Пустовойтенко Валерій Павлович
Вале́рій Па́влович Пустово́йтенко (нар. 23 лютого 1947, с. Адамівка[1], Березанського району, Миколаївської області, Українська РСР, СРСР) — український політик, прем'єр-міністр України з 16 липня 1997 по 22 грудня 1999.
| Валерій Павлович Пустовойтенко | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||
| Міністр транспорту та зв'язку України | ||||||||
| 9 червня 2001 — 30 квітня 2002 | ||||||||
| Президент | Кучма Леонід Данилович | |||||||
| Прем'єр-міністр | Кінах Анатолій Кирилович | |||||||
| Попередник | Костюченко Леонід Михайлович | |||||||
| Наступник | Кірпа Георгій Миколайович | |||||||
| 6-й Прем'єр-міністр України | ||||||||
| 16 липня 1997 — 22 грудня 1999 | ||||||||
| Президент | Кучма Леонід Данилович | |||||||
| Попередник | Лазаренко Павло Іванович | |||||||
| Наступник | Ющенко Віктор Андрійович | |||||||
| Голова Дніпропетровської міської ради та міськвиконкому | ||||||||
| 1989 — 1993 | ||||||||
| Попередник | Олександр Мигдєєв | |||||||
| Наступник | Віктор Меркушов | |||||||
| Народився |
23 лютого 1947 (74 роки) с. Адамівка (нині у складі смт Березанка), Березанський район, Миколаївська область, Українська РСР,  СРСР | |||||||
| Відомий як | політик | |||||||
| Громадянство |
СРСР→ Україна | |||||||
| Національність | українець | |||||||
| Освіта | Придніпровська державна академія будівництва та архітектури | |||||||
| Політична партія | НДП | |||||||
| Рідня | Іван Пустовойтенко | |||||||
| Нагороди |
| |||||||
| Підпис |
 | |||||||
|
| ||||||||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 1-го скликання | |||
| КПРС | 15 травня 1990 | — | 10 травня 1994 |
| 4-го скликання | |||
| НДП | 14 травня 2002 | — | 25 травня 2006 |
Молоді рокиРедагувати
Народився в сім'ї колгоспників.
Закінчив Одеське ремісниче училище № 9. Навчався в Одеському політехнічному та Дніпропетровському інженерно-будівельному інститутах. Доктор технічних наук. Кандидатська дисертація «Геотехнічне обґрунтування технології будівництва підземних об'єктів в Україні» (1996). Докторська дисертація «Теорія і практика освоєння підземного простору України в умовах розвитку геотехногенних процесів» (Національна гірнича академія України, 2002).
1984–1986 — керуючий трестом «Дніпробудмеханізація».
1986–1987 — голова виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпро.
З 1987 р. — заступник голови виконкому Дніпропетровської міської ради.
Початок політичної кар'єриРедагувати
У березні 1990 р. обраний народним депутатом України.
У квітні — вересні 1993 — міністр Кабінету Міністрів України[2].
Від жовтня 1993 р. до липня 1994 р. — заступник голови кредитно-фінансового союзу «Експобанк».
Від липня 1994 р. до липня 1997 р. — міністр Кабінету Міністрів України[3].
Прем'єр-міністрРедагувати
Від 16 липня 1997 р. очолив Кабінет Міністрів України одразу після Лазаренка[4]. Під його керівництвом уряд намагався активно співпрацювати в Верховною Радою, подаючи на розгляд важливі законопроєкти, необхідні для життєдіяльності країни. Його урядові вдалося забезпечити значне наповнення Держбюджету, а цінова ситуація була контрольованою і передбачуваною. Пізніше вона допомогла розвиткові вітчизняної харчової промисловості і сприяла збільшенню частки на ринку малого бізнесу. Збільшився експорт товарів та послуг.
З 1999 року — співголова Всеукраїнського об'єднання демократичних сил «Злагода».
Після інавгурації Президента України Л. Кучми у листопаді 1999 р. уряд В. Пустовойтенка склав повноваження згідно з Конституцією України[5].
Кар'єра після відставки з посади прем'єраРедагувати
З липня 1996 по серпень 2000 року очолював Федерацію футболу України.
Після відставки зайнявся партійною роботою. Від травня 1999 р. до травня 2006 р. — голова Народно-демократичної партії.
Від 9 червня 2001 р. до 30 квітня 2002 p. — міністр транспорту України в уряді А. Кінаха[6][7].
2002–2006 — народний депутат України.
У травні 2006 р. виконував обов'язки заступника голови Київської міської держадміністрації, але на цій посаді не залишився.
З 9 квітня 2010 р. по 24 лютого 2014 р. — радник Президента України[8][9].
Член Ради старійшин (на чолі з Л. Кравчуком).
Викладає в Академії муніципального управління, працював головним радником голови спостережної ради Комерційного банку «Даніель».
Член Політради НДП.
Кавалер Міжнародного ордена Святого Станіслава.
Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[10]
ПриміткиРедагувати
- ↑ З 1964 року разом з трьома іншими селами утворило селище Березанка.До 74-ї річниці створення Миколаївської області (довідка з історії адміністративно-територіальних змін)
- ↑ Указ Президента України від 12 квітня 1993 року № 122/93 «Про Міністра Кабінету Міністрів України»
- ↑ Указ Президента України від 21 липня 1994 року № 402/94 «Про Міністра Кабінету Міністрів України»
- ↑ Указ Президента України від 16 липня 1997 року № 651/97 «Про призначення В. Пустовойтенка Прем'єр-міністром України»
- ↑ Указ Президента України від 22 грудня 1999 року № 1611/99 «Про звільнення В. Пустовойтенка з посади Прем'єр-міністра України»
- ↑ Указ Президента України від 9 червня 2001 року № 418/2001 «Про призначення В. Пустовойтенка Міністром транспорту України»
- ↑ Указ Президента України від 30 квітня 2002 року № 424/2002 «Про звільнення В. Пустовойтенка з посади Міністра транспорту України»
- ↑ Указ Президента України від 9 квітня 2010 року № 535/2010 «Про призначення В. Пустовойтенка Радником Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 24 лютого 2014 року № 106/2014 «Про звільнення В. Пустовойтенка з посади Радника Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
Джерела та літератураРедагувати
- О. М. Губина, В. В. Головко. Пустовойтенко Валерій Павлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 62. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
ЛітератураРедагувати
- Л. В. Губерський. Пустовойтенко Валерій Павлович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004 — Т.2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
- В. Головко. Пустовойтенко Валерій Павлович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 614 ISBN 978-966-611-818-2
ПосиланняРедагувати
- Пустовойтенко // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- В. П. Пустовойтенко — біографія
- Політична Україна сьогодні
- Політика і культура