Відкрити головне меню

Буряти (Буряад, бур. Буряадууд, рос. Буряты[1]) — народ, який проживає переважно у Республіці Бурятія, а також на суміжних територіях Іркутської області та Забайкальського краю Російської Федерації.

Буряти
Буряад
Selenginskie buryaty.jpg
Селенгинські буряти, початок ХХ ст.
Кількість 550 000
Ареал Росія Росія
Монголія Монголія
Близькі до: монголи
Мова бурятська, російська
Релігія ламаїзм (тибетський буддизм), шаманізм, православ'я
Історичні бурятські племена

Зміст

ЧисельністьРедагувати

За переписом 2002 чисельність бурятів у Росії становить 445 000 осіб[2].

Буряти також живуть у північній Монголії (70 000) та у Внутрішній Монголії Китайської Народної Республіки (близько 25 000).

Загальна чисельність бурятського народу — понад 550 000 осіб.

Проте, неросійські вчені (лінгвісти та етнографи) часто розглядають бурятів Росії, китайських і монгольських бурятів як окремі етнічні групи[3].

ІсторіяРедагувати

Прийнято вважати, що поява етноніму «бурят» вперше фіксується у «Священному сказанні монголів» (1240). Серед бурятів значне субетнічне членування, що має як історичне і географічне підґрунтя, так і широке мовне розгалуження на діалекти (загалом півтора десятка). Основні субетнічні родові групи — булагати, ехіріти, хорінці і хондогори. Писемність бурятів у різні часи була на основі старомонгольської ґрафіки, латинки; зараз — кирилична. В основу літературної норми покладено хоринський діалект бурятської мови. Етнічна історія бурятів пов'язана з монголомовними групами на території північної окраїни ханства Алтан-ханів (кінець 16 — початок 17 століть). Також у окремих груп сучасних бурятів простежуються риси тюркські, тунгуські та єнісейські; подекуди окремі субетноси бурятів є іншомовними субстратами. Бурятські землі почали приєднуватися до Російської імперії з середини 17 століття і увійшли до складу Іркутської губернії та виокремленої у ній в 1851 році Забайкальської області. На початку буремних 20-х років 20 століття буряти роз'єднані у національних автономних утвореннях у складі Далекосхідної республіки та РРФСР, але вже у 1923 році утворено єдину Бурят-Монгольську АРСР у складі РРФСР, втім у 1937 р. це державне утворення бурятів було покраяно на окремі автономні суб'єкти, які у сучасній Російській Федерації взагалі ліквідовуються. Нині існує Республіка Бурятія.

РелігіяРедагувати

 
Церемонія Цан в Гусиноозерському дацані, 1890-ті рр.

Для бурятів характерний синкретизм тенгріанства та тибетського буддизму (ламаїзму), що набув розвитку у бурятів з 16 століття. Насильницька християнізація російською владою, що тривала починаючи з 1730-х років, вплинула на віру бурятів лише формально.

Буддизм — важливий чинник національної ідентичності та самоствердження бурятів. Ця релігія сприяла поширенню писемності, книжності, розвиту науки і літератури, мистецтва, ремесел. Осередками буддизму в Бурятії були буддистські монастирі — дацани. Як і повсюдно в СРСР, у 1930-х роках діяльність національно-культурних об'єднань та культових споруд була припинена, а храми розграбовані і зруйновані. Лише з кінця 1980-х років почалось національне відродження бурятів, в тому числі і відновлення дацанів.

Ще одним важливим чинником історії, культури і економіки бурятів є їхнє «море» — озеро Байкал.

ЛітератураРедагувати

 
Забайкальські буряти, 1840

У бурятів багатий епос (Гесеріада) і фольклор, досить добре досліджений і представлений у численних публікаціях, не лише бурятською, а й у двомовних і російськомовних виданнях.

Відомі дослідники і видавці бурятського фольклору — Григорій Потанін, Матвій Хангалов, Цибен Жамцарано, Лазар Еліасов, Єлизавета Баранникова, Світлана Бардаханова, А. та І. Тугутови, Анатолій Преловський.

КухняРедагувати

Бурятська кухня — одна з визначних пам'яток Байкалу, відома своїми стравами: буузою, тарасуном, саламатом, струганиною.

Буряти і УкраїнаРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Інші назви — бурят-монголи або монголо-буряти, що відповідає самоназві народу монголів.
  2. За переписом 1988—353 000
  3. https://www.ethnologue.com/subgroups/buriat

Джерела, посилання та літератураРедагувати