Костюченко Леонід Михайлович

Леонід Михайлович Костюченко (* 14 вересня 1955, село Ягідне, Дніпропетровська область) — український політик, громадський діяч. Голова ради, президент Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, заступник голови Федерації роботодавців транспорту України з питань міжнародних перевезень пасажирів та вантажів. Міністр транспорту України (1999—2001), Заслужений працівник транспорту України, Народний депутат України другого скликання.

Костюченко Леонід Михайлович
Народився 14 вересня 1955(1955-09-14) (64 роки)
Ягідне, Дніпропетровська область
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик
Alma mater Дніпровський національний університет залізничного транспорту
Посада Народний депутат України[1]
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений працівник транспорту України

ОсвітаРедагувати

Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту (1978), інженер-електромеханік. Харківський автомобільно-дорожній інститут (1993), інженер-економіст.

Кандидат технічних наук. Дисертація «Удосконалення ходових частин рухомого складу комбінованого транспорту» (Східноукраїнський державний університет, 2000).

Академік транспортної академії України.

Автор багатьох наукових та науково-практичних видань у сфері транспорту, у галузі міжнародних автомобільних перевезень.

Трудова діяльністьРедагувати

  • 1972—1973 — слюсар Дніпропетровського тепловозоремонтного заводу.
  • 1973—1978 — студент Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту.
  • 1978—1980 — майстер, технолог, 1980—1982 — секретар комсомольської організації Дніпропетровського тепловозоремонтного заводу.
  • 1982—1987 — заступник директора, директор молодіжного табору «Джерело».
  • 1987—1990 — заступник директора автобази № 2 міста Дніпропетровськ.
  • З 1990 — голова Індустріальної райради і виконкому міста Дніпропетровська.
  • Січень 1996 — червень 1997 — заступник Міністра, червень 1997 — жовтень 1999 — перший заступник Міністра транспорту України, 5 жовтня 1999 — 29 травня 2001 — Міністр транспорту України; член Урядового комітету економічного розвитку (з 17 лютого 2000).

Народний депутат України 2-го скликання з квітня 1994 (2-й тур) до квітня 1998, Індустріальний виборчій округ № 77, Дніпропетровська область, висунутий трудовим колективом. Голова підкомітету з питань транспорту і зв'язку Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку. Член групи МДГ (до цього — групи «Єдність»). На час виборів: голова ради і виконкому Індустріальної райради народних депутатів міста Дніпропетровська.

Член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України України (квітень 2004 — травень 2005).

19 травня 2011 року обраний Головою Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України.[2]

На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати у окрузі № 24[3].

НагородиРедагувати

Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, орденом «За заслуги» ІІІ (червень 2007), II (серпень 2010) ступенів.

РодинаРедагувати

Українець. Батько Михайло Тихонович (1932), мати Лідія Василівна (1933). Дружина Людмила Григорівна (1955). Дочка Катерина (1978).

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  2. Ініціативну громаду — у громадську раду #13 «МІУ чи цирк?». Архів оригіналу за 25 червень 2011. Процитовано 20 травень 2011. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 серпень 2012. Процитовано 21 серпень 2012.