Кінах Анатолій Кирилович

український державний і політичний діяч

Анато́лій Кири́лович Кі́нах (нар. 4 серпня 1954, Братушани, Молдавська РСР) — український політик, бізнесмен, державний діяч, прем'єр-міністр України з 29 травня 2001 по 21 листопада 2002 року, міністр економіки України (з 21 березня по 18 грудня 2007 року).

Анатолій Кирилович Кінах
Анатолій Кирилович Кінах
Анатолій Кирилович Кінах
8-й Прем'єр-міністр України
29 травня 2001 — 21 листопада 2002
ПрезидентЛеонід Данилович Кучма
ПопередникЮщенко Віктор Андрійович
НаступникЯнукович Віктор Федорович
5-й Секретар РНБО України
27 вересня 2005 — 16 травня 2006
ПрезидентЮщенко Віктор Андрійович
ПопередникПорошенко Петро Олексійович
НаступникГорбулін Володимир Павлович (в. о.)
18-й міністр економіки України
21 березня 2007 — 18 грудня 2007
ПрезидентЮщенко Віктор Андрійович
ПопередникМакуха Володимир Олексійович
НаступникДанилишин Богдан Михайлович

Народився4 серпня 1954(1954-08-04) (70 років)
Братушани, Єдинецький район, Молдавська РСР, СРСР
Відомий якполітик
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Alma materСанкт-Петербурзький державний морський технічний університетd
Політична партіяПартія промисловців і підприємців України, ПППУ
У шлюбі зМарина Володимирівна (1960)
ДітиДочки: Наталя (1980), Зоя (1984), Софія (2000).
Професіяінженер-суднобудівник
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Підпис
kinakh.com.ua
Україна Народний депутат України
1-го скликання
КПРС 15 травня 1990 18 червня 1992[1]
3-го скликання
НДП 12 травня 1998 4 жовтня 2001
5-го скликання
ПППУ 25 травня 2006 5 квітня 2007[2]
6-го скликання
Партія Регіонів 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія Регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Голова Партії промисловців і підприємців України, президент Українського союзу промисловців і підприємців, Голова ради МКПП, Голова Національної тристоронньої соціально-економічної ради[3].

Життєпис

ред.

Закінчив Ленінградський кораблебудівний інститут[ru] 1978 року за спеціальністю інженер-суднобудівник.

1978—1981 — докмайстер 7-го військового заводу, Таллінн.

1981—1992 — майстер, заступник начальника, начальник виробничо-диспетчерського відділу заводу «Океан», Миколаїв.

1990—1992 — народний депутат України 12(1) скликання від Корабельного виборчого округу № 284 Миколаївської області. Член Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством (червень 1990 — червень 1992). Входив до Народної Ради. На час виборів: Суднобудівний завод «Океан», начальник виробничо-диспетчерського відділу, член КПРС. 1-й тур: на вибори прийшло 76,0 % виборців, за 31,2 %. 2-й тур: на вибори прийшло 66,0 % виборців, за 59,9 %. 4 суперники (основний — В. К. Новожилов, народився 1949 року, Миколаївський МК КПУ, 1-й секретар, 1-й тур — 27,2 %, 2 тур — 33,4 %).

1992—1994 — представник Президента України в Миколаївській області[4][5].

1994—1995 — голова Миколаївської обласної ради депутатів.

1995—1996 — віце-прем'єр-міністр України з питань промислової політики[6][7].

З 1996 року — президент Української спілки промисловців і підприємців.

Член Політради (1996—2000) і політвиконкому Народно-демократичної партії (1997—2000), заступник голови НДП з питань економічної політики (1998—2000).

З березня 1998 — Народний депутат України 3-го скликання від виборчого округу № 128 Миколаївської області. На вибори прийшло 61,7 % виборців, за 31,6 %, 20 суперників. Член фракції НДП (з травня 1998 року; з травня 1999 року — уповноважений представник). Голова Комітету з питань промислової політики (липень 1998 — лютий 2000), член Комітету з питань промислової політики і підприємництва (лютий — квітень 2000), член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з квітня 2000)[8]. Склав депутатські повноваження 4 жовтня 2001[9].

