Відкрити головне меню

Заснований в 1992 році «ПриватБанк» є одним із перших комерційних банків в Україні. Станом на сьогодні, у банку відкрили рахунки понад 22 мільйони клієнтів, банк обслуговує приблизно 60 % транзакцій та половину платіжних карток, випущених в Україні, в банку сконцентровано 40 % депозитів всієї банківської системи. До націоналізації банку державою, банком володіли бізнесмени Ігор Коломойський та Генадій Боголюбов, які контролювали 92 % акцій установи.

Незважаючи на динамічне зростання сектору банківського рітейлу, Національний банк України зафіксував серйозні проблеми із достатністю рівня капіталу, кредитним портфелем, виконанням нормативів установою. Після проведення стрес-тестування банку став зрозумілий масштаб проблем, який загрожував стійкості всієї банківської системи України. У лютому 2016 акціонери банку погодилися на трансформацію кредитного портфеля банку (переведення кредитної заборгованості перед банком на прозорі, працюючі бізнеси із реальними заставами, достатніми для обслуговування кредитів), в результаті якої потреба в капіталі банку мала б зменшитися, що дозволило «ПриватБанку» повернутися в 5%-рамки адекватності капіталу. Екс-власники провалили терміни трансформації та не виконали її в повному обсязі.

Наприкінці 2016 року дії екс-власників підтвердили регулятора в думці, що НБУ має вживати більш радикальних заходів для стабілізації установи. Екс-власники надіслали листи до Уряду та НБУ, за якими просили державу увійти в капітал банку та провести його оздоровлення, а зі своєї сторони, гарантували невтручання в цей процес і зобов'язувались провести реструктуризацію кредитного портфелю банку до середини 2017 року. І вже 18 грудня Уряд прийняв рішення про входження держави в капітал банку. Втім, реструктуризації екс-власниками так і не було здійснено і в липні 2017 року держава перейшла до процедури судового стягнення з боржників по кредитному портфелю застав, а правоохоронні органи розпочали розслідування дій екс-власників та топ-менеджменту банку.

Сьогодні «ПриватБанк» — державний банк, що успішно продовжує свою роботу та повністю докапіталізований. Міжнародними експертами готується нова стратегія по роботі державного банку та здійснюється підготовка до входження до капіталу стратегічних інвесторів.

Зміст

Група ПриватРедагувати

Ігор Коломойський, співзасновник та екс-власник «ПриватБанку» також є співзасновником фінансово-промислової групи «Приват». При цьому групa «Приват»[1] ніколи юридично не була оформлена — заявляв сам Ігор Коломойський в інтерв'ю «Українській правді» в 2010[2]. Редактор відділу макроекономіки, Юрій Сколотяний, та Керівник проекта FINBALANCE, Василій Пасочник, у статті[3] до пов'язаних із групою та структур власників банку відносили в тому числі частину «Укрнафти», та повністю ТОВ «Приват-Агроцентр», Орджонікідзевський ГЗК, Марганецький ГЗК, Авіакомпанію «МАУ» та «Дніпроавіа», Запорізький феросплавний завод, НПК «Галичина», Стаханівський феросплавний завод, «Дніпразот», Нікопольський завод феросплавів, мережі заправок «Авіас», «Укрнафта», «Мавекс», ANT, Sentosa Oil та інш. Журналісти також зазначали[3], що на сайті «ПриватБанку» був оприлюднений офіційний список афілійованих із ним компаній, в якому було щонайменше 26 позицій.

Міжнародна банківська групаРедагувати

«ПриватБанку» періоду до націоналізації належали однойменний дочірній банк в Латвії, філії в Італії (Латвійський PrivatBank закрив італійський філіал навесні 2017[4]), Португалії, на Кіпрі та представництва у Китаї, Казахстані, Іспанії і Великої Британії. Раніше в групу входили дочірні банки в РФ та Грузії (див. Москомприватбанк та ПриватБанк (Грузія)) які були продані в 2014 та 2015 роках відповідно.

10 серпня 2016 року повідомлялося про початок процедури закриття Центробанком Італії філії «ПриватБанку» у цій країні через звинувачення у відмиванні грошей. Банк Італії в ході перевірки діяльності філії PrivatBank AS встановив, що фінансова установа порушувало правила щодо перешкоджання відмивання грошей та існував ризик повторення ситуації у майбутньому. Тому центральний банк Італії прийняв рішення закрити філіал латвійського банку, в якому менше половини акцій належало «ПриватБанку»[4].

31 жовтня 2016 року Центральний банк Кіпру оштрафував на більш ніж €1,5 млн філію «ПриватБанку» у цій країні через звинувачення у відмиванні грошей. Даний штраф став найбільшим в історії Кіпру застосований Центральним банком щодо комерційного банку за недотримання правил боротьби з відмиванням грошей.

Історія «ПриватБанку»Редагувати

Від заснування до кінця 90-их роківРедагувати

На думку дослідників історії банку, спочатку ідея появи банку з'явилася у Сергія Тігіпко[5][6]. Офіційно засновниками «ПриватБанку», за даними журналістів Lb.ua[7], стали три компанії — «Солм» (засновники: бізнесмени Олексій Мартинов, який вибув зі складу акціонерів банку, імовірно, в 2008 році і Леонід Милославський — перший голова наглядової ради банку, помер в 1996), компанія «Сентоза» (засновники: бізнесмени Ігор Коломойський та Генадій Боголюбов) і компанія «Віст». В 1995 банк активно включився у ваучерну приватизацію. На думку журналістів у цей час[5] банк закумулював понад 1,2 млн сертифікатів (2,3 % від їх загальної кількості) і розпочав придбання пакетів металургічних компаній. Паралельно з цим банк почав активно розвивати свою мережу відділень: за перші п'ять років роботи «ПриватБанк» відкрив 188 відділень[6].

У 1996 році банк став повноправним членом Visa International — платіжної системи і розпочав масштабну емісію пластикових карток. У 1997 році «ПриватБанк» став першим українським банком, що отримав рейтинг Thomson BankWatch (міжнародне рейтингове агентство) і став повноправним членом платіжної системи Europay.

У 1998 році банк отримав свій рейтинг Fitch IBCA (міжнародне рейтингове агентство). У листопаді 1998 року банк виграв тендер і був обраний як обслуговуючий банк, уповноважений на виконання в Україні виплат швейцарського Фонду пам'яті жертв Голокосту. У 1999 році «ПриватБанк» відкрив свою філію на Кіпрі.

«ПриватБанк» в 00-их рокахРедагувати

У 2001 році банк запускає систему Приват24, — проект, що дав можливість клієнтам керувати своїми рахунками онлайн в режимі реального часу, виконувати регулярні платежі, переказ коштів тощо. У 2003 році «ПриватБанк» був визнаний найкращим банком за якістю обслуговування клієнтів системою Western Union. У тому ж році банк отримав STP Excellence Award від Deutsche Bank.

«ПриватБанк» став першим українським банком, що розмістив єврооблігації на суму $100 млн на європейському ринку. Крім того, «ПриватБанк» є першим в Україні, що отримав «B-» рейтинг агентства Standard & Poor's. Міжнародне рейтингове агентство Fitch присвоїло остаточний довгостроковий «B-» рейтинг єврооблігацій «ПриватБанку». Понад десять років назад банк став одним із перших у світі, що почав використовувати одноразові SMS-паролі. До інших інновацій можна віднести такі продукти, як платіжний міні-термінал, вхід в Інтернет-банкінг через QR-код, онлайн-інкасація, а також десятки різноманітних мобільних додатків.

Найбільший комерційний банк УкраїниРедагувати

Телеканал «ТСН» повідомляв[8], що у рейтингу «Top 1000» світових банків журнала «The Banker», який видається Financial Times Ltd, «ПриватБанк» зайняв 315 місце.

За даними дослідження GFK Ukraine[9] у III кварталі 2017 року з банком співпрацювали 51,6 % українців — фізичних осіб старше 16 років. Вважали основним банком 42,5 % користувачів банківських послуг — фізичних осіб. Серед корпоративних клієнтів у 2017 році цей показник для «ПриватБанку» становить:

  • юридичні особи: 58,4 % співпрацюють, а 33,6 % вважають своїм основним банком;
  • суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи: 73,2 % співпрацюють, 65,6 % вважають своїм основним банком.

Згідно з НБУ на 1 січня 2017 року[10], на «ПриватБанк» припадало 54 % активних платіжних карток.

Фінансова криза 2014-15 років в УкраїніРедагувати

Національний Банк України в розділі II Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року (Поточний стан і проблеми фінансового сектору, що потребують вирішення)[11] зазначив, що розвиток фінансового сектору протягом 2009—2014 років мав дискретний та непропорційний характер. Банківська система зростала випереджаючими темпами порівняно з іншими сегментами фінансового сектору, зокрема емісійна діяльність на ринку акцій, корпоративних облігацій, випуск цінних паперів інститутів спільного інвестування. Розвиток небанківського фінансового сектору було ускладнено відсутністю ефективного законодавства, систем регулювання та пруденційного нагляду, що призвело до появи значної кількості кептивних фінансових установ та «фінансових пірамід», стримувало розвиток ринку фінансових послуг і призводило до поглиблення кризи недовіри до фінансового сектору в цілому.

Внутрішні шоки, війна на сході України та анексія Криму РФ, негативно вплинули на розвиток економіки, знизивши довіру споживачів фінансових послуг до банківського сектору, та розбалансували фінансові ринки. Скорочення економічної активності, торговельні дисбаланси спричинили до девальвації національної валюти та прискорення інфляції до 30 % річних. Ці події призвели до погіршення якості кредитних портфелів банківської системи, що зумовило необхідність очищення банківської системи, що почалося у 2014 році, та потребувало додаткового збільшення капіталу в банках для створення значних резервів під активні операції. У 2014 році відрахування в резерви стало визначальним чинником збитковості банківської системи.

На думку д.е.н. Сергія Корабліна, зам директора Інституту економіки та прогнозування НАН України[12] випадок з «ПриватБанком» виявився унікальним вже тільки через розміри і обсяги «токсичного» кредитного портфеля, складеного в одну фінансово-промислову групу: банк переріс свою кептивних модель, але ще недостатньо виріс, аби адекватно співпрацювати з підприємствами-боржниками і вчасно відмовляти бізнес-запитам власників групи. Це могло б перерозподілити ризики і забезпечити працюючими кредитами значні обсяги вкладів фізичних осіб установи.

Початок кризиРедагувати

На думку фінансового аналітика, Андрія Приходько «…Економічна криза в Україні з 2013 призвела до того, що багато власників просто не мали капіталу для підтримки своїх банків. На ринку залишаються лише ті банки, які готові заробляти на банківському бізнесі, а не на схемах і інсайдерському кредитуванні. Це, безумовно, головний позитивний підсумок всіх цих хворобливих процесів трансформації ринку»[13]

У червні 2015 року НБУ у Комплексній програмі розвитку фінансового сектору України до 2020 року[11] окреслив ключові ознаки системних проблем у фінансовому секторі України:

  • різке зростання частки проблемних активів на балансах банків;
  • частка проблемних кредитів у банківському сектору зросла із 12,9 % на початку 2014 р. до 24,7 % наприкінці I кварталу 2015 року;
  • суттєвий відплив депозитів із банківського сектору: –45,4 % за 2014 рік та І квартал 2015 року за валютними депозитами та — — 17,9 % за гривневими депозитами;
  • жорсткі адміністративні заходи (у тому числі щодо зняття депозитів, валютно-обмінних операцій), що були запроваджені у зв'язку із розгортанням війни та економічною кризою;
  • висока доларизація кредитів та депозитів — 55,9 % та 53,4 % відповідно станом на кінець I кварталу 2015 року;
  • незбалансована база активів і пасивів банків: співвідношення кредитів до депозитів сягнуло пікового значення 226,7 % у 2009 році та становило 158,8 % на кінець І кварталу 2015 року;
  • з І кварталу 2014 року до II кварталу 2015 року 47 банків (із 180 банків на початок 2014 року), із них один системно важливий банк, було оголошено неплатоспроможними;
  • недостатні розміри власного та регулятивного капіталу банків унаслідок погіршення якості кредитів й інших активів і доформування резервів за активними операціями з початку 2014 року;
  • масовий вихід із України великих європейських гравців фінансового сектору — після кризи 2008—2009 років близько 10 європейських банків продали свої дочірні банки в Україні або припинили ведення роздрібного банківського бізнесу;
  • відсутність первинних публічних розміщень (IPO) акцій українських компаній на місцевих і закордонних біржах протягом 2013—2014 років;
  • зменшення обсягу торгів на вітчизняних біржах (крім державних облігацій) на 38 % у 2014 році, до 76 млрд грн., у тому числі торгів акціями та деривативами на 46 %, до 36 млрд грн.;
  • низька та незмінна протягом 2008—2014 років частка страхових компаній у загальній структурі фінансового сектору (від 2,6 % до 3 %)
  • низький рівень активів системи пенсійного забезпечення на рівні 2,5 млрд грн., або 0,2 % від ВВП на кінець 2014 року.

Як результат окреслених проблем деякі банки почали відмовлятись повертати гроші і українцям, і регуляторові[14]. Інші — вже були не в змозі виконувати нормативи та вимоги Національного банку. Були й такі, що залишились без підтримки акціонерів, які просто втекли від проблем та зобов'язань перед вкладниками. Більшість банків не розкривали реальних власників, а звітність не відображала реального стану справ. Навіть висновки незалежних аудиторів не гарантували об'єктивної оцінки стану справ всередині банку.

 
Динаміка виведення банків із ринку

На думку економічного оглядача інформаційного проекту «Новое Время» Лесі Виговської[15], фактично банкопад розпочався в лютому 2014 го, під час Євромайдану: тоді збанкрутував Брокбізнесбанк (БББ), що належав олігарху Сергію Курченку. Саме через цю фінустанову виводили за кордон гроші члени уряду Віктора Януковича, які залишили вкладників БББ ні з чим. Потім через схожі причини — виведення грошей і активів з країни — збанкрутували ще 16 банків. Валерія Гонтарева, яка прийшла в червні 2014 го на пост глави НБУ, оголосила про початок цілеспрямованої чистки банківської системи. В результаті 2014 року з ринку зникли ще 32 фінустанови, а 2015 го — 33.

Голова правління Української міжбанківської валютної біржі, Анатолій Гулей пояснює: «Ті банки, у яких дірка в капіталі була більша (ніж у інших), впали першими.— Спочатку пішли банки, які не було докапіталізовано після кризи 2008 року, і це були системні банки»[15]. За його словами, вони потягнули за собою і кілька дрібних, що мали з ними взаємозв'язки за капіталом або клієнтами. Показовими прикладами «небанківських» фінустанов, які залишили ринок, експерти називають Національний кредит і Преміум. Обидва визнані неплатоспроможними через порушення законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації доходів.

Голова правління UniCredit Bank Тамара Савощенко зазначала: «Більшість українських банків ніколи не формували свої капітали живими грошима. Це були або „сміттєві“ цінні папери (High-yield debt), або формування капіталу відбувалося через видачу інсайдерських кредитів (підприємствам акціонерів, які потім заходили назад у банк як капітал) або якісь інші схеми»[15].

Побічно на якість банківської системи вказувала і кількість банків в Україні, на що вказував оглядач журналу «Український Тиждень» Любомир Шавалюк[16], (до нього приєднувалася Леся Виговська з «Новое время»[15], порівнявши відповідний розмір банківського сектору в Польщі): на початок 2014 року функціонувало 180 кредитних установ. Для порівняння: в РФ, ВВП якої до кризи був у 11 разів вищий за ВВП України, на січень 2014 року діяло 859 установ; у Польщі, яка за обсягом ВВП перевищувала Україну втричі, налічувалося лише 67 комерційних банків.

Реформа банківського секторуРедагувати

МВФ схвалив 30 квітня 2014 року кредитну програму stand-by для України в обсязі $16,67 млрд, визначивши серед умов кредитування — проведення реформ та подолання структурних недоліків. Крістін Лагард, директор-розпорядник МВФ, відзначила[17] , що серед пріоритетів реформ в тому числі є стабілізація фінансової системи. Для цього Україні треба було провести діагностування банківськиї системи та посилити її стійкість, переглянути регуляторні норми та законодавство в сфері банківської діяльності і здійснювати кроки щодо реструктуризації «токсичних кредитних портфелів» банків. Вже у травні 2014 року було розпочато діагностичні обстеження 15 найбільших банків країни. Як виявилося, кредитування пов'язаних з банком осіб — була серйозною проблемою приватних банків України[18].

У серпні 2014 року МВФ визначив конкретні заходи, необхідні для вирішення ключових проблем у банківському секторі, з якими зіткнулася Україна[19].

Враховуючи виявлені проблеми та поточний стан банків, НБУ розділив їх на 3 групи (категорії):

  1. нормально функціонуючі (такі, що регулярно підтверджують дотримання усіх передбачених НБУ норм);
  2. проблемні;
  3. неплатоспроможні (щодо яких, враховуючи майбутні зміни банківського законодавства, регулятор розпочинав процедуру виведення таких банків з ринку).
 
Індекс фінансового стресу (ІФС)1 для України у 2014—2015 роках був високим через економічну кризу. Протягом усього минулого року він поступово знижувався та досягнув докризового рівня. Наприкінці року, після публікації попереднього Звіту ІФС незначно зріс на короткий період. Це було пов'язано із націоналізацією «ПриватБанку», що призвела до невизначеності та нестабільності на фінансових ринках, певного відтоку депозитів. До середини січня 2017 року ситуація нормалізувалася, а Індекс продовжив стійко знижуватися[20]

У лютому 2015 року Національна рада реформ визначила 18 пріоритетних напрямків реформ, серед яких був передбачений комплекс заходів з реформування фінансового сектору України, основним документом якої є — Комплексна програма розвитку фінансового сектору України до 2020 року[11] (Програма). Головною метою Програми є створення фінансової системи, що здатна забезпечувати сталий економічний розвиток за рахунок ефективного перерозподілу фінансових ресурсів в економіці на основі розбудови повноцінного ринкового конкурентоспроможного середовища згідно зі стандартами ЄС. Реалізація

Програми відбувається у три етапи:

  1. Очищення фінансового сектору: кардинальне вирішення проблеми «баластів» минулого, виведення із ринку недобросовісних гравців, розкриття власників учасників фінансового сектору
  2. Перезавантаження фінансового сектору: забезпечення прозорості та рівноправності в ланцюжку «акціонер-менеджмент-клієнт», скасування усіх обумовлених кризою адміністративних обмежень, підвищення капіталізації учасників фінансового сектору, посилення захисту прав позичальників, кредиторів та інвесторів
  3. Створення передумов для довгострокового сталого розвитку фінансового сектору: забезпечення стійкості та надійності фінансового сектору в довгостроковій перспективі, наближення стандартів регулювання платоспроможності та ліквідності банків до рекомендацій Базельського комітету, запровадження накопичувального пенсійного забезпечення, стимулювання ринку страхових та інших фінансових послуг і розвитку інфраструктури та інструментів фінансового сектору, створення додаткових гарантій фінансової надійності на випадок економічної рецесії, підвищення надійності системно важливих банків, підвищення інституційної спроможності регуляторів.

Валерія Гонтарева в інтерв'ю Zn.ua[21] зазначала: «Ми знали, що другий етап реформи фінансового сектору настане, тільки тоді, коли на ринку залишиться здорова частина банківської системи. Зараз із 122 банків, що залишилися на ринку (інтерв'ю станом на 2.10.2015) 30 найбільших, на які припадає 90 % активів. Це, по суті, і є банківська система. Решта нікому, звичайно, не заважають, але і не надають принципового впливу на систему. І їх теж ще потрібно дочистити: декого прибрати, консолідувати. З цих 90 банків 85 — це лише 5 % системи. І ось тут ми прекрасно знали, що все, що у нас сталося жахливого в минулому році — анексія Криму, Донбас, розрив відносин з Росією, триразова девальвація, — матиме значний негативний ефект на економіку і баланси банків … Криза, в якій опинилася наша країна, по-своєму унікальна … Тому ми і намагалися діяти виважено. І … домовилися з МВФ про те, що наше завдання, після проведення діагностики і стрес-тестів, — довести капіталізацію банківської системи, здорової її частини, до нуля. Про що це говорить? Про те, що ми усвідомлювали, що після всього того, що відбувається в країні капітал об'єктивно буде негативним. Потім, через півроку-рік, ми доведемо адекватність капіталу до 5 % і тільки в перспективі чотирьох років — до 10 %. Це ще в лютому 2015 року було записано в програмі МВФ»

Заходи НБУРедагувати

У відповідь на кризовий стан у банківському секторі НБУ вдосконалює законодавчий та моніторинговий інструментарій і проводить діагностичне обстеження найбільших банків. До кінця листопада 2014 року завершено перегляд інструментарію НБУ для виявлення проблемних банків на ранньому етапі[22]. Розпочалася розробка спеціального програмного забезпечення та форм для виявлення кредитування пов'язаних осіб. В березні 2015 року ВРУ приймає Закон України щодо посилення відповідальності пов'язаних із банком осіб[23]: де серед іншого найбільші банки до листопада 2015 мають подати план скорочення понадлімітного кредитування пов'язаних осіб протягом 3 років. Протягом весни 2015 року прийнято постанову № 260 «Про діагностичне обстеження», постанови НБУ № 314 та № 315[24] щодо ідентифікації пов'язаних осіб. Влітку 2015 внесено зміни до закону «Про Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб» — а саме до Статті 41-1 «Особливості виведення неплатоспроможного банку з ринку за участі держави»[25].

В січні 2016 року затверджено результати діагностики банків, а в лютому 2016 року затверджено вимоги по капіталізації банків (Програма Фінансового Оздоровлення) за результатами діагностики. З цього моменту розпочинається виконання банками програм фінансового оздоровлення (капіталізації). Також регулятор досліджує структуру власників банку. Якщо банк не виконує програму, та/або не досягає нормативи регулятора, він може бути визнаний НБУ «проблемним» (стаття 75 «Віднесення банку до категорії проблемних» ЗУ «Про банки і банківську діяльність»[26]). «Проблемний банк» у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ. Формується план докапіталізації банку. У разі короткострокових проблем з ліквідністю в банку, НБУ надає такому банку кредит рефінансування. Для більш кращого контролю за загальною діяльністю банку, в адміністрацію банку можуть впроваджуватися куратори регулятора.

Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (стаття 76 «Віднесення банку до категорії проблемних» ЗУ «Про банки і банківську діяльність»[26]). В разі віднесення до неплатоспроможних банк виводиться з ринку (ліквідується) — за рішенням власників банку (стаття 78 «Віднесення банку до категорії проблемних» ЗУ «Про банки і банківську діяльність»[26]) чи шляхом відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (стаття 77 «Віднесення банку до категорії проблемних» ЗУ «Про банки і банківську діяльність»[26]).

Діагностика банківРедагувати

У травні 2014 року Національним банком України розпочато діагностичне обстеження 15 найбільших за розміром активів банків України. В період 2015—2016 рр. НБУ загалом проводив діагностику 60 найбільших банків країни, на які в сукупності припадало 97 % банківського сектору України. Діагностичне обстеження банків здійснювалося незалежними аудиторськими фірмами відповідно до встановлених Національним банком вимог. Воно включало оцінку якості активів, достатності (адекватності) регулятивного капіталу з метою визначення необхідних обсягів докапіталізації банків. За результатами діагностичного обстеження в разі потреби банки розроблять програми капіталізації або плани реструктуризації, які їх топ-менеджмент та власники мають виконати, аби досягти запланованих показників[27] . В рамках узгодженого з Міжнародним валютним фондом плану докапіталізації українські банки повинні досягти адекватності капіталу в 10 % протягом наступних 4 років (до кінця 2017).

Результати діагностики банків станом на 20.07.2017[28]
× 1 (перша двадцятка) 2 (друга двадцятка) 3 (третя двадцятка)
Дати проведення діагностики 01.04.2015 01.01.2016 01.04.2016
Кількість банків, що завершили діагностику 20 19 21
Кількість банків, що не потребували до капіталізації 4 7 10
Надали програми докапіталізації/плани реструктуризації 16 12 11
Виконали Програми/Плани в повному обсязі 12 4 2

Національний банк України завершив діагностику 37 невеликих банків. При цьому, протягом проведення діагностики два банки стали неплатоспроможними, а ще два — відмовилися від банківської ліцензії. Тому до фіналу діагностики залишалося 33 банки. За словами зам глави НБУ Катерини Рожкової[29] , більшість (невеликих) банків мають достатню якість активів, іноді навіть кращу, ніж у найбільших банків. «Адекватність капіталу значно перевищує 10 %. За кризовий період ці банки за рахунок погашення кредитів змогли акумулювати ліквідність. У них є буфер ліквідності за рахунок вкладення в держпапери: ОВДП і депозитні сертифікати НБУ. І сьогодні їх баланс і якість виглядають пристойно».

Програми фінансового оздоровленняРедагувати

Фінансове оздоровлення банку (financial restructuring of a bank; financial rehabilitation of a bank) — відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України. (Джерело: ЗУ «Про банки і банківську діяльність» // Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ[26])

Режим фінансового оздоровлення банків — це система непримусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягу капіталу до необхідного рівня протягом визначеного НБУ періоду з метою відновлення ліквідності й платоспроможності і усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

Підставою для переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення є зарахування банку до категорії проблемних, відсутність необхідного рівня капіталу, порушення банківського законодавства. При переведенні банківської установи в режим фінансового оздоровлення до такої установи НБУ застосовує заходи, спрямовані на: зниження рівня витрат (на заробітну плату, поточний та капітальний ремонт, рекламу); часткову або повну заборону на проведення активних операцій; погашення простроченої дебіторської заборгованості; ліквідацію збиткових філій; формування необхідних розмірів резервних фондів; збільшення розміру статутного фонду. Комерційний банк може бути переведений Правлінням НБУ в режим фінансового оздоровлення на строк не більше, ніж 12 місяців. За наявності обґрунтованих підстав для успішного завершення виконання програми фінансового оздоровлення цей строк може бути продовжений Правлінням НБУ ще на 6 місяців.

Якщо протягом встановленого строку фінансовий стан банку не поліпшиться, Правління Національного банку України приймає рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення та про призупинення діяльності банку[30].

Розкриття структури власності банківРедагувати

Упродовж 2014—2016 рр. Національний банк України вжив низку заходів щодо розкриття структури власності банків. На сьогодні Національному банку України відомі власники всіх банків України. Із розкриттям прізвищ справжніх власників банків на законодавчому рівні посилено й відповідальність власників за доведення банків до банкрутства — позбавлення волі на строк до 5 років.

  • Кількість заяв, за якими розпочато досудове слідство — 1641 шт;
  • Обвинувальних актів, направлених до суду — 15;

Станом на 01.01.2017 суди не винесли жодного обвинувального вироку щодо власників та ТОП-менеджерів неплатоспроможних банків[14].

Стрес-тестуванняРедагувати

24 квітня 2015 року НБУ розпочав стрес-тестування 20 найбільших банків України. Назву «стрес-тест» економісти запозичили в кардіологів, які досліджують пацієнтів на біговій доріжці для визначення функціональних резервів серця й рівня критичного навантаження, після якого з'являється аритмія. Суть стрес-тестування полягає в тому, що фінрегулятори докладніше вивчають бухгалтерську звітність великих фінансових організацій, щоб розрахувати, скільки банкам необхідно додаткового капіталу для виживання в катастрофічних умовах на ринку. Як розрахувати падіння власного капіталу банку в результаті можливих катастрофічних подій, а також суму необхідної «подушки безпеки»[31].

Стрес-тестування (stress testing)[32] — метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора — валютного курсу, процентної ставки тощо. Іншими словами, метою тесту є оцінка ризиків та визначення спроможності банком протистояти потрясінням до того моменту, коли ці ризики починають реалізовуватися. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями. Стрес-тестування широко використовується для оцінки кредитного ризику, ризику ліквідності, валютного ризику, ризику зміни процентної ставки та вартості активів.

Стрес-тести використовуються провідними центробанками світу як стимул до поліпшення якості внутрішнього аудиту та ризик-менеджменту в банках, зміщуючи фокус банківського нагляду з традиційного аналізу поточного стану ліквідності та капіталізації на їхні можливі значення в майбутньому під впливом екстремальних подій. Обов'язкове стрес-тестування на регулярній основі проводиться Федеральною резервною системою США, Європейським центральним банком і Банком Англії[33].

Банківський експерт, к.е.н. Вадим Сирота[34]:

«Стрес-тестування в контексті діагностичного обстеження банків є математичною моделлю для прогнозу на трирічному інтервалі розміру збитків і рівня капіталу банку в розрізі як його сукупного балансу, так і окремих найбільш великих позичальників. Базовими вхідними даними для такої математичної моделі є прогноз ряду макроекономічних показників (валютного курсу, рівня інфляції, темпів зростання ВВП та ін.) і попередні результати аналізу якості активів (AQR). Саме оцінки величини кредитного ризику відповідно до результатів стрес-тестування в 2015 р і були в основному відображені у вимогах НБУ щодо плану-графіку докапіталізації топ-20 банків на три найближчі роки».

