Забайкальський край

Забайкальський край
рос. Забайкальский край
Прапор Забайкальського краю	Герб Забайкальського краю
Країна	Росія
Фед. округ	Далекосхідний
Адмін. центр	Чита
Глава	Natalia Zhdanovad і Aleksandr Osipovd
Дата утворення	1 березня 2008
Оф. вебсайт	75.ru(рос.)
Географія
Координати	54° пн. ш. 118° сх. д. / 54° пн. ш. 118° сх. д.
Площа	431 500 км² (12-й)
• внутр. вод	0,2 %
Часовий пояс	MSK+6 (UTC+9)
Населення
Чисельність	1 155 300 (47-й) (2005)
Густота	2,6 осіб/км²
Оф. мови	російська
Економіка
Економ. район	Східно-Сибірський
Коди
ISO 3166-2	RU-ZAB
ЗКАТО	76
Суб'єкта РФ	75, 80
Телефонний	(+7)
Карти
	;
	Забайкальський край у Вікісховищі

Забайка́льський край (рос. Забайка́льский край) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу.

Адміністративний центр — Чита.

Межує з Амурською і Іркутською областями, республіками Бурятія і Якутія, має зовнішній кордон з Китаєм і Монголією.

Утворений 1 березня 2008 р. в результаті об'єднання Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу.

ГеографіяРедагувати

Фізична мапа

Річка Калар

Географічне положенняРедагувати

Край займає південний схід Східного Сибіру, який частіше іменують Забайкаллям.

Площа Забайкальського краю становить 431,5 тис. км², що трохи менше площі таких держав (окремо), як Швеція, Марокко, Узбекистан, але більш ніж Японія, Італія або ФРН.

ГідрографіяРедагувати

Основні річки: Шилка і Аргунь (витоки Амура), Хілок і Чикой (притоки Селенги), Олекма і Вітім (притоки Лени).

ПриродаРедагувати

Рослинний світ відрізняється великою різноманітністю. Це пов'язано з складністю геологічної будови, різноманітністю природних умов, тривалою історією розвитку.

Гірський рельєф, що створює різноманітність місць проживань, сприяв збереженню в екологічних нішах реліктів різних геологічних часів. Збереженню їх сприяла відсутність суцільного покривного заледеніння. Корінний зональний рослинний покрив території утворений степовими, лісовими і високогірними рослинними співтовариствами.

При просуванні з південного сходу на північний захід слідують три широтні зони: степова, лісостепова, лісова або тайгова.

Біосферні заповідникиРедагувати

Забайкальський край, завдячуючи особливій біосферній значущістю його природних комплексів, має два державні біосферні заповідники — Сохондінський і Даурський. Території відносяться до IX міжнародної категорії. Тут зберігаються особливі умови проживання або зростання рідкісних або унікальних видів рослин і тварин.

На півночі краю передбачається створити Кодарський національний парк, в периферійній частині басейну озера Байкал — Чикойський національний парк. У травні 1999 р. створений національний парк Алханай в Агінському Бурятському автономному окрузі. Вивчаються можливості створення Саханайського і Адун-Челонського національних парків. По міжнародній класифікації національні парки відносяться до ХІ категорії і є для більшості країн, що володіють можливостями для виділення і збереження таких територій, іноді основним засобом економічного розвитку.

Корисні копалиниРедагувати

Промислові запаси заліза, вугілля, молібдену, вольфраму, золота, свинцю, цинку, флюориту, будівельних матеріалів. Крупні родовища — Удоканське мідне, Бугдаїнське молібденове, Ново-Широкінське золотополіметалічне, розвідані 16 поліметалічних родовищ (Спаське, Октябрське, Сєверо-Акатуєвське, Савінське 5, Трьохсвятительське і ін).

У кінці 1950-х — середині 1960-х років на території краю були розвідані Удоканське родовище міді, Бугдаїнське і Жірекенське родовища молібдену, Спокойнінське, Орловське і Етикинське рідкометальне, унікальне Стрельцовське родовище урану. Останнє стало сировинною базою для будівництва крупного Приаргунського гірничо-хімічного комбінату і міста Краснокаменська. У 1950-х роках завершена розвідка унікальної за якістю сировини Усуглинського, а також найбільшого в Забайкаллі Гарсонуйського родовищ флюориту.