1999 — перший віце-прем'єр-міністр України[10][11].

Від 2000 року — голова Партії промисловців і підприємців України.

У 2001—2002 роках — Прем'єр-міністр України[12].

2002 року обраний народним депутатом України 4-го скликання від блоку «За єдину Україну!», № 2 у списку. На час виборів: Прем'єр-міністр України, член ПППУ. Зняв кандидатуру[13].

2004 — кандидат на пост президента України. У першому турі посів 6 місце. У другому турі підтримав Віктора Ющенка. Один із лідерів Помаранчевої революції.

4 лютого 2005 року призначений на пост першого віце-прем'єр-міністра України[14].

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 по квітень 2007 від Блоку «Наша Україна», № 2 у списку. На час виборів: Секретар Ради національної безпеки і оборони України, член ПППУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Голова Комітету з питань національної безпеки і оборони (з липня 2006).

У 2007 році потрапив у центр скандалу, який став причиною початку в Україні парламентської кризи. Причиною став перехід депутатів із фракції «Наша Україна» в Партію регіонів. Серед так званих тушок був і Анатолій Кінах. Після цього 21 березня 2007 року Анатолія Кінаха призначено міністром економіки України в уряді Януковича[15]. Подальша парламентська криза стала причиною розпуску Віктором Ющенком Верховної Ради України[16].

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 по грудень 2012 від Партії регіонів, № 53 в списку. На час виборів: Міністр економіки України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з грудня 2007), голова підкомітету з питань оборонно-промислового комплексу та військово-технічного співробітництва (з лютого 2008).

10 жовтня 2008 року вступив до Партії регіонів[17][18].

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012 від Партії регіонів, № 59 у списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з грудня 2012). Перший заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони (з грудня 2012).[19]

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду[20].

16 січня 2014 року голосував за закони, які суперечать Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прямо суперечать зобов'язанням і обов'язкам України як члена ООН, Ради Європи та ОБСЄ[21].

На парламентських виборах в Україні 2014 року балотується за одномандатним округом № 127 (Миколаївська область), як самовисуванець.

22 серпня 2021 року, Указом Президента України був призначений Головою Національної тристоронньої соціально-економічної ради[3].

Співпрацює з журналом «Інтелектуальна власність»[22].

Статки

ред.

Станом на березень 2015, власник 90 % ТРЦ «Подоляни» (Тернопіль)[23].

Родина

ред.
  • Дружина: Марина Володимирівна (1960) — журналіст.
    • Дочки: Наталія Ковалко, Зоя (1984), Софія (2000). Дві старші - від іншого шлюбу дружини). [24] Старша Наталія Ковалко (Чаусова) (1980 р.н.) - юристка, кандидатка юридичних наук. Середня дочка Зоя Кінах-Кузьменко (Чаусова) (1984 р.н.) - лінгвістка, вивчає мови. Молодша Софійка (2000 р.н..) - школярка. Дві онучки Маша і Женя і внуки Михайло 2012 р.н.[25] і Веніамін.

Звання

ред.