КураторствоРедагувати

Національний банк має право (ст. 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність»[30][26]) запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку, що є додатковим інструментом банківського нагляду, та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, та/або в разі наявності хоча б однієї з таких ознак:

  • невиконання керівником/керівниками банку вимог Національного банку щодо усунення виявлених порушень;
  • відсторонення керівника банку від посади;
  • виявлення за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки фактів невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами;
  • виявлення за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки фактів здійснення ризикової діяльності, порушень банківського законодавства, а також одержання доходів із порушенням законодавства України, навіть якщо ці порушення не призвели до погіршення фінансового стану банку;
  • виникнення реальної загрози невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами і кредиторами;
  • потреба в посиленому контролі за діяльністю банку з метою уникнення можливості невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами;
  • потреба в контролі за діяльністю банку протягом шести місяців із дня втрати ним статусу перехідного;
  • наявність конфлікту інтересів у банку;
  • надання банку Національним банком кредиту для підтримки ліквідності;
  • наявність у банку кредиту для підтримки ліквідності, отриманого від Національного банку;
  • застосування іноземних санкцій

У куратора, окрім повноважень по контролю за діяльністю банку, є право ініціювати встановлення порядку виконання банком і його підрозділами початкових платежів, забороняти використання для розрахунків прямих кореспондентських рахунків, проводити наради з керівництвом банку і бути присутнім на зборах акціонерів, контролювати використання коштів, наданих НБУ, і так далі[30].

Голова Правління «Комерційного індустріального банку» Вадим Березовик в коментарі Capital.ua[35]:

«Зараз куратори працюють у багатьох великих системних банках, включаючи державні Ощадбанк і Укрексімбанк. Але це не пов'язано з якимись проблемами: так НБУ має намір забезпечити повний контроль над використанням коштів, виділених в рамках кредитів рефінансування. Звичайно, є й інші приклади, коли введення куратора завершувалося для банку тимчасовою адміністрацією. Але тут питання не стільки до інституту кураторства або навіть конкретного куратора, скільки до менеджменту таких банків».

За словами Березовика, за винятком досить вузьких повноважень в частині блокування окремих платежів, куратор носить суто моніторингову функцію. Тоді як серйозні рішення, наприклад, щодо застосування до банку обмежень в частині здійснення окремих операцій, ухвалюються не куратором, а Національним банком.

Куратори в банках
Що можуть робити куратори Що не можуть робити куратори
здійснювати постійний контроль за проведенням банком будь-яких операцій зупиняти проведення певних операцій банку та проведення платежів
отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком будь-яких операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися втручатися в господарську діяльність та відносини з клієнта ми (наприклад, заблокувати видачу кредитів певним особам)
ініціювати заборону на використання для розрахунків прямих кореспондентських рахунків (дає змогу перекрити один із можливих шляхів для виведення коштів) дізнаватись про підписані договори, якщо менеджмент не інформує про такі факти, і операції не відображаються в ОДБ (системі операційного дня банку)
ініціювати проведення нарад з керівництвом банку для отримання пояснень про вжиття банком заходів для забезпечення його фінансової стабільності
бути присутнім на загальних зборах акціонерів, комітетів, ради і правління банку з правом дорадчого голосу
здійснювати контроль за своєчасним виконанням банком плану заходів з фінансового оздоровлення тощо
інформувати керівництво банківського нагляду про результати аналізу фінансового стану банку, за необхідності - оперативно готувати пропозиції щодо подальших наглядових дій за цим банком
здійснювати контроль за використанням рефінансування Національного банку
ініціювати розгляд питання по застосуванню заходів впливу до керівників банку, якщо вони перешкоджають здійсненню функцій куратора банку
здійснювати контроль за дотриманням банком банківського законодавства тощо та виносити за межі банку копії документів, що можуть свідчити про факти порушення

Банківський капіталРедагувати

Банк — це такий само пацієнт, тільки замість температури й лейкоцитів він характеризується такими фінансовими показниками, як грошові кошти, субординований борг, статутний капітал тощо. Як і пацієнт, банк може бути здоровим (платоспроможним) і хворим (неплатоспроможним). Завдання регулятора — ідентифікувати здорові та хворі банки, а для цього необхідно визначити які ознаки сильніше за інші впливають на його стан «здоров'я».

Так, Капітал банку (bank capital; capital of a bank)[36] — кошти, спеціально створені фонди та резерви, призначені для забезпечення фінансової стійкості, комерційної та господарської діяльності, відшкодування можливих збитків, і які перебувають у користуванні банку. У процесі діяльності банку капітал банку виконує операційну, захисну та регулюючу функції.

У Законі України «Про банки і банківську діяльність»[26] капітал банку визначається як власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань. Законом визначено такі види капітал банку: статутний, приписний та регулятивний.

Регулятивний капітал (regulatory capital)[37] — один із найважливіших показників діяльності бан¬ків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе у процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості та стабільності банківської діяльності. Регулятивний капітал банку включає основний і додатковий капітал. Основний капітал включає статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у статутний капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Додатковий капітал, за умови затвердження Національним банком, може включати нероз¬криті резерви, резерви переоцінки, гібридні капітальні інструменти і субординований борг. Також Національний банк України має право визначати інші складові додаткового капіталу, а також умови та порядок його формування. Додатковий капітал не може бути більш як 100 відсотків основного капіталу. Іншими словами, регулятивний капітал — це сукупність власних коштів банку, рівень яких не повинен бути нижче 10 % від усіх активних операцій фінустанови. Відповідно за виконанням цієї норми наглядає НБУ. При цьому у банку повинен бути регулятивний капітал, який не дозволяє банку перетворюватися в фінансову піраміду, норматив НБУ — Н2[38] . Нормативне значення коефіцієнта Н2 для діючих банків повинно бути не менше 10 %[38] .

Також банк повинен формувати резерви, які покривають кредитні ризики. У НБУ існує своя система, по якій банки повинні оцінювати якість кредитів. Наприклад, якщо існує ризик, що кредит на 1 млн грн банк повернути не зможе з ймовірністю 10 %, він повинен сформувати резерви в 100 тис. грн, які вираховуватимуться з його власних коштів. Таким чином банк повинен забезпечити докапіталізацію на ті самі 100 тисяч грн. З регулятивним капіталом Н2 пов'язані і інші нормативи, наприклад норматив Н7[39] (норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента)[39]: банк не повинен видавати одному позичальнику більше 25 % від власного капіталу. Або ж норматив Н9[39] (норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру)[39]: банк не може видавати інсайдерам понад 25 % власних коштів; норматив Н10[39] (норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам)[39], що не має перевищувати 30 %.

В ідеалі, якщо банк виходить за встановлені регулятором «рамки» показників, то банк або повинен збільшувати власні кошти на балансі, або позбавлятися від активів, які не дозволяють вписуватися в ці нормативи[3] .

В лютому 2015 року НБУ заявив[40] про те, що норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) банківської системи України знизився з 13,8 % до 7,37 %. Таке падіння пов'язане зі зменшенням регулятивного капіталу банків з 166,88 млрд грн на початок лютого 2015 року до 117,65 млрд грн на початок березня 2015 року. Крім того, до встановленого НБУ максимального рівня наблизилися за підсумками лютого норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента — 23,73 % (Н7, максимум — 25 %) і норматив великих кредитних ризиків — 755,47 % (Н8, максимум — 8-кратний розмір регулятивного капіталу). На початок 2015 року регулятивний капітал по системі українських банків становив 188,95 млрд грн, тоді як нормативи Н2 — 15,6 %, Н7 — 22,01 % і Н8 — 250,04 %.

Програма розширеного фінансування EFF України з МВФ передбачала оновлення діагностичних обстежень першої двадцятки українських банків. За результатами цих обстежень встановлювалося, що, якщо норматив Н2 банку нижче 10 %, то установа зобов'язана в місячний термін надати достовірні плани капіталізації, щоб досягти Н2 в 5 % на кінець січня 2016 року, 7 % — до кінця грудня 2017 року і 10 % — до кінця 2018 року. Національний банк України постановою № 58[41] також зобов'язав банки поступово збільшувати капітал до 200 мільйонів гривень — до 11 липня 2017 року, до 300 мільйонів гривень — до 11 липня 2018 року, до 400 мільйонів гривень — до 11 липня 2019 року, до 450 мільйонів гривень — до 11 липня 2020 року, до 500 мільйонів гривень — до 11 липня 2024 року.

Кредити рефінансуванняРедагувати

Складовою дій НБУ щодо оздоровлення банків є інструмент надання кредитів рефінансування. Рефінансування — це кредитні ресурси НБУ, які видаються банку для підтримки ліквідності (здатність банку виконувати свої зобов'язання перед клієнтами в будь-який час)[42]. Наприклад, в разі одночасного дострокової вимоги великим числом клієнтів своїх вкладів, які банк не може повністю перекрити за рахунок інших джерел залучення коштів. Рефінансування не може розглядатися як постійне джерело грошових ресурсів для банків (ресурсної бази), так як ресурсною базою банків можуть бути тільки залучені кошти клієнтів і кошти акціонерів.

Рефінансування надається за певними принципами[43]:

  • тільки в межах встановлених НБУ грошових обмежень і обсягів:
    • обсяг регулюючих операцій визначається на підставі аналізу ситуації на ринку;
    • індивідуальні рішення приймаються тільки за наявності висновку про відповідність цільовим завданням грошово-кредитної політики НБУ.
  • тільки платоспроможним банкам:
    • банк повинен виконувати свої грошові зобов'язання і не мати простроченої заборгованості по кредитах Національного банку.
  • під надійне забезпечення (виняток — овернайт без забезпечення):
    • перевага при виборі забезпечення з рефінансування наявної в державних облігацій уряду та фінансових інструментів з урядовою гарантією;
    • в залежності від ліквідності інструменту / об'єкта застави визначається можливий розмір кредиту від вартості застави.
  • на платній основі — за користування кредитами рефінансування стягується обгрунтована плата:
    • кредит рефінансування видається за ставкою не нижче, ніж облікова ставка.

Заступник Голови НБУ Олег Чурій в інтерв'ю Lb.ua[44]:

«Хтось із топів „ПриватБанку“ скаржився, що в 2015 році НБУ видавав рефінансування під 30 % річних, і що це підкосило банк дуже сильно. У нас облікова ставка на той момент досягала 30 %. Тобто ці кошти видавалися не за ставкою, придуманою нами для окремо взятого банку, це була діюча ставка для всіх банків на той момент. Інструменти, які ми щодня використовуємо, підходять тільки тим банкам, які готові надати ліквідну заставу — облігації Міністерства фінансів або валюту. Ми не оцінюємо ризик банків у такому випадку, ми виходимо з того, що є ліквідний інструмент. Якщо банк не заплатить, ми цю заставу заберемо. Але якщо у банку немає таких ліквідних інструментів і він з якихось причин не забезпечений ліквідністю, можна було взяти стабкредит (зараз це називається лінія екстреної підтримки). НБУ брав під такі кредити різні застави, в тому числі такі, які важко оцінити. І не завжди ці кредити нам повертали вчасно. На піку кризи ми мали десь 100 з гаком млрд грн кредитів рефінансування, погасили нам близько 50 млрд грн. Решта кредитів залишилася переважно в неплатоспроможних банках. Зараз активи цих банків розпродає Фонд гарантування вкладів. Є платоспроможні банки, які брали кредити і не повертали вчасно. Найбільший з них — ПриватБанк».

Оцінка ризиків позичальниківРедагувати

Деякі банки, намагаючись зберегти видимість власної платоспроможності в очах регулятора, за допомогою різноманітних схем приховували реальний стан справ. Наприклад, якщо обслуговування кредиту за власні кошти може коштувати близько 10 % його вартості на рік, то визнання його недійсним вимагає 100 % резервування, що для окремих банків означало б миттєве банкрутство.

В разі працюючих кредитів банку (боржники сплачують відсотки і повертають тіло кредиту — кредит обслуговується) навіть великий кредитний портфель не є проблемою для банку. Але, чим нижча якість кредитного портфелю банку (частка непрацюючих кредитів більша або ризики настання дефолту по таким кредитам є високими) — тим більшими мають бути резерви банку на покриття дійсних чи можливих ризиків виникнення витрат банку (на стягнення застав, участь в судах чи на списання непрацюючих кредитів — тобто визнання збільшення збитку для банку).

У 2014 році частка поганих кредитів в українській банківській системі за класифікацією НБУ зросла з 12,9 % до 19 %[45], а за більш широкою класифікацією МВФ — з 23,5 % до 32 %. Після проведення стрес-тестування 20 найбільший банків виявилося, що частка поганих кредитів (або ще як їх називають, «непрацюючих кредитів», Non-performing loans, NPL) становить 41,1 %. За 2015 рік, в цілому, частка поганих кредитів склала 24,3 %. НБУ відзначає, що стандартні методи обліку проблемних кредитів виявилися неефективними при зростанні їх частки вище 15 %: «Банки з високою часткою NPL менш готові кредитувати, банки мають недостатню здатність покривати збитки, крім того, ефективну оцінку ускладнюють економічна і політична невизначеність в країні»[45] .

Діагностику кредитного портфеля 60 найбільших банків України, проведена НБУ (станом на червень 2017 року[46]), виявила, що у топ-20 банків за розміром активів і питомою вагою на ринку в 88,5 % частка проблемних кредитів складає 53 %, а у наступних 40 банків із питомою вагою активів у 9,5 % — 43 %. Це дозволяє стверджувати, що реальний рівень «токсичних» активів банківської системи складає 52 %. 52 % токсичних активів — це розрив між зобов'язаннями банку та його вимогами, який дозволяє виплатити вкладникам лише 48 копійок на кожну гривню депозитів.

НБУ була розроблена інструкція (положення для банків), як оцінювати величини кредитних ризиків банківської діяльності (постанова правління НБУ від 30 червня 2016 р № 351[47]). В його основу покладена концепція оцінки очікуваних збитків по кредитах на інтервалі 12 місяців (на відміну від широко застосовуваної в банківській практиці концепції оцінки понесених збитків — постфактум), встановлені більш жорсткі вимоги до застави та ін. Постанова № 351 змушує фінустанови формувати резерви під кредитні ризики в залежності від оцінки платоспроможності потенційного позичальника — тобто заздалегідь, а не вже по факту прострочення платежів, як це було прийнято в банківському моніторингу раніше.

«Діагностичне обстеження найбільших 20 банків засвідчило, що фінустанови часто переоцінювали фінансову спроможність позичальників і зволікали з визнанням активів проблемними», — зазначила заступник Голови Національного банку України Катерина Рожкова[48] . Окрім того, до 2015 року в законодавстві не існувало такого поняття, як пов'язані особи, не кажучи про інструменти регулювання виданих їм кредитів. У березні 2015 року було ухвалено поправки до Закону «Про банки і банківську діяльність», які визначали поняття пов'язаних осіб та забороняли фінустановам укладати угоди з такими контрагентами на неринкових умовах (завищені ставки за депозитами, занижені ставки за кредитами, купівля в банків активів за заниженими цінами тощо). Документ запроваджує вдосконалені підходи до оцінки очікуваних втрат від кредитного ризику та ґрунтується на Базельських принципах банківського нагляду[48] . Для адекватного відображення кредитних ризиків Національний банк України змінив систему оцінки, яка тепер базується не лише на стані обслуговування кредиту, а й на фінансовій звітності позичальника. Розрахунки кредитного ризику за новими правилами мають початися лише з 2017 року . Так, з 3 січня 2017 року в Україні кредитні ризики розраховуються за постановою НБУ № 351, яка передбачає значно жорсткіші правила оцінки кредитного ризику і вимагає від банків формування значно більших резервів. Проте тестові розрахунки банки були зобов'язані зробити та подати до НБУ вже в 2016[49]. Порядок обліку заставленого майна також дещо змінився: були встановлені додаткові принципи визначення прийнятності застави, наприклад, відсутність специфічних ризиків втрати, наявність у договорі заборони відчуження заставленого майна. Згодом у структурі НБУ було сформовано Управління моніторингу пов'язаних із банками осіб. Також НБУ постановами № 314 та № 315 визначив детальні інструкції, як він визначає пов'язаних осіб і як діагностуватиме операції фінустанов із ними.

Порівняння результатів оцінки кредитного ризику за Постановою № 351, за результатами стрес-тестування — показали значні ймовірні маніпуляції та шахрайства, до яких вдавалися окремі банки, аби приховати «погані кредити», використовуючи те, що міжнародні стандарти фінансової звітності, за яким їх аналізували, не враховували українських реалій «схемних операцій», операцій із пов'яханими особами і т. д.

Директор Департаменту фінансової стабільності Національного банку Віталій Ваврищук[47]:

Впровадження нового положення (№ 351) практично унеможливить кредитування банками фінансово неспроможних підприємств та придбання цінних паперів неякісних емітентів, що було загальнопоширеною практикою у минулому.

Враховуючи ці та інші нормативні документи регулятора, тепер банівська установа була обмежена в своїх операціях з «пов'язаними особами»: Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь- яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою; придбання активів пов'язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною з банком особою. Банку забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов'язаними з банком особами, у тому числі розміщувати кошти в іншому банку для кредитування цим банком пов'язаних з банком осіб[50]. Під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше контрагенти уважаються одним контрагентом (групою пов'язаних контрагентів) і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності хоча б однієї з таких умов:

  • один контрагент є власником істотної участі іншого (інших);
  • два або більше контрагенти мають хоча б одного спільного власника істотної участі (незалежно від того, чи він є також клієнтом банку);
  • контрагенти використовують кредитні кошти для проведення спільної діяльності таким чином, що джерело повернення кредиту є для них спільним. Наприклад: мобілізація позичальниками коштів для придбання будь-якого активу (підприємства або іншого об'єкта власності) або для передавання коштів у кредит/користування іншій фізичній чи юридичній особі;
  • два або більше контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит/користування іншій фізичній чи юридичній особі;
  • контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит/користування іншим контрагентам, яким також надано банком кредити. У цьому разі одним контрагентом уважаються усі контрагенти, що отримали кредити від банку;
  • контрагенти, та/або учасники, та/або учасники учасників контрагентів є асоційованими компаніями/дочірніми компаніями/асоційованими особами стосовно один одного;
  • контрагенти є асоційованими особами фізичної особи, зазначеної в пунктах 1 — 3, 5, 6 частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

АудитРедагувати

При цьому важливим є значення незалежної аудиторської перевірки банківської звітності — аби переконатися, що регуляторні норми НБУ не тільки виконуються, але і гарантуються оцінками незалежних сторонніх перевіряючих.

Методи санації / ліквідації банкуРедагувати

В разі не вирішення ключових проблем «проблемним банком» протягом передбаченого законодавством часу, регулятор та екс-власники переходять до можливості віднесення банку до атегорії неплатоспроможних.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»[51].

Однак у випадку великих чи системних банків таке оголошення завдає значних репутаційних та фінансових втрат такій установі, що загрожує стабільності всієї системи. Адже власники та регулятор в разі не вирішення ключових дисбалансів в діяльності банку рухаються до вибору наступного сценарію дій: ліквідація банку з ініціативи власників, відкликання банківської ліцензії НБУ (оголошення банку неплатоспроможним та введення тимчасової адміністрації)[52] або входження держави в капітал банку («націоналізація»).

Процедура входження держави в капітал приватних банків (як окремий випадок врегулювання неплатоспроможності системного банку) була прописана ще в листопаді 2014 року постановою Кабінету Міністрів № 632[53]

Держава може брати участь у виведенні неплатоспроможного банку з ринку за умови, що банк відповідає одному з таких критеріїв:

  1. Частка загальних активів банку становить 2 чи більше відсотків розміру загальних активів банків України та/або обсяг вкладів (депозитів) фізичних та юридичних осіб банку становить 2 чи більше відсотків загального розміру вкладів (депозитів) фізичних та юридичних осіб у банках України.
  2. Частка держави у статутному капіталі банку становить понад 75 відсотків[53].

Фактично націоналізація банку може пройти у двох формах: добровільна і примусова. У випадку добровільної націоналізації банку акціонери повинні провести збори, на яких приймається рішення про капіталізацію за рахунок держави. Сама ж капіталізація буде проведена шляхом придбання акцій банку в обмін на випущені державою ОВДП. Уряд натомість отримує у власність 75 % + 1 акцію банку, але перед цим його капітал повинен бути зменшений на максимальну суму очікуваних збитків за підсумками діагностики. Також в капітал повинні бути переведені депозити власників понад 10 % акцій банку, членів правління, наглядової ради і ревізійної комісії. У випадку з примусовим варіантом націоналізації в банк повинна бути введена тимчасова адміністрація з подальшим входженням держави в капітал.

Результати банківської реформи 2014—2016 р.Редагувати

Доцент Каліфорнійського університету в Берклі, співзасновник та член редколегії проекту VoxUkraine Юрій Городніченко в інтерв'ю Lb.ua[54]:

Наша банківська система працювала проти принципів банкінгу. Банк має диверсифікувати ризики, коли збирає депозити. Переважна більшість наших банків робили абсолютно протилежне: вони ризики концентрували. Тому коли настала криза, ці концентровані ризики «вибухнули».

 
Очищення банківського сектору

У 2014—2016 роках в Україні відбулася системна банківська криза[20]. Її супроводжувало очищення сектору: неплатоспроможними визнано 90 банків, на які разом припадало близько третини активів банківської системи до кризи. Частину пов'язаних із кризою витрат було понесено та визнано у 2017 році. Для реструктуризації системи держава вдалася до чималих витрат за такими напрямами:

  • Націоналізація «ПриватБанку» та його подальша докапіталізація у 2016 — 17 роках. Витрачено 4,8 % ВВП відповідних років. Аудит після націоналізації виявив додаткову потребу в капіталі. Конвертація частини зобов'язань «ПриватБанку» в капітал перед викупом банку урядом дозволила зменшити витрати держави.
  • Компенсація фізичним особам вкладів, втрачених у неплатоспроможних банках, у межах гарантованих державою сум. На фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрачено 4,4 % ВВП відповідних років.
  • Кредити рефінансування, видані у 2008—2009 та 2014 роках банкам, згодом визнаним неплатоспроможними. Втрачено в підсумку 2,5 % ВВП тих років, коли банки виводилися із ринку. Враховуючи низькі надходження від продажу активів ліквідованих фінустанов, ці кошти значною мірою втрачено для НБУ.
  • Рекапіталізація «Ощадбанку» та «Укрексімбанку» у 2014 та 2016—2017 роках за результатами оцінки якості активів і стрес-тестів. Витрачено 2,4 % ВВП.
 
Рівень концентрації банківського сектору за показником Індексу Герфіндаля-ГіршманаІндекс Герфіндаля — Гіршмана (HHI) — індикатор концентрації на банківському ринку. Він розраховується як сума квадратів часток окремих банків у загальному обсязі. Може мати значення від 0 до 10 000 (до 1000 — ринок є слабко концентрованим)[55]
 
Втрати від банківської кризи

Концентрація чистих активів у ІІІ кварталі 2017 року практично не зростала. На 20 найбільших банків припадає 91,1 % сектору. Концентрація депозитів населення продовжує зростати[55].

Основне джерело фінансування витрат держави на реструктуризацію банківського сектору — це випуск ОВДП для докапіталізації банків та фінансування ФГВФО. Такий механізм дозволяє не перекладати витрати на бюджет відразу у поточному періоді, а фінансувати витрати поступово. Сукупні витрати держави на подолання наслідків банківської кризи, починаючи з 2014 року, становили 14 % ВВП відповідних років. Ця сума перевищує обсяги коштів, витрачених протягом кризи 2008—2009 років. Для порівняння фіскальні витрати країн, у яких криза тривала принаймні три роки, були в широкому діапазоні 1—57 % ВВП. Приріст державного та гарантованого державою боргу, спричинений витратами держави на підтримку банків та ФГВФО за дві останні кризи, становив 14 % від його обсягу на кінець квітня 2017 року. У порівнянні з кризами в інших країнах це також помірна величина[20].

Прямі державні витрати — лише частина суспільних втрат унаслідок банківської кризи. Серед інших складових — зобов'язання неплатоспроможних банків перед суб'єктами господарювання, а також фізособами, які мали вклади понад гарантований державою розмір. Ними управляє ФГФВО, їхній розмір становить 16 % ВВП відповідних років. Витрати власників діючих банків на докапіталізацію та втрати власників неплатоспроможних банків також є складовою суспільних втрат від кризи. Загалом втрати економіки від кризи з урахуванням усіх складових становлять 38 % ВВП (в тому числі 14 % фіскальних втрат).

Значна частина оцінених втрат виникла ще у попередніх періодах[20], у тому числі в період кризи 2008—2009 років, проте банки не визнали їх вчасно. Справжній масштаб втрат було виявлено лише у процесі розчистки банківського сектору, здійсненого НБУ протягом 2014 — початку 2017 років.

 
Динаміка банківського сектору

Результати очищення[14]:

  • вкладники можуть бути впевнені, що їхні кошти будуть повернуті вчасно та у повному обсязі;
  • залучені банками кошти будуть спрямовуватися на кредитування бізнесу, зокрема, малого та середнього, а не на фінансову підтримку компаній, що належали акціонерам банку та/чи пов'язаним із ним сторонам;
  • обсяги кредитних ресурсів, доступних для підприємств, зростатимуть;
  • вартість кредитів знижуватиметься, оскільки залучені кошти будуть спрямовуватися на внутрішній ринок, а не виводитимуться за кордон;
  • клієнти всіх банків будуть знати їхніх реальних власників, а тому зможуть робити власні висновки, наскільки вони довіряють акціонерам та банку в цілому;
  • стійкість банків до макроекономічних шоків підвищилася, банки матимуть достатній запас ліквідності та капіталу, щоб стабільно працювати навіть в умовах рецесії;
  • ефективніше функціонуватиме механізм реалізації монетарної політики Національним банком України.
 
Витрати на подолання банківської кризи

Очищення банківської системи і націоналізація «ПриватБанку» вирішили ряд системних проблем. На думку редактора проекту DataVox, к.е.н., Дмитра Остапчука та Тимофія Брика, що банківський сектор виходить з кризи: система прибуткова з початку 2017 року, ростуть чисті процентні доходи і чисті комісійні доходи. Разом з тим, в результаті «очищення» виникли довгострокові виклики — в руках держави опинилися приблизно половина активів банківської системи, 62 % депозитів населення і 4 банки з топ-10[56]

«ПриватБанк» в 10-их роках XXI стРедагувати

Кризові явища в «ПриватБанку»Редагувати

Валерія Гонтарева на прес-конференції у грудні 2016[57]: «Інспекційні перевірки НБУ виявили нестачу капіталу „ПриватБанку“. На 1 квітня 2015 року вона становила 113 млрд гривень, до чого призвела криза в українській економіці і неправильна кредитна політика „ПриватБанку“. Понад 97 % корпоративного портфеля, який становив 150 млрд грн на 1 квітня 2015 року, були кредити, пов'язані з акціонерами компанії. Менеджмент банку склав план докапіталізації і скорочення інсайдерських кредитів. Акціонер банку надав особисту гарантію за цією програмою, але виконати її не вдалося. Лише за 2016 рік Національний банк провів понад 30 зустрічей з власниками та керівництвом фінансової установи. Національний банк неодноразово продовжував термін докапіталізації. У результаті станом на 1 грудня 2016 року нестача в капіталі банку зросла до 148 млрд гривень, а ліквідність банку істотно знизилася. Банк майже рік не виконував нормативу обов'язкового резервування, а прострочена заборгованість перед регулятором за стабілізаційними кредитами склала 14 млрд гривень, загальна заборгованість — 19 млрд гривень»

В дослідженні[58] Марії Репко, заступника виконавчого директора Центру економічної стратегії звертала увагу:

Бізнес-модель «ПриватБанку» до кінця 2016 року полягала в тому, щоб за рахунок роздрібних депозитів фінансувати корпоративний бізнес (можна побачити в Примітках № 24 до аудиторського звіту, де аналізуються сегменти діяльності банку: роздрібний банкінг, корпоративний сегмент, казначейські операції та інвестиційно-банківська діяльність). При цьому ставки по гривневих кредитах «ПриватБанку» були на 4—8 процентних пунктів менше, ніж ставки по гривневих депозитах, які банк платив населенню. Ставки по валюті теж відрізнялися. Замість того, аби купувати дешевше і продавати дорожче, банк надходив з точністю до навпаки — брав гроші у населення під високу ставку і кредитував компанії під низьку.

 
Відсоткові ставки

Для роздрібних кредитів ставки були набагато вище (43 % в гривні в 2015 році і 42 % в гривні в 2016 році). Через цю різниці ставок, наприклад, в 2015 році зовнішній дохід «ПриватБанку» (тобто дохід, який банк отримав безпосередньо від клієнтів, не включаючи внутрішньо групові розрахунки) у роздрібного бізнесу виявився всього на третину менше доходу від корпоративних кредитів. Комісійні ж доходи від роздрібного кредитування були більш ніж в три рази вищі за доходи від корпоративного бізнесу. І це при шестиразовій різниці в сумі активів.

 
Діяльність за сегментами 2016

Олександр Данилюк, Міністр фінансів України, в інтерв'ю Lb.ua[59]:

До певного моменту, гроші «ПриватБанку» — були виключно грошима вкладників, простих людей. І ці депозити використовувалися для кредитування бізнесу групи, для цілей її власників. Зрештою, це призвело до певних проблем, і держава змушена була заступитися і захистити вкладників…

 
Діяльність за сегментами 2015

В принципі ситуація, за якої ставки по кредитах можуть бути меншими за ставки по депозитах — нормальна, якщо є істотний капітал (що здешевлює середньозважену вартість ресурсів) і масштаби ризиків в установи помірні — банк бере на себе ризики валютних різниць, і таким чином заробляє. Крім того, частина витрат банку перекриває його комісійний дохід. Але в разі, якщо ці ризики реалізовуються — для банку наступають складні часи. Можливо, саме так і сталося з «ПриватБанком».

