Відкрити головне меню

Стельмах Володимир Семенович

Володи́мир Семе́нович Сте́льмах (нар. 18 січня 1939, с. Олександрівка, Великописарівський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР) — український банкір, економіст, з 3 грудня 2004 року по 23 грудня 2010 року — голова Національного банку України. Кандидат економічних наук. Державний службовець 1-го рангу (1999). З 23 грудня 2010 року — радник Президента України. Член Комітету з економічних реформ (з 17 березня 2010).[1][2]. Почесний громадянин Сум.

Володимир Семенович Стельмах
Володимир Семенович Стельмах

Час на посаді:
3 грудня 2004 — 23 грудня 2010
Президент  Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Віктор Янукович
Прем'єр-міністр  Микола Азаров
Юлія Тимошенко
Віктор Янукович
Юрій Єхануров
ПопередникСергій Тігіпко
НаступникСергій Арбузов

Час на посаді:
21 січня 2000 — 17 грудня 2002
ПрезидентЛеонід Кучма
НаступникСергій Тігіпко

Народився18 січня 1939(1939-01-18) (80 років)
с. Олександрівка, Великописарівський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
ОсвітаКиївський інститут народного господарства
Професіябанкір
Особистий підписVolodymyr Stelmakh Signature 2007.png
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Заслужений економіст України
Державна премія України в галузі архітектури

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народився 18 січня 1939 в с. Олександрівка, Сумська область, УРСР.

У 1967 закінчив Київський інститут народного господарства, у 1979 спецфакультет при Московському фінансовому інституті по підготовці висококваліфікованих керівних кадрів в області валютних операцій, міжнародного кредиту та міжнародних розрахунків. Кандидат економічних наук.

Кар'єраРедагувати

Кредитний інспектор Роменського відділення Держбанку СРСР, м. Ромни Сумської області (04.1962 — 05.1964)

Кредитний інспектор міського управління Сумської обласної контори Держбанку СРСР (05.1964 — 11.1964).

Економіст відділу кредитування промисловості і місцевого господарства Сумської обласної контори Держбанку СРСР (11.1964 — 02.1967).

Начальник відділу кредитування промисловості і місцевого господарства Сумської обласної контори Держбанку СРСР (02.1967- 06.1969).

Начальник відділу Управління кредитування машинобудівної промисловості Правління Держбанку СРСР, м. Москва (06.1969 — 09.1970).

Начальник відділу довгострокового кредитування колгоспів Управління кредитування колгоспів Правління Держбанку СРСР, м. Москва (09.1970-12.1973).

Начальник кредитно-планового відділу Планово-економічного управління Правління Держбанку СРСР, м. Москва (12.1973-09.1977).

Слухач спеціального факультету при Московському фінансовому інституті (10.1977-06.1979).

Заступник начальника Управління іноземних банківських кредитів Банку для зовнішньої торгівлі СРСР, м. Москва (06.1979-02.1981).

Радник міністра — президента Національного банку Куби, Республіка Куба (02.1981-02.1986).

Заступник начальника Управління кредитування зовнішньоекономічних зв'язків Банку для зовнішньої торгівлі СРСР, м. Москва (02.1986-04.1986).

Заступник начальника Кредитно-економічного управління агропромислового комплексу Держбанку СРСР, м. Москва (04.1986-02.1987).

Заступник начальника Планово-економічного управління Держбанку СРСР, м. Москва (02.1987-01.1988).

Заступник начальника Управління методології кредитнорозрахункових відносин Держбанку СРСР, м. Москва (01.1988-12.1989).

Перший заступник начальника Управління методології кредитно-розрахункових відносин Держбанку СРСР, м. Москва (12.1989-03.1992).

Член Правління, начальник Головного управління методології банківських технологій Національного банку України (04.1992-03.1993).

Перший заступник Голови Правління Національного банку України (03.1993-12.1999).

В. О. Голови Національного банку України (12.1999 — 01.2000).

Голова Національного банку України (01.2000-01.2003).

Голова Спостережної ради Акціонерного банку «Брокбізнесбанк» (02.2003-12.2004)

З грудня 2004 року призначений на посаду Голови Національного банку України.

У вересні 2007 року обраний нар. деп. України 6 скликання від блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 28 в списку. Але він невдовзі зняв депутатський мандат на користь посади Голови Національного банку України

21 грудня 2010 року Президент України вніс до парламенту подання на звільнення Володимира Стельмаха з посади Голови Національного банку України у зв'язку з поданою ним заявою про відставку[3].

23 грудня 2010 року Верховною Радою України звільнений з посади Голови Національного банку України[4]; того ж дня указом В. Ф. Януковича призначений радником Президента України[5].

30 квітня 2015 року був обраний Головою Наглядової ради ПАТ КБ «ПриватБанк».[6]

Відзнаки і нагородиРедагувати

РодинаРедагувати

В. С. Стельмах є вітчимом громадського активіста та політика Ігоря Луценка[14]

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України № 355/2010 від 17 березня 2010 «Питання Комітету з економічних реформ». Архів оригіналу за 25 грудень 2010. Процитовано 14 січень 2011. 
  2. Указ Президента України № 30/2011 від 14 січня 2011 «Про деякі питання Комітету з економічних реформ». Архів оригіналу за 26 січень 2011. Процитовано 14 січень 2011. 
  3. Президент України вніс до парламенту подання на звільнення Володимира Стельмаха з посади Голови Нацбанку і призначення Сергія Арбузова
  4. Постанова Верховної Ради України № 2853-VI від 23 грудня 2010 «Про звільнення Стельмаха В. С. з посади Голови Національного банку України»
  5. Указ Президента України № 1162/2010 від 23 грудня 2010 «Про призначення В.Стельмаха Радником Президента України»
  6. Наглядову раду ПриватБанку очолив колишній голова НБУ Стельмах forbes.net.ua, 18 травня 2015
  7. Указ Президента України № 736/2007 від 21 серпня 2007 «Про присвоєння В. Стельмаху звання Герой України»
  8. Указ Президента України № 152/2010 від 10 лютого 2010 «Про нагородження В. Стельмаха орденом князя Ярослава Мудрого»
  9. Указ Президента України № 163/2006 від 28 лютого 2006 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. Указ Президента України № 723/2001 від 21 серпня 2001 «Про нагородження працівників Національного банку України»
  11. Указ Президента України № 29/99 від 18 січня 1999 «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
  12. Указ Президента України № 508/96 від 3 липня 1996 «Про присвоєння почесного звання „Заслужений економіст України“»
  13. Указ Президента України № 1133/2005 від 26 липня 2005 «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2005»
  14. Народный депутат Луценко признал, что он — приемный сын бывшего главы Нацбанка Владимира Стельмаха Главком, 24 листопада, 2015
    Игорь Луценко: Владимир Стельмах — мой приемный отец КиевVласть, 24 листопада, 2015
    Стельмах Володимир Семенович Архівовано 27 червень 2015 у Wayback Machine. Голос.ua, 9 грудня, 2013

ПосиланняРедагувати