Державні нагороди

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Постанова Верховної Ради України від 18 червня 1992 року № 2475-XII «Про дострокове припинення повноважень народних депутатів України, призначених Представниками Президента України»
  2. Постанова Верховної Ради України від 5 квітня 2007 року № 870-V «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Кінаха А.К.»
  3. а б Указ Президента України від 22 серпня 2021 року №387/2021 "Питання Національної тристоронньої соціально-економічної ради". Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
  4. Указ Президента України від 23 березня 1992 року № 179/92 «Про призначення Представника Президента України у Миколаївській області»
  5. Указ Президента України від 1 лютого 1995 року № 99/95 «Про увільнення з посади Представника Президента України в Миколаївській області»
  6. Указ Президента України від 3 липня 1995 року № 512/95 «Про призначення А. Кінаха віце-Прем'єр-міністром України з питань промислової політики»
  7. Указ Президента України від 21 вересня 1996 року № 863/96 «Про звільнення А. Кінаха з посади віце-Прем'єр-міністра України»
  8. Постанова Верховної Ради України від 20 квітня 2000 року № 1676-III «Про зміни в складі комітетів Верховної Ради України»
  9. Постанова Верховної Ради України від 4 жовтня 2001 року № 2727-III «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Кінаха А.К.»
  10. Указ Президента України від 2 серпня 1999 року № 933/99 «Про призначення А. Кінаха Першим віце-прем'єр-міністром України»
  11. Указ Президента України від 31 грудня 1999 року № 1662/99 «Про звільнення А. Кінаха з посади Першого віце-прем'єр-міністра України»
  12. Указ Президента України від 29 травня 2001 року № 347/2001 «Про призначення А. Кінаха Прем'єр-міністром України»
  13. Постанова Центральної виборчої комісії від 8 травня 2002 року № 917 «Про заяву Кінаха А.К., обраного народним депутатом України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі»
  14. Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 145/2005 «Про призначення А. Кінаха Першим віце-прем'єр-міністром України»
  15. Постанова Верховної Ради України від 21 березня 2007 року № 794-V «Про призначення Кінаха А.К. на посаду Міністра економіки України»
  16. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 29 жовтня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. Портал «Велика політика»[недоступне посилання з липня 2019]
  18. [«Пискун и Кинах решили заткнуть собой брешь в рядах ПР, пробитую Чорновилом и Богатыревой» «ОБКОМ» 10 Жовтня 2008 (рос.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2008. Процитовано 13 грудня 2011. «Пискун и Кинах решили заткнуть собой брешь в рядах ПР, пробитую Чорновилом и Богатыревой» «ОБКОМ» 10 Жовтня 2008 (рос.)]
  19. Новий соратник Зеленського: звинувачував українців у геноциді та голосував за "диктаторські закони" Януковича. prm.ua (укр.). 5 листопада 2021. Процитовано 20 лютого 2024.
  20. [ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»]
  21. Результати поіменного голосування за проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян (№ 3879) — за основу і в цілому. Архів оригіналу за 20 січня 2014. Процитовано 20 січня 2014.
  22. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 жовтня 2013. Процитовано 24 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. Василь Чубак хоче стати головою Тернопільської ОДА?. Архів оригіналу за 20 березня 2015. Процитовано 9 грудня 2015.
  24. Первый вице-премьер Анатолий Кинах. Неофициальная биография. Украинская правда (рос.). Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 14 вересня 2021.
  25. Анатолий Кинах: «Наконец-то у меня появился партнер для рыбалки!» - Газета «ФАКТЫ и комментарии. Архів оригіналу за 28 листопада 2018. Процитовано 15 вересня 2021.
  26. Указ Президента України від 14 квітня 1994 року № 162/94 «Про присвоєння рангів державних службовців»
  27. Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  28. Указ Президента України від 4 серпня 2004 року № 866/2004 «Про нагородження А. Кінаха орденом князя Ярослава Мудрого»
  29. Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 845/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
  30. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  31. Вітальне слово патрона ЧДУ імені Петра Могили (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2021. Процитовано 14 вересня 2021.

Джерела та література

ред.

Література

ред.
  • Л. В. Губерський. Кінах Анатолій Кирилович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • В. Головко. Кінах Анатолій Кирилович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.330 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

ред.
Попередник: 8-й Прем'єр-міністр України
29 травня 2001 — 21 листопада 2002
Наступник:
Ющенко Віктор Андрійович
Янукович Віктор Федорович
Попередник: 5-й Секретар Ради національної безпеки і оборони України
27 вересня 2005 — 16 травня 2006
Наступник:
Порошенко Петро Олексійович
Горбулін Володимир Павлович (в. о.)
Попередник: 18-й міністр економіки України
21 березня 2007 — 18 грудня 2007
Наступник:
Макуха Володимир Олексійович
4 серпня 2006 — 21 березня 2007
Данилишин Богдан Михайлович
18 грудня 2007