Але інший варіант подій всередині банку, про який говорять Національний банк України і Міністерство фінансів України, полягає в тому, що «ПриватБанк» збирав з ринку депозити і потім видавав кредити «своїм» компаніям. Коли приходив час виплат відсотків — ці компанії просто отримували в банку ще один кредит, за рахунок якого і погашали їх. Колишні власники банку, навпаки, подавали аудиторам інформацію про невелику частку пов'язаних осіб у своєму кредитному портфелі — всього 16,49 % від валового кредитного портфеля станом на 1 липня 2016 року. У будь-якому випадку, корпоративний кредитний портфель «ПриватБанку» розвивався набагато швидше за ринок.

 
Кредитні портфелі банків

Інше дослідження журналіста «Економічної Правди», Олександра Моїсеєнко[60] побічно теж підтверджує тезу про маніпулювання із відображенням якості кредитного портфеля банку. Так, на думку журналіста, протягом попередніх років, коли якість активів в банківській системі сильно погіршувався, найбільші банки, за винятком «ПриватБанку», показували мільярдні збитки, які вони формували за рахунок резервування під кредитні ризики. Після таких збитків банки змушені були докапіталізіроватся на такі ж мільярдні суми. Масштаб резервування «ПриватБанку» в той же час був набагато меншим, ніж у інших банків, якщо порівнювати співвідношення величини кредитного портфеля і сформованих резервів. За даними журналіста станом на 1 березня (2016) при кредитному портфелі в 210 млрд грн, у банку було в резервах 29 млрд грн. Для порівняння, два інших системно-важливих банку, «Укрексім» і «Ощадбанк», при кредитних портфелях в 105 млрд грн і 107 млрд грн, відповідно, мали по 46 млрд грн резервів. Але навіть, якщо не брати системно важливі банки, то в іншому великому банку «ПУМБ» при 36 млрд грн кредитів — 11 млрд резерви, у «Райфайзена» при 54 млрд кредитів 33 млрд резервів, у «Промінвеста» при 60 млрд 28 млрд резервів.

На питання ЕП про недостатність резервування прес-служба «ПриватБанку» відповіла наступним чином: «З 01.12.2015 банки формують резерв в балансі банку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності. Рівень сформованих резервів повністю покриває кредитні ризики, що підтверджено аудитом зовнішньої незалежної аудиторської компанії PriceWaterhouseCoopers».

Але викликає питання не тільки якість портфеля, а й рівень інсайдерських кредитів. Побічно про його значний рівень говорить інформація з фінансової звітності банку, де наведено кредитний портфель в розрізі галузей економіки та комерційної діяльності. Основним напрямком кредитування в банку є торгівля нафтопродуктами — близько 40 млрд грн, виробництво і торгівля феросплавів — 35 млрд грн. Практично в усіх цих сферах у групи «Приват» є активи.

«За даними фінансової звітності„ПриватБанку“ за 1 квартал 2016 року, складеної відповідно до вимог МСФЗ, частка кредитів пов'язаним особам в кредитному портфелі (до вирахування резервів) становить 6,1 %», — йдеться у відповіді банку. При цьому, порушення нормативу Н9, який за запевненням прес-служби «ПриватБанку» становить 38,5 %, обумовлено методологічними змінами в постанові НБУ. «Банк проводить роботу по приведенню цього показника до нормативу», — стверджували в «ПриватБанку».

За даними журналістів Zn.ua[3], в фінансовій звітності банку, станом на 1 січня 2014 року з 105,5 млрд грн загального гривневого корпоративного портфелю установи 102,6 млрд грн. (97,5 %) були видані в Дніпропетровській області. У валютній частині портфеля ситуація на той момент склалася дещо інша: із загальної суми в $3,797 млрд — $1,213 млрд припадало на Кіпр і $2,550 млрд — на Дніпропетровську область. Іншим регіонам відводилося менше 1 % валютного корпоративного портфеля «ПриватБанку».

На думку Марії Репко[58] , якщо в 2013—2014 році група ще могла перекривати різницю в ставках за рахунок більш дешевих запозичень доларового ресурсу за кордоном, різниці в курсах валют, то в 2015 році грошового потоку від процентних платежів по кредитах вже не вистачало на виплату відсотків по депозитах.

Чиста процентна маржа «ПриватБанку» в 2013—2015 роках, при цьому, залишалася істотно нижче маржі порівнянних банків на ринку.

 
Відсоткова маржа

Заходи із оздоровлення банкуРедагувати

Артем Ситник, директор Національного Антикорупційного Бюро в інтерв'ю Zn.ua[61]:

Починаючи з 2014 р, проблеми почалися у всієї банківської системи, в тому числі і у «ПриватБанку». У 2016 році була констатована проблемність його кредитного портфеля, була проведена інспекційна перевірка, складено довідку за її результатами, де вказувалися існуючі проблеми не тільки з кредитним портфелем, а й в інших сферах діяльності. Саме з цього моменту почалися переговори з топ-менеджментом, власниками «ПриватБанку», з тим, щоб ці проблеми усунути, замінити існуючі застави реальними, щоб вносити в статутний капітал банку майно, яке раніше передавалося в заставу. Можливо, підтверджень у відкритому доступі ви не знайдете, але ця робота велася, і деякі зобов'язання виконувалися. Є ще банківська таємниця і таємниця слідства.

Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua[62]:

Бурхливий розвиток «ПриватБанку» і зростання його кредитного портфелю почалися десь з 2007—2008 року. Спочатку кошти вкладалися в активив Україні. Всі ми ці бізнеси добре знаємо. Також купували нові бізнеси, в які група «Приват» входила як учасник, і вони теж потребували кредитування. Крім того, не секрет, що колишні акціонери банку мають багато бізнесів у різних країнах світу, мають маєтки, яхти, літаки і т. д. Вони теж купувалися за депозити українців, які були виведені через кіпрську філію «ПриватБанку». Все це, можливо, і працювало б, але до банку було ставлення не як до банку, а як до інструменту. Звідси й проблеми.

Ігор Коломойський в інтерв'ю Lb.ua[63] на запитання журналіста «чи був «ПриватБанк» предметом шантажу влади з його сторони» відповів:

Це навіть безглуздо обговорювати. У мене не було таких намірів ні при Кучмі, ні при Ющенку, ні за Януковича. «ПриватБанк» — це 40 % ринку. Величезна кількість вкладників. Чи я псих, терорист, який бере в заручники всіх своїх вкладників? Люди в банку тримають гроші, які завтра можуть їм знадобитися на операцію, на придбання продуктів, на щось інше. А ви пропонуєте в заручники їх взяти? Це ж тероризм!

У квітні 2014 року міжнародне рейтингове агентство Moody's Investors Service знизило рейтинги «ПриватБанку» та 11 інших українських банків[64]. У серпні 2014 року рейтингове агентство Standard & Poor's підтвердило довгострокові та короткострокові кредитні рейтинги контрагента «ПриватБанку» за шкалою CCC / C[65]. Міжнародне рейтингове агентство Standard&Poor's знизило рейтинги «ПриватБанку» з CC/C до SD через укладення угоди про реструктуризацію боргу (випущених єврооблігацій). 13 листопада «ПриватБанк» підписав угоду з кредиторами про реструктуризацію двох випусків цінних паперів — субординованих облігацій обсягом $150 млн з початковим терміном погашення в лютому 2016 і пріоритетних незабезпечених облігацій на суму $200 млн з початковим терміном погашення у вересні 2015. «Ми розглядаємо реструктуризацію цих випусків як пропозицію про обмін цінних паперів, зроблений в стресовій фінансовій ситуації, і вважаємо, що це рівнозначно вибірковому дефолту за зобов'язаннями банку», — відзначає S&P. Агентство планує вжити рейтингових дій відносно «ПриватБанку» в найближчі кілька днів, слідом за проведенням аналізу кредитоспроможності банку після завершення реструктуризації боргу[66] .

Відповідно до звітності «ПриватБанку», на яку посилаються експерти агентства Fitch, непрацюючі кредити фінустанови (з прострочкою понад 90 днів) на кінець першого півріччя складали 8 % валових кредитів, що істотно нижче середнього показника по банківській системі України. Як зазначається, це стало результатом у тому числі регулярних списань і переведення ризиків по Криму (в 4 кв. 2014 року) в неконсолідовану структуру під контролем акціонерів банку. Водночас знецінені на індивідуальній основі, ще не прострочені, кредити залишалися на помітному рівні в 28 % всіх кредитів в період з кінця 2014 р по кінець першої половини 2015 року. Покриття непрацюючих і знецінених на індивідуальній основі кредитів резервами знаходилося на низькому рівні в 32 % в кінці першої половини 2015.

«Значні рівні концентрації по позичальниках і секторам (на найбільший сегмент нафтотрейдинг припадало 19 % кредитів) і значна частка валютного кредитування (43 %) позичальників, які в основному не мають доходів у валюті, являють собою додаткові джерела кредитного ризику», — йдеться в аналітичних матеріалах Fitch. Експерти агентства очікують, що тиск на капітал банку залишиться істотним з урахуванням «значних незарезерврованих проблемних активів, слабких фінансових показників, які стримуються високою вартістю фондування та витратами на створення резервів по кредитному портфелю, а також помірне відновлення економіки, прогнозоване на 2016—2017 рр.». "Запас капіталу у банку забезпечує незначну здатність абсорбувати збитки, у той час як прибуток до відрахувань під знецінення, скоригований на нараховані доходи, невиплачені в грошовій формі, є негативним (за 1 пів. 2015 року, по МСФО)[67] .

За словами журналістів Zn.ua[68] на сайті «ПриватБанку» протягом 2014—2015 рр. можна було побачити інформацію про вельми динамічне зростання його кредитного портфеля (на 13,2 %, до 161,3 млрд грн) на фоні загального скорочення економіки. А також про збільшення розміщених на рахунках банку коштів клієнтів (на 6 %, до 141,3 млрд грн). Більш того, при зафіксованому банківською системою збитку в 53 млрд грн «ПриватБанк» показав у своїй звітності прибуток в розмірі 749 млн грн. Банк декларував прибутки і зростання, не дивлячись на постійне отримання кредитів рефінансування і стабілізаційних кредитів від НБУ. Офіційна причина видачі останніх — необхідність фінансового оздоровлення банку.

"Зростання гривневого кредитного портфеля нашого банку, як, втім, і інших найбільших установ, викликаний значним зростанням обмінного курсу і, як наслідок, збільшенням гривневого еквівалента валютних позик бізнесу. Кількість діючих кредитних договорів за перші два місяці 2015 року знизилося на 10 %. У гривні скорочення кредитного портфеля фіз- і юросіб в період з 1 січня 2014 р по 16 лютого 2015 р склало 23,6 млрд ", — пояснили у відповідь на запит ZN.UA причини номінального зростання показників в прес-службі «ПриватБанку»[68].

Паралельно із звичайним аудитом «ПриватБанку», який здійснювала компанія PricewaterhouseCoopers, відбувалися незалежні перевірки якості кредитного портфелю аудиторською компанією E&Y (в частині його щодо пов'язаних осіб), інспекційні перевірки, здійснювані командою самого регулятора (НБУ).

Внаслідок перевірок до банку висувалися вимоги щодо підвищення капіталізації шляхом трансформації кредитного портфеля. Зокрема, за результатами діагностичного обстеження встановлено, що для досягнення нормативного значення Банк потребує додаткової капіталізації в сумі 113,1 млрд грн[69].

До січня 2016 року висновки стрес-тестів та результати досліджень НБУ чітко показали, що «ПриватБанк» зіткнувся з серйозними проблемами. Системне значення банку особливо ускладнювало ситуацію. Усі розуміли, що потенційна ліквідація «ПриватБанку», як наслідок дефіциту капіталу та настання ризиків дефолту корпоративних боржників банку, завдасть значної шкоди фінансовому сектору та економіці в цілому. Найкращим варіантом була реструктуризація, і в лютому 2016 року НБУ, Правління «ПриватБанку» та його власники узгодили План реструктуризації. Враховуючи чутливість теми та значення банку — переговори щодо реструктуризації проходили в режимі секретності.

Відповідно до Програми фінансового оздоровлення (далі — ПФО), яка погоджена Національним банком України у лютому 2016 року з метою забезпечення життєздатності банку в подальшому, Банк у строк до 15.11.2016 року зобов'язався вжити комплекс заходів щодо збільшення розміру капіталу на 94,5 млрд грн., за рахунок реструктуризації кредитів шляхом переведення їх на операційні компанії з виручкою, достатньою для обслуговування та погашення боргу, внесення реальної додаткової застави, погашення кредитів пов'язаних осіб[69].

Цей план реструктуризації мав на меті подолання фінансових недоліків «ПриватБанку», зміцнення позицій регулятивного капіталу та вдосконалення способу управління. Він також містив жорсткі критерії оцінки процесу реструктуризації.

Водночас міжнародні партнери та кредитори України прискіпливо стежили за ситуацією. В оновленому меморандумі Співпраці України з МВФ наприкінці 2015 року була зарезервована сума 152 млрд грн — на випуск ОВДП під рекапіталізацію банків і Фонд гарантування вкладів, більше 70 % з цих коштів залишилося невикористаним, що підштовхувало учасників ринку розцінювати цю суму як «резерв» на випадок проблем в найбільшому приватному банку країни[70] .

Згодом ці чутки підтвердили коментарі глави НБУ Валерії Гонтарєвої та акціонеру банку Ігоря Коломойського, які потрапили в ЗМІ. Спочатку Гонтарєва на засіданні профільного парламентського комітету не виключила про можливість націоналізації банку[71]. А потім Коломойський в інтерв'ю виданню Politico[72] заявив про «діру» в капіталі банку в 128 млрд грн.

«У той же час, на думку Fitch, у разі дефолту Приватбанк навряд чи буде підданий процедурі банкрутства або ліквідації та термінового продажу активів, зважаючи на його значну частку на ринку і системоутворююче значення, і це скорочує негативні ризики відносно поворотності активів для власників облігацій», — констатували експерти агентства[67].

Виконання програми оздоровлення банкуРедагувати

За словами Марії Репко у квітні-грудні 2015 НБУ провів діагностику «ПриватБанку»[73] і визначив потребу в додатковому капіталі в 113 млрд грн. Така оцінка була заснована на припущенні НБУ про погану якість кредитів, які сам банк в звітності[74] оцінював як цілком надійні і не знецінені. За словами представників регулятора[75] , велика частина таких кредитів видавалася на неопераційної компанії (тобто компанії, у яких не було співробітників, необхідного обладнання, які не проводили жодних операцій), ці кошти потім перераховувалися на інші бізнеси всередині групи. Екс-акціонери не були згодні[76] з таким підходом, вважаючи нормою кредити компаніям, які не здійснюють операцій. Однак, екс-власники запропонували програму фінансового оздоровлення банку. Така програма (вона не публічна) могла передбачати додаткові застави по кредитах, переведення кредитів на реальні операційні бізнеси або внесення додаткових коштів акціонерів у капітал банку. Частина таких кредитів просто погасили майном групи Приват. Згодом аудитор не зміг підтвердити реальну вартість цього майна.

 
Аудиторський звіт — цитати

У період з березня по листопад 2016 року НБУ здійснював моніторинг діяльності «ПриватБанку» згідно з Планом реструктуризації та його відповідності українським банківським нормам. Проте, стало очевидним, що керівництво «ПриватБанку» та акціонери не дотримувалися умов плану реструктуризації: терміни були зірвані, не була здійснена відповідна реструктуризація кредитного портфелю.

У грудні 2016 глава НБУ Валерія Гонтарева заявляла[77] , що «ПриватБанк», виконуючи вимоги НБУ щодо докапіталізації, влітку 2016 став власником ряду активів своїх тодішніх акціонерів, які перебувають в заставі у НБУ, зокрема, лижного курорту «Буковель» та літаків «Боїнг». Глава Національного банку тоді уточнювала, що всього на баланс було поставлено тільки 31 млрд грн з кредитного портфеля обсягом близько 170 млрд грн. Разом з тим, Валерія Гонтарева розповідала, що коли НБУ брав під заставу кредитів рефінансування низку активів, то вони не перебували в банку. «Нам в застави акціонери дали свій власний бізнес: наприклад, компанію „Бориваж“, „Буковель“, літаки („Боїнги“)», — описувала ситуацію на той момент глава НБУ. Вона підкреслила, що ці застави хороші, Національний банк України здійснив їх незалежну оцінку та на додаток попросив гарантію Ігорю Коломойському. «У нас практично весь кредитний портфель покритий його особистими гарантіями по всіх його активів — це коли він гарантує, що якщо банк не впорається, то сам акціонер погасить особисто з усіх своїх активів», — додала В.Гонтарева.

Розуміючи, що фінансове оздоровлення рухається не такими швидкими темпами, якби цього хотілося, Національний банк спеціальним рішенням зобов'язує «ПриватБанк» перевести борги по кредитах на реальні операційні компанії і надати відповідні застави до 15 листопада 2016 року. У відповідь на рішення регулятора «ПриватБанк» в жовтні-листопаді 2016 року проводить швидку «трансформацію» кредитного портфеля на загальну суму 137 млрд грн. Банк за дуже короткий час (два тижні, за словами керівництва Національного банку) змінює позичальників, застави, ставки, терміни і валюти по 193 кредитам[78] .

Файл:Аудиторський звіт – цитати2.png
Аудиторський звіт — цитати

Нові позичальники (36 компаній) не задовольнили критерії аудитора (щодо повноцінно та реально діючих), і той відніс кредити до знецінених. При цьому аудитор сумнівався у тому, коли саме кредитний портфель став проблемним, оскільки обслуговувався портфель до націоналізації цілком дисципліновано і прострочень по цих кредитах не було.

Файл:Аудиторський звіт – цитати3.png
Аудиторський звіт — цитати

Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua[79] зазначала:

…У багатьох банків є забагато інсайдерських кредитів. Вони мають трирічні програми погашення цих позик та приведення портфелю у відповідність до нормативів. Якщо ці кредити адекватно забезпечені, обслуговуються за ринковими ставками, числяться на операційних компаніях, які ведуть активну роботу, тоді для позичальників не проблема перекредитуватися в іншому банку чи за певний час погасити боргові зобов'язання. Що маємо у «ПриватБанку»? Реструктуризація кредитного портфелю — яка була проведена восени на розсуд екс-власників і про яку пан пан Коломойський писав, що це нібито за моїм (Рожкової) керівництвом — включала конвертацію в основному валютних кредитів у гривневі під неринкову ставку 10,5 % з погашенняму 2024—2025 роках (причому погашення — переважно в кінці терміну). Адекватного забезпечення під кредити немає. Позики — здебільшого на фіктивних компаніях. Беззаставне кредитування позичальників, які не мають джерел погашення кредитів, зрештою стало причиною дефіциту капіталу в банку, визнання його неплатоспроможним та націоналізації. До речі, навіть структура кредитного портфелю «ПриватБанку» свідчить що він фінансував галузі, де мають бізнес-інтереси екс-власники: нафтоторгівля, феросплави, сільське господарство, курортний бізнес тощо.

І журналісти[80], і нове керівництво «ПриватБанку»[78] говорять про те, що новими позичальниками стали фіктивні компанії. А старі кредити, які видавалися на інші компанії, були погашені, і претензій за цими активами пред'являти виявилося вже нікому. При цьому близько 20 % (41 млрд грн) кредитів видано підприємствам, які торгують нафтопродуктами, 18 % (35,8 млрд грн) компаніям, що працюють з феросплавами, 12 % (24,8 млрд грн) — підприємствам промислової хімії, 6 % (12,7 млрд грн) — авіакомпаніям, 1 % (2,7 млрд грн) — кредити підприємствам сфери туризму і футбольним клубам.

 
Концентрація клієнтського портфеля 31 грудня 2016
 
Концентрація клієнтського портфеля 30 червня 2016
Кредитний портфель «ПриватБанку», млрд грн за даними балансу[81]
Cтаття на 16.12.2016 р. на 01.01.2017 р. на 01.07.2017 р.
Кредитний портфель, у тому числі: * 225 228 235
Кредити юридичним особам 192 196 196
у тому числі пов'язаним особам 8(4 %)** 190 (97 %)** 190 (97 %)**
Кредити фізичним особам 33 32 39
Страхові резерви -30 -184 -191

«*» з урахуванням нарахованих відсотків «**» за методикою НБУ щодо розрахунку показника Н9

Кредити пов'язаним особам[81]
Група Кількість позичальників Загальний борг, млрд грн Тіло, млрд грн Відсотки, млрд грн
Разом 223 198,4* 187,2 11,2
Трансформовані кредити 36 132,8 126,9 5,9
Лізинг 41 14,7 14,5 0,2
Портфель Кіпрської філії 22 14,7 14,1 0,6
Корпоративні пов'язані кредити 124 36,2 31,7 4,5

«*» у тому числі 8,4 млрд грн знецінених відсотків, що підлягають стягненню

У банку з такими аргументами категорично не погоджувалися[60]: на думку колишнього голови правління «ПриватБанку», Олександра Дубілета[82], за попередні 2 роки корпоративний портфель в доларовому вирахунку скоротився в два рази. Було повернуто дуже багато кредитів. Також мали місце депозитні відтоки, які складали рівня 70 млрд грн. Для того, аби втриматися в умовах відтоку депозитів, керівництво банку мало, на думку Олександра Дубілета, скорочувати кредитний портфель — від чого погашалися найкращі кредити. У певних випадках банк став власником заставного майна. І через цю процедуру «ПриватБанк» став пов'язаною особою з позичальником.

За словами директора департаменту фінансової стабільності НБУ Віталія Ваврищука[75] , після тривалих переговорів тодішній топ-менеджмент банку визнав, що реальними позичальниками були інші компанії, а «порожні» компанії були лише посередниками. Більшість із них належала номінальним власникам із грецькими іменами. Менеджери банку почали розкривати назви компаній, які за їх твердженням були реальними позичальниками. Серед них були і закордонні бізнеси. Проте жодних документальних підтверджень складу справжніх кінцевих позичальників «ПриватБанку» не було надано. Тим не менш менеджмент банку надалі розповідав, що реальні власники бізнесів, які позичали кошти, насправді не пов'язані із акціонерами. На прохання банку НБУ погодився зустрітися із кількома із цих «реальних власників». У процесі діалогу було з'ясовано, що заявлені «справжні власники» мали досить слабке уявлення про «свої» бізнеси — вони не знали ані обсягів доходів, ані імена менеджерів, іноді навіть були не в курсі, чим саме займаються нібито їхні компанії. Банківські регуляції у всьому світі — Україна не виняток — вимагають від банків визнавати реальну платоспроможність позичальників. Якщо позичальники не в змозі розрахуватися за кредитами, потрібно сформувати відповідні резерви. Простіше кажучи, визнати очікувані збитки від такого кредитування та покрити їх коштами акціонерів — капіталом. Очевидно, що «порожні» компанії, без доходів, співробітників, виробничих потужностей не мають змоги розплатитися за багатомільйонними боргами. Яким же чином «ПриватБанк» оцінював кредитні ризики за такими позичальниками? Щоб не визначати резерви за кредитами, вочевидь, неплатоспроможним компаніям, було запущено просту схему — на папері малювалася застава, яка в реальному житті не мала ніякої цінності. Майже 90 % компаній-позичальників надавали банку заставу у формі так званих майнових прав на товари. Компанії заключали договори із іншими, такими ж непрозорими, компаніями договори про поставку товарів у майбутньому. Тобто, якби позичальники «ПриватБанку» відмовилися повертати кредити, то банк отримав би право стягнення на ці товари у компаній-позичальників після їх надходження/поставки та їх подальшу реалізацію… «Порожні» компанії навіть не здійснювали жодних передоплат за ті «майбутні» товари, майнові права на які передавалися у заставу банку, і навіть теоретично не могли за них розрахуватися. Загальна заявлена банком вартість майнових прав на товари у заставі за кредитами становила понад 350 млрд грн. Основні товари — нафтопродукти, марганець, феросплави…

НБУ неодноразово ставив перед «ПриватБанком» вимогу[75]: в якомога короткі терміни перевести усі кредити із «порожніх» компаній на повноцінні бізнеси, які генерують операційні прибутки та грошові потоки у обсягах, достатніх для обслуговування кредитів. По суті НБУ попросив акціонерів та менеджмент «ПриватБанку» сформувати повноцінний кредитний портфель. Того факту, що увесь портфель був пов'язаним із бізнесами акціонерів, на тому етапі уже ніхто не заперечував. Якби банк виконав ці вимоги НБУ, йому було би надано перехідний період для усунення проблеми пов'язаного кредитування. Від початку планувалося, що усі банки отримають 3 роки на вирішення цього питання. Розуміючи масштаб проблеми «ПриватБанку», НБУ узгодив з Міжнародним валютним фондом, що цей строк для усіх банків буде подовжено до п'яти років. Банк зрештою провів реструктуризацію кредитного портфелю, проте місце понад сотні старих компаній-позичальників зайняли кілька десятків (36) аналогічних «порожніх» компаній без активів, доходів та досвіду здійснення операційної діяльності. «Нові» кредити так само було надано на неринкових умовах. Легкість та швидкість, із якою кредитний портфель на понад сто мільярдів гривень було трансформовано протягом кількох тижнів лише підтвердили, що ніяких незалежних позичальників у банку не було. Протягом усього періоду активного спілкування між НБУ та «ПриватБанком» усі позичальники діяли синхронно та узгоджено. Факт їхньої пов'язаності із кредитором є доведеним для НБУ по суті, та юридично зафіксованим рішеннями Комісії з питань визначення пов'язаних з банками осіб.

З ним погоджується Марія Репко[58] : «Надзвичайно-стислі терміни реструктуризації кредитного портфелю» і серйозне погіршення умов позик для банку дають підстави припустити, що початковий пул кредитів дійсно був виданий пов'язаним з банком особам або щонайменше тим, на кого власники банку могли істотно вплинути. В іншому випадку вийшло б, що Коломойський і Боголюбов, ризикуючи власними активами та кримінальними переслідуваннями за доведення банку до стану неплатоспроможності, діяли заради вигоди чужих компаній, що було б вкрай нераціональним поведінкою".

Через півроку, в інтерв'ю Liga.net[83] заступник керівника голови НБУ Катерина Рожкова розкриє окремі деталі трансформації кредитного портфеля банку: «Заборонити трансформацію ми не могли: тоді у „ПриватБанку“ були б підстави заявляти, начебто НБУ занадто необ'єктивний і своєю забороною проводити трансформацію завадив банку виконати програму поліпшення якості кредитного портфеля. … Якби ми зовсім заборонили банку робити реструктуризацію, то до 1 жовтня 2016 він би порушив норматив адекватності капіталу, і ми змушені були б визнати його неплатоспроможним. І банк тоді сказав би, що ми спеціально довели його до стану неплатоспроможності, не дозволивши реструктуризувати портфель…».

Нові компанії-позичальники перестали обслуговувати кредити практично відразу ж після націоналізації «ПриватБанку». Це можна простежити навіть по загальній банківській звітності: в грудні 2016 різко скоротилися процентні доходи українських банків, на суму, що приблизно дорівнює відсотковим виплатами по проблемному портфелю «ПриватБанку»[58] .

Переговори з акціонерами та керівництвом «ПриватБанку» з метою пошуку рішення продовжувалися протягом осені 2016 р. «ПриватБанк» вжив заходів щодо реалізації програми реструктуризації кредитів, яка покривала 137 млрд грн. кредитних ризиків. Проте, НБУ дійшов висновку, що програма була неефективною, і, гірше того, була спрямована на приховування справжнього масштабу проблем.

У жовтні 2016 року НБУ, разом з Ernst & Young, здійснив попередню перевірку здатності «ПриватБанку» дотримуватися нових правил оцінки кредитного ризику та правил проведення операцій з пов'язаними сторонами. В результаті було виявлено очікуваний дефіцит регулятивного капіталу у розмірі 146,4 млрд грн. Цей результат — і той факт, що керівництво «ПриватБанку» та акціонери, очевидно, не виконували вимоги Плану реструктуризації, — означали, що НБУ був зобов'язаний визнати «ПриватБанк» неплатоспроможним відповідно до статті 1 Закону 78 про рекапіталізацію та реструктуризацію банків[84]. Згодом його можна було вивести з ринку згідно з положеннями закону про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Проте, крах такого системно важливого банку як «ПриватБанк» загрожував всій фінансовій системі та економіці. Усе ще дуже нестабільне відновлення економіки України могло опинитися під загрозою.

Листи екс-власників банкуРедагувати

На початку жовтня 2016 НБУ отримує листи від власників банку з проханням розглянути можливість «добровільної» націоналізації, ґрунтуючись на вимогах Закону № 78, що запускає процес «верифікації». Початок «верифікації» є виконання банком вимог Закону № 78[84] у проведенні перевірки для впевненості чи досяг банк нульового рівня капіталу (Постанова № 323). На підставі цього закону можна було здійснити «добровільну» націоналізацію банку до кінця 2016 року при умові досягнення нульового капіталу, конвертації зобов'язань пов'язаних осіб в капітал.

 
Лист в КМУ

Виходячи з листа[85] до голови Кабміну, екс-акціонери «ПриватБанку» пообіцяли виконати наступне:

  • забезпечити повний та безперешкодний доступ до приміщень та операційних систем банку державним органам, включаючи Фонд гарантуваня вкладів, Міністерство фінансів України, Кабмін та їх уповноважених представників, і не перешкоджати їх діяльності в майбутньому.
  • не тиснути на органи державної влади, їх уповноважених представників та нових керівників банку при виконанні ними своїх обов'язків.
  • до 1 липня 2017 року забезпечити реструктуризацію кредитів, наданих банком певним юридичним особам. У листі не вказується, яких компаній це стосується.

