Єхануров Юрій Іванович

(Перенаправлено з Юрій Єхануров)

Ю́рій Іва́нович Єхану́ров (нар. 23 серпня 1948, с. Белькачі, Учурський район, Якутська АРСР, РРФСР, СРСР) — український політик бурятського походження, з липня 2009 по лютий 2010 — перший заступник Глави Секретаріату Президента України, з грудня 2007 по червень 2009 — Міністр оборони України. У 20052006 — Прем'єр-міністр України. Народний депутат України 3-го, 4-го і 5-го скликань.

Юрій Іванович Єхануров
Юрій Іванович Єхануров

18 грудня 2007 — 5 червня 2009
Президент  Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр  Юлія Тимошенко
ПопередникАнатолій Гриценко
НаступникВалерій Іващенко (т.в.о.)

22 вересня 2005 — 4 серпня 2006
(в.о. 8 вересня 2005 — 22 вересня 2005)
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникЮлія Тимошенко
НаступникВіктор Янукович

1 квітня 2005 — 22 вересня 2005
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникСергій Касьянов
НаступникНадія Дєєва

30 грудня 1999 — 29 травня 2001
ПрезидентЛеонід Кучма
Прем'єр-міністр  Віктор Ющенко
ПопередникАнатолій Кінах
НаступникОлег Дубина

26 лютого 1997 — 25 липня 1997
ПрезидентЛеонід Кучма
Прем'єр-міністр  Павло Лазаренко
Валерій Пустовойтенко
ПопередникВасиль Гуреєв
НаступникВіктор Суслов

Народився23 серпня 1948(1948-08-23) (72 роки)
с. Белькачі, Учурський район, Якутська АРСР, РРФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьбурят
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «Знак Пошани»
ПідписYuriy Yekhanurov Signature 2000.png

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
3-го скликання
НДП 12 травня 1998 22 лютого 2000[1]
4-го скликання
безпартійний (НУ) 14 травня 2002 23 червня 2005[2]
5-го скликання
Наша Україна (НУ) 25 травня 2006 8 червня 2007
6-го скликання
Наша Україна (НУНС) 23 листопада 2007 19 грудня 2007[3]

ЖиттєписРедагувати

Народився 23 серпня 1948 року у селі Белькачі Учурського району Якутської АРСР. У 1963 році закінчив Буйську восьмирічну школу Бичурського району Бурятської АРСР, в тому ж році у віці 15 років переїхав у Київ.[4]

Батько Іван Михайлович (19211990) — бурильник, бурят за національностю; мати Галина Іванівна Трибель(1924) з україномовних латинників ; дружина Олена Львівна (1948) — інженер-будівельник, провідний інженер-конструктор НДІРавтопром; син Дмитро (1975) — навчався в Московському фізико-технічному інституті.

ОсвітаРедагувати

У 1963 закінчив Буйську восьмирічну школу Бичурського району Бурятської АРСР. Згодом, у 1967 році закінчив з відзнакою Київський будівельний технікум, відділення «Промислове та цивільне будівництво» за спеціальністю «технік-будівельник». У 1973 році закінчив з відзнакою планово-економічний факультет Київського інституту народного господарства за спеціальністю «економіст».

У 1984 році у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка захистив кандидатську дисертацію на тему «Підвищення ефективності капітальних вкладень в будівництві (на прикладі регіональних будівельно-промислових комплексів)», йому присуджено науковий ступінь кандидата економічних наук. Згодом, у тому ж університеті, у 1992 році Єханурову присвоєно вчене звання доцента кафедри теоретичної та прикладної економіки, а у 2004 році — вчене звання професора кафедри теоретичної та прикладної економіки.[5]

Кар'єраРедагувати

Трудову діяльність розпочав у 1967 на заводі залізобетонних виробів тресту «Київміськбуд № 4», де пройшов шлях від майстра до директора заводу.

У 19771978 — заступник керуючого трестом «Буддеталь» з виробництва.

У 30 років став керуючим трестом «Київміськбудкомплект». У 19851988 керував трестом «Буддеталь». Потім упродовж 3 років працював заступником начальника Головкиївміськбуду з економічних питань.

З набуттям Україною незалежності Юрій Єхануров обіймає різні керівні посади, пов'язані з формуванням державної політики, насамперед в економічній сфері. З 1991 по 1998 працює в Державній економічній раді України, заступником голови Київської міської адміністрації, заступником Міністра економіки України, головою Фонду державного майна України, головою Держкомпідприємництва України.

