Відкрити головне меню

Гора, Нагірний, Нагірка  (Дачі) — найпрестижніший район міста Дніпра з найдорожчим житлом міста. Є одним з центральних районів міста, початковим місцем центра Катеринослава. У вузькому розумінні займає північну частину Соборної гори.

Нагірний
Дніпро
Нагірний

Вид з півночі
Загальна інформація
48°27′31″ пн. ш. 35°04′02″ сх. д. / 48.4588639° пн. ш. 35.0673306° сх. д. / 48.4588639; 35.0673306Координати: 48°27′31″ пн. ш. 35°04′02″ сх. д. / 48.4588639° пн. ш. 35.0673306° сх. д. / 48.4588639; 35.0673306
Район Соборний
Адмінодиниця Соборний район
Заклади освіти
та культури
Університет, Гірничій університет, Аграрний університет, Академія Будівництва і Архітектури, Металургійна академія, Хіміко-технологічний інститут, Академія митної служби України
Парки парк Шевченка
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap


Див. також: Нагірний

НазваРедагувати

З половицьких та катеринославських часів міста місцевість називалася «Гора», а виселки, а згодом й міський район називався «На горі». За радянської влади й впливу російської мови міську місцевість називали «Нагірний». У просторіччі корінних дніпровців місцевість продовжують звати «Горою».

Опис місцевостіРедагувати

Розташований на правому березі річки Дніпро на одному з трьох пагорбів, що були початково у складі міста.

Соборна Гора має відносну висоту приблизно 70 — 100 м й тягнеться з півдня на північ; східним й північним схилами Гора дивиться на Дніпро; на сході на нього підіймається стара запорозька місцевість — Мандриківка; західним схилом Гора дивиться на міський центр, на місці козацької слободи Половиця та 2-ий Катеринославський пагорб, де розташовані половицькі виселки Млини, катеринославська Єврейська слобода, проспекти Хмельницького й Поля.

МежіРедагувати

Північною межею слугує парк Шевченка; східною — схил пагорбу; південною — вулиця Чернишевського (тут межа непевна з південнішим Табірним районом); західною межею — схил пагорбу нижче вулиць Володимира Вернадського і Гоголя.

ВулиціРедагувати

Головні магістралі:

ТранспортРедагувати

Район добре поєднаний з усіма районами міста.

  • В районі заборонені всі автобусні маршрути, для підтримання чистоти повітря.
  • Трамвай вздовж проспекту Дмитра Яворницького, проспекту Гагаріна, Соборної площі, вул. Чернишевського (1, 5).
  • Тролейбус: проспект Дмитра Яворницького, проспект Гагаріна, Соборна площа (1, 9, 16, А, Б).

Навчальні закладиРедагувати

БудинкиРедагувати

 
Вид зі сходу на північну сторону Гори. Домінують «Башти»

Найстарішими є Потьомкінський палац у парку Шевченка і Преображенський собор на Соборній площі (за задумом Катерини ІІ мав бути найвищим собором у світі, навіть вищим за собор Папи Римського у Ватикані). Багато старих, катеринославських (побудовані до 1918 року) 2-, 3-поверхових будинків-садиб середини-кінця 19-го сторіччя. Є прекрасні зразки постмодернізму 1930-их років. Майже половина будинків побудована в стилі сталінського ампіру 1950-их років з 4-7 поверхами. Існує незначна кількість хрущьовок і висотних будівель. В 19992005 роках побудоване елітне житло, у тому числі два 28-поверхові хмарочоси («Башти») на місці старого стадіону «Динамо». Будівлі входять в архітектурний ансамбль «Крутогірний».

Ціни за 1 кв. метр площі нерухомості є найвищі в місті Дніпрі.

Культурні закладиРедагувати

АрхеологіяРедагувати

На Монастирському острові виявлено сліди стоянки пізньої давньокам'яної доби, що датуються понад 10 тиячами років до Р.Х.[1].

В районі Нагірного ринку, що розташований на розі проспекту Гагаріна з вулицею Чернишевського виявлено сліди скіфського поселення V—III сторіччя до Р. Х.[1].

ІсторіяРедагувати

Тут були окремі квартали Половиці, а там де зараз парк Шевченко, жив козак Лазар Глоба, що насадив сад на північному схилі пагорба. З перенесенням Катеринослава на пагорб східніше Половиці у 1787 починається міська забудова пагорба. В 1787 році на місці майбутньої Соборної площі особисто Катериною ІІ за участю імператора Австро-Угорщини Йосипа ІІ Габсбурга була зроблена закладка фундаменту Преображенського собору.

Тут завжди була проблема з водопостачанням, що була вирішена тільки у радянський час. По вулиці Дзержинській (Новодворянська) мешкали у зимових міських палацах шляхта й поміщики Катеринославської губернії.

Квартал між сучасними проспектом Яворницького, вулицями Моссаковського, Шевченко й Гоголя початково займала Катеринославська духовна семінарія.

Міські квартали південніше Соборної площі стали з'являтися лише в 1880-их роках. Табірна (Лагерна) вулиця (сучасний проспект Гагаріна) була однієї з найважливіших доріг міста, що вела із центральної частини Катеринослава на Мандриківку й далі у Лоцманську Каменку.

В 1908 році наприкінці Табірної вулиці були побудовані казарми Феодосійського (район сучасної Феодосійської вулиці) і Сімферопольського (зараз Сімферопольська вулиця) полків.

Назва району була присутня в назві Нагірної вулиці (нині вулиця Паторжинського). Завжди, ще з часів співіснування Половиці-Катеронослава, мешканці міста називали район Гора.

В 1899 році на півдні Соборної площі був відкритий перший в місті вищий навчальний заклад — Катеринославське гірниче училище (з 1912 року Катеринославський гірничий інститут).

В 1930-х роках стали активно будуватися нові вищі навчальні заклади: Металургійній, Будівельний, Хіміко-технологічній, Медичний інститути та Технікум електрифікації сільського господарства.

Відомі людиРедагувати

На горі завжди селилася еліта міста. Тут побудував собі палац Григорій Потьомкін — коханець Катерини ІІ-ої. Планувала оселитися сама імператриця, з планами перенести столицю з Санкт-Петербурга до Катеринослава. Тут жила шляхта, поміщики й духівництво губернії. Прості українці не любили цей район через відсутність води.

З заснуванням Гірничого училища район став районом інтелігенції.

В радянські часи традиція продовжилася — тут оселяються керівники області, міста і промисловості. Відомий будинок обласного керівництва по вулиці Сергiя Єфремова. По вулиці Володимира Винниченка в 6-типоверховому будинку мешкав Леонід Кучма.

В часи незалежності в районі оселяються керівникі області і міста (Павло Лазаренко, Валерій Пустовойтенко у будинок по вулиці Ворошилова).

Поточно відбувається переїзд представників старої, радянської еліти. які продають квартири представникам нової еліти. Бо ціна квартир починається з 100 тис. дол. США (2006).

ПриміткиРедагувати