В листах екс-акціонерів «ПриватБанку» на адресу Національного банку теж прописані окремі зобов'язання[86], зокрема:

  • Екс-акціонери погодилися конвертувати всі зобов'язання пов'язаних з акціонерами компаній у капітал банку. Саме так вчинили з юридичними особами, які пов'язані в тому числі із сім'єю Григорія та Ігоря Суркісів[87] .
  • Екс-акціонери обіцяли голові НБУ, як і очільнику уряду, реструктуризувати на ринкових умовах кредитний портфель «порожніх» компаній через переведення позик на операційні компанії, які мають реальні джерела доходів, з визначенням чітких термінів погашення.
  • Оформити застави за згаданими кредитами за ринковою вартістю.
  • Погоджувати з органами влади комунікації з громадськістю.
  • Не ухвалювати рішень, які не відповідають вимогам законодавства, нормам банківської практики та можуть негативно вплинути на капітал банку.
 
Лист в НБУ
 
Лист в НБУ2

Олександр Данилюк, Міністр фінансів України в інтерв'ю Lb.ua[59] прокоментував так сутність листів екс-власників: «Законодавство України передбачає серйозну відповідальність за доведення банку до неплатоспроможності. Екс-власники „ПриватБанку“ це розуміли. Перед ними стояла об'єктивно непросте завдання — враховуючи ситуацію в банку — виконати програму по докапіталізації, покращити кредитний портфель і т. д., узгоджену з Національним банком України. Зробити це вони не змогли… Важливо було знайти рішення, яке б не зашкодило банку, і цим рішенням стала передача в держвласність … Уряд прийняло рішення про внесення в банк дуже серйозною суми[88]. Тому вони екс-власники, розуміючи свою відповідальність, дали зобов'язання уряду, що протягом шести місяців — шляхом реструктуризації свого корпоративного портфеля, довнесення застав — вони компенсують втрати, понесені державою. Але втрати тут розглядаються як певний внесок у стабільність системи… Банк доведений до неплатоспроможності, це визнано аудитом, всіма міжнародними інституціями, які спостерігали за процесом. Очевидно, що за це передбачена відповідальність. Лист було ініціативою екс-власників «ПриватБанк». Вони розуміють, що зобов'язані виконувати реструктуризацію портфеля, фактично компенсувати втрати держави. Якщо вони цього не зроблять, в Україні і за її межами (а масштаб банку колосальний), є компетентні органи …»

Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua[89] : "… ми маємо підписаний лист. З одного боку, воно нотаріально не завірена, а з іншого боку, це — добровільно підписаний лист. Тому з точки зору міжнародної юридичної практики, це певне зобов'язання, яке не було виконано… У листі, який отримав Національний банк України, були більш детально описані умови реструктуризації. А саме: всі кредити, які є сьогодні на балансі банку і які не мають реального забезпечення, і позичальники, фінансовий стан яких в принципі не відповідає здоровому глузду і регуляторним вимогам, повинні бути переведені на компанії, які мають реальну виручку, ведуть реальну виробничу діяльність, мають реальні виробничі потужності. І джерела ведення цієї діяльності повинні стати джерелами для погашення цих кредитів. І знову-таки, вони повинні надати тверді застави ". Пізніше, в інтерв'ю Liga.net[83] заступник голови НБУ деталізувала: «Лист колишніх акціонерів написано у вільній формі, це добровільно взяте на себе зобов'язання. Саме це міністр фінансів мав на увазі, коли сказав, що це не юридичний документ. Але якщо ми повернемося до цивільного права, то домовленості, укладені на папері між двома суб'єктами, є договором. Є зобов'язання і пропозиції, які акцептувала друга сторона…»

Рішення про націоналізацію Кабінет Міністрів прийняв до того, як отримав лист-звернення від екс-власників. А лист був своєрідною «страховкою» від ризиків, першим з яких був саме ризик зупинки операційної діяльності найбільшого банку в країні. Перед тим як рішення про націоналізацію «ПриватБанку» було прийнято остаточно, у бізнесмена і колишнього співвласника банку Ігоря Коломойського відбулася розмова з послом США Марі Йованович — повідомили журналісти LB.ua в грудні 2016[90] . Ця розмова, як відзначають джерела журналістів, був дуже непростим і став "точкою неповернення "в історії з переходом «ПриватБанку» з приватної власності в державну.

На думку заступниці виконавчого директора Центру економічної стратегії, Марії Репко[58], уряд хотів перестрахуватися на випадок реалізації кількох негативних сценаріїв з боку екс-власників:

  • Що екс-власники можуть «спеціально» зупинити операційно-розрахункову діяльність банку у випадку націоналізації. Держава хотіла отримати згоду від власників на безперешкодний доступ до приміщень та систем банку із занепокоєння, що при націоналізації банку представників влади просто не допустять всередину приміщень та/чи знищать інформаційні системи (наприклад, Privat24)
  • Що можуть постраждати конкретні люди та чи їх сім'ї, які займатимуться управлінням банку як нова команда, органи, що мають проводити розслідування і т. д.

Що державний банк може не отримати назад виданих попереднім менеджментом кредитів. Таким чином держава була і залишається зацікавленою, отримавши гарантії від екс-власників, повернути в бюджет кошти, які було витрачено на націоналізацію «ПриватБанку».

НаціоналізаціяРедагувати

Входження держави в капітал «ПриватБанку»Редагувати

Заступник Голови НБУ Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua[79] відзначила складну фінансову ситуацію в банку на момент націоналізації: «(Скільки часу «ПриватБанк» міг ще пропрацювати в тому форматі, в якому він працював) — …Ніскільки. Можливо, день-два. На момент введення тимчасової адміністрації в банку була картотека на 1 млрд грн… У них не було ліквідності. Вони впродовж дня накопичували ліквідність від клієнтів, які отримували вхідні платежі на свої рахунки в банку, а потім великим пакетом випускали дрібні платежі через СЕП[91]. Це вже говорить, що в банку ліквідності не було… Я неодноразово чула від екс-топ-менеджерів банку, що „Ви будете змушені надати нам рефінансування, бо якщо не дасте, то все ляже“… Можливо, це був такий задум — довести ліквідність до мінімуму, а потім сказати, що НБУ не дає рефінансування, тому ми не можемо вам платити…»

Колишній корпоративний секретар «ПриватБанку» Вікторія Страхова[92] зазначала: «Потрібно розуміти, що націоналізація „Привату“ — це не бажання когось в Україні. Ні президент, ні обидва прем'єри не палали бажанням отримувати собі проблему у вигляді Коломойського. І „Приват“ став „крос-граничним“, якщо не світовим проектом (за охопленням задіяних організацій і юрисдикцій)… Чи міг Беня (Ігор Коломойський) петляти далі? Шанси були б, якби не його вечірні прогулянки під „Укрнафтою“ і сакраментальне „Йдеш каву пити?“. Це зумовило результат історії to big to be проблемою. Іноземні інститути не розуміли, як можна залишати 50 % розрахункової системи в руках людини, який погрожує батальйонами».

Екс-власник «ПриватБанку» Ігор Коломойський, у коментарі ТСН[93] підтвердив звернення до уряду з проханням про націоналізацію банку: «… У цей нелегкий для колишніх акціонерів час я хотів би дати короткий коментар про націоналізацію „ПриватБанку“ трьома тезами. 1. Я хочу подякувати Кабінету Міністрів і особисто Володимиру Гройсману. Як ви знаєте, в результаті останньої хвилі клієнтської паніки, спровокованої насамперед діями НБУ, ми були змушені звернутися до Кабінету Міністрів з пропозицією про передачу „ПриватБанку“ державі. Я вважаю, що прем'єр-міністр і його команда проявили справжню мужність, прийнявши це непросте рішення. Якби вони не зважилися на цей крок, це поставило б під загрозу всю фінансову систему України. 2. „ПриватБанк“ став жертвою свавілля НБУ. У „ПриватБанку“ був збалансований забезпечений кредитний портфель, підтверджений міжнародним аудитом. Однак НБУ, постійно змінюючи свої власні нормативи, придумував все нові і нові способи штучного зниження капіталізації банку. Потім вони почали розповідати про міфічну діру в 150 млрд грн, 97 % пов'язаних кредитів[82], про те, що всі гроші вкрадені або виведені в офшори. Хоча всі ці цифри вони отримали в результаті довільного зміни облікової політики. Нормальні центробанки допомагають банкам у важкий час, таке як економічні кризи, окупація чи війна. Наш же регулятор використовував всі можливі прийоми, щоб дотиснути «ПриватБанк». І, на жаль, у нього це вийшло. 3. Найважливіше, що в результаті прийнятого рішення не постраждали клієнти банку. Як би важко і прикро не було, протягом усіх переговорів ми пам'ятали, що найголовніше — це клієнти „ПриватБанку“. Мені смішно чути висловлювання, що Коломойський когось шантажував, погрожуючи обвалити «ПриватБанк». Ми захищали наш банк до останнього, але рівно до того моменту, поки ми не відчули загрозу для клієнтів. А в іншому, історія розставить все по своїх місцях».

При цьому екс-голова правління «ПриватБанку» (1997—2016 роки) Олександр Дубілет на першій прес-конференції після націоналізації банку звинуватив[80] у прийнятті відповідного рішення «інформаційні атаки»: «Та інформаційна атака, яка пішла на банк в останні два тижні, багато в чому визначила поведінку нашу та наше рішення, яке було пов'язане з націоналізацією»

На думку Марії Репко, заступника виконавчого директора Центру економічної стратегії, уряд вдався до входження до капіталу приватного банку через кілька ключових ризиків: ризик неплатоспроможності найбільшого банку в країні та ризик макроекономічної дестабілізації. В першому випадку, якщо бізнес-стратегія банку дійсно базувалася на кредитуванні і перекредитуванні бізнесу, що був пов'язаним із екс-власниками за рахунок роздрібних депозитів, така піраміда загрожувала при падінні рано чи пізно поховати під уламками більшу частину платіжного ринку України, разом з обіговими коштами численних компаній мікро -, малого і середнього бізнесу на корпоративних і карткових рахунках банку. Кредитування пов'язаних осіб із власниками банку — вважається надзвичайно небезпечною практикою, саме тому у світі кредитування пов'язаних осіб жорстко обмежують. Якби замість рішення про націоналізацію було прийнято рішення про ліквідацію банку, незважаючи на загрозу кризи в системі платежів, державі довелося б з Фонду гарантування вкладів виплатити суму, яка приблизно дорівнює 6 % ВВП, майже 20 % сукупних річних витрат держбюджету або половину всієї випущеної в обіг готівки (М0). На тлі падіння найбільшого банку, такий крок додатково простимулював би панічний попит на валюту, підкріплений масштабним вливанням гривні, галопуючу інфляцію і новий виток фінансової кризи. Поточне рішення — поступово «здувати» банк, монетизуючи ОВДП і погашаючи депозити клієнтів, на думку експерта, набагато менш болісне і шокове для економіки.

18 грудня 2016 НБУ оголосив «ПриватБанк» неплатоспроможним відповідно до статті 1 Закону 78[94] . Отже виводити його з ринку необхідно було відповідно до статті 41.1 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»[51]. Відразу після того, як «ПриватБанк» був визнаний неплатоспроможним, НБУ звернувся до Кабінету Міністрів України з пропозицією передати цей системно важливий банк у власність держави.

Націоналізація «ПриватБанку» відбувалася в кілька етапів. Спочатку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ввів до нього тимчасову адміністрацію, а потім продав усі сто відсотків його акцій Міністерству фінансів за умовну одну гривню. Для того, щоб покрити діру в капіталі у майже 150 мільярдів гривень, Міністерство фінансів України вніс державні облігації на суму 116 млрд грн, а решту вдалося покрити завдяки коштам, які зберігали у «ПриватБанку» пов'язані з колишніми акціонерами та керівництвом фірми особи — так звана операція «bail-in».

Хронологія процесу входження держави в капітал банку
Дата Подія
Неділя,
18 грудня 2016 р.
* Рада національної безпеки і оборони України ухвалює рішення[95] про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки України в економічній сфері та захисту інтересів вкладників
* Кабінет Міністрів України інформує про перехід ПАТ «ПриватБанк» у стовідсоткову власність держави та приймає відповідне рішення[96]
Понеділок,
19 грудня 2016 р.
* Президент України підписує Указ № 560/2016[97] про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 грудня 2016 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки України в економічній сфері та захисту інтересів вкладників»
* Спільна заява[98] Міністерства фінансів України та Національного банку України щодо ухвалення державою рішення про входження до капіталу ПАТ «ПриватБанк»
* Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оголошує[99] про запровадження процедури виведення з ринку ПАТ «ПриватБанк»
* «ПриватБанк» у зв'язку із процедурою націоналізації все ж призупинив обслуговування корпоративних платежів[100] на добу до 9:00 20 грудня
Вівторок,
20 грудня 2016 р.
* Державна фіскальна служба України повідомила[101] , що не буде штрафувати платників податків через можливі перебої у роботі «ПриватБанку»
* «ПриватБанк» відновив платежі фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб[102] . «Всі платежі ініційовані вчора будуть виконані сьогодні. Для того, щоб провести оплату всіх податків та зборів та уникнути штрафів сьогодні операційний день буде подовжено»
Середа,
21 грудня 2016 р.
Між Міністерством фінансів та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було підписано договір про продаж 100 % акцій ПАТ КБ «ПриватБанк». Із повідомлення прес-служби відомства[103] : «… у рекордні 72 години було забезпечено резерви під активні операції, проведено додаткову емісію акцій та їх розміщення. Було внесено зміни до статуту банку, розроблено перехідний баланс, завершено усі потрібні процедури з продажу акцій та зміни власників банку. Станом на 21 грудня капітал „ПриватБанку“ мав від'ємне значення, і Фонд гарантування, відповідно до Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб“, продав повний обсяг акцій цього банку Міністерству фінансів за одну гривню. Передача „ПриватБанку“ у державну власність стала гарантією його докапіталізації… Держава стала гарантом виконання усіх зобов'язань перед клієнтами банку зі збереженням валюти вкладів та інших умов».
Четвер,
22 грудня 2016 р.
Міністр фінансів України Олександр Данилюк на брифінгу у м. Дніпро представив[104] нового голову правління «ПриватБанку» Олександра Шлапака
П'ятниця,
23 грудня 2016 р.
Реалізовано план врегулювання ПАТ «ПриватБанк» — з 22.12.2016 припинено тимчасову адміністрацію[105] у ПАТ «ПриватБанк» та відкликано повноваження, делеговані уповноваженим особам Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ «ПриватБанк».
Міністр фінансів Олександр Данилюк представив Наглядову раду «ПриватБанку»[106] .
До Наглядової ради увійшли:
* Маліж Франсіс, виконавчий директор ЄБРР в в Східній Європі, Член Наглядової ради
* Андреa Монета, керуючий партнер інвесткомпанії Apollo Management, Член Наглядової ради
* Оксана Маркарова, перший заступник Міністра фінансів, Член Наглядової ради
* Артем Шевальов, член ради директорів ЄБРР від України, Член Наглядової ради
* Стівен А. Сіліг, фінансист, автор реформи фінсектора в Ірландії, Член Наглядової ради
* Олексієнко Сергій, уповноважений з перспективних проектів «Нафтогазу», Член Наглядової ради
* Енгін Акчакоча, фінансист, автор програми реформування банківської системи Туреччини, Член Наглядової ради
17 січня 2017 р. Міністр фінансів України Олександр Данилюк повідомив[107] , що Наглядову раду «ПриватБанку» очолив Енгін Акчакоча
Січень 2017 р. «ПриватБанк» звернувся до Ernst & Young для оцінки потреби в капіталі (due diligence)
Кінець лютого 2017 р. Уряд прийняв рішення про збільшення статутного капіталу «ПриватБанку» на 116,8 млрд грн[108] на підставі пропозиції НБУ.
Збільшення статутного капіталу банку відбулося шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики в обмін на акції банку

Спільна заява Міністерства фінансів України, Національного банку України від 19 грудня 2016: "Держава ухвалила рішення про входження до капіталу ПАТ «Приватбанк»[98]. Кабінет Міністрів України на засіданні 18 грудня 2016 ухвалив рішення про входження держави до капіталу ПАТ «ПриватБанк»… Це рішення дозволить захистити понад 20 млн громадян України, які зберігають кошти в цьому банку та користуються його сервісами. У першу чергу мова йде про 3.2 млн пенсіонерів та 1.6 млн інших соціально незахищених верств населення. Усі вони матимуть повний доступ до своїх рахунків. Наразі банк працює у звичайному режимі та виконує зобов'язання перед клієнтами та партнерами… На жаль, проблеми у банку накопичувалися вже багато років та посилилися останнім часом. Основною їх причиною стала невиважена кредитна політика банку, що призвела до втрати банком капіталу. Понад два роки Національний банк вів роботу із акціонером в напрямку розробки та виконання плану докапіталізації. Проте план виконано не було. При цьому Національний банк України встановив, що на сьогодні загальна потреба «ПриватБанку» в капіталі становила 148 млрд грн. Національний банк України, усвідомлюючи всі ці проблеми ПАТ «ПриватБанк» та враховуючи важливість його як системного банку для здоров'я фінансового сектору та економіки країни в цілому, не міг чекати довше та відніс банк до категорії неплатоспроможних. Відтак регулятор звернувся до Уряду з пропозицією передати цей системно важливий банк у державну власність. Також акціонери надіслали лист до Кабінету Міністрів України з проханням про входження держави у капітал ПАТ «ПриватБанк». Цим листом акціонери зобов'язались реструктурувати кредити, надані банком юридичним особам, з урахуванням вимог Національного банку до 01 липня 2017 року…

Олександр Данилюк, Міністр фінансів України в інтерв'ю Lb.ua[59]: «Національному банку було непросто, враховуючи системність „ПриватБанку“. Вони теж шукали можливість максимально стабілізувати ситуацію, йдучи на поступки, даючи певні відстрочки, аби (колишні) власники виконали зобов'язання. Але, на жаль, це призвело до того, що ми маємо. Національний банк прийняв відповідне рішення, і ми відгукнулися на нього буквально протягом одного дня — було вирішено переводити банк в державну власність».

Процедура Bail-inРедагувати

Відповідно до Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»[51], перед рекапіталізацією банку за рахунок державних коштів, ФГВФО має право реалізуватии певні зобов'язання банку з метою зменшення тягаря на платника податків. Процедура bail-in здійснювалася відповідно до статті 41-1 Закону про «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» «захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України та забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків».

До категорії пов'язаних осіб, окрім власників акцій банку і топ-менеджменту, відносяться будь-які особи, через які проводяться операції в інтересах пов'язаних осіб і на яких пов'язані особи можуть здійснювати вплив під час проведення таких операцій. Наприклад, керівники або власники афілійованих з банком структур. Юридичні особи, керівники або власники яких визнані пов'язаними з банком, або будь-яка фізособа, через яке проводилися операції в інтересах пов'язаних осіб.

Тимчасова адміністрація «ПриватБанку» разом з НБУ обнулили і перевели в капітал окремі пасиви (зобов'язання) банку, які, на думку регулятора, були пов'язані з його колишніми акціонерами. Bail-in ціною близько 29 млрд грн. Наприклад, одна з таких осіб, пов'язаних із екс-власниками банку — Ігор Суркіс. Ігор Суркіс та Ігор Коломойський також співвласники кількох офшорних компаній, наприклад, CME Cyprus Holding на Кіпрі і Alstrom Business на Британських Віргінських Островах. За інформацією Zn.ua[109], банки Коломойського і Суркісів теж «дружили» — «ПриватБанк», наприклад, передав у користування «А-банку» свій унікальний софт і трирічна ліцензія на використання якого обійшлася банку Ігоря Суркіса в $560.

Camerin Investments LLP, Sunnex Investments LLP, Tamplemon Investments LLP, Berlini Commercial LLP, Lumil Investments LLP, Sofinam Investments LLP (регулятором визначені як «пов'язані з екс-власниками особи») засновані в один день, зареєстровані за однією адресою в Британії, поштову адресу вказують теж одну, щоправда, вже на офшорних Віргінських островах. Різниця між ними лише в тому, що станом на 20 лютого 2017 три перші компанії належали Ользі Романовій — дружині Ігоря Суркіса, а решта — Поліні Ковалик, першій дружині його брата Григорія Суркіса.

27 грудня 2016 брати Суркіси, їх батько (Рахміль Суркіс), донька Ігоря Марина, донька Григорія Світлана і її мати Поліна звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до НБУ, ФГВФО і тимчасовому адміністратору «ПриватБанку» з вимогою скасувати рішення про визнання їх пов'язаними особами. Точніше, знову подали кілька позовів, але до розгляду був взятий лише один, який потрапив до судді Аблов. А разом з цим заявники визнали свої зв'язки один з одним. З сім'ї Суркісів, за інформацією Zn.ua[109], в капітал банку списали сукупно 7,7 млрд грн. А, наприклад, ФК «Динамо» bail-in не торкнувся.

Окрім того, процедура bail-in торкнулася і держателів євробондів «ПриватБанку». За даними Національного банку[110] «ПриватБанк» мав в обігу такі випуски облігацій:

  1. Випуск на суму $175 млн за ставкою 10.875 % з погашенням 28.02.2018.
  2. Випуск на суму $200 млн за ставкою 10.25 % з погашенням 23.01.2018.
  3. Випуск на суму $220 млн за ставкою 11 % (облігації субординованого боргу) з погашенням у 2021 році.

Облігації було випущено спеціальною компанією (SPV), зареєстрованою у Великій Британії, а надходження від розміщення облігацій були передані «ПриватБанку» у формі позики. Відповідно до статті 41.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зобов'язання «ПриватБанку» перед SPV у період здійснення тимчасової адміністрації були обміняні на акції додаткової емісії банку. Перехід банку у державну власність і припинення тимчасової адміністрації відбулися 21 грудня 2016 року. Жодні виплати власникам облігацій здійснюватися не будуть .

Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua[79] зазначила: "(Рішення українських судів, які вже були прийняті в Україні по Суркісам, А-Банку по bail-in) як мінімум, дивують, оскільки закон чітко визначає, що при націоналізації системного банку всі відповідні зобов'язання повинні бути конвертовані в капітал… Інвесторам (держателям євробондів), як мені здається, треба судитися не з нами. Вони робили висновки (про інвестування в облігації) на основі звітів PricewaterhouseCoopers[111].

Аудиторські звітиРедагувати

Меморандум про економічну та фінансову політику між Україною та МВФ поставив перед Урядом України зобов'язання призначити міжнародно визнану компанію для ведення переговорів про реструктуризацію, внесення додаткового забезпечення «ПриватБанку» та мінімізацію витрат держави у процесі входження держави в капітал банку. 13 квітня 2017 року Наглядова рада «ПриватБанку» обрала консорціум компаній у складі Rothschild & Co («Ротшильд») та E&Y («Ернст енд Янг»). Rothschild & Co. була запрошена для ведення переговорів про реструктуризацію та відновлення вартості проблемних кредитів до 1 липня. Компанія «Ернст енд Янг», як аудитор фінансової звітності, була призначена державою після націоналізації банку; вона замінила попередніх аудиторів PricewaterhouseCoopers, які перевіряли «ПриватБанк» з кінця 2007 року (до 2015 р). «Ернст енд Янг» була також задіяна у лютому 2017 р. для перевірки кредитного портфеля «ПриватБанку» відповідно до міжнародних норм та оцінки майбутніх потреб новоприватизованого «ПриватБанку» в регулятивному капіталі.

При цьому Ігор Коломойський у червні 2017 заявив телеканалу ТСН[112], що «найнята державою нова аудиторська компанія нарахувала у банку близько 9 млрд грн кредитів компаніям, які були пов'язані із колишніми акціонерами на момент націоналізації» — з оцінкою якої екс-власник банку був згодний: «в мене немає підстав не довіряти їм (новим аудиторам)». При цьому екс-власник зазначив, що в нього викликають занепокоєння «необдумані заяви чиновників Національного Банку, які, задля виправдання націоналізації, поспішили повідомити усім корпоративним боржникам банку про те, що платити по їх боргам мають Коломойський та Боголюбов… Очевидно, що після таких заяв боржники „ПриватБанку“ можуть перестати погашати свої кредити, бо, виходить, що Національний банк офіційно їм повідомив, що вони „ПриватБанку“ нічого не зобов'язанні віддавати».

Згідно із фінансовою звітністю банку, підтвердженою аудиторами Ernst & Young, станом на 31.12.2016 резерв на знецінювання кредитів юридичним особам був збільшений на 155,9 млрд грн[113]. Зі звіту незалежного аудитора Ernst & Young випливає, що аудитор підтвердив низьку якість кредитного портфеля «ПриватБанку», однак не підтвердив фінансові результати та грошові потоки банку через те, що не зміг отримати достатні аудиторські доказу щодо періоду, в якому відбулося знецінення кредитів та авансів клієнтам.

Більше того, на думку регулятора[114], аудитори визначили потребу у доформуванні додаткового резерву ще на 10 млрд грн, що у результаті призвело до від'ємного значення балансового капіталу «ПриватБанку» в 882 млн грн. станом на кінець 2016. Аудитор не підтвердив фінансові результати та грошові потоки банку через те, що не зміг отримати достатні аудиторські докази відносно періоду, в якому відбулося знецінення кредитів та авансів клієнтам. Такий висновок свідчить про те, що фінансові проблеми в «ПриватБанку» розпочалися задовго до 2016. Також на вимогу статті 411 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» аудитором Ernst & Young був здійснений аналіз потреби банку у капіталі. За результатами цього аналізу було визначено, що банку знадобиться додаткове вливання капіталу від держави[115] (на 38,5 млрд грн. у червні 2017), як наслідок дій попередніх власників та топ-менеджменту установи.

Пізніше заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua[89] зазначала: «За підсумками річного аудиту, який був проведений компанією Ernst & Young, загальний обсяг резервів під кредитний портфель, наданий юридичним особам, склав 184 млрд грн. Тобто, це майже 86 % від загального кредитного портфеля, наданого юридичним особам. Рівень забезпечення портфелю заставами дуже низький: намагаючись реструктуризувати свої активи, влітку минулого року «ПриватБанк» прийняв на баланс певну частину основних засобів і віддав їх у фінансовий лізинг».

На сайті Національного банку була розміщена інфографіка[114], в якій регулятор систематизував відкриту інформацію про залучення аудиторських компаній до перевірки звітностей та окремих їх елементів в «ПриватБанку».

 
Аналіз діяльності банку
 
Звіт Ernst & Young
 
Звіт Ernst & Young2

Коментар прес-служби «ПриватБанку» щодо наведеного в звітності показника інсайдерських кредитів на 19.12.2016: «Аудитор не зміг підтвердити інформацію про операції з пов'язаними особами за період з 01 січня по 19 грудня 2016 року. В фінансовій звітності операції зі зв'язаними сторонами розкриваються згідно з МСБО 24, в якому визначено перелік ознак згідно з якими той чи інший суб'єкт, юридична або фізична особа, відноситься до зв'язаної з Банком сторони. Критерії пов'язаності згідно з МСБО 24, що розроблені Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для європейських країн з прозорою економікою, не могли врахувати особливості ведення бізнесу колишніми власниками Банку. При цьому, інформація про суми заборгованості за кредитами, що розкрита в примітці 9 до річної фінансової звітності містить інформацію про реструктуризацію кредитного портфелю в сумі 137 082 млн грн на пільгових для позичальників умовах. Згідно з критеріями, визначеними Постановою НБУ від 12.05.2015 № 315 „Про затвердження Положення про визначення пов'язаних із банком осіб“, така заборгованість відноситься до заборгованості пов'язаних осіб. Згідно з ознаками пов'язаності, що визначені Постановою НБУ № 315, весь портфель реструктуризованих позик відноситься до портфелю пов'язаних осіб, оскільки кредити були надані підприємствам з непрозорою формою власності, обсяги діяльності яких не відповідали сумам наданих кредитів; з відсотковою ставкою значно нижче ринкової та умовами сплати боргу, відмінними від ринкових умов; без належної застави для забезпечення виконання зобов'язань і з порушенням внутрішніх лімітів повноважень щодо прийняття рішення про надання позики. Під цю заборгованість Банком сформовано резерв в сумі 135 018 млн грн».

На думку заступниці виконавчого директора Центру економічної стратегії, Марії Репко[58]: "На жаль, за відсутності однозначного висновку аудитора теза про величину долі пов'язаних осіб формально підтвердити або спростувати неможливо: в Україні пов'язаність дуже непросто визначити за формальними критеріями. Якщо офіційного зв'язку між фіктивним позичальником і акціонерами банку простежити не вдалося — кредит не може бути класифікований як кредит пов'язаним особам, згідно зі стандартами МСФЗ. Однак за фактом компанії цілком можуть виявитися пов'язаними. Попередній аудитор PricewaterhouseCoopers підтвердив, що в 2014 кредити на суму 18,5 млрд грн. були видані пов'язаним сторонам, однак вже в 2015 на підставі недостатньої інформації щодо стягнення застав, аудитор відмовився підтвердити повноту відображення операцій з пов'язаними сторонами в частині врегулювання заборгованості по деяких кредитах і авансах (сам «ПриватБанк» позначив в звітності кредити пов'язаним сторонам на рівні 34,8 млрд грн. або 16 % від кредитного портфеля).

Новий аудитор, компанія Ernst & Young, яку «ПриватБанк» залучив до оцінки необхідності у капіталі ще до націоналізації, восени 2016, також відмовився підтверджувати інформацію щодо пов'язаних осіб до моменту націоналізації у консолідованій річній звітності банку, а звіт про due diligence «ПриватБанку», в якому міститься інформація про необхідний рівень докапіталізації і про якість портфеля, не є публічним.

Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua[79]: « … компанія Ernst & Young предметно не вивчала проблематику інсайдерських кредитів у рамках підготовки висновку до звітності банку за 2016 рік за міжнародними стандартами фінзвітності. Тому природно, що аудитори в цьому випадку не могли ні підтвердити, ні спростувати ті чи інші оцінки. Завданням Ernst & Young було, насамперед, підтвердження звітності на 01.01.2017, коли власником банку і, по суті, новим інсайдером, вже стала держава. Підтвердження чи непідтвердження інсайдерського характеру кредитів, які «ПриватБанк» видав колишнім пов'язаним особам, — це питання, передусім, forensic audit (по суті, судового аудиту), який вже відбувається (його проводить Kroll і AlixPartners, — ред.). Звітність „ПриватБанку“, яку й підтверджує Ernst & Young, до моменту націоналізації (19 грудня) готував колишній менеджмент „ПриватБанку“, який фактично ігнорував вимоги НБУпо відображенню кредитів пов'язаних осіб, посилаючись на більш м'які міжнародні стандарти фінансової звітності. Стару ж звітність не можна зараз швидко переписати. Основні наші дискусії з екс-топ-менеджерами „ПриватБанку“ точилися довкола того, що після того, як НБУ змінив методику оцінки кредитних ризиків, банк мав уцінити кредитний портфель та нарахувати дуже великий обсяг дорезервування, і тому банк не мав капіталу. Це ключове, що мали підтвердити аудитори Ernst & Young. І вони це підтвердили».

Директор департаменту фінансової стабільності Національного Банку України Віталій Ваврищук в своїй колонці на «Економічній Правді»[75] зазначав: «…НБУ неодноразово спілкувався із попереднім аудитором банку PricewaterhouseCoopers і розпитував, яким чином за подібними кредитами може бути украй низький рівень резервів. Адже неплатоспроможність компаній не викликала сумнівів ні в кого. Виявилося, що аудиторам банк показував зовсім іншу заставу — корпоративні права компаній, які були „справжніми“ позичальниками. На питання про те, як можна оцінити корпоративні права компанії-банкрута — адже у випадку неповернення кредиту «ПриватБанк» би стягував заставу у вигляді корпоративних прав компанії-банкрута, — ми не отримали прийнятної відповіді. Аудитори також запевняли нас, що теж зустрічалися із власниками бізнесів, що були позичальниками „ПриватБанку“, і сформували власне судження про те, що ці власники, по-перше, реальні кінцеві бенефіціари бізнесів, по-друге, вони не пов'язані із акціонерами банку»

Виявлені проблеми та шахрайстваРедагувати

Колишній корпоративний секретар «ПриватБанку» Вікторія Страхова[92] у соціальній мережі зазначала: «… Для клієнтів, за моїми даними (і досвіду), депозити до півмільйона банк повертав без затримок. Навіть в період інформаційних атак. Але якщо не відчуваєш ризик, це не означає, що його немає. У разі будь-яких істотних потрясінь банк міг почати валитися неконтрольовано. А Бені (Ігоря Коломойського) б шукати довелося б де-небудь в Женеві. Прі цьому ще до початку проекту у нас була суперечка з Олегом Гороховським (колишній перший заступник голови правління „ПриватБанку“) як раз за часткою пов'язаних (пов'язаних з акціонерами компаній, які кредитувалися в банку), я вручну за відкритими даними 68 % нарахувала. На що він аргументував: так ми в ручному режимі повертаємо, а Лагун (Микола Лагун, екс-власник „Дельта банку“) он кредитував „фізиків“ — і що вийшло? Крім цього, суть проекту полягає в тому, що новий нагляд в особі Олександра Писарука будував класичну жорстку модель банківського нагляду. Куди Беня зі своїм „українським варіантом банкінгу“ не вписувався. Так що були варіанти:

  1. Дозволити „Привату“ існувати в діючій моделі.
  2. Зробити спецпослабленія і дати період перебудуватися-продатися-скоротитися.
  3. Націоналізувати.

Перший варіант точно не вписувався в парадигму МВФ — нагляд вибудовувався по-новому. Grace period для Бені — при його-то репутації ніхто не вірив, що він буде дотримуватися домовленостей. Тому був обраний третій варіант».

Ігор Коломойський зробив заяву на телеканалі ТСН.ua[93], що «ПриватБанк» став жертвою свавілля Національного банкуу: «у „ПриватБанку“ був збалансований забезпечений кредитний портфель, що підтверджується міжнародним аудитом. Однак НБУ, постійно змінюючи свої власні нормативи, вигадував усе нові й нові способи штучного зниження капіталізації банку. Потім вони почали розповідати про міфічну діру в 150 мільярдів гривень, 97 відсотків пов'язаних кредитів, про те, що всі гроші викрадені або виведені в офшори. Хоча всі ці цифри вони отримали в результаті довільної зміни облікової політики»

Очільник Національного Банку України Валерія Гонтарева заперечила: «Інспекційні перевірки НБУ та стрес-тестування в „ПриватБанку“ виявили нестачу капіталу, до якої, поряд з кризовими явищами в економіці, призвела кредитна політика банку. Більше 97 % корпоративного портфелю, який на 1.04.2015 складав близько 150 млрд грн — це кредити компаніям, пов'язаним із екс-акціонерами»[116]

Пов'язані особи в кредитному портфелі банкуРедагувати

Екс-голова правління «ПриватБанку» Олександр Шлапак на прес-конференції зазначив щодо кредитного портфеля «ПриватБанку»[81]: "…твердих застав забезпечено тільки 8 % портфеля, усе решта — майнові права. За однією з компаній, яка пов'язана з колишніми акціонерами банку, буквально за кілька днів до націоналізації ставка за кредитом знижується до 9 %, знімається індексована складова, термін кредитів закидається на 2041 рік, і що мене взагалі збентежило — грейс-період зі сплати відсотків встановлено до 2019 року. Ми ведемо судовий спір з цією компанією, і в цьому нам допомагає ГПУ. Заарештовано майно компаній, які винні «ПриватБанку».

В листопаді 2016 британський спеціалізований журнал банківської тематики bne IntelliNews[117] провів аналіз кредитного портфеля «ПриватБанку».

З усіх великих позичальників «ПриватБанку» журналістам вдалося ідентифікувати лише кілька компаній з реальним бізнесом: зерновий термінал «Бориваж» (кредит в 3,6 млрд грн), дистриб'ютор агротехніки «Новофарм» (1,9 млрд грн), компанія "Оптимус Плюс (1, 9 млрд грн), телеканал «1 + 1» (626 млн грн), концерн «Укртатнафта» (550 млн грн). Також серед позичальників пов'язані з акціонерами «ПриватБанку» — авіакомпанія «Дніпроавіа», хімзавод «Дніпроазот», НПК «Галичина» і ряд компаній, в назві яких є бренд «Приват» — Перспектива Приват Девелопмент (700 млн грн), Приват DPFG (1,1 млрд грн), Приватбуд, Приватофіс, Приватлізинг. На добре відомі компанії з групи «Приват» припадає близько 10 млрд грн, тобто 5 % загального кредитного портфеля банку. Решта позичальників банку — офшорні компанії (8 % кредитного портфеля «ПриватБанку», або 18 млрд грн) і невідомі ТОВ, створені в 2014—2016 роках.

З 100 найбільших позичальників, що становить 94,5 млрд грн кредитного портфеля, все, крім однієї компанії, — товариства з обмеженою відповідальністю. Більшість з них зареєстровані або в Дніпрі, або в Харкові. Наприклад, група компаній в Харкові в 2015—2016 роках отримала кредитів від «ПриватБанку» на $1 млрд (12 % від усього портфеля). Кредити пішли компаніям ТОВ «Фобург», «Адамант Ойл», «Альфа Трейд Ойл», «Аварис», «Брюк Ойл», «Капітал Ойл», «Фабріциус», «Капітал Трейд», «Максі V», «Мігора», «Нафтаенерджі», «Нател», «НК Франко», «Олімп Ойл», «Пальміра Трейдинг», «Сегмент Ойл», «Таїс Рівер», «Петройл», «Таймар». Всі ці фірми були зареєстровані в лютому — травні 2015 го в житлових будинках в центрі Харкова, а їх статутний капітал становив 1 тис. грн. Провівши аналіз реєстрів юридичних осіб, bne IntelliNews[117] з'ясувало, що частина цих товариств-позичальників контролюються людьми, пов'язаними з керівництвом компаній, що входять в групу «Приват».

При цьому проти ряду компаній правоохоронними органами ведеться слідство. Наприклад, ТОВ «Олімп Ойл» і ТОВ «Адамант Ойл» (1,5 млрд грн кредитів від «ПриватБанку») при продажу палива через мережу АЗС під єдиним брендом фальсифікували документи фінансової звітності щодо грошових надходжень і витрат. Це призвело до масштабної втрати коштів для бюджету. У той же час компанія «Капітал Трейд» (3 млрд грн кредитів від «ПриватБанку») підозрюється в ухиленні від сплати податків.

Вдавана трансформація кредитного портфелюРедагувати

Керівник відділу інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій в інтерв'ю strana.ua[118] відзначив: «Поки банк перебував у приватних руках, акціонерам вдавалося вдавати, що позичальники обслуговують свої кредити. Але робилося це шляхом постійного перекредитування, про що говорять всі свіжі розслідування про видані позики. Суть цих операцій полягала в тому, щоб перекласти зобов'язання перед банком з балансу одних позичальників на баланс інших, таких самих неплатоспроможних. Після націоналізації вони перестали платити. Втім, вони і до націоналізації не платили, а лише перекредитовувалися»

На початку липня колишній глава правління «ПриватБанку» Олександр Шлапак заявляв[119] про неринкові (занижені) ставки кредитів, які видав «ПриватБанк» восени 2016 (тобто до націоналізації) в рамках реструктуризації/трансформації портфелю корпоративних кредитів. Згідно із аудиторським звітом E&Y, аудитори перевірили найбільших позичальників банку і виявили: на 1 квітня 2015 року ризик неповернення кредитів вимірювався в розмірі понад 82 мільярдів грн, а вже станом на 1 жовтня 2016 цифра збільшилася до понад 139 млрд грн[120]. Структура кредитного портфелю банку за зовнішніх незмінних умов піддалася суттєвим змінам.

Аналіз кредитного портфеля банку, млрд грн[74][81]
Позиція 2015 2016
Кредити юридичним особам 183 178
Кредитні картки фізичних осіб 20,3 19,8
Іпотека 8 9
Авто 0,26 0,26
Споживче кредитування 0,6 1
Малий і середній бізнес 2,2 2,4
Лізинг 0,56 15,36

Загальний обсяг кредитів юридичних осіб практично не змінився, знизившись в 2016-ому році до 178 млрд грн в порівнянні з 183 млрд грн роком раніше. Кредити, видані фізичним особам, балансували на межі 30 млрд грн (картки, іпотека, споживчі). Кредитування «ПриватБанком» малого та середнього бізнесу при цьому коливалося в межах 2,2-2,4 млрд грн. Зате портфель лізингу, який виріс в 2016 з 0,5 до 15,3 млрд грн, збільшившись майже в 30 разів.

Структура кредитного портфеля банку в 2015—2016 рр, млрд грн[74][81]
Позиція Значення в структурі
кредитного портфеля 2015р
Значення в структурі
кредитного портфеля 2016р
Кредити юридичним особам 85,15 % 78,82 %
Кредитні картки фізичних осіб 9,45 % 8,77 %
Іпотека 3,72 % 3,99 %
Авто 0,12 % 0,12 %
Споживче кредитування 0,28 % 0,44 %
Малий і середній бізнес 1,02 % 1,06 %
Лізинг 0,26 % 6,80 %
Структура забезпечення кредитів[74][81]
Трансформовані кредити Значення в структурі забезпечення
компонента кредитного портфеля
Майнові права 100 %
Корпоративні пов'язані кредити Значення в структурі забезпечення
компонента кредитного портфеля
Майнові права 88 %
Нерухомість 4,7 %
Обладнання та транспорт 3,2 %
Депозит 1 %
Товари в обігу 3 %
Портфель Кіпрської філії Значення в структурі забезпечення
компонента кредитного портфеля
Майнові права 69 %
Обладнання та транспорт 22,5 %
Депозит 8,5 %
Лізинг Значення в структурі забезпечення
компонента кредитного портфеля
Нерухомість 100 %

Якщо брати структуру пасивів банку — то це типовий ощадний банк, де зберігають свої невеликі заощадження численні вкладники. А за структурою активів — типовий корпоративний банк, що обслуговує велику фінансово-промислову групу, що до певного часу було стандартною моделлю банківського бізнесу в Україні.

Структура кредитного портфеля, млрд грн[74][121]
Позиція 2015 2016
Горний туризм, футбол 8,3 0,38
Малий і середній бізнес 2,2 2,4
Авіаперевезення 14 4,4
Нерухомість 7,8 4,5
Промисловість 27 18
Сільське господарство 29 18
Комерція, цінні папери 17 22
Торгівля феросплавами 32 29
Фізичні особи 31 31
Торгівля нафтопродуктами 40 93

В 2016 році основний кредитний ресурс банку перетік в сферу торгівлі нафтопродуктами (додатково 53 млрд грн). При цьому такий напрямок корпоративного бізнесу як торгівля феросплавами навіть скоротилося на 3 млрд грн, що говорить про поступову перебудову внутрішньогрупових фінансових ланцюжків. Кредитування промисловості і сільського господарства скорочувалося значними темпами: мінус 9 та 11 мільярдів грн відповідно. «Скорочувалася» в результаті реструктуризації на користь АЗС (торгівлі нафтопродуктами).

Фінансовий ризик по активам / пасивам банку в 2016 році, млрд грн[74][121]
Позиція Значення, гривня Значення, долар США Значення, євро
Активи 144 16,6 6,5
Зобов'язання 100 85 18

Заміна доларових кредитів на гривневі істотно вплинула на структуру фінансових ризиків банку. Як бачимо на графіку, гривневі активи на 44 млрд грн перевищують зобов'язання. У той же час, доларові активи на 68 млрд грн. менші зобов'язань і в разі чергової хвилі девальвації національної валюти та/чи відтоку вкладів, близько $ 2-3 млрд були б критично необхідними для латання валютної діри, що несло суттєві фінансові ризики в середньостроковій перспективі.

Операції із пов'язаними особами банку, млрд грн[74][121]
Позиція Значення, 2015 Значення, 2016
Суми, надані пов'язаним особам з банком 9 10,9
Суми, отримані від пов'язаних осіб банку 12 49

З середини 2015 до середини 2016 року «ПриватБанк»[122] видав більше $1 млрд кредитів фірмам, власниками яких є 7 топ-менеджерів та 2 підлгеглих Ігоря Коломойського — в своєму розслідуванні зазначили журналісти OCCRP[123] . Щоб отримати гроші, дев'ять одержувачів створили 28 компаній в Харкові. Майже всі були засновані в 2015 році, за винятком однієї з капіталом в розмірі всього 1000 грн.

Серед нових боржників — Віктор Шкіндель, Ігор Маланчак і Іван Маковійчук, які володіють трьома харківськими фірмами, які отримали $185 млн у вигляді незабезпечених кредитів. Так, Віктор Шкіндель — колишній головний виконавчий директор «Дніпропетровського аеропорту», який також контролює Ігор Коломойський. Іван Маковійчук — глава Skorzonera-Zakarpattya, туристичної компанії, що належить Ігорю Коломойському і Генадію Боголюбову. Компанії Шкіделя отримали за цей період $154,1 млн, Макорвійчука — $154,4 млн, Маланчак — $148,8 млн.

Банківський експерт, К.е.н.,Вадим Сирота зазначає[124], що непрямою ознакою наявності проблем (із якістю кредитного портфеля) у «ПриватБанку» протягом 2016 року був низький рівень покриття сформованими резервами кредитного портфелю банку. Після націоналізації «ПриватБанк», навпаки, став лідером в указаній групі банків по співвідношенню сформованих резервів до кредитного портфелю (74 % станом на 1 січня 2017[124])

Покриття резервами кредитного портфеля топ-15 банків України станом на 01.10.2016, %[124]
Банк Значення
ПАО КБ «ПриватБанк» 14,2 %
АО «Ощадбанк» 43,6 %
АО «УкрЕксІмБанк» 44,7 %
АБ «Укргазбанк» 30,1 %
АО «Райффайзен Банк Аваль» 50,4 %
ПАО «Укрсоцбанк» 38,5 %
ПАО «Сбербанк» 33,6 %
АО «Укрсиббанк» 25,4 %
ПАО «ПУМБ» 29,2 %
ПАО «Альфа-Банк» 26,1 %
ПАО «Промінвестбанк» 46,6 %
ПАО «Креди Агриколь Банк» 18,1 %
АО «ОТП банк» 40,8 %
ПАО «ВТБ банк» 66,4 %
АБ «Півленний» 9,4 %

Перед цим — у травні — екс-співвласник «ПриватБанку» Ігор Коломойський публічно наголошував[125], що осіння реструктуризація кредитного портфелю «ПриватБанку» восени 2016 відбулася під контролем НБУ.

Попередні аудитори банку PricewaterhouseCoopers у звіті за 2015 рік[126] зазначали, що значна частина кредитів була видана під заставу майбутньої виручки, корпоративних прав на цих позичальників та взаємні гарантії. Таке забезпечення не задовольняло регулятора, оскільки у випадку припинення обслуговування боргу, фактично не було майна, яке банк міг би стягнути з позичальників. Погашення такої заборгованості залежало від доброї волі позичальників і в будь-який момент могло припинитись. Виглядало, що банк не діяв у цьому випадку як класичний банк, бо не був зацікавлений в реальному забезпеченні майбутнього повернення кредитів.

Перша після націоналізації оцінка мала результатом доформування резервів за корпоративними кредитами на майже 130 млрд грн. Аудит Ernst & Young[127] підтвердив дещо більшу (на 23 млрд грн) суму резервів, хоч і не підтвердив періоду, коли вони фактично виникли. За методологією НБУ, непокритий кредитний ризик за корпоративним портфелем складає більше 190 млрд грн, що на 20 млрд грн більше, ніж резерви, сформовані за МСФЗ. На покриття цих 20 млрд різниці й спрямовується новий транш докапіталізації. Фінальна оцінка кредитів юридичним особам — майже в 30 раз менша за ту, яку показував банк до націоналізації.

 
Оцінка портфелю кредитів (юридичні особи)
 
Оцінка портфелю кредитів (фізичні особи)

Заступниця глави НБУ Катерина Рожкова в інтерв'ю агентству «ЛігаБізнесІнформ»[83], говорячи про осінню реструктуризацію/трансформацію в корпоративному портфелі «ПриватБанку» заявляла: «Ми дозволили робити (екс-власникам) неузгоджену трансформацію під їх відповідальність, але в присутності аудиторів і команди НБУ. Якби ми зовсім заборонили банку робити реструктуризацію, то до 1 жовтня він би порушив норматив адекватності капіталу, і ми змушені були б визнати його неплатоспроможним. І банк тоді сказав би, що ми спеціально довели його до стану неплатоспроможності, не дозволивши реструктуризувати портфель. НБУ вимагав тоді подати на затвердження план трансформації, який би описував реальний фінансовий стан нових платоспроможних компаній, їх застави, терміни погашення кредитів. Національний банк не міг отримати від Привату план реструктуризації дуже довго. У підсумку, так і не надавши необхідну інформацію, банк справив трансформацію кредитного портфеля на 137 млрд грн». Щодо ролі куратора від Національного банку в «ПриватБанку» протягом цього періоду, заступник глави НБУ зазначила наступне:

…якщо банк навмисно приховує операції, куратор про них нічого не знає, оскільки подібні рухи за рахунками не відображаються в реальному часі. Такі договори, як правило, в систему не заводяться взагалі або заводяться з запізненням. Куратор не має права зупиняти операції. Куратор міг сказати, що не дозволяє проводити сумнівну операцію і банк не проводив її. Це стосується виведення грошей — платежів за межі банку. Але є цілий ряд операцій, де платежі за межі банку не виходять. Однак, оскільки операція не передбачає рух грошей по рахунках, в ній не задіяний кореспондентський рахунок, банки часто не відображали це у бухгалтерських записах. При цьому знімали обтяження в реєстрі прав рухомого і нерухомого майна, що призводило до фактичної втрати застави. Але куратор може бачити тільки те, що знайшло відображення на рахунках.

Журналісти програми «Схеми» проаналізували[128] підготовлений аудиторською фірмою Ernst&Young проект аналізу фінансово-господарської діяльності «ПриватБанку». Згідно з розслідуванням журналістів, аудитори перевірили найбільших позичальників і виявили: на 1 квітня 2015 року ризик неповернення кредитів вимірювався у сумі понад 82 мільярди гривень, а вже станом на 1 жовтня 2016 року цифра збільшилася до понад 139 мільярдів гривень. Відповідно до документа, «ПриватБанк» провів реструктуризацію кредитного портфелю: заборгованість 170 попередніх позичальників була переведена на понад 30 нових, які стали винні банку понад 110 млрд грн.

За допомогою Єдиного державного реєстру юридичних осіб журналісти дізналися адреси реєстрації нових фірм, їхніх засновників та директорів. Серед відвіданих юридичних осіб журналістами:

  • У Борисполі (Київська обл.), зареєстровано одразу три фірми, на яких зареєстровано майже 9,5 млрд грн кредитів. Офіс однієї з них — «Арготрейд Лтд», яка винна понад 4,5 млрд грн «ПриватБанку», розташований у будівлі станції техобслуговування та автомийки. Щоправда, наразі там кімнату знімає вже інша компанія — «Болонья компані». І крім двох столів, двох стільців та старого ноутбука там нічого немає.
  • Інша фірма — «Бізнеспром Інвест», яка винна «ПриватБанку» понад 4,4 млрд грн, має офіс за адресою масової реєстрації компаній.
  • Фірма «Фіто-Пром Еволюшн», яка винна «ПриватБанку» майже півмільярда грн., також орендує одну кімнату, в якій є лише два столи та декілька стільців.
  • Фірма «Лекс грант», яка заборгувала «ПриватБанку» понад 4 млрд грн, зареєстрована у квартирі житлового будинку в Києві.
  • У селищі міського типу Згурівка (Київська обл.) зареєстрований Юрій Понько — засновник та керівник фірми «Тріумф 15», яка має повернути «ПриватБанку» понад 4,3 млрд грн. Журналістам «Схем» вдалося поспілкуватися з його матір'ю. Вона розповіла, що він давно живе в Маріуполі.
  • Схожа ситуація і в інших регіонах. У Львові за адресою заправки «Укрнафти» зареєстровані дві фірми: «Софт-Альянс» та «Айлант Сервіс», які винні «ПриватБанку» понад 7 млрд грн.
  • У Запоріжжі, також на заправці, зареєстрована фірма «Бізнес пром інновація», яка заборгувала «ПриватБанку» понад 4,5 млрд грн.
  • Таку ж суму зобов'язанна повернути «ПриватБанку» фірма «Прем'єр бізнес брук», яка зареєстрована в Харкові в житловій багатоповерхівці.
  • У Запоріжжі на автомобільній заправці зареєстрована фірма «Бізнес пром інновація»

Ігор Коломойський в коментарі телеканалу ТСН.ua зазначив[129]: «…із розслідування журналістів програми „Схеми“ незрозуміло, куди і кому пішли 110 млрд грн. кредитів, виданих „ПриватБанком“. Так ось, ці гроші з банку не виходили. В рамках реструктуризації кредитного портфелю їх видали компаніям, які погасили кредити попередніх боржників. Тобто, гроші залишилися в банку».

З іншої сторони, Олександр Шлапак розповів на прес-конференції у липні перед журналістами[130] про особливості кредитного портфелю «ПриватБанку»: цей токсичний портфель — це 223 клієнти на загальну суму 198,4 млрд грн. За словами Шлапака, його розбили на чотири групи:

  • Перша — «трансформовані» кредити — це 36 позичальників на суму майже 133 млрд грн.
  • Другий портфель лізинговий — 41 позичальник майже на 15 млрд грн.
  • Третій на таку ж суму — це портфель, який видавався компаніям на Кіпрі.
  • Четвертий — це кредити, пов'язані з корпоративними клієнтами банку на суму понад 36 млрд грн.
Трансформовані кредити[81]
Позиція Значення
Наявна кількість позичальників 36
Попередня кількість позичальників 193
Загальна сума заборгованості 132,8 млрд грн
Відсоткова ставка за кредитами 10,5 % річних
Період сплати відсотків Щоквартально
Строк закінчення дії кредитів Листопад 2017 р.-жовтень 2026 р.

Кредити надано для перекредитування більшості позичальників — пов'язаних осіб –з одночасною зміною відсоткової ставки до 10,5 % річних, строку використання та інших умов угоди. Забезпечення за кредитами є майнові права за контрактами, що мають «удавану» природу.

Корпоративні пов'язані кредити
Позиція Значення
Наявна кількість позичальників 124
Наявна кількість кредитних угод 305
Загальна сума заборгованості 36,2 млрд грн
Відсоткова ставка за кредитами 1-58 % річних
Строк закінчення дії кредитів 2026-2041 рр.

Наявність великої кількості нестандартних умов у кредитних умовах, а саме:

  • Низькі відсоткові ставки в порівнянні з ринковими;
  • Нестандартні умови сплати винагороди банку за користування кредитами — щоквартально, щорічно, у момент закінчення дії угоди;
  • Відсутність твердої застави;
  • Виконання зобов'язань за попередніми договорами відбувалася за рахунок видачі нових кредитів;
  • За деякими клієнтами шляхом укладання додаткових угод за декілька днів до націоналізації змінено ключові умови (строки виконання зобов'язань, відповідальність) з метою уникнення дострокового стягнення.
  • Вкрай незадовільне обслуговування боргу в частині погашення тіла та сплати відсоткових платежів
  • Велика кількість порушень щодо виконання нормативних вимог і власних процедур банку

Існуючі проблемні кредити цієї групи не мають значних перспектив стягнення[81]

Ці кредити також мають цікаві характеристики. — По-перше, всі кредити були видані у жовтні-листопаді 2016 року компаніям, які не вели операційної діяльності, мали негативний фінансовий стан та історію життя менше одного року. — По-друге, компанії отримували по кілька мільярдів гривень під відсоткову ставку 10,5 %, тоді як кредитним комітетом банку ставка була затверджена у розмірі 34 %. Відповідно до законодавства, банк не може видавати позики дешевше за вартість залучених ресурсів. Тоді банк залучав кредити рефінансування НБУ під 20-22 %. Гривневі депозити фізосіб — під 19 %, гривневі депозити юросіб — під 14,2 %. — По-третє, позичальники не перевірялися на пов'язаність, а їх фінансовий стан штучно завищувався. — По-четверте, використовувалося нереальне майнове забезпечення за цими кредитами. Наприклад, бензин, якого б вистачило на два роки повної роботи всієї України, або трирічний запас австралійської марганцевої руди для всіх феросплавних комбінатів. Компанії, які брали ці позики, не мали ні складів, ні угод на зберігання. — По-п'яте, всі видані кошти були направлені не на операційну діяльність цих компаній, або оплату товарів, а були протягом одного-двох днів у повному обсязі спрямовані на погашення тіла і відсотків, які раніше були видані 193 компаніям.

Екс-голова правління «ПриватБанку» Олександр Шлапак на прес-конференції[81] розказав про ключові виявлені зловживання в банку:

Погіршення обслуговування, млн грн[81]
Період у 2017 р. Борг Погашено
відсотки
Прострочені
відсотки
Січень 194 845 556 2 800
Лютий 195 276 360 3 500
Березень 197 034 442 4 500
Квітень 197 920 233 5 600
Травень 198 399 228 7 100
Лізинг[81]
Наявна кількість лізингоодержувачів 41
Попередня кількість лізингових угод 50
Загальна сума лізингових угод 14,7 млрд грн
Відсоткова ставка за кредитами 10,5 % річних
Період сплати відсотків Щомісячно
Строк закінчення дії лізингових угод Липень 2024 р.- серпень 2026 р.

Портфель було сформовано за рахунок надання у фінансовий лізинг 120 нафтобаз та 248 АЗС, за рахунок яких банком погашалися раніше надані кредити 193 пов'язаним особам Строк лізингу — від 9 до 10 років під 10,5 % річних

Кіпрська філія[81]
Наявна кількість позичальників 22
Попередня кількість кредитних угод 34
Загальна сума заборгованості 14,7 млрд грн. в еквіваленті дол. США
Відсоткова ставка (за угодами, що обслуговуються) 6-8 % річних
Період сплати відсотків Щомісячно
Строк закінчення дії кредитів 2018-2027
  • Не було сформовано кредитні досьє позичальників
  • Ризиковий портфель з огляду на вкрай слабке обслуговування боргу зі сплати відсотків та довгі строки дії кредитних угод
  • Кредити лише одного позичальника обслуговуються належним чином, решта — мають ознаки дефолту
  • Предмети застави не внесено до публічного реєстру застав Кіпру
  • Понад 150 мільйонів євро становить заборгованість за кредитами, заставою за якими виступають майнові права, перспектива обтяження яких дуже сумнівна
Заставне майно, передане на баланс на 31.12.2016 (за результатами аудиту згідно зі ст..41-1)[81]
Майно на 31.12.2016 р. Балансова вартість, млн. грн. Знецінення, млн. грн Скоригована вартість, млн. грн.
Туристичний комплекс «Буковель» 11 092 5 742 5 350
Майно, право власності на яке не оформлено 6 066 6 066 0
Інше майно 4 678 3 908 770
Загалом 21 836 15 716 6 120

78 % майна було передано на баланс банку з порушенням у процедурах прийняття на баланс і виявленими випадками неповної передачі цілісних майнових комплексів, що суттєво вплинуло на вартість такого майна Плюс відбулося знецінення на 6,1 млрд грн застав, прийнятих на баланс банку.

