Догові́р заста́ви — цивільно-правова угода, за якою заставодавець надає заставодержателю в заставу належне йому майно в забезпечення виконання зобов'язань за основним правочином (найчастіше, кредитним договором).

Метою укладення договору застави є забезпечення виконання основного цивільно-правового зобов'язання. Наприклад, якщо особа купує автомобіль у кредит, то банк, який видав кредит, бере цей автомобіль у заставу. Якщо особа не поверне кредит, банк зверне стягнення (отримає у власність) цей автомобіль. Про це сторони домовляються у договорі застави транспортного засобу.

Сторонами договору застави є заставодавець і заставодержатель. Заставодавцем може бути боржник за основним зобов'язанням, або третя особа (майновий поручитель). Заставодержатель — це кредитор за основним зобов'язанням. Наприклад:

Позичальник і поручитель в одній особі
Учасник 1: Банк = Кредитор = Заставодержатель > Кредитний договір > Договір застави
Учасник 2: Особа = Позичальник (боржник) = Заставодавець

Або:

Позичальник і поручитель — різні особи
Учасник 1: Особа = Позичальник (боржник) > Кредитний договір
Учасник 2: Банк = Кредитор = Заставодержатель > Договір застави
Учасник 3: Особа = Майновий поручитель = Заставодавець

У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання основного зобов'язання, опис предмета застави, інші умови.

Типові обов'язки заставодавця:

  • передати в заставу майно;
  • користуватися майном з урахуванням обмежень, передбачених договором;
  • вживати всіх необхідних заходів для збереження майна;
  • нести відповідальність за ризик випадкової загибелі або втрату майна;
  • не здійснювати відчуження, передачі майна, його подальшої застави без письмової згоди заставодержателя;
  • негайно повідомляти заставодержателя про зміну місцезнаходження майна, про будь-які інші зміни.

Типові права́ заставодержателя:

  • перевіряти наявність, стан, розмір, і умови збереження майна;
  • вимагати від заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження майна;
  • вимагати від заставодавця заміни предмета застави у разі погіршенням його стану, і виникнення загрози загибелі, пошкодження чи зменшення його вартості;
  • задовольнити за рахунок заставленого майна всі свої вимоги до боржника за основним зобов'язанням у повному обсязі;
  • реалізувати заставлене майно, або прийняти його на свій баланс.

Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У деяких випадках (застава нерухомості тощо) вимагається нотаріальне посвідчення договору. В залежності від вимог закону та умов правочину, у зв'язку з укладенням договору застави може здійснюватися оцінка майна, його страхування, аудиторська перевірка фінансового стану сторін.

Якщо майно перебуває у спільній власності, договір застави укладається усіма співвласниками зі сторони заставодавця, але одні співвласники можуть уповноважити інших співвласників на укладення такого договору.

Договори іпотеки та закла́ду є різновидами договору застави. Іпотека — це застава нерухомого майна, у тому числі землі. Закла́д — це застава рухомого майна, яке на час дії договору передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі.

Джерела

ред.

Посилання

ред.