Застáва — один із засобів забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати кошти з вартості заставленого рухомого або нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ст. 572 ЦКУ).

Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому[1].

Застава виникає на підставі договору, закону чи рішенні суду.

Окремі види застави:

  • Іпотека — застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи
  • Заклад — застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі
  • Податкова застава

Застава рухомого майна — це спосіб забезпечення зобов’язань, при якому предметом застави виступають рухомі речі: автомобілі, ювелірні вироби, побутова техніка, сільськогосподарське обладнання тощо. Така форма застави широко використовується у фінансових операціях, зокрема при отриманні кредитів у ломбардах, мікрофінансових організаціях або банках.[2]

Залежно від умов договору, рухоме майно може:

  1. Передаватися заставодержателю на час дії зобов’язання.
  2. Залишатися у заставодавця, але з обмеженням права відчуження та з можливістю вилучення у разі невиконання зобов’язань.

При оцінці вартості заставленого майна зазвичай враховується його ринкова ціна, ступінь зносу та ліквідність. Оцінка може здійснюватися представниками фінансової установи або незалежними експертами.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Застава в лізинговій політиці. Архів оригіналу за 24 травня 2021.
  2. Олексій (17 лютого 2025). Що таке застава рухомого майна - cashtime. Cashtime Blog (укр.). Процитовано 17 лютого 2025.

Посилання

ред.