Стан кредитного портфеля за результатами аудиту річної звітності[81]
Показник, млн. грн Дані балансу на 31 грудня 2016 р. За даними балансу на 31 грудня
після річних коригуючих проводок
Дані балансу за підсумками аудиту
Активи 220 017 216 351 205 183
Кредитний портфель
215 698
227 986
227 924
Страхові резерви
-173 625
-173 718
-184 341
Зобов'язання 207 353 205 466 206 065
Фінансовий результат
-135 118
-164 472
-176 238
Капітал
12 664
10 885
-882
Якість кредитного портфеля на 31.12.2016 (за результатами аудиту згідно зі ст.41-1)[81]
Показник, млн. грн Валова заборгованість Кредитний ризик (НБУ) Резерв за МСФЗ Непокритий кредитний ризик
Кредити юридичним особам 196 217 190 678 170 828 19 850
у тому числі пов'язаним особам
190 296 (кредити пов'язаним
особам становлять 97 %
кредитного портфеля
юридичних осіб
186 285 168 882 17 403
Кредити фізичних осіб 31 706 14 484 13 513 971
Кредити надані, усього 227 923 205 162 184 341
20 821

За логікою акціонерів, якщо старі кредити погашені, це автоматично означає, що вони були хорошими. А трансформований портфель — це вже питання не до них. Більше того, акціонери зауважують, що «трансформація» — це вимога НБУ, вона відбувалася під наглядом регулятора, тому такі операції законні.

В НБУ вважають інакше: трансформація йшла на вимогу МВФ і НБУ, але ніхто не змушував їх видавати порожнім компаніям ці кредити.

Згідно зі звітом Ernst & Young щодо результатів аудиту «ПриватБанку», який опинився в розпорядженні агентства Bloomberg[131], станом на кінець 2016 року 99,4 % корпоративних кредитів у портфелі банку були інсайдерськими. Відповідно до цих даних, аудитори вказали, що зі 168 перевірених позичальників банку 164 — в дефолті. Окремо зауважується, що після націоналізації «ПриватБанку» обслуговування кредитів погіршилося. Компанія Ernst & Young від офіційних коментарів відмовилася.

Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua[79]:

…у кінці грудня — в січні 2016 кредитний портфель «ПриватБанку» ще обслуговувався. Сплачувалися відсотки, без погашень, оскільки кредити були на дуже довгий термін реструктуризовані. З лютого 2017 в нас почав гірше обслуговуватися фінансовий лізинг. І на сьогодні маємо прострочку по сплаті відсотків десь близько 40 %. А прострочка — це ознаки дефолту… По решті портфеля — там теж є прострочка. За останній період (травень 2017) — лише близько 10 % необхідних платежів було здійснено.

Виконуюча обов'язки Голови Правління «ПриватБанку» Галина Пахачук в інтерв'ю minfin.com.ua[132]: «(компанії боржники за кредитним портфелем „ПриватБанку“) не сплачують відсотки, практично всі компанії. Забюджетована на рік сума по відсоткам складає від 8 до 10 млрд грн., а в рік ми отримали лише 270 млн грн. Сума в 180 млрд грн. (на серпень 2017) не обслуговується з точки зору виплат та відсотків. Цей кредитний портфель обслуговується лише на 3-4 %… За видачу цих кредитів відповідав топ-менеджмент банку, правління, наглядова рада» Екс-голова правління «ПриватБанку» Олександр Шлапак на прес-конференції[133]:

Ми змушені були 74 нафтобази зараз витребувати назад у власність банку, оскільки позичальники перестали розраховуватися за позиками … всього у фінансовому лізингу знаходиться 120 нафтобаз і 248 АЗС. Частина портфеля в розмірі 6,6 млрд грн, пов'язана із заправками, зараз обслуговується. Істотно гірше ситуація з нафтобазами. Обслуговує свої кредити сьогодні тільки один позичальник з 22. Решта або знаходяться в повному дефолті та припинили обслуговування, або мають дуже серйозні прострочення і знаходяться за крок від дефолтного стану. Жодна застава за цими позиками не зареєстрована за правилами кіпрського законодавства. Тому ми звернулися до кіпрського суду і ведемо роботу щодо забезпечення застави, почали переговори з власниками застав і на Кіпрі, і у Франції, в Румунії та Грузії.

На думку Олександра Шлапака[81], маніпулювання з «трансформацією кредитів» відбувалися за прямою вказівкою правління банку. «Під час видачі кредитів порушувалися як нормативні акти НБУ, так і внутрішні документи банку. Усі 36 кредитів були підписані головою правління з перевищенням повноважень, які надавалися йому відповідними документами банку. В НБУ надавалися недостовірні дані щодо розміру необхідного резерву і величини непокритого кредитного ризику, і, відповідно, спотворювалася реальна величина регулятивного капіталу банку. У якості товарів, майновими правами на які були забезпечені ці кредити, виступали, наприклад, бензин, якого вистачило б на два роки роботи всієї України. Компанії, які брали кредити і збиралися завозити паливо, не мали ані складів, ані угод на їх зберігання, ані угод на їх закупівлю». Ці кредити були спрямовані не на операційну діяльність позичальників, а на погашення тіла та відсотків 193 компаній. Від цієї «реструктуризації» банк програв, оскільки з 193 компаній "більше половини мали реальні застави та індексовану процентну ставку: кредити видавалися в 2014—2015 роках, курс долара був нестабільним, тому процентна ставка була 12-12,5 %, але вона прив'язувалася до курсу долара. Коли ж ці кредити були погашені, "ми втратили право на реальні застави за цими позиками, і в один день, 23 листопада, кредитний комітет банку пробачив індексовану процентну ставку для трьох чвертей позичальників. «Втрати банку — приблизно 20 млрд грн», — сказав Олександр Шлапак. Навіть цих 126,9 млрд грн було недостатньо, щоб погасити позики 193 юросіб. «Бракувало 15 млрд грн. І тоді банк приймає на баланс майно на цю суму. Цим майном виявилися 248 АЗС і 120 нафтобаз. Коли ми уважно вивчили ситуацію, то побачили, що вартість цих об'єктів істотно завищена. Ці нафтобази та АЗС передано у фінансовий лізинг. Ставку знижено, прив'язку до валюти скасовано. Розрахунковий клас за двома третинами лізингоотримувачів — не нижче 9-го класу, тобто дефолтного. Банк дозволив передачу майна у суборенду, чим компанії вже скористалися».

За інформацією журналістів Zn.ua[134] в ЗМІ мала місце інформація про визнання в судах банкрутами 130 товариств з обмеженою відповідальністю, які в різні періоди 2014—2015 рр. володіли точками мережі автозаправок групи «Приват» (бренди ANP, Sentosa, «Авіас», «Мавекс» та інш.). При цьому на момент банкрутств вони вже не володіли ані комплексами АЗС, ні іншим майном. У більшості випадків процедура ліквідації компаній почалася в серпні 2016 року з прийняттям відповідного рішення на загальних зборах засновників.

1.07.2017 дедлайн — не виконана реструктуризація кредитів банку екс-власникамиРедагувати

До 1 липня 2017 року екс-власники банку в односторонньому порядку зобов'язалися забезпечити реструктуризацію кредитів, наданих банком певним юридичним особам. При цьому в пункті 3 передбачена можливість пролонгації терміну реструктуризації кредитів банку до 2018 року. Проте необхідною умовою такої пролонгації повинна була стати реструктуризація 75 % сукупної основної суми відповідних кредитів до 1 липня 2017 року, чого не сталося. Міністерство фінансів та Національний банку перейшли до судової процедури стягнення боргів з екс-власників.

Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua[79] повідомила: «Ми розуміли, що такий великий обсяг кредитів повернути разово неможливо, тому що це вб'є бізнес — для цього і був необхідний план реструктуризації кредитів. Ми повинні були оцінити спроможність компаній генерувати кошти, обслуговувати та погашати кредити, лишаючи щось собі на розвиток. Потрібна реструктуризація на 5 років? На 10 років? Але графік виплат має бути економічно обґрунтованим і не передбачати збитків для банку. Вони повинні надати план, як вони бачать процес, попередні висновки та бачення того, чи може це бути реалізовано».

У відповідь на відсутність дій з реструктуризації з боку колишніх власників, «ПриватБанк» залучив консорціум компаній Rothschild, Ernst & Young та FinPoint для пришвидшення процесу переговорів про реструктуризацію кредитів, що були надані колишнім власникам Банку чи особам, які прямо чи опосередковано пов'язані із колишніми власниками Банку[85].

Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua[89] зазначила:

Ні для сектора, ні для клієнтів, ні для «ПриватБанку» відсутність реструктуризації вже не матиме жодних наслідків. Тому що банк був повністю докапіталізований за рахунок держави. І сьогодні капітал банку вже позитивний, остання докапіталізація відбулася (Кабінет Міністрів схвалив виділення 38,5 млрд грн.)… Тому банк — докапіталізований, ліквідний і працює в нормальному режимі. Однак питання не стає менш актуальним. Тому що ті борги, які на себе взяла держава (фактично компенсувавши банку втрати в розмірі 116,8 млрд грн плюс 38 млрд грн — це майже 155 млрд грн.), — їх потрібно повертати екс-власниками банку.

Звітність PwCРедагувати

Аудит фінансової звітності передбачає, що менеджмент банку готує фінансову звітність, а аудитори — її підтверджують. Це найбажаніший варіант для будь-якої компанії, що проходить аудит. Якщо ж перeвіряючі вважають, що у звітності мають бути інші цифри, або в ході аудиту було неможливо отримати підтвердження їх правильності, аудиторська компанія висловлює так звану модифіковану думку. Аудитори не мають права складати фінансові звіти компаній, вони можуть лише перевіряти їх і висловлювати думку щодо правильності відображення реального стану справ компанії в цих звітах.

У вересні 2015 Національний банк позбавив права працювати з банками 8 аудиторських фірм, оскільки вони давали позитивні висновки про установи, які в 2014—2015 роках збанкрутували. До чорного списку потрапили «Донецькінаудит», «Українська аудиторська служба», «УкрВостокАудит», «Блискор», «Консультант», «Оратанія», «Ставр» і «Фінком-аудит». Національний Банк звернувся до Аудиторської палати з проханням закрити ці компанії. До сьогоднішнього дня лише три компанії були виключені з реєстру: «Оратанія» (з 24 грудня 2015 року), «Ставр» (29 вересня 2016 року) і «Фінком-Аудит» (25 лютого 2016 року)[135].

Екс-голова правління «ПриватБанку» Олександр Шлапак в інтерв'ю «Економічній Правді»[130] зазначив, «…якщо ви знайомі з міжнародними стандартами, то ви, напевно, змогли переконатися, що вони не передбачають тих реалій, які можуть бути здійснені у нас в державі. Західний банкір не уявляє собі, як будучи в здоровому глузді видати позику на сотні мільйонів доларів компанії „Роги і копита“, в якої нема ні забезпечення, ні оборотів, з найгрубішими порушеннями законодавства і нормативних документів центрального банку. Навіть якщо він буде намагатися це зробити, то трирівнева система контролю банку обов'язково це зупинить… Українське законодавство видало своє тлумачення пов'язаних осіб».

Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua[89] розказала подробиці роботи з банківським аудитором: "PricewaterhouseCoopers — це компанія, яка офіційно здійснювала щорічній аудит «ПриватБанку». Остання звітність, яку аудитори підтвердили — це була звітність за результатами 2015 року. PricewaterhouseCoopers підтвердив розмір капіталу «ПриватБанку» на рівні 27 млрд грн. Ernst&Young підтвердив капітал банку на рівні майже мінус 1 млрд грн. Це вже після того, як в капітал банку було внесено 116,8 млрд грн державою.

Завдання аудитора, коли він підтверджує фінансову звітність компанії, полягає в підтвердженні, що у звітності все адекватно відображено, що показники банку ідентичні, тим, які він подає регулятору, і вони відповідають дійсності… така різниця, з нашої точки зору, говорить про недостатню якість аудиту. Тому звісно, що ми незадоволені. Але не тільки ми: всі потенційні користувачі будь-якої аудиторської звітності повинні вимагати від аудиторів пильного вивчення, це відповідальність аудитора. Ця звітність підтверджується, в першу чергу, для користувачів. Що ми маємо з цим звітом? По суті, приховування реального фінансового стану «ПриватБанку». При тому, що у нього немає капіталу, він є неплатоспроможним, аудитор підтверджує достатність капіталу.

Представники регулятора неодноразово заявляли[89], що кредити були видані формально не пов'язаним із фінансово-промисловою групою компаніям, які потім переводили кошти на реальні бізнеси, в тому числі за кордоном. За формальними ознаками, підприємства, які фактично можна назва проміжними ланками в механізмі фінансування бізнесу колишніх акціонерів, відповідають критеріям міжнародних стандартів звітності (IAS24). В цьому плані вітчизняна методологія більш сувора за міжнародну в плані визначення інсайдерів банку, і враховує фінансову креативність українського бізнесу.

У будь-якому випадку, завданням менеджменту було порахувати розмір заборгованості інсайдерів перед банком, а аудиторів — перевірити. В тексті аудиторського висновку[136] вказано, що отриманої інформації недостатньо, щоби підтвердити правильність вказаної у звіті суми інсайдерських кредитів у 10.7 млрд грн станом на 19 грудня 2016 року — дату націоналізації[137].

Стабілізація стану банкуРедагувати

«Стабільності „ПриватБанку“ сьогодні нічого не загрожує», — сказав прем'єр-міністр Володимир Гройсман в коментарі журналістам ICTV[138]. «28 червня Міністерство фінансів ухвалило рішення про збільшення його статутного капіталу ще на 38,5 млрд грн шляхом випуску та обмiну облiгацiй внутрiшньої державної позики на акцiї банку. В цілому за минулих півроку банк докапіталізували таким чином кілька разів — на загальну суму вже біля 150 млрд грн. Іншими словами, для вкладників і клієнтів не існує ніяких загроз, адже всі зобов'язання по фінансуванню установи держава взяла на себе. І що важливо проявляє рішучість у стягненні боргів з його екс-власників».

У період з початку до середини 2017 року з управлінням «ПриватБанку» відбулося кілька ключових змін:

Період Подія
Березень 2017 р. Компанія Ernst & Young почала надавати послуги аудиту «ПриватБанку»
Червень 2017 р. Оцінку потреби у капіталі завершено. Річний звіт ПриватБанку за 2016 рік[136] опубліковано (26.06.2017).
Голова Правління ПАТ «ПриватБанк» Олександр Шлапак подав у відставку[139].
На позачерговому засіданні Кабміну було прийнято рішення про додаткову капіталізацію ПАТ КБ «ПриватБанк» державою на суму 38.5 млрд гривень[140]
Липень 2017 р. * Міністерство фінансів опублікувало лист[85], який 16 грудня 2016 року колишні власники «ПриватБанку» направили до Уряду з проханням здійснити придбання державою акцій банку.
* НБУ виступив з коментарем щодо статусу реструктуризації[141] кредитного портфелю ПАТ «ПриватБанк» колишніми власниками.
* Голова Правління ПАТ «ПриватБанк» Олександр Шлапак провів прес-конференцію, на якій озвучив розмір токсичного портфелю банку[142].
* Наглядова рада «ПриватБанку» визначила компанію для пошуку кандидатів на посаду голови правління банку.
* Наглядова рада «ПриватБанку» обрала компанію McKinsey&Company Україна переможцем конкурсу з відбору міжнародно визнаної компанії, що буде відповідати за розробку стратегії ПАТ КБ «ПриватБанк».
* Члени Наглядової ради ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнили прохання Олександра Шлапака про відставку з посади голови правління. Виконуючим обов'язки голови правління «ПриватБанку» призначено члена правління Галину Пахачук.
Серпень 2017 р. Європейський Центральний Банк (ЄЦБ) дав згоду на набуття державою Україна в особі Міністерства фінансів кваліфікованої участі в АТ «ПриватБанк» (Латвія)[143]

Виконуюча обов'язки Голови Правління «ПриватБанку» Галина Пахачук в інтерв'ю minfin.com.ua[132] розказала, що «ПриватБанк» за визначенням — це банк номер один. Він найбільший, найбільш інноваційний, один з найбільших за кількістю філій, за чисельністю персоналу, найбільший клієнтський банк для фізичних осіб. В Україні складно не бути клієнтом «ПриватБанку» … Банк роздрібний, ми займаємося наданням банківських послуг фізичним особам, малому і середньому бізнесу, ми більше не обслуговуємо великі корпорації. Для збалансування ризиків у нас буде великий портфель державних цінних паперів і корпоративних цінних паперів (гарантованих і забезпечених). Нашим ключовим інструментом в роботі повинна стати, в тому числі, іпотека … банк повинен стати більш відкритим для такої групи клієнтів, як малий і середній бізнес. Ми повинні стати банком «реконструкції та розвитку», з абсолютно новим форматом спілкування з клієнтами-юридичних осіб. Також необхідна реструктуризація та оптимізація цього дуже великого і зовсім непростого банку".

Виконуюча обов'язки Голови Правління «ПриватБанку» Галина Пахачук в інтерв'ю minfin.com.ua[132]: «У банка сьогодні понад 600 тис. клієнтів — школярі, понад 1,2 млн клієнтів — студенти. Банку довіряє молодь. Банк сильний своїми клієнтами… Більше 70 % діяльності ведеться через дистанційні канали … Наша велика мережа дає 30 % доходу, все інше нам дасть електронний банкінг. Але знову ж таки, без персоналу на місцях цього було б неможливо досягти. У „ПриватБанку“ — дуже гідна інкасація … Коли в місяць в одну сторону 50 млрд гривень — в іншу сторону 50 млрд гривень, і це — готівковий оборот одного банку! І при цьому все працює як годинник».

Результати націоналізаціїРедагувати

На думку заступника голови НБУ, Дмитра Сологуба[144] підтримка банків з 2008 по 2016 рік (з урахуванням націоналізації «ПриватБанку») коштувала українцям щонайменше $15,3 млрд, що включає вже випущені облігації, але не враховує майбутні купонні виплати. Якщо прибрати складову «ПриватБанку», лишається $9 млрд, які були витрачені на Ощадбанк, Укрексімбанк, Укргазбанк, Родовід Банк, банк «Київ». Програми капіталізації банками виконуються. 60 банків пройшли стрес-тести, малі банки ще проходять діагностику, плани докапіталізації виконуються, виконуються і плани по скороченню пов'язаного кредитування, працює 351-а постанова — щодо оцінки кредитних ризиків. Банки суттєво поліпшили свої процедури фінансового моніторингу, далі йдуть плани по запровадженню нових нормативів ліквідності.

Дмитро Сологуб в інтерв'ю finbalance.com.ua[144] повідомив: «…що стосується власне „ПриватБанку“, то його робота стабілізована. Він більше не є бомбою з годинниковим механізмом… Ризики банківської системи поступово зменшуються, ситуація поліпшується, за винятком хіба що юридичного ризику».

В інтерв'ю liga.net[83] заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова розказала про особливості віднесення «ПриватБанку» до неплатоспроможних: «Причина, по якій банк був віднесений до категорії неплатоспроможних — відсутність капіталу і ліквідності. Хочу підкреслити, що націоналізувати банк довелося не через пов'язаних осіб. У грудні 2016 року компанія E & Y провела due diligence і виявила потребу в капіталі банку на момент націоналізації в 198 млрд грн. До втрати капіталу привели кредити, видані в великому обсязі пов'язаним компаніям. Кредити були неробочими, структура власності позичальників — непрозорою, там були присутні в основному офшорні компанії. Їм не вистачало фінансових потоків для обслуговування боргів, і вони не надали застави за цими кредитами. Національний банк разом з колишніми власниками і топ-менеджерами банку виявили цю проблему ще в 2015 році. «ПриватБанк» з 2015 року не дотримувався навіть нормативів резервування, а до моменту націоналізації його кореспондентські рахунки „схудли“; в 2014—2015 у „ПриватБанку“ був дуже великий відтік коштів населення — на рівні 60-70 млрд грн. Для виходу з кризи банк повинен був слідувати програмі до капіталізації. І одним з елементів загальної докапіталізації банку була реструктуризація кредитного портфеля на загальну суму 119 млрд грн. Це вимога зафіксована в наших документах, які підписані колишніми акціонерами в лютому 2016 року. В рамках цього процесу банку потрібно було перевести неробочі кредити порожніх пов'язаних компаній на операційні компанії, які ведуть реальну бізнес-діяльність. Банк не впорався з цим завданням. Станом на 1 жовтня 2016 адекватність капіталу банку повинна була досягти 5 %, для цього і потрібно було реструктуризувати кредитний портфель. У Національного банку були чіткі вимоги до компаній, які б взяли на себе борги старих пов'язаних підприємств. Від банку ми вимагали до 1 жовтня подати на затвердження в НБУ план трансформації, який би описував реальний фінансовий стан нових платоспроможних компаній, їх застави, терміни погашення кредитів. Національний банк не міг отримати від Привату план реструктуризації дуже довго. Ближче до 1 жовтня банк нас попередив, що вони не встигають подати план, але збираються проводити трансформацію самостійно. Ми не могли спочатку узгодити цю процедуру, адже не розуміли, який буде результат. У підсумку, так і не надавши необхідну інформацію, банк провів трансформацію кредитного портфеля на 137 млрд грн. Заборонити трансформацію ми не могли: тоді у банку були б підстави заявляти, ніби НБУ занадто необ'єктивний і своєю забороною завадив банку виконати програму щодо поліпшення якості кредитного портфеля (а на 1.10.2016 банк би порушив нормативи адекватності капіталу і були б вимушеними його визнати неплатоспроможним). Але оскільки наші вимоги до якості позичальників і застав були чітко зафіксовані в офіційних документах, відхилення від цих вимог або їх невиконання — відповідальність банку. Для оцінки якості трансформації кредитного портфеля банк сам вибрав незалежну аудиторську компанію E&Y, яка перевіряла процес на відповідність з нормами закону і вимог Національного банку. Паралельно з цим Національний банк також стежив за трансформацією. На жаль, вже в процесі ми розуміли, що нові компанії, на які перекладаються кредити старих позичальників, теж порожні. Твердих застав у цих компаній не було, натомість були закладені майнові права. Наприклад, одна з компаній внесла права на 67 000 тонн соняшникової олії на загальну суму 1,2 млрд грн, які мали бути поставлено в 2016 році з Аргентини. При цьому всього за 9 місяців 2016 року в країну завезли 528 тонн масла. Суми по всіх майнових прав, які були надані в якості застави, були сильно завищені. Ми про це писали і говорили. Але банк уже не міг зупинитися».

Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua[79] доповнювала, що "Бурхливий розвиток «ПриватБанку» і зростання його кредитного портфелю почалися десь з 2007—2008 року. Спочатку кошти вкладалися в активив Україні… Також купували нові бізнеси, в які група «Приват» входила як учасник, і вони теж потребували кредитування. Крім того, не секрет, що колишні акціонери банку мають багато бізнесів у різних країнах світу, мають маєтки, яхти, літаки і т. д. Вони теж купувалися за депозити українців, які були виведені через кіпрську філію «ПриватБанку». Все це, можливо, і працювало б, але до банку було ставлення не як до банку, а як до інструменту. Звідси й проблеми… Водночас ми розуміємо, що були дві хвилі девальвації (2008—2009 та 2014—2016), а оскільки основна сума кредитів була номінована в іноземній валюті, то по частині випадків фактичного виведення коштів могло й не бути: просто кредитний портфель «розпух» внаслідок девальвації. І якщо ти брав позики при курсі 5, а треба віддавати по 25, то, безумовно, це проблема: бізнес так швидко не зростає. Forensiс audit дасть відповідь — яка частина коштів була виведена в бізнеси, а яка була спрямована на обслуговування існуючого портфелю, тому що треба було робити вигляд, що воно начебто все працює (тобто потрібно було надавати нові кредити, щоб гасити старі, платити відсотки). Це все розросталося кумулятивно весь час.

 
Фінансові результати, рентабельність капіталу, операційні доходи, операційна ефективність, рівень резервування в банківській системі
 
Кількість банкоматів та платіжних терміналів
 
Частка непрацюючих кредитів у портфелях банків за групами, обсяг непрацюючих активів та рівень покриття резервів

Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман в інтерв'ю lb.ua[145] заявив:

…Є тільки два варіанти ддя екс-власників «ПриватБанку». Варіант перший — виконання зобов'язань, які взяли на себе екс-власники в момент націоналізації.. це не угода (лист екс-власників), а закон України, який передбачає, що власники банків несуть повну відповідальність за їх функціонування. Другий — передбачений українським законодавством. Це дуже чутлива тема, її повинні коментувати виключно юристи, адже стосується вона десятків мільйонів людей.

 
Зміна обсягів депозитів фізичних осіб

За словами Директора департаменту фінансової стабільності Національного Банку України Віталія Ваврищука в коментарі delo.ua[146], «За оцінками НБУ, загальний обсяг непрацюючих кредитів в системі становить 57 %, в валютному портфелі — 95 %. Це не тільки наслідок „переформатування“ звітності „ПриватБанку“, але і результат нового підходу НБУ до оцінки банками кредитного ризику (351 постанова). Ми поміняли саме визначення непрацюючого кредиту. Тепер таким може вважатися борг, за яким, по-перше, йде прострочення на 90 днів і більше, і по-друге, в разі, якщо стан позичальника такий, що стягнути борг без вилучення застави з нього неможливо».

Додаткові вливання капіталуРедагувати

На думку фінансового аналітика компанії ICU, Михайла Демківа, який проаналізував[147] прямі витрати входження держави в капітал банку, з урахуванням оголошеного траншу в 38.5 млрд грн, загальна сума витрат держави на докапіталізацію «ПриватБанку» становитиме 155.3 млрд грн. Майбутні відсоткові платежі становитимуть ще 184,5 млрд грн.

Чотири етапи докапіталізації «ПриватБанку» державою[147]
Період Сума, млрд грн Ставка купона Індексовані
Грудень 2016 р. 43,0 10 % Ні
Грудень 2016 р. 64,0 6 % Так
Лютий 2017 р. 9,8 6 % Так
Липень 2017 р. 38,5 9,8 % Ні
 
Календар виплат основної суми та відсотків по випущеним державним облігаціям

На думку фінансового аналітика такі витрати можуть ще більше зрости через загрозу у вигляді позовів кредиторів банку, чиї кошти були списані в капітал установи. Наголовнішим же фактором для скорочення фінансового тягаря для платників податків є погашення раніше виданих кредитів компаніями, пов'язаними із колишніми акціонерами банку.

Кредитні рейтинги банкуРедагувати

25 квітня 2017 міжнародне рейтингове агентство S&P повідомило про підвищення кредитних рейтингів «ПриватБанку» з «SD» до «ССС+/С», та зазначило прогноз за рейтингами банку — «стабільний». За даними S&P, підвищення рейтингу пов'язане з успішним завершенням банком та урядом України процесу докапіталізації, а також тим, що «ПриватБанк» обслуговує свої зобов'язання вчасно та в повному обсязі. Прогноз «стабільний» відображає очікування агентства щодо того, що уряд надасть підтримку нещодавно націоналізованому банку[148].

Міжнародне рейтингове агентство Moody's також підвищило рейтинги «ПриватБанку» — з Caa3 до Caa2 слідом за нещодавнім підвищенням рейтингу України. Агентство також змінило прогноз за рейтингами «ПриватБанку» зі «стабільного» на «позитивний». Зазначається, що довгостроковий рейтинг депозитів у національній валюті «ПриватБанку» підвищено з Caa3 до Caa2 з «позитивним» прогнозом. Рейтинги депозитів в іноземній валюті «ПриватБанку» підвищено до Caa3 з «позитивним» прогнозом після зміни граничного рівня рейтингів країни за депозитами в іноземній валюті до Caa3 з Ca[149].

Стратегія банкуРедагувати

Наразі в «ПриватБанку», як і в інших державних банках, відбувається розробка стратегії діяльності установ.

Виконуюча обов'язки Голови Правління «ПриватБанку» Галина Пахачук в інтерв'ю minfin.com.ua[132] зазначила: «Baker McKenzie» приступили до спільної з нами роботи 21 серпня. Через 8 тижнів вони повинні допомогти нам спільно дати відповіді на питання про сильні та слабкі сторони банку, показати роль і можливості «ПриватБанку» в Україні … через 3-5 років можна вже буде показувати банк потенційним інвесторам"

Олександр Данилюк, Міністр фінансів України в інтерв'ю zn.ua[150] повідомив:

…наразі нам потрібно працювати над тим, щоб держбанки не конкурували між собою, особливо за державний рахунок. Наші основні завдання на сьогодні — поліпшити корпоративне управління, переглянути стратегію з урахуванням «ПриватБанку» і так, можливо, переглянути ті стратегії, які банки розробили раніше. А головне, готувати вихід держави з банків. Стратегія не повинна передбачати тільки поліпшення роботи — це шлях в нікуди, якщо ми не прагнемо до того, аби ці банки перейшли в приватну власність.

Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua[89] зазначила:

…перше завдання, яке стоїть перед банком сьогодні, — це провести інвентаризацію активів, перевірити документи, які є в наявності (на відповідність їх вимогам законодавства), і зробити нову оцінку активів. І тільки після цього можна робити наступні кроки, зокрема і виставлення банку на продаж… В минулому році частина основних засобів, в тому числі цілісні майнові комплекси перейшли на баланс «ПриватБанку» в якості заставного майна екс-власників. Ясно, що це не банківська діяльність управляти, наприклад, стадіоном. Тому з цими активами потрібно: або віддати в управління, або продавати. Тому що банку потрібні живі гроші.