Стояв біля витоків української приватизації та Фонду державного майна України. Проведена під його керівництвом мала приватизація заклала фундамент для розвитку в Україні малого й середнього підприємництва.

У 1998 обраний до Верховної Ради України від Житомира. У 19992001 працює на посаді Першого віце-прем'єр-міністра України в уряді Віктора Ющенка.

Після відставки уряду Ющенка з червня по листопад 2001 — перший заступник Голови Адміністрації Президента України (Леоніда Кучми). З листопада 2001 по квітень 2002 займається питаннями адміністративної реформи як Уповноважений Президента України.

З перемогою блоку «Наша Україна» на парламентських виборах 2002 переходить на роботу до Верховної Ради IV скликання, де очолює Комітет з питань промислової політики та підприємництва. У березні 2005 Єханурова обрано головою виконкому партії «Народний Союз „Наша Україна“».

Очолює низку громадських організацій, що опікуються проблемами розвитку малого й середнього бізнесу. Зокрема є президентом Спілки малих, середніх і приватизованих підприємств України, Координаційно-експертного центру об'єднань підприємців України, Всеукраїнської асоціації роботодавців.

1 квітня 2005 Президент України Віктор Ющенко призначив Юрія Єханурова головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації[6], а 8 вересня 2005 виконуючим обов'язки прем'єр-міністра України.

22 вересня 2005 після схвалення кандидатури Юрія Єханурова Верховною Радою Президент України Віктор Ющенко призначив його прем'єр-міністром України. 4 серпня 2006 склав повноваження прем'єра[7].

На парламентських виборах 2006 Єхануров був першим номером у списку блоку політичних партій «Наша Україна». У зв'язку з обранням прем'єр-міністром Віктора Януковича Єхануров звільнив займану посаду в Кабміні і перейшов на роботу до ВР. Після розподілу посад у парламентських комітетах виявився рядовим членом Комітету з питань науки і освіти. У 2007, після дострокових виборів Верховної Ради і створення коаліції БЮТ і НУНС був призначений міністром оборони. У 2009 опинився в центрі скандалу зі зловживаннями в оборонному відомстві і був відправлений у відставку[8]. В свою чергу, Єхануров всі звинувачення Головного контрольно-ревізійного управління відкидає.

Червень 2009 — лютий 2010 — перший заступник Глави Секретаріату Президента України[9][10].

З 1988 року Єхануров викладає на кафедрі Економіки підприємства Київського національного університету ім. Т. Шевченка.[5]

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2000 року № 1488-III «Про дострокове припинення повноважень народних депутатів України Гаркуші О.М., Єханурова Ю.І., Кириленка І.Г., Кременя В.Г. та Шевчука О.Б.»
  2. Постанова Верховної Ради України від 23 червня 2005 року № 2700-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Єханурова Ю.І.»
  3. Постанова Верховної Ради України від 19 грудня 2007 року № 22-VI «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Єханурова Ю.І.»
  4. Юрій Єхануров — Телеканал 112
  5. а б Єхануров Юрій Іванович — Економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  6. Указ Президента України від 1 квітня 2005 року № 570/2005 «Про призначення Ю. Єханурова головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації»
  7. Постанова Верховної Ради України від 4 серпня 2006 року № 78-V «Про звільнення Єханурова Ю.І. з посади Прем'єр-міністра України»
  8. Постанова Верховної Ради України від 5 червня 2009 року № 1477-VI «Про звільнення Єханурова Ю.І. з посади Міністра оборони України»
  9. Указ Президента України від 14 липня 2009 року № 541/2009 «Про призначення Ю. Єханурова Першим заступником Глави Секретаріату Президента України»
  10. Указ Президента України від 24 лютого 2010 року № 245/2010 «Про звільнення Ю. Єханурова з посади Першого заступника Глави Секретаріату Президента України»
  11. Указ Президента України № 620/2009 від 18 серпня 2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  12. Указ Президента України № 694/2006 від 18 серпня 2006 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»

ПосиланняРедагувати

Попередник:  
14-й Прем'єр-міністр України
22 вересня 2005 — 4 серпня 2006
(в. о. 8 вересня 2005 — 22 вересня 2005)
Наступник:
Юлія Тимошенко
Віктор Янукович
Попередник:  
9-й Міністр оборони України
18 грудня 2007 — 5 червня 2009
Наступник:
Анатолій Гриценко
4 лютого 2005 — 18 грудня 2007
т. в. о.
Валерій Іващенко
Попередник: 7-й Міністр економіки України
26 лютого 1997 — 25 липня 1997
Наступник:
Василь Гуреєв Віктор Суслов