Тігіпко Сергій Леонідович

підприємець, політичний діяч

Сергі́й Леоні́дович Тігі́пко (нар. 13 лютого 1960, Драгонешти, Молдавська РСР) — український підприємець[3][4], політичний діяч, голова партії «Трудова Україна» (20002005), партії «Сильна Україна» (20092012, з 2014). Народний депутат III, IV та VII скликань. Кандидат у президенти України 2010. З 17 березня 2012 — заступник Голови Партії регіонів. Кандидат економічних наук.

Сергій Леонідович Тігіпко
Сергій Леонідович Тігіпко
Віце-прем'єр-міністр
Міністр соціальної політики
9 грудня 2010 — 24 грудня 2012
Президент Янукович Віктор Федорович
Наступник Королевська Наталія Юріївна
Голова Національного банку України
17 грудня 2002 — 16 грудня 2004
Президент Кучма Леонід Данилович
Попередник Стельмах Володимир Семенович
Наступник Стельмах Володимир Семенович
Народився 13 лютого 1960(1960-02-13) (60 років)
Драгонешти, Синжерейський район, Молдавська РСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Політична партія Сильна Україна
Дружина 1. Тігіпко Наталія Іванівна (1981—2005)
2. Тігіпко Вікторія Вікторівна[1] (2005-2018)[2]
Діти Ганна (1984), Тимофій (2002), Ася (2005), Леонтій (2008)
Професія Керівник мобільного банку- Монобанк
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
tigipko.com

ЖиттєписРедагувати

Народився 13 лютого 1960 в Молдавській РСР в українському селі Драгонешти[5].

ОсвітаРедагувати

1982 — закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за фахом «інженер-металург».

Кандидат економічних наук (1997, тема дисертації — «Формування і державне регулювання системи комерційних банків України»). Автор монографії «Банківські реформи в країнах Східної Європи і Росії».

Кар'єраРедагувати

19821984 — служба у Збройних Силах СРСР (танкові війська). Член КПРС з 1984 по 1991 рік.

19841986 — секретар комітету комсомолу, завідувач відділу і заступник директора із навчально-виробничої роботи Дніпропетровського механіко-металургійного технікуму.

До 1987 — завідувач відділу пропаганди та агітації Дніпропетровського міського комітету ЛКСМУ; 2-й секретар Дніпропетровського міського комітету ЛКСМУ; завідувач відділу пропаганди та агітації Кіровського районного комітету КПУ міста Дніпропетровська.

У грудні 19871989 — секретар із пропаганди та агітації Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ.

З вересня 1989 — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ. Член ЦК КПУ у червні 1990 — серпні 1991 р.

На початку 1990-х познайомився з Леонідом Кучмою, який тоді був директором заводу «Південмаш» (Дніпропетровськ).

З жовтня 1991 — заступник голови правління банку «Дніпро».

З березня 1992 р. — голова правління Приватбанку (Дніпропетровськ). Навколо банку сформувалася фінансово-промислова група «Приват», що володіє значними активами в металургійній і нафтовій галузях, ЗМІ.

З листопада 1994 р. — в період впровадження гривні — позаштатний консультант президента Леоніда Кучми з питань грошової політики.

З квітня 1997 p. — віцепрем'єр з питань економіки в кабінеті Павла Лазаренка. Зберіг пост у кабінеті Валерія Пустовойтенка.

З 31 грудня 1999 р. (за нового прем'єра Віктора Ющенка)  до 5 липня 2000 — 10-й міністр економіки.

2001 — вийшов з бізнесу ФПГ «Приват».

У травні 2001 року, після відставки Віктора Ющенка, його розглядали як кандидата на пост Прем'єр-міністра.

17 грудня 2002 року призначений головою Національного банку.

20052007 — голова правління фінансово-промислової групи ТАС, названої на честь його доньки Тігіпко Анни Сергіївни.

З 2007 р. — голова правління ВАТ «Сведбанк» (правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк»).

З 28 листопада 2009 року — Голова політичної партії «Сильна Україна».

11 березня 2010 р. призначений віцепрем'єром в уряді Азарова.

9 грудня 2010 року Указом Президента України Віктора Януковича призначений на посаду Віцепрем'єр-міністра України — Міністра соціальної політики.

З 17 березня 2012 року — заступник Голови Партії регіонів.

У квітні 2014 року виключений з Партії регіонів.

З 5 серпня 2014 року — Голова політичної партії «Сильна Україна».

Політична і громадська діяльністьРедагувати

 
Сергій Тігіпко. Перший тур президентських виборів 2010 р. — 13,06 % голосів
 
Підтримка Тігіпка на виборах Президента України 2014

25 червня 2000 року був обраний депутатом Верховної Ради, залишив уряд; член Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності.

З 18 листопада 2000 року — голова партії «Трудова Україна».

2002 — пройшов у Верховну Раду від блоку «За єдину Україну».

У жовтні 2003 року заявив про намір балотуватися на посаду Президента, але потім підтримав Віктора Януковича та очолив його виборчий штаб. 29 листопада 2004 року, після другого туру президентських виборів й початку Помаранчевої революції, пішов з посад голови Нацбанку та керівника виборчого штабу Януковича.[6]

2008 — радник Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко на громадських засадах і співголова Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України.

16 червня 2009 р. — залишив усі посади та сконцентрувався на політичній діяльності.

З листопада 2009 р. очолював партію «Сильна Україна».

21 лютого 2010 створив «Блок Тігіпка».