Розслідування та судові справиРедагувати

Генеральна прокуратура України, Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура розслідують кілька справ, пов'язаних із «ПриватБанком»[151].

Згідно з меморандумом з Міжнародним Валютним Фондом, до кінця 2017 року має завершитися forensic-аудит (розслідування економічних операцій) для визначення, чи мали місце правопорушення або неналежна банківська практика в період до націоналізації «ПриватБанку»[152].

Як зазначили журналісти depo.ua[153], головна загроза Ігорю Коломойському лежить не в судовій площині, а в площині заморожування рахунків.

Оскарження договору порукиРедагувати

Як стало відомо з постанови Печерського районного суду міста Києва, екс-акціонер «ПриватБанку» Ігор Коломойський через суд[154] намагається розірвати договір особистої поруки по боргам фінустанови перед Національним Банком України

Розслідування KrollРедагувати

Згідно з Меморандумом з МВФ, до кінця осені 2017 року має завершитися forensic аудит (економічне розслідування операцій) «ПриватБанк» для визначення, чи мали місце правопорушення або погана банківська практика в період до його націоналізації.

Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю Zn.ua[155]:

…Підтвердження чи непідтвердження інсайдерського характеру кредитів, які «ПриватБанк» видав пов'язаним особам, — це питання передусім forensic audit (по суті, судового аудиту), який уже відбувається (його проводить Kroll і AlixPartners. — Finbalance).

Вона ж в інтерв'ю 112.ua[89]:

…завдання компанії Kroll більш масштабне. Вони повинні промоніторити діяльність банку протягом досить довгого періоду часу і дати відповіді на основні питання: які суми грошей, в який період, куди були спрямовані. Хто це робив і в інтересах кого…

Кримінальні справиРедагувати

За словами Генерального прокурора України, Юрія Луценка[156] на сьогоднішній день у "справі «ПриватБанку» заарештоване все нерухоме майно та земельні ділянки ТОВ «ПриватОфіс» та ТОВ «Ключове рішення» — 769 об'єктів. Крім того, Генеральна прокуратура протягом останніх тижнів активно допитує членів кредитного комітету «ПриватБанку». Генеральний прокурор зазначив: «Готуються підозри. Також ГПУ вивчає документи і допитує ряд працівників Національного банку, які мали контролювати процеси в „ПриватБанку“. Також у цій справі вже проведено десятки обшуків, направлені міжнародні доручення для скерування компетентним органам Кіпру, Великої Британії, Британських Віргінських Островів, проведено виїмку документів у відділеннях „ПриватБанку“ та призначено десятки експертиз».

Журналісти «Економічної Правди»[156] отримали від співрозмовників у правоохоронних органах інформацію, що розслідування проводяться по чотирьом епізодам:

Епізод Суть
Епізод I Заволодіння службовими особами «ПриватБанку» державними коштами Національного банку, виділеними для цілей рефінансування. Співрозмовники журналістів в правоохоронних органах зазначають, що співробітники «ПриватБанку» банку протягом 2014 року видали кредити під заставу майнових прав на товар 42 резидентам, підконтрольним групі «Приват», засновниками яких є 51 нерезидент з «приватівськими коріннями». Ті, у свою чергу, уклали сумнівні угоди, здійснивши 100 % передплату, та перерахувавши гроші на рахунки інших нерезидентів з метою нібито отримання товарів. Загальну суму розміром 18,9 млрд гривень отримали наступні компанії: Teamtrend limited, Trade point agro limited, Collyer limited, Rossyan investing corp, Zao ukrtransitservice ltd, Milbert ventures inc. Поставка товарів до цього часу не відбулася. Гроші в строки, передбачені кредитними договорами, «ПриватБанк» не отримав. Майнові права на не отриманий товар, якими володіє «ПриватБанк», не забезпечують погашення кредитів і повернення коштів.
Епізод II Розслідування за другим епізодом розпочалося на підставі заяви екс-голови правління «ПриватБанку» Олександра Шлапака. Так, 15 грудня 2016 року до «ПриватБанку» надійшло повідомлення НБУ про те, що компанію Claresholm marketing LTD визнано пов'язаною з банком особою. Незважаючи на те, що банку заборонено проведення будь-яких активних операцій із пов'язаними особами, колишнє керівництво «ПриватБанку» упродовж 15-16 грудня провело незаконні операції. Так, менеджери «ПриватБанку» уклали з Claresholm marketing LTD кредитні договори на суму $389 млн, €60 млн і відобразили заборгованість в балансі банку. Так само 16 грудня екс-службовці «ПриватБанку» аналогічно провели незаконні банківські операції з іншими, пов'язаними з банком юрособами. Наприклад, було укладено кредитний договір на суму 3,2 млрд грн з компанією з ТОВ «Новафарм».
Епізод III Протягом 2008—2016 років «ПриватБанк» надав кредит низці компаній на заздалегідь невигідних економічних умовах для банку. Середня ставка за кредитом становила 10,5 %, коли банк залучав ресурс в той час під 17 %. Співрозмовники в правоохоронних органах зазначають, що відповідні компанії «мали ознаки фіктивності». Забезпеченням за цими кредитами виступали застави на суму близько 267 млрд грн, з яких майнових прав на суму 237 млрд грн, що становить майже 90 % від всього портфелю застав. Однак, проведені новим керівництвом банку перевірки засвідчили, що вартість заставного майна була завищена. Наразі прострочена заборгованість за відповідними кредитами становить понад 10 млрд грн та має стійку тенденцію до зростання. Тобто, виходить, що колишні посадові особи «ПриватБанку» надавали кредити на заздалегідь невигідних умовах для банку юридичним особам, які мають ознаки фіктивності.
Епізод IV Екс-посадовці «ПриватБанку», знаючи про заборони щодо проведення операцій з пов'язаними особами, в період надання траншів рефінансування від НБУ надали кредити ТОВ «ПриватОфіс» та ТОВ «Ключове рішення» на заздалегідь невигідних умовах для банку. Заборгованість за 20 кредитними договорами, які не забезпечені майном, становить понад 1,5 млрд грн.

Генеральна прокуратура відкрила кримінальні справи про доведення "«ПриватБанку» до стану неплатоспроможності (ст. 218 и 220 УКУ). У центрі розслідувань ГПУ кредити на загальну суму в 137 млрд грн., видані в кінці 2016 36 компаніям[157].

Головне слідче управління Генпрокуратури здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо осіб, у власності яких раніше перебував націоналізований «ПриватБанк»: колишні власники «ПриватБанку» проходять у справі про «створення злочинної організації» (ст. 255 УКУ; ухвала Печерського районного суду міста Києва за 13 липня, оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень[158]). Провадження № 42017000000001823 від 06.06.2017 відкрито "за фактом створення злочинної організації, а також керівництва такою організацією та участі у ній з метою заволодіння упродовж 2008—2016 років грошовими коштами ПАТ «КБ «ПриватБанк» в особливо великих розмірах». У вчиненні цього злочину підозрюються колишні посадові особи ПАТ "КБ «ПриватБанк», які нібито «залучили власників та керівників низки суб'єктів господарювання, а також представників та кінцевих бенефіціарів низки іноземних компаній, що є пов'язаними з банком особами»[159].

Артем Ситник, директор Національного Антикорупційного Бюро в інтерв'ю zn.ua[61] розказав про справу, яку знаходиться у провадженні НАБУ:

…головне питання нашого розслідування — встановити, чи були виконані ці умови (зобов'язання екс-власників по реструктуризації кредитного портфеля до 1.07.2017 на реальні підприємства). Якщо ні, — то це і буде причиною того, що велика діра, що виникла в банку, була перекрита коштами державного бюджету. На сьогоднішній день є облігації державної позики на суму 116,8 млрд грн, внесені в статутний фонд банку, з тим, щоб закрити цю діру… Другий момент розслідування — договори, підписані в результаті реструктуризації: термін виплати по ним ще не пройшов. Частково термін настає в жовтні, частково — в грудні. НАБУ проводить розслідування, чи була реструктуризація проведена на фіктивні фірми, або ж ці фірми відповідають умовам Національного банку України. Відповідно, буде зроблено висновок, чи був умисел — аби закрити дірку в капіталі державними коштами. Крім цього, ми будемо давати оцінку роботи співробітників Національного банку і їх участі в цьому процесі… Одним з аспектів розслідування є також те, що директори і засновники 36 компаній, які отримали кредити в жовтні-листопаді 2016 р — це нинішні або колишні працівники групи «Приват», починаючи від менеджерів нижньої ланки і закінчуючи технічними працівниками підприємств, що входять в групу. Тому питання полягає в тому, наскільки справжнім є цей директор, цей засновник, який одержує в банку кредит на 4,5 млрд грн (нічим не забезпечений, крім міфічного договору поставки якихось товарів, в обсязі, який споживається всією державою за 2-3 роки) зі 100-відсотковим кредитним ризиком. Те саме стосується і намірів цих компаній проводити реальну господарську діяльність, отримувати доходи і виплачувати свою заборгованість по кредиту.

Позови екс-власниківРедагувати

До українських судів вже було подано більше 300 позовів щодо оскарження визначення пов'язаними із банками особами, процедури визнання «ПриватБанку» проблемним та входження в капітал банку, розторгнення та забезпечення кредитних договорів банку, позики рефінансування та її поруки. Більшість позивачів — колишні клієнти «ПриватБанку», яких НБУ визнав пов'язаними із банком особами.

Суть позову Позивач Кількість позовів/справ
Про зобов'язання передати оригінали кредитних договорів та визнання права вимоги Позичальники «ПриватБанку» — юридичні особи 227
Оскарження пов'язаності Родини Суркісів та їхні юридичні особи: офшори, «Акцент-Банк», ФК Динамо Київ 42
Про розірвання договорів забезпечення (іпотеки/застави) Іпотекодавці 30
Про зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» погасити заборгованість перед НБУ Іпотекодавці 24
Оскарження процедури bail-in Фізичні або юридичні особи-учасники процедури bail-in, бондхолдери 21
Оскарження припинення нарахування відсотків по депозитах (Кіпр) Офшори та фізособи, що були визнані пов'язаними з банком 17
Про визнання договорів іпотеки припиненими Іпотекодавці 7
Оскарження процедури виведення банку з ринку Ігор Коломойський, Triantal Investments (Кіпр), міноритарний акціонер та фізична особа 5
Оскарження поруки Ігор Коломойський 4
Оскарження входження держави в капітал банку (постанова КМУ) Непов'язані особи 2

Головна мета вже більше 200 позовів про передачу оригіналів кредитних договорів та визнання права вимоги стосуються тих 36 компаній, через які напередодні націоналізації «ПриватБанку» була проведена трансформація кредитного портфеля 196 позичальників банку на суму 136 млрд грн."Головна їх мета — витребувати оригінали кредитних договорів за цими 196 боржникам, — каже в співрозмовник в юрдепартаменті НБУ[160]. — І довести, що саме ці 36 компаній, а не банк мають право вимагати (а значить і претендувати на реальні застави) повернення коштів від 196 позичальників".

Ще 42 компанії-позивачі не заперечують конвертацію коштів, а судяться тільки через попадання до списку пов'язаних осіб. В НБУ очікують, що усього претензій подадуть близько 100 позивачів. «Позови подаються в цивільні і господарчі суди, в основному в Дніпропетровську[160]. — Адміністративні позови майже всі спрямовані проти 105-го рішення комісії НБУ (рішення про пов'язаність приймала спеціалізована комісія в НБУ, повний перелік пов'язаних осіб міститься у її рішенні № 105 від 13 грудня 2016 року)».

Ігор Коломойський (в тому числі і за допомогою подачі позовів ще однією компанією, яка йому належить — «Тріантал») намагається оскаржити в суді рішення про визнання банку неплатоспроможним і його націоналізації. 9 червня Ігор Коломойський подав заяву в Печерський районний суд міста Києва з вимогою розірвати угоду поруки. Потім, Коломойський подав ще один позов до суду до Національного банку, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінету міністрів[161].

Ще дві справи стосуються визнання неправомірності входження держави в капітал банку. Автори цих позовів — не зв'язані з банком юристи, які намагаються створити прецедент. Управляючий партнер Юридичної фірми Evris, Андрій Довбенко в коментарі LIGA.net[160]: «Стратегія Коломойського — довести, що обставини з моменту укладення договору поруки змінилися. Якщо йому вдасться довести, що він не став би брати на себе поруку, якби знав, що банк націоналізують, позов цілком може бути задоволений».

Екс-співвласник банку Ігор Коломойський також окремо подав позов до Національного банку України, просячи захистити його честь, гідність і ділову репутацію. Відповідачами за позовом, крім НБУ, виступають редакція газети «Закон і Бізнес», інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна», «Київський інститут проблем управління ім. Горшеніна» і фізособа Тарас Мірошник. Другим відповідачем за позовом є ПАТ «ПриватБанк», а третьою особою виступають фірми ТОВ «ІНКЕРІ» і «Інком 2001»[162].

Екс-співвласник банку Генадій Боголюбов також вимагає від уряду України повернення «втрачених коштів» у «ПриватБанку» (його лист уряду України від 6 листопада, текст якого приводять Українські Новини[163]). Так, стверджується, що Генадій Боголюбов 6 листопада направив уряду України повідомлення з вимогою компенсації за «незаконну експропріацію» його частки коштів у «ПриватБанку». При цьому він не повідомляє загальну суму претензій, при цьому уточнює, що у разі відмови він як громадянин Великої Британії звернеться в незалежний третейський суд. Бізнесмен посилається на двосторонній інвестиційний договір між Сполученим Королівством та Україною, спрямований на захист іноземних інвесторів в Україні від 1993 року. У своєму зверненні він описує обставини, при яких працював «ПриватБанк» протягом 2015—2016 років, вказуючи, що це був найбільш капіталізований банк на кінець 2015 року. Боголюбов зазначив, що протягом жовтня-грудня 2016 року Національний банк України різко змінив свої вимоги до банку, поставивши його під навмисний тиск. На його думку, Україна вела успішну скоординовану медіа — кампанію для дестабілізації ситуації з «ПриватБанком», після чого пішла націоналізація фінустанови.

Ігор Суркіс і його брат Григорій Суркіс, а також інші особи, пов'язані з екс-власниками «ПриватБанку», зокрема, через офшори, подали 42 позови проти НБУ, в яких оскаржують свою зв'язаність з «ПриватБанком». Юрособи і фізособи вже подали позовів проти банку (щодо скасування рішення bail-in) на 8 млрд грн, а власники єврооблігацій на $ 375 млн об'єдналися і зажадали повернути борг[164].

Президент футбольного клубу «Динамо» Ігор Суркіс його дочка Марина, його брат, почесний президент Федерації футболу України, віце-президент УЄФА Григорій Суркіс і його дочка Світлана, батько братів — Рахміль Суркіс, а також Поліна Ковалик виграли суд щодо скасування визнання їх пов'язаними з «ПриватБанком» особами. Суд першої інстанції скасував bail-in — придбання акцій «ПриватБанку» за рахунок заблокованих сум (депозитів) — і доручив повернути кредиторам списані 1,05 млрд грн. Таке рішення виніс Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК), який 17 травня по справі № 826/20221/16 скасував рішення комісії НБУ № 105/2016 в частині визнання сім'ї Суркісів пов'язаними з «ПриватБанком» особами[165].

З постанови апеляційного суду слідує[166], що Ігор Суркіс володів частками в ТОВ «Телерадіокомпанія Студія 1 + 1»[167], ТОВ «Гравіс-Кіно»[168] та ПрАТ «Телекомпанія ТЕТ»[169] через Bolvik Ventures Ltd., а Ігор Коломойський був співвласником цих компаній через Harley Trading Ltd. Ігор Суркіс приніс суду витяг з реєстру, що на 1 і 6 лютого 2017 роки йому Bolvik Ventures Ltd. не належав. Суд порахував це нормальним аргументом, хоча НБУ визначав пов'язаних осіб в 2016 році. В результаті НБУ програв, оскільки суд вирішив, що між Ігорем Суркісом і «ПриватБанком» є тільки зв'язок «клієнт — банк», і значить, жоден його родич, відповідно, не є інсайдером.

Національний банк України подав апеляцію[164], але Київський апеляційний адміністративний суд 6 листопада відхилив апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (ОАСК)[170]. НБУ вважає, що судді КААС та ОАСК порушили процесуальне законодавство, проігнорували представлені докази по справі і винесли неправомірне рішення. НБУ подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду (ВАС), а також попросив суд призупинити виконання рішення КААС до вердикту касаційної інстанції (ВАС). Це необхідно для того, щоб сім'я Суркіс не списала 1,05 млрд грн з рахунків «ПриватБанку» до рішення ВАС.

В апеляційній інстанції НБУ вже виступав відповідачем у справі футбольного клубу «Динамо», який, на думку суддів, також ніяк не пов'язаний з «ПриватБанком».

Ще по одному ідентичному позовом — «Акцент-Банк» сім'ї Суркісів заперечує свою зв'язаність з «ПриватБанком» і вимагає повернути близько 0,4 млрд грн.

Прокуратура Києва здійснює[171] досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками зловживання владою або службовим положенням, і виконання судового рішення — йдеться[172] в Постанові Печерського райсуду. Згідно з документом, досліджуються обставини невиконання посадовими особами Міністерства фінансів, НБУ і «ПриватБанку» постанови Печерського райсуду від 9 лютого 2017, який задовольнив клопотання компаній, пов'язаних з Суркісами. Йдеться про забезпечення їх позову до «ПриватБанку» і його кіпрському філії, які суд зобов'язав нарахувати і виплатити відсотки за депозитними рахунками цих осіб, а також виплатити грошові кошти, розміщені на рахунках цих компаній.

Оскарження процедури кредитної трансформаціїРедагувати

Виконуюча обов'язки Голови Правління «ПриватБанку» Галина Пахачук в інтерв'ю minfin.com.ua[132]: «Компанії попередніх акціонерів банку в „легендарному“ кредитному портфелі не платять відсотки. У рік забюджетована сума за відсотками повинна становити від 8 до 10 млрд грн, а ми отримали за півроку лише 270 млн грн. Сума в 180 млрд грн сьогодні не обслуговується з точки зору витрат і відсотків. Цей портфель обслуговується всього на 3-4 %. Ми говоримо про портфелі кредитів, виданих за трьома характеристиками. Пов'язані з колишніми акціонерами і топ-менеджерами, видані на неринкових умовах, і видані компаніям з непрозорою структурою власності. По кожному з цих ознак є оціночне професійне судження. І мова йде не тільки про пов'язаних осіб, а й про відповідність стандартам банківської практики, колегіального прийняття рішень, перевищення повноважень. Йдеться про 93-95 % кредитів, виданих юрособам, які пов'язані з екс-власниками Привату його колишнім топ-менеджментом…. Ми подали позови до судів, зробили відповідні подання в прокуратуру, в антикорупційне бюро. І по всіх цих кредитах працюють слідчі органи. Ці погані кредити були видані починаючи з 2004 року … Але в основному іх видача припадає на період 2012—2016 роки. За видачу цих позик відповідав топ-менеджмент, правління, наглядова рада. Порушено кримінальні справи за фактами доведення банку до банкрутства і фінансового шахрайства».

При цьому підприємства групи «Приват» активно проводять заходи для ускладнення їх притягнення до відповідальності. Так, наприклад, журналісти вже неодноразово привертали увагу до «перереєстрацій» бізнесів всередині групи «Приват». Наприклад, в сфері торгівлі нафтопродуктами, де всередині групи «Приват» регулярно відбуваються зміни юридичних осіб, які керують станціями по всій території України[173]. Так, журналісти enkorr.com.ua в листопаді 2017 написали[174], що група «Приват» у вересні здійснила чергову заміну юридичних осіб, які керують автозаправними станціями. Виняток становлять станції ПАТ «Укрнафта», перереєстрація яких на нові юрособи, на думку журналістів, юридично заскладна. Так, у вересні 2017 року 35 «старих» юридичних осіб передали 715 АЗС групи (бренди ANP, Sentosa, «Авіас», «Мавекс» і ін.) на 30 «нових», створених переважно влітку 2017 року. Попередня велика зміна юросіб АЗС групи «Привату» пройшла в лютому 2017 року і була більш масштабною, ніж нинішня. Тоді було перереєстровано 858 АЗС на 40 юридичних осіб[175].

Група депутатів Верховної Ради зверталася до глав МВС, ГФС, СБУ з депутатським запитом, яким просили перевірити повноту і достовірність звітних даних підприємств групи «Приват» щодо обсягів переробки нафти і про реалізацію нафтопродуктів (депутатський запит депутата Вікторії Войціцької[176]). Зокрема, нардепи вказують на те, що дані про обсяги реалізації бензинів в мережі АЗС групи «Приват» розходяться з даними про обсяги імпорту палива і виробництва на Кременчуцькому НПЗ, підконтрольного групі «Приват». «За 2014 рік і перший квартал 2015 року дисбаланс придбаного для реалізації і реалізованого нафтопродукту в мережі АЗС знаходиться в діапазоні 31-40 %. Такий дисбаланс свідчить про те, що в мережу АЗС незаконно потрапляють невраховані нафтопродукти з приховуваним джерелом походження», — зазначила Вікторія Войціцька, яка виступила ініціатором депутатського запиту. За даними нардепів, група «Приват» має значні можливості для використання різних схем приховування реальних джерел походження нафтопродуктів, приховування реальних обсягів нафтопереробки і реальних даних по отриманих продуктах нафтопереробки, здійснення переробки неврахованих нафтових ресурсів, маніпулювання з віднесенням нафтопродуктів в ті чи інші товарні коди продукції (коди УКТЗЕД), здійснення нелегального імпорту з використанням схем так званої «вільної морської практики» та інших нелегальних механізмів, в результаті яких на роздрібний ринок нафтопродуктів потрапляють значні обсяги палива невстановленого походження. «Для прикриття масовості насичення ринку нелегальним нафтопродуктом, Група «Приват» веде діяльність через значну кількість юридичних осіб, постійно маніпулюючи товарними потоками між ними, що ускладнює можливість контролю над господарською діяльністю і виявлення обсягів порушень», — уточнюють нардепи. Виходячи з отриманих даних, на думку народних депутатів, група «Приват» в 2014 році не сплатила 72,3 млн євро акцизного податку на паливо. Журналісти enkorr.com.ua також вважають[173], що регулярна зміна юросіб дозволяє мережі уникати штрафів від АМКУ за монопольне становище, а також ухилятися від відповідальності в разі претензій комітету про змову на локальних ринках.

З іншого боку, власники групи «Приват» здійснюють кроки для додаткового убезпечення заставного майна з «ПриватБанку» від стягнення НБУ. Наприклад, у випадку зернового елеватору «Бориваж» — 26 жовтня Господарський суд м. Києва в рамках справи № 910/15184/17[177] частково задовольнив зустрічний позов ТОВ «Агро Комплект» до ТОВ «Агротермінал Логістик» (офіційний власник зернового терміналу «Бориваж») та визнав ТОВ «Агро Комплект» іпотекодержателем за іпотечним договором № 121 від 08.12.2014, укладеним між ТОВ «Агротермінал Логістик» і НБУ, на суму 100 тис. грн. У держреєстрі засновником ТОВ «Агро Комплект» значиться кіпрська компанія «Наскіна Інвестментс ЛТД», яка також вказана як кінцевий бенефіціар ТОВ «Тайлон». ТОВ «Тайлон» у свою чергу є одним із засновників ТОВ «Приватофис». За даними ГПУ[178], ТОВ «Тайлон» і ТОВ «Приватофис» були визнані Національним банком пов'язаними з «ПриватБанком» особами. На думку журналістів Finbalance[179], не тільки ТОВ «Агротермінал Логістик», але і ТОВ «Агро Комплект» пов'язане з екс-власниками «ПриватБанку» — цей судовий спір — лише юридичний маневр, покликаний додатково убезпечити зерновий термінал «Бориваж» від спроб НБУ забрати його. При цьому Печерський районний суд міста Києва заарештував зерновий термінал Бориваж, що належить компанії Агротермінал Логістик (рішення суду по справі N757 / 52015/17-к від 7 вересня)[180]. Суд задовольнив клопотання Генпрокуратури в рамках кримінального провадження щодо 19 млрд грн рефінансування НБУ для «ПриватБанку».

Власники євробондівРедагувати

Із зазначеної суми збитків держави на входження держави в капітал банку — частину (32 млрд грн., з яких Фонду гарантування вкладів реально списати вдалося лише 29,4 млрд грн., так як 2,6 млрд грн., за словами Валерії Гонтаревої, були з банку виведені[181]) вдалося покрити через механізм примусового списання та зарахування в капітал банку окремих категорій вкладників (процедура bail-in). Обґрунтовується ця операція тим, що такі кошти припадають на пов'язані з акціонерами компанії, а також депозити акціонерів і менеджменту (останні, за даними журналістів, як фізособи зняли за тиждень, що передував націоналізації близько 400 млн грн). Більше половини з озвученої НБУ суми, у 17 млрд грн, припадає на субординований борг (7 млрд грн) і євробонди (10 млрд грн) банку.

Олександр Даниїлюк, Міністр фінансів України про операцію по списанню єврооблігацій «ПриватБанку» на суму $595 млн: : «… процедура була проведена відповідно до закону і влада мала підстави вважати, що деякі з власників облігацій були „пов'язаними особами“ з колишніми акціонерами… Якщо у вас є серйозні підозри і підстави вважати, що власниками облігацій є пов'язані особи, у вас немає права не провести bail-in… це не було зроблено для того, щоб завдати збитків тим, хто не був пов'язаними особами, але це був єдиний вихід… Власники облігацій знали про потенційний ризик „ПриватБанку“ і могли передбачити це»[182]

При цьому власники єврооблігацій націоналізованого «ПриватБанку» вже заявили про намір оскаржити в Лондонському міжнародному арбітражному суді (London Court of International Arbitration) примусовий обмін їх цінних паперів на акції додаткової емісії банку (процедуру bail-in). В кінці грудня 2016 власники єврооблігацій об'єдналися в спеціальний комітет[183] для спільного захисту своїх прав та інтересів.

Катерина Рожкова, заступник голови НБУ в інтерв'ю finbalance.com.ua[79] повідомила: «Вони (власники облігацій) робили висновки (про інвестування в облігації банку) на основі звітів PwC[111]…Вони як інвестори взяли на себе цей ризик, він реалізувався — вони програли… Вони могли вийти з цього ризику, могли продати папери, але вони цього не зробили, залишилися в цьому ризику. Свідомо абсолютно… Річ у тому, що аби врятувати систему, ти обираєш найменш болісний варіант. Держава хотіла захистити населення, тому що це соціально чутливий момент. Держава хотіла зберегти операційні підприємства, які є виробниками, які реально працюють. Жодне підприємство, яке випускає реальну продукцію чи надає послуги, — не постраждало. Рештою ми були змушені пожертвувати. Але знову ж таки, про «ПриватБанк» говорили два роки. Був прийнятий закон. Я ніколи не повірю, що портфельний інвестор, який здійснює свої інвестиції, має купу консультантів, не бачив цього ризику».

Відкриті справи щодо очільників НБУРедагувати

Артем Ситник, директор Національного Антикорупційного Бюро України, в інтерв'ю Zn.ua[184] зазначив, що детективи бюро розслідують пов'язане з «ПриватБанком» провадження щодо зловживань при використанні коштів, виділених банкам на рефінансування, при цьому дане виробництво було відкрито ще до рішення Кабміну про націоналізацію «ПриватБанку».

Реакція міжнародних установРедагувати

Крістін Лагард, Директор-розпорядник МВФ прокоментувала рішення уряду про входження держави в капітал банку[185]: «Сьогоднішнє рішення української влади щодо націоналізації „ПриватБанку“ є важливим кроком у зусиллях, спрямованих на забезпечення фінансової стабільності. Це рішення було прийнято для забезпечення безперебійної роботи банку з огляду на його системну роль у фінансовій системі України та незадовільні зусилля щодо зміцнення адекватності капіталу в останні місяці».

Представник ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики Федеріка Могеріні заявила[186] про підтримку рішення уряду України щодо входження держави у капітал «ПриватБанку»: «Вітаю вас із цим важливим та сміливим рішенням націоналізувати «ПриватБанк». Це рішення має призвести до того, що всі банки в Україні працюватимуть у однакових умовах».

Європейський банк реконструкції та розвитку підтримує[187] рішення українського уряду націоналізувати «ПриватБанк» для захисту його вкладників: «Ми цілком підтримуємо невпинну діяльність Національного банку України з реформування банківської системи та забезпечення ефективного управління у цьому секторі».

Світовий банк вітає[188] цей сміливий крок, зроблений Національним банком та Урядом України у забезпеченні фінансової стабільності в країни. На думку Світового банку, у подальшому буде критично важливо призначити професійне Правління і незалежну Спостережну раду щоб ефективно реструктурувати «ПриватБанк», захистити вкладників та мінімізувати витрати для платників податків.

Посли країн G7 також схвалили[189] націоналізацію "«ПриватБанку»: «Ми вітаємо та схвалюємо діяльність Голови Національного банку України, Прем'єр-міністра, Міністра фінансів та Президента за їхню провідну роль та постійні зусилля з очищення банківського сектору та стабілізації економіки. Рішення Уряду націоналізувати «Приватбанк» — важливий та необхідний крок у цьому процесі, який допоможе забезпечити дотримання єдиних регуляторних економічних нормативів усіма банками України. Це зробить банківський сектор сильнішим та більш стійким».

