Буряти (Буряад, бур. Буряадууд, монг. Буриад, рос. Буряты[1]) — народ, який проживає переважно у Республіці Бурятія, а також на суміжних територіях Іркутської області та Забайкальського краю Російської Федерації.

Буряти
ᠪᠣᠷᠢᠶᠠᠳ
Буряад
Selenginskie buryaty.jpg
Селенгинські буряти, початок ХХ ст.
Кількість 550 000
Ареал Росія Росія
Монголія Монголія
Близькі до: монголи
Мова бурятська, російська
Релігія ламаїзм (тибетський буддизм), шаманізм, православ'я
Історичні бурятські племена

Під час російсько-української війни сформований образ екзотичного бурята як «гарматного м'яса» і доброго добрива»в армії РФ через значну кількість представників бурятського народу, які проходять військову службу в танкових та інших військових частинах Забайкалля, що брали участь у прихованій агресії на сході України 2014—2022 рр. та під час широкомасштабного вторгнення в лютому 2022 року.

ЧисельністьРедагувати

За переписом 2002 чисельність бурятів у Росії становить 445 000 осіб[2]. Буряти також живуть у північній Монголії (70 000) та у Внутрішній Монголії Китайської Народної Республіки (близько 25 000).

Загальна чисельність бурятського народу — понад 550 000 осіб. Проте, неросійські вчені (лінгвісти та етнографи) часто розглядають бурятів Росії, китайських і монгольських бурятів як окремі етнічні групи[3].

ІсторіяРедагувати

Прийнято вважати, що поява етноніму «бурят» вперше фіксується у «Священному сказанні монголів» (1240). Серед бурятів значне субетнічне членування, що має як історичне і географічне підґрунтя, так і широке мовне розгалуження на діалекти (загалом півтора десятка). Основні субетнічні родові групи — булагати, ехіріти, хорінці і хондогори. Писемність бурятів у різні часи була на основі старомонгольської ґрафіки, латинки; зараз — кирилична. В основу літературної норми покладено хоринський діалект бурятської мови. Етнічна історія бурятів пов'язана з монголомовними групами на території північної окраїни ханства Алтан-ханів (кінець 16 — початок 17 століть). Також у окремих груп сучасних бурятів простежуються риси тюркські, тунгуські та єнісейські; подекуди окремі субетноси бурятів є іншомовними субстратами. Бурятські землі почали приєднуватися до Російської імперії з середини 17 століття і увійшли до складу Іркутської губернії та виокремленої у ній в 1851 році Забайкальської області. На початку буремних 20-х років 20 століття буряти роз'єднані у національних автономних утвореннях у складі Далекосхідної республіки та РРФСР, але вже у 1923 році утворено єдину Бурят-Монгольську АРСР у складі РРФСР, втім у 1937 р. це державне утворення бурятів було покраяно на окремі автономні суб'єкти, які у сучасній Російській Федерації взагалі ліквідовуються. Нині існує Республіка Бурятія.

РелігіяРедагувати

 
Церемонія Цан в Гусиноозерському дацані, 1890-ті рр.

Для бурятів характерний синкретизм тенгріанства та тибетського буддизму (ламаїзму), що набув розвитку у бурятів з 16 століття. Насильницька християнізація російською владою, що тривала починаючи з 1730-х років, вплинула на віру бурятів лише формально.

Буддизм — важливий чинник національної ідентичності та самоствердження бурятів. Ця релігія сприяла поширенню писемності, книжності, розвиту науки і літератури, мистецтва, ремесел. Осередками буддизму в Бурятії були буддистські монастирі — дацани. Як і повсюдно в СРСР, у 1930-х роках діяльність національно-культурних об'єднань та культових споруд була припинена, а храми розграбовані і зруйновані. Лише з кінця 1980-х років почалось національне відродження бурятів, в тому числі і відновлення дацанів.

Ще одним важливим чинником історії, культури і економіки бурятів є їхнє «море» — озеро Байкал.

ЛітератураРедагувати

 
Забайкальські буряти, 1840

У бурятів багатий епос (Гесеріада) і фольклор, досить добре досліджений і представлений у численних публікаціях, не лише бурятською, а й у двомовних і російськомовних виданнях.

Відомі дослідники і видавці бурятського фольклору — Григорій Потанін, Матвій Хангалов, Цибен Жамцарано, Лазар Еліасов, Єлизавета Бараннікова, Світлана Бардаханова, А. та І. Тугутови, Анатолій Преловський.

КухняРедагувати

Бурятська кухня — одна з визначних пам'яток Байкалу, відома своїми стравами: буузою, тарасуном, саламатом, струганиною.

Буряти і УкраїнаРедагувати

  • Колишній український гетьман Дем’ян Многогрішний причетний до геноциду бурятів, яке чинила окупаційна московська адміністрація з 1620 по 1728 роки[4].
  • Видання бурятських народних казок українською (1987).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Інші назви — бурят-монголи або монголо-буряти, що відповідає самоназві народу монголів.
  2. За переписом 1988—353 000
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 30 жовтня 2018. 
  4. Якунов Є. Як московити обертали бурятів на «братів» [Архівовано 21 травня 2022 у Wayback Machine.] // «Укрінформ», 21 травня 2022
  5. Розстрілювали, ґвалтували та катували: у мережі знайшлися фото окупантів-бурятів та їхнього командира, які чинили звірства в Бучі [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.] // «Обозреватель», 3 квітня 2022

Джерела, посилання та літератураРедагувати