В ніч проти 8 липня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Пенсійну реформу, яку підготував Сергій Тігіпко[7]. Серед інших змін, Пенсійна реформа передбачає поетапне збільшення пенсійного віку, запровадження другого рівня пенсійних внесків та скорочення так званих VIP-пенсій.

15 листопада 2012 року Верховна Рада України ухвалила закон про декриміналізацію економічних злочинів, який підготував Сергій Тігіпко. Серед інших змін, декриміналізація економічних злочинів передбачає поліпшення інвестиційного клімату в Україні, а також приведення національного законодавства до європейських стандартів захисту прав особистості.

З 17 березня 2012 року — заступник Голови Партії регіонів.

25 березня 2014 року Сергій Тігіпко подав документи до ЦВК для реєстрації його як кандидата в президенти України.[8]

У інтерв'ю Громадському ТБ Сергій Тігіпко заявив, що залюбки очолив би Партію регіонів.[9]

16 січня 2014-го був одним з народних депутатів, хто голосував за «диктаторські закони»[10]. У квітні виключений з Партії регіонів, того ж року балотувався на посаду Президента України.

Бізнес, активиРедагувати

Сергію Тігіпко належить ПП «Сітітренд-крок» та ПАТ Страхова компанія «Індустріальна», яка своєю чергою володіє ФПГ ТАС (названа за ініціалами його доньки Тігіпко Ганни Сергіївни російською мовою) та цілим рядом підприємств.

З 2016 року володіє 99 % акцій Universal Bank, філією якого є Monobank. У рейтингу журналу «НВ» «топ-100 найбагатших українців», опублікованому у жовтні 2019 року, статки оцінено у $407 млн, 17 місце у рейтингу[11].

НагородиРедагувати

Кавалер Ордену Почесного Легіону.

Знання мовРедагувати

Знає українську, російську та французьку мови.

РодинаРедагувати

  • Одружений. Батько 4 дітей. Дружина (після 2004 року) Вікторія Тігіпко (дівоче прізвище Лопатецька), організатор форуму IDCEE, з 2010 року входить у рейтинг «100 найвпливовіших жінок України». Діти: Тимофій (2002), Анастасія (2005), Леонтій (2008).
  • Перша дружина (з 1981 до 2004 року) Наталія Тігіпко. «Я одружився з принцесою, яка поєднує в собі найкращі риси попелюшки… Свою зустріч з Наташею я вважаю своїм найбільшим успіхом у житті», — говорив Сергій Леонідович («Факти», 14 лютого 2002). У 2004 році розлучилися. За словами Сергія, «Розійшлися з першою дружиною 50 на 50. Як наживали разом, так і розділили, розлучаючись. Вона була акціонером, й одержала свою частину акціями.»[2] Наталія Тігіпко керує медичною клінікою ТАС і газетою «Экономические известия»[12], має стосунок до підприємств (ТОВ) «Нафто-газ Сервіс»; «Перша міжнародна фінансова корпорація»; «ВС Екстра ЛТД».[13]
  • Донька, Тігіпко Ганна (Анна) Сергіївна (1984). Навчалася в Оксфорді. На її честь названо банк та групу ТАС. За легендою, ця компанія стала подарунком Сергія Леонідовича на повноліття дочки. Отримавши диплом, Ганна повернулася в Україну і сьогодні працює в одній із батьківських компаній. У вільний від роботи час пише вірші.[13]

ПриміткиРедагувати

  1. (в дівоцтві Лопатецька)
  2. а б Тігіпко: «Розійшлися з першою дружиною 50 на 50. Як наживали разом, так і розділили» // Gazeta.ua, 29 січня 2010 15:05
  3. Татьяна НЕЧЕТ (13 грудня 2017). Группа «ТАС» Тигипко купила украинскую "дочку" Сбербанка. kp.ua. Процитовано 2019-01-14. 
  4. Ярослав Вінокуров (1 жовтня 2018). Банк олігарха Тігіпка причетний до відмивання 4 млрд грн — Нацбанк. hromadske.ua. Громадське телебачення. Процитовано 2019-01-14. 
  5. Тігіпко Сергій Леонідович, біографія. Архів оригіналу за 3 січень 2010. Процитовано 23 жовтень 2011. 
  6. Сергій Руденко. Ребрендинг Тігіпка // Український тиждень, 2 жовтня 2009.
  7. Верховная Рада ночью проголосовала за пенсионную реформу. delo.ua (ru). Процитовано 2020-02-28. 
  8. Тигипко идет в президенты как самовыдвиженец
  9. Тігіпко: Я із задоволенням очолю Партію регіонів
  10. Що відомо про Сергія Тігіпка: Мільйонні статки і голосування за диктаторські закони. 24 Канал. Процитовано 2020-02-28. 
  11. Золота сотня. Топ-100 найбагатших українців — рейтинг НВ і Dragon Capital. nv.ua. Процитовано 2019-11-30. 
  12. Дружина Тігіпка — спадкоємиця туалетного бізнесу, а Пинзеник звабив студентку // Tablo ID, 03.04.2006, 17:52
  13. а б Тігіпко Сергій Леонідович // informator.news, 05/06/2016 23:44

ПосиланняРедагувати

Попередник: 10-й Міністр економіки
31 грудня 1999 — 5 липня 2000
Наступник:
Роговий Василь Васильович
Роговий Василь Васильович
Попередник: Голови Національного банку України
(20022004)
Наступник:
Стельмах Володимир Семенович
Стельмах Володимир Семенович