Федеральний Канцлер Німеччини Ангела Меркель відзначила[190] сміливе і необхідне рішення української влади з націоналізації «ПриватБанку».

Старший науковий співробітник Atlantic Council Андерс Ослунд назвав[191] перехід «ПриватБанку» у державну власність кінцем банківської кризи в Україні: «Рішення про перехід „ПриватБанку“ у державну власність означає кінець банківської кризи в Україні».

Голова Комітету у закордонних справах Європейського Парламенту Елмар Брок відзначив[192] реформаторські зусилля України, зокрема, у зміцненні банківської системи, та сміливість рішення щодо націоналізації «ПриватБанку».

Перший зам глави Міжнародного Валютного Фонду Девід Ліптон в інтерв'ю «Економічній правді» зазначив[193]: «ПриватБанк» поставив під загрозу всю банківську систему України: він став фактично неплатоспроможним, будучи найбільшим комерційним банком в Україні. Важливо було забезпечити безпервність роботи банку, і це було успішно досягнуто… Питання вирішення деяких успадкованих проблем «ПриватБанку» зараз знаходиться в руках уряду. Це, як правило, складні економічні та правові проблеми, але з часом вони повинні будуть бути вирішені".

Результати розслідування KrollРедагувати

У січні 2018 року були опубліковані результати розлідування Kroll[194], яким було підтверджено: до націоналізації ПАТ «Приватбанк» було об'єктом масштабних та скоординованих шахрайських дій, що призвело до збитків мінімум у 5.5 млрд дол

Висновки розслідування[195]:

1. Виведення коштів для придбання активів та фінансування бізнесу екс-акціонерів та афілійованих з ними осіб.

2. Приховування екс-власниками джерел походження коштів. Маскування джерел та реального призначення кредитів, відсутність обґрунтованого зв'язку між особою, що погашає кредит, та початковим позичальником, а також широке використання офшорних компаній.

3. Банк у банку. Екс-власники банку створили тіньову банківську структуру всередині ПАТ «Приватбанк». Вона забезпечувала проведення платежів та сприяла руху коштів в інтересах осіб, пов'язаних з колишніми акціонерами. До цієї секретної схеми були залучені сотні працівників ПАТ «Приватбанк».

4. Структура та управління кредитами. Тіньова банківська структура управляла корпоративним кредитним портфелем пов'язаних осіб. Під її контролем надавалися нові кредити, які зазвичай використовувались для погашення основної суми та відсотків за існуючими кредитами пов'язаних осіб (циклічне перекредитування). Вона забезпечувала здійснення транзакцій з метою приховати джерело та справжнє призначення кредитних коштів, створюючи видимість звичайного клієнтоорієнтованого банку.

5. Баланс. До націоналізації у грудні 2016 року понад 95 % корпоративного кредитного портфеля було надано сторонам, пов'язаним з колишніми акціонерами та групами афілійованих з ними осіб. Наприкінці 2016 року 75 % кредитного портфеля було консолідовано у кредити 36 позичальникам, пов'язаним з колишніми акціонерами та групами афілійованих з ними осіб. Більшість із них не погашаються та є простроченими, що призвело до збитків банку щонайменше в 5.5 млрд. дол. США.

Kroll — компанія, що надає консалтингові послуги та проводить розслідування випадків шахрайства, хабарництва та корупції.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Салфеточные дивиденды, или Как закончился первый суд между Пинчуком и Коломойскимzn.ua, 9.10.2015
  2. Ігор Коломойський: Так, я — фанат Ющенкаpravda.com.ua, 2.04.2008
  3. а б в г Мина замедленного действия, или От чего и как надо защитить вкладчиков Приватбанкаzn.ua, 3.04.2015
  4. а б PrivatBank закрыл итальянский филиалfinclub.net, 23.03.2017
  5. а б Как стать миллиардером: история самого богатого человека Днепропетровскаdp.vgorode.ua, 1.10.2012
  6. а б Что нужно знать о ПриватБанкеforbes.net.ua, 13.02.2013
  7. Мартынов Алексей ГеоргиевичLb.ua, процитовано 07.11.2017
  8. ПРИВАТБАНК СТАЛ «БАНКОМ 2016 ГОДА» В РЕЙТИНГЕ ЛУЧШИХ МИРОВЫХ БАНКОВ THE BANKERTsn.ua, 08.12.2016
  9. Про банкprivatbank.ua, процитовано 20.11.2017
  10. Ринок платіжних карток у 2016 роціBank.gov.ua, процитовано 07.11.2017
  11. а б в Комплексна програма розвитку фінансового сектору України до 2020 рокуzakon2.rada.gov.ua, процитовано 07.11.2017
  12. Старая картина в новогоднем интерьереzn.ua, 28.12.2016
  13. Банкопад как деолигархизация и крах старой модели банкингаprojects.lb.ua/bankopad, процитовано 07.11.2017
  14. а б в Причини і результати великого банківського очищенняhttp://badbanks.bank.gov.ua/, процитовано 07.11.2017
  15. а б в г Банк-ротиnv.ua, процитовано 15.07.2016
  16. Очищення крові. Чому банків стає меншеtyzhden.ua, 06.04.2015
  17. Press Release: IMF Executive Board Approves 2-Year US$17.01 Billion Stand-By Arrangement for Ukraine, US$3.19 Billion for immediate Disbursementimf.org, IMF press release 14/189, April 30, 2014
  18. Ukraine: Letter of Intent, Memorandum of Economic and Financial Policies, and Technical Memorandum of Understandingimf.org, Ukraine-IMF Memorandum, February 27, 2015
  19. Ukraine: Letter of Intent, Memorandum of Economic and Financial Policies, and Technical Memorandum of Understandingimf.org, Ukraine-IMF Memorandum, August 18, 2014
  20. а б в г Звіт про фінансову стабільність Червень 2017bank.gov.ua, червень 2017
  21. Валерия Гонтарева: «Эти состояния и эта так называемая олигархия — дутые пузыри»zn.ua, 2.10.2015
  22. Лист про наміри до Міжнародного валютного фонду. Меморандум про економічну та фінансову політикуzakon2.rada.gov.ua, 18.08.2014
  23. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов'язаних із банком осіб»zakon3.rada.gov.ua, 02.03.2015
  24. ПОСТАНОВА ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ від 12.05.2015 № 315 «Про затвердження Положення про визначення пов'язаних із банком осіб»zakon2.rada.gov.ua, 12.05.2015
  25. «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»zakon3.rada.gov.ua, 16.07.2015
  26. а б в г д е ж «Про банки і банківську діяльність»zakon0.rada.gov.ua, процитовано 20.11.2017
  27. Діагностичне обстеження банків України здійснюється згідно з графікомbank.gov.ua, 30.05.2014
  28. Результати діагностики банків станом на 20.07.2017bank.gov.ua, процитовано 07.11.2017
  29. НБУ завершил диагностику небольших банковfinclub.net, 04.10.2017
  30. а б в ПОСТАНОВА ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ від 17.08.2012 м. Київ N 346 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу»bank.gov.ua, 17.08.2012
  31. Перевірка на міцність: як стрес-тести банків допомагають контролювати ризики у фінсекторіforbes.net.ua, 02.03.2016
  32. Стрес-тестуванняbank.gov.ua, процитовано 07.11.2017
  33. Як стрес-тести банків допомагають контролювати ризики у фінсекторі Архівовано 14 листопад 2017 у Wayback Machine.bankchart.com.ua, 11.03.2016
  34. Дьявол в деталях, или Отдельная методика для «ПриватБанкa» и общая проблема для всей системыzn.ua, 13.01.2017
  35. Чем занимаются в банках кураторы от НБУcapital.ua, 10.06.2015
  36. Капітал банкуbank.gov.ua, процитовано 07.11.2017
  37. Регулятивний капіталbank.gov.ua, процитовано 07.11.2017
  38. а б НОРМАТИВ ДОСТАТНОСТІ (АДЕКВАТНОСТІ) РЕГУЛЯТИВНОГО КАПІТАЛУbank.gov.ua, процитовано 07.11.2017
  39. а б в г д е НОРМАТИВИ КРЕДИТНОГО РИЗИКУbank.gov.ua, процитовано 07.11.2017
  40. Норматив адекватности регулятивного капитала по системе банков обвалился ниже установленного НБУ минимумаInterfax.com.ua, процитовано 18.03.2015
  41. ПОСТАНОВА Правління Національного банку України від 04 лютого 2016 року м. Київ № 58 «Про збільшення капіталу банків України»bank.gov.ua, 04.02.2016
  42. Рефінансуванняbank.gov.ua, процитовано 07.11.2017
  43. Что такое рефинансирование и зачем оно нужно банкамminfin.com.ua, 25.03.2015
  44. Олег Чурий: «Если банк не возвращает рефинанс, у него проблемы не только с НБУ»Lb.ua, 18.08.2017
  45. а б Стрес-тести НБУ виявили частку поганих кредитів в 20 найбільших банках Україниnews.finance.ua, 21.03.2016
  46. Погані кредити в банках зросли до 57 % — чи ні?epravda.com.ua, 26.06.2017
  47. а б Національний банк змінив підхід до оцінки банками кредитного ризикуbank.gov.ua, процитовано 04.07.2016
  48. а б НБУ змінив підхід до оцінки банками кредитного ризикуepravda.com.ua, 05.08.2016
  49. «Друзям все, ворогам закон?» VoxCheck заяв екс-правління «ПриватБанку» Архівовано 24 листопад 2017 у Wayback Machine.voxukraine.org, 29.12.2016
  50. Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 368 «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні»bank.gov.ua, 28.08.2001
  51. а б в Про систему гарантування вкладів фізичних осібzakon5.rada.gov.ua, 19.11.2016
  52. Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринкуzakon3.rada.gov.ua, 04.11.2017
  53. а б Про затвердження Порядку придбання акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позикиzakon3.rada.gov.ua, 17.12.2016
  54. Городниченко: Ціна зволікання з націоналізацією «ПриватБанку» — мільярди гривеньLb.ua, 07.06.2017
  55. а б Огляд банківського сектору Випуск 5, Листопад 2017Bank.gov.ua, процитовано 10.11.2017
  56. СКРЫТЫЕ ФИГУРЫ. ЧТО ВЛИЯЕТ НА СОСТОЯНИЕ ЗДОРОВЬЯ БАНКАvoxukraine.org, процитовано 07.11.2017
  57. Гонтарева: у ПриватБанку була «дірка» в 148 млрд гривеньLb.ua, 19.12.2016
  58. а б в г д е Приватбанк. История, которую рассказала отчетностьLb.ua, 18.07.2017
  59. а б в Александр Данилюк: «Собственники „Привата“ понимают, что обязаны компенсировать потери государства»Lb.ua, 22.12.2016
  60. а б Что происходит с «Приватбанком»epravda.com.ua, 12.08.2016
  61. а б Артем Сытник: «Без спецсуда антикоррупционная реформа зайдет в тупик»zn.ua, 09.09.2017
  62. НБУ: ЕКС-АКЦІОНЕРИ «ПРИВАТУ» КУПУВАЛИ АКТИВИ ЗА КОРДОНОМ ЗА РАХУНОК ДЕПОЗИТІВ УКРАЇНЦІВfinbalance.com.ua, 21.06.2017
  63. Игорь Коломойский: «Я не готов к тому, чтобы мне сказали правила и я стал по ним жить, а Кононенко — нет»Lb.ua, 03.12.2015
  64. Rating Action: Moody's takes rating actions on 12 Ukrainian banks and one leasing companymoodys.com, 09.04.2014
  65. Moody's знизило рейтинги 11 українських банків. Прогноз — негативнийeconomics.unian.ua, 10.12.2012
  66. S&P знизило рейтинги банку Коломойськогоepravda.com.ua, 07.12.2015
  67. а б ФІНАНСОВИЙ СТАН «ПРИВАТБАНКУ»: ОЦІНКИ АГЕНТСТВА FITCHfinbalance.com.ua, 07.12.2015
  68. а б Государство не в состоянии контролировать, куда Приватбанк девает многомиллиардный рефинансzn.ua, 05.04.2015
  69. а б СИТНИК ПРО СПРАВУ ПРИВАТБАНКУ: ВСЕ ВИРІШИТЬСЯ У ВЕРЕСНІfinbalance.com.ua, 20.08.2017
  70. ЭКОНОМИКА Почему Приватбанк — дело государственной важности. Фактыrealist.online, 16.12.2016
  71. Гонтарева не исключила национализацию «Приватбанка» — депутатepravda.com.ua, 11.11.2015
  72. Star Wars in Ukraine: Poroshenko vs Kolomoiskypolitico.eu, 27.12.2015
  73. Судьба «ПриватБанка» и других топ-банков определится в марте 2016rbc.ua, 12.11.2015
  74. а б в г д е ж Финансовая отчетностьprivatbank.ua, процитовано 08.11.2017
  75. а б в г Позичальники Приватбанку: скуті одним ланцюгомepravda.com.ua, 30.06.2017
  76. Приватная історія: хороший банк, поганий акціонер, злий регуляторvoxukraine.org, 20.01.2017
  77. Акционеры ПриватБанка под нажимом НБУ передали ему в собственность «Буковель» и самолеты — ГонтареваInterfax.com.ua, 22.12.2016
  78. а б Генпрокуратура відкрила справу про доведення ПриватБанку до неплатоспроможності — голова правлінняInterfax.com.ua, 04.07.2017
  79. а б в г д е ж и РОЖКОВА: КОЛОМОЙСЬКИЙ ОСКАРЖУЄ В СУДІ НАЦІОНАЛІЗАЦІЮ ПРИВАТБАНКУfinbalance.com.ua, 22.06.2017
  80. а б «Схеми»: перед націоналізацією з «ПриватБанку» вивели десятки мільярдів гривень на фірми-бульбашкиРадіо Свобода онлайн, 11.05.2017
  81. а б в г д е ж и к л м н п р с т Шлапак розкрив «чорний ящик» ПриватБанкуfinbalance.com.ua, 04.08.2017
  82. а б Дубилет назвал преувеличенной оценку инсайдерских кредитов ПриватбанкаLb.ua, 19.12.2016
  83. а б в г Екатерина Рожкова: Мне угрожают не только из-за ПриватБанкаfinance.liga.net, 17.07.2017
  84. а б «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків»zakon2.rada.gov.ua, 16.07.2015
  85. а б в Повідомлення Міністерства фінансів щодо статусу реструктуризації кредитного портфелю «ПриватБанку» колишніми власникамиminfin.gov.ua, 07.02.2017
  86. Тіні Приватбанку. Що Коломойський наобіцяв Кабміну та НБУ і не виконав. Документepravda.com.ua, 03.07.2017
  87. ФізкультПриват: Динамо йде в атаку на НБУepravda.com.ua, 23.06.2017
  88. Кто заплатит за ПриватбанкLb.ua, 19.12.2016
  89. а б в г д е ж В НБУ понимали, что, скорее всего, Коломойский не выполнит свои обещания по «ПриватБанку»112.ua, 04.07.2017
  90. В ходе переговоров по национализации Приватбанка Коломойському звонила посол США, — источникLb.ua, 22.12.2016
  91. Система електронних платежів (СЕП)bank.gov.ua, процитовано 08.11.2017
  92. а б Приватбанк Leaks: какие тайны национализации раскрыла Фейсбуку экс-корпоративный секретарьepravda.com.ua, 02.08.2017
  93. а б КОЛОМОЙСКИЙ ВПЕРВЫЕ ПРОКОММЕНТИРОВАЛ НАЦИОНАЛИЗАЦИЮ «ПРИВАТБАНКА»Tsn.ua, 23.12.2016
  94. Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банківzakon2.rada.gov.ua, 05.10.2016
  95. РІШЕННЯ Ради національної безпеки і оборони України від 18 грудня 2016 рокуrnbo.gov.ua, 18.12.2016
  96. "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи " № 961 — редакція від 18.12.2016kmu.gov.ua, 18.12.2016
  97. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 560/2016president.gov.ua, 18.12.2016
  98. а б Держава ухвалила рішення про входження до капіталу ПАТ «Приватбанк» (оновлено)bank.gov.ua, 19.12.2016
  99. ОГОЛОШЕННЯ ПРО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ПРОЦЕДУРИ ВИВЕДЕННЯ З РИНКУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ЗА УЧАСТІ ДЕРЖАВИfg.gov.ua, 20.12.2016
  100. «ПриватБанк» в связи с процедурой национализации приостановит корпоративные платежи на суткиm.censor.net.ua, 19.12.2016
  101. Роман Насіров: ДФС не буде штрафувати платників податків через можливі перебої у роботі «Приватбанку»sfs.gov.ua, 20.12.2016
  102. Платежі ПриватБанку відновлено ФОП та юридичним особамminfin.gov.ua, 20.12.2016
  103. ПриватБанк продано державіminfin.gov.ua, 21.12.2016
  104. Перший брифінг нового керівництва ПриватБанкуПриватБанк Україна, 22.12.2016
  105. РЕАЛІЗОВАНО ПЛАН ВРЕГУЛЮВАННЯ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»fg.gov.ua, 23.12.2016
  106. Міністр фінансів Олександр Данилюк представив Наглядову раду ПриватБанкуminfin.gov.ua, 23.12.2016
  107. Наглядову раду ПриватБанку очолив Енгін АкчакочаInterfax.com.ua, 18.01.2017
  108. Уряд завершив капіталізацію ПриватБанку в розмірі 116,8 мільярдів гривеньminfin.gov.ua, 22.02.2017
  109. а б НБУ vs «Динамо». Кто забьет в наши ворота?zn.ua, 19.05.2017
  110. Повідомлення держателям єврооблігацій Приватбанкуbank.gov.ua, 26.12.2016
  111. а б НБУ считает, что филиал PwC в Украине нужно закрытьLb.ua, 18.01.2017
  112. КОЛОМОЙСКИЙ ОПАСАЕТСЯ ЗА СУДЬБУ «ПРИВАТБАНКА»Tsn.ua, 22.06.2017
  113. Стали известны обязательства Коломойского и Боголюбова по Приватбанку (ДОКУМЕНТ)Lb.ua, 02.07.2017
  114. а б Коментар НБУ щодо звіту незалежного аудитора ПАТ КБ «Приватбанк»: підтверджено низьку якість кредитного портфелю банкуbank.gov.ua, 26.06.2017
  115. Національний банк України запропонував збільшити капітал ПАТ КБ «Приватбанк» на 38.5 млрд грнbank.gov.ua, 23.06.2017
  116. Свыше 97 % корпоративного кредитного портфеля ПриватБанка связано с его акционерамиInterfax.com.ua, 19.12.2016
  117. а б Privat Investigationsbne Intelli News, November 2016
  118. К бениной материStrana.ua, 12.06.2017
  119. ШЛАПАК: ПЕРЕД НАЦІОНАЛІЗАЦІЄЮ «ПРИВАТ» СПИСАВ «ІНДЕКСОВАНІ» БОРГИ КОМПАНІЙ НА 20 МЛРД ГРНfinbalance.com.ua, 04.07.2017
  120. Куда исчезли миллиарды из ПриватБанка: журналисты показали итоги расследованияobozrevatel.com, 12.05.2017
  121. а б в АУДИТ ПРИВАТБАНКА. ЧТО СТАЛО ИЗВЕСТНО О «ГРЕХАХ» ГОНТАРЕВОЙ И КОЛОМОЙСКОГОdsnews.ua, 30.06.2017
  122. Братья Суркисы отсудили у Приватбанка списанные 364 миллионаnv.ua, 23.05.2017
  123. Ukraine's Top Bank Lent Owner's Lieutenants $1 Billion Before Nationalizationoccrp.org, 05.06.2017
  124. а б в «Проблемка» «Привата»: блуждание среди реструктуризационных сосенzn.ua, 19.05.2017
  125. КОЛОМОЙСЬКИЙ: ОСІННЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ КРЕДИТІВ ПРОХОДИЛА ПІД КОНТРОЛЕМ НБУfinbalance.com.ua, 12.05.2017
  126. Консолідована фінансова звітність за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіт незалежного аудитора 31 грудня 2015 року ГРУПА «ПРИВАТБАНК»privatbank.ua, процитовано 08.11.2017
  127. Консолідована фінансова звітність за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіт незалежного аудитора 31 грудня 2016 року ГРУПА «ПРИВАТБАНК»privatbank.ua, процитовано 08.11.2017
  128. Таємниця олігархів: куди зникли мільярди з «ПриватБанку» (розслідування)radiosvoboda.org, 12.05.2017
  129. КОЛОМОЙСКИЙ: МИЛЛИАРДЫ ГРИВЕН ИЗ «ПРИВАТБАНКА» «ИСЧЕЗЛИ» ПОД ЧУТКИМ РУКОВОДСТВОМ РОЖКОВОЙTsn.ua, 12.05.2017
  130. а б «С таким настроем слона не продать»epravda.com.ua, 07.07.2017
  131. Ukraine Said to Mull PwC Measures as Privatbank Bill Growsbloomber.com, 20.06.2017
  132. а б в г д Галина Пахачук: через 3-5 лет будем показывать банк покупателямminfin.com.ua, 27.08.2017
  133. «ПриватБанк» вытребовал у заемщиков и взял под охрану 74 нефтебазыInterfax.com.ua, 04.07.2017
  134. Госбанки: токсичная поклажа черных ящиковzn.ua, 17.03.2017
  135. PwC отлучат от банковfinclub.net, 21.06.2017
  136. а б Окрема фінансова звітність та звіт незалежного аудитора ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 31 грудня 2016 рокуprivatbank.ua, процитовано 09.11.2017
  137. Цена Привата: что известно о состоянии крупнейшего банка страныfinance.liga.net, 10.07.2017
  138. Приватбанку нічого не загрожує — Гройсманfakty.ictv.ua, 03.07.2017
  139. Голова Правління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Олександр Шлапак подав у відставкуminfin.gov.ua, 26.06.2017
  140. Повідомлення Міністерства фінансів щодо додаткової капіталізаціїї ПАТ КБ «ПриватБанк»minfin.gov.ua, 23.06.2017
  141. Коментар Національного банку України щодо статусу реструктуризації кредитного портфелю ПАТ «Приватбанк» колишніми власниками Bank.gov.ua, 03.07.2017
  142. Трансляция пресс-конференции председателя правления ПриватБанка А.ШлапакаInterfax.com.ua, 04.07.2017
  143. Щодо набуття кваліфікованої участі в АТ «ПриватБанк» (Латвія)minfin.gov.ua, 16.08.2017
  144. а б ДМИТРО СОЛОГУБ: ПРИВАТБАНК НЕ НАЦІОНАЛІЗУВАЛИ РАНІШЕ, БО НЕ ВСІ БУЛИ ДО ЦЬОГО ГОТОВІfinbalance.com.ua, 20.07.2017
  145. Володимир Гройсман: «Рівень довіри до всієї влади дуже низький»Lb.ua, 21.04.2017
  146. Цена кризиса и недоумение: о чем НБУ писал в своем отчете о финансовой стабильностиdelo.ua, 22.06.2017
  147. а б Ціна Привату: що відомо про стан найбільшого банку країни. Тільки факти[недоступне посилання з червень 2019]voxukraine.org, 07.07.2017
  148. S&P підвищило кредитний рейтинг ПриватБанкуespresso.tv, 26.04.2017
  149. Moody's підвищило рейтинг ПриватБанкуukrinform.ua, 30.08.2017
  150. Александр Данилюк: «Нужно привыкать, что мы соперники не из легких»zn.ua, 03.03.2017
  151. ГПУ и НАБУ взялись за Приватбанк. Арестовано имущество, готовятся подозренияepravda.com.ua, 03.07.2017
  152. Ernst& Young подтвердило низкое качество кредитного портфеля ПриватБанкаInterfax.com.ua, 26.06.2017
  153. Сценарии для «Привата». Как Коломойский рассчитывает всех переигратьdepo.ua, 03.07.2017
  154. КОЛОМОЙСЬКИЙ ПРОСИТЬ СУД РОЗІРВАТИ ДОГОВІР ПОРУКИ З НБУ ПО БОРГАМ ПРИВАТБАНКУfinbalance.com.ua, 11.06.2017
  155. «Ошибочка» вышлаzn.ua, 30.06.2017
  156. а б Які справи завели на екс-власників через Приватбанк. Чотири епізодиepravda.com.ua, 03.07.2017
  157. Делоzn.ua, 08.07.2017
  158. Справа № 757/39473/17-к[недоступне посилання з червень 2019]reyestr.court.gov.ua, 18.07.2017
  159. Колишні власники «ПриватБанку» проходять у справі про «створення злочинної організації»espresso.tv, 19.07.2017
  160. а б в Соломинка для НБУ. Что происходит в судах за ПриватБанкfinance.liga.net, 22.09.2017
  161. Война олигархов: В битве за ПриватБанк Коломойский задействует импичмент?ru.golos.ua, 04.07.2017
  162. Коломойский подал в суд на Нацбанк Украиныrbc.ua, 07.11.2017
  163. Боголюбов вимагає від України компенсацію за втрату частки в Приватбанкуukranews.com, 08.11.2017
  164. а б ПриватБанку рвут связиfinclub.net, 09.11.2017
  165. Апелляционный судья в деле между Суркисами и НБУ из-за вкладов в «Приватбанке» взяла самоотводnews.finance.ua, 04.08.2017
  166. N826/20221/16seach.ligazakon.ua, 17.05.2017
  167. Схематичне зображення структури власності суб'єкта інформаційної діяльності ТОВ "Телерадіокомпанія «Студія 1+1», код ЄДРПОУ 237298091plus1.ua, процитовано 09.11.2017
  168. Схематичне зображення структури власності суб'єкта інформаційної діяльності ТОВ «Гравіс-Кіно», код ЄДРПОУ 362572282plus2.ua, процитовано 09.11.2017
  169. Схематичне зображення структури власності суб'єкта інформаційної діяльності ПАТ "Телекомпанія «ТЕТ», код ЄДРПОУ 16391959tet.tv, процитовано 09.11.2017
  170. Суркисы выиграли аппеляцию на миллиард гривен в Приватбанкеepravda.com.ua, 08.11.2017
  171. Суркисы подали в суд на Міністерство фінансів України и НБУ за невыполнение судебного решенияzn.ua, 09.06.2017
  172. Справа № 757/28473/17-к Архівовано 13 червень 2017 у Wayback Machine.reyestr.court.gov.ua, 07.06.2017
  173. а б «Приват» прячет концы воду от налоговиков?enkorr.com.ua, 16.09.2015
  174. «Приват» в очередной раз поменял юрлица 715 АЗС (список)enkorr.com.ua, 06.11.2017
  175. «Приват» в очередной раз поменял юрлица своих АЗС (список)enkorr.com.ua, 06.04.2017
  176. Депутатський запит щодо дисбалансу в мережі підприємств групи «Приват» обсягів фактичної реалізації нафтопродуктів над обсягами офіційно імпортованих і вироблених нафтопродуктівw1.c1.rada.gov.ua, процитовано 03.07.2015
  177. Справа № 910/15184/17[недоступне посилання з червень 2019]reyestr.court.gov.ua, 26.10.2017
  178. ГПУ: ПРИВАТБАНК КРЕДИТУВАВ ІНСАЙДЕРІВ ПІД ЗАНИЖЕНІ СТАВКИ, ЗАЛУЧАЮЧИ РЕФІНАНС В НБУfinbalance.com.ua, 14.04.2017
  179. КОЛОМОЙСЬКИЙ ПОГАСИВ БОРГ ПРИВАТБАНКУ ПЕРЕД НБУ НА 100 ТИС ГРНfinbalance.com.ua, 03.11.2017
  180. Суд арестовал зерновой терминал Коломойского по делу ПриватБанкаfinance.liga.net, 12.09.2017
  181. О залогах и заложникахzn.ua, 23.12.2016
  182. Украина надеется на поддержку США при Трампе, ждет транш МВФ в начале февраляru.reuters.com, 17.01.2017
  183. Держатели евробондов ПриватБанка объединились в комитетInterfax.com.ua, 27.12.2016
  184. НАБУ расследует связанное с Приватбанком дело о злоупотреблениях средствами на рефинансированиеzn.ua, 27.12.2016
  185. Глава МВФ назвала национализацию «ПриватБанкa» важным шагом по сохранению финстабильностиInterfax.com.ua, 19.12.2016
  186. Могеріні: Євросоюз вітає націоналізацію Приватбанкуeurointegration.com.ua, 19.12.2016
  187. Заява ЄБРР щодо переходу ПриватБанку в державну власністьebrd.com, 19.12.2016
  188. Заява для преси з приводу націоналізації «Приватбанку»worldbank.org, 19.12.2016
  189. Послы G7 одобрили национализацию ПриватБанкаrbc.ua, 19.12.2016
  190. Президент України провів телефонну розмову з Федеральним Канцлером Німеччиниpresident.gov.ua, 22.12.2016
  191. Ukraine Nationalizes its Biggest Bank. Here's Why This Is a Good Thingatlanticcouncil.org, 19.12.2016
  192. Президент України зустрівся з Головою Комітету у закордонних справах Європейського Парламентуpresident.gov.ua, 21.12.2016
  193. Дэвид Липтон, МВФ: У Украины есть риски отката назадepravda.com.ua, 15.09.2017
  194. Kroll | Prevent, Respond To & Remediate Global Risk. www.kroll.com. Процитовано 2018-01-16. 
  195. Kroll підтвердили: до націоналізації ПАТ "Приватбанк" було об'єктом масштабних та скоординованих шахрайських дій, що призвело до збитків мінімум у 5.5 млрд. дол.. bank.gov.ua. Процитовано 2018-01-16.