт Філатова про роботу в Дніпрі
  64. У Дніпрі презентували унікальні для України тролейбуси з автономним ходом // УНІАН
  65. Мер Дніпра Філатов заявив, що вийшов з партії «УКРОП». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 12 жовтня 2021.
  66. Філатов закликав Зеленського оголосити дострокові місцеві вибори. РБК-Україна (рос.). Процитовано 23 липня 2019.
  67. Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Місцеві вибори 2020". www.cvk.gov.ua. Процитовано 10 листопада 2021.
  68. Мер Дніпра Філатов вивісив прапор Ізраїлю над міськрадою: Не на підтримку «однієї зі сторін», а за близьких, які змушені сидіти у бомбосховищах. 16.05.2021, 23:35
  69. а б Мураха, Іван (9 лютого 2022). У Дніпрі перед будівлею мерії змінили кольори прапору Білорусі: Філатов пояснив причину. Дніпроград. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 10 лютого 2022.
  70. а б в Губа, Роман (10 лютого 2022). У Білорусі завели кримінальну справу проти мера Дніпра Бориса Філатова. Deutsche Welle. Процитовано 10 лютого 2022.
  71. Філатов розповів, як йому пропонували хабар у 22 млн євро. УП. 19.10.2022. Процитовано 19.10.2022.
  72. а б 100 самых влиятельных украинцев-2014. Полный список. focus.ua. Фокус. 26 грудня 2014.
  73. а б #67 Борис Филатов в рейтинге «100 самых влиятельных украинцев». focus.ua. Фокус. 23 грудня 2019.
  74. а б #68 Борис Филатов в рейтинге «Зеленский vs Ахметов. 100 самых влиятельных украинцев по версии журнала Фокус». focus.ua. Фокус. 13 грудня 2021.
  75. 100 самых влиятельных украинцев. Полный список. focus.ua. Фокус. 28 грудня 2015.
  76. 100 самых влиятельных украинцев. Полный список. focus.ua. Фокус. 27 грудня 2016.
  77. 100 самых влиятельных украинцев. focus.ua. Фокус. 19 грудня 2017.
  78. #70 Борис Филатов в рейтинге «100 самых влиятельных украинцев». focus.ua. Фокус. 17 грудня 2018.
  79. #77 Борис Филатов в рейтинге «Время миньонов. 100 самых влиятельных украинцев по версии журнала Фокус». focus.ua. Фокус. 14 грудня 2020.
  80. Указ Президента України від 15 вересня 2014 року № 725/2014 «Про нагородження Б.Філатова орденом «За заслуги»»
  81. Указ Президента України від 13 листопада 2008 року № 1041/2008 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку»
  82. У мікрорайоні «Золоті ключі» відкрили новий храм, прес-служба Української православної Церкви, сайт «Україна Православна», 3 грудня 2008
  83. Духовенство та парафіяни храму Святителя Іоанна Златоуста в «Золотих ключах» вшанували пам'ять свого небесного заступника, сайт Дніпропетровської єпархії УПЦ МП, 27 листопада 2009. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 1 березня 2012.
  84. Святіший Патріарх Кирил очолив Божественну літургію біля стін Спасо-Преображенського кафедрального собору, сайт Дніпропетровської єпархії УПЦ МП, 27 липня 2010. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 12 серпня 2011.
  85. У «Золотих Ключах» Блаженніший Митрополит Володимир звершив велике освячення храму на честь святителя Іоанна Златоуста, сайт Дніпропетровської єпархії УПЦ МП, 29 листопада 2010. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 1 березня 2012.
  86. УП відзначила 100 лідерів України. Українська правда (українською) . 23 листопада 2023. Процитовано 14 грудня 2023.
  87. Кокэйсай Сансе: Загадки генія, Журнал «Нецке.CIS», № 01 (05-2011), 2011. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 28 лютого 2012.
  88. Нецке: Приватна колекція Бориса Філатова. Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 27 квітня 2021.
  89. а б Мэр Днепра оказался владельцем билета в космос и коллекции нэцкэ за ₴163,8 млн. LB.ua. Процитовано 1 травня 2017.
  90. Репортажі Бориса Філатова з експедиції «ТрансАфріка», сайт 9 каналу
  91. «Октопус»(рос.)
  92. Хроніка країни автомобілів, повсталих з пекла, передрук з журналу «Октопус», № 01(31), 2004. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 1 березня 2012.
  93. Кандидат на полет в космос: «Я заплатил $200 тысяч и стану первым космотуристом Украины», Сегодня, 5 марта 2011
  94. Мільйонер з Дніпра кружляв над Донбасом, Газета «Сегодня», 23 червня 2010
  95. Перегляд декларації | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua (англ.). Процитовано 1 травня 2017.
  96. Borys Filatov (15 лютого 2017), Pizza Veterano, процитовано 17 лютого 2017

Посилання

ред.


Міські голови Дніпра
Попередник:
Іван Куліченко
мер Дніпра
2015
Наступник:
чинний