Уранові родовищаРедагувати

У вересені 2006 — ВАТ «ТВЕЛ» отримало право на розробку уранових родовищ Аргунське і Жерлове
8 лютого 2007 — ВАТ «Техснабекспорт» виграло конкурс на розробку уранових родовищ Березове і Горне.

Запаси на Березовому родовищі по категорії С2 становлять 3,05 млн т руди і 3481 т урану при середньому вмісті урану в руді 0,114 %. При цьому прогнозні ресурси урану по категорії Р1 становлять 500 т. Запаси Горного родовища по категорії С1 становлять 394 тис. т руди і 1087 т урану, по С2 — 1,77 млн т руди і 4226 т урану. Прогнозні ресурси родовища категорії Р1 становлять 4800 т урану. Запаси Оловського родовища по категорії В+С1 становлять 14,61 млн т руди і 11 898 т урану.

НаселенняРедагувати

Населення краю — 1 155 300 осіб (2005). Щільність населення — 2,6 осіб/км² (2005), питома вага міського населення — 63,4 % (2005).

Національний склад населення:

Народ	Чисельність. (%) (* [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite])
Росіяни	1 037 502 осіб (89,80 %)
Буряти	70 457 осіб (6,1 %)
Українці	11 843 осіб (1,03 %)

Адміністративно-територіальний поділРедагувати

Типи муніципальних утворень Забайкальського краю

Станом на 2021 рік Забайкальський край поділяється на 4 міських округи, 2 муніципальні округи та 31 муніципальний район:


№ п/п	Район, округ, міський округ	Площа, км²	Населення, осіб (2002)	Населення, осіб (2010)	Населення, осіб (2021)	Адміністративний центр	Поселення	Населені пункти
1	Агінський район	6071,04	17694	18687	16322	Агінське	13	27
2	Акшинський район	7434,83	12080	10682	8740	Акша	12	15
3	Александрово-Заводський район	7132,29	10844	8726	6909	Александровський Завод	13	27
4	Балейський район	4910,91	24517	20500	16964	Балей	10	32
5	Борзинський район	8848,42	56683	51647	46731	Борзя	17	26
6	Газімуро-Заводський район	14423,18	9578	9407	8356	Газімурський Завод	9	30
7	Дульдургинський район	7185,72	15316	15350	14152	Дульдурга	10	25
8	Забайкальський район	5253,65	20343	20485	20962	Забайкальськ	8	11
9	Калганський район	3232,60	10246	8771	7170	Калга	11	16
10	Каримський район	8005,35	37920	37161	34260	Каримське	13	28
11	Киринський район	16048,29	16016	13650	11712	Кира	14	21
12	Краснокаменський район	5327,57	65907	64597	57428	Краснокаменськ	10	14
13	Красночикойський район	28295,48	21576	19453	17376	Красний Чикой	15	48
14	Могойтуйський район	6269,46	27386	27463	25089	Могойтуй	15	39
15	Могочинський район	25322,86	27225	25508	23611	Могоча	7	32
16	Нерчинський район	5435,26	30694	28455	26665	Нерчинськ	15	36
17	Нерчинсько-Заводський район	9032,03	12556	10782	8798	Нерчинський Завод	14	24
18	Олов'яннинський район	6086,78	49426	43494	34256	Олов'янна	19	40
19	Ононський район	5994,18	13614	11199	9119	Нижній Цасучей	11	23
20	Петровськ-Забайкальський район	8958,05	21110	19351	16565	Петровськ-Забайкальський	13	28
21	Стрітенський район	15739,45	27524	23311	20875	Стрітенськ	14	44
22	Тунгіро-Ольокминський район	42859,40	1643	1432	1328	Тупик	2	5
23	Тунгокоченський район	51448,43	14207	12685	11057	Верх-Усуглі	7	17
24	Ульотівський район	16166,66	21337	18946	17920	Ульоти	10	25
25	Хілоцький район	14831,65	33434	31760	27260	Хілок	12	32
26	Чернишевський район	12940,72	38146	35019	31763	Чернишевськ	18	41
27	Читинський район	15708,00	62221	64642	65987	Чита	23	60
28	Шелопугінський район	4364,55	9773	8369	6443	Шелопугіно	8	25
29	Шилкинський район	6074,09	47453	43194	38291	Шилка	14	43
1	Каларський округ	56691,80	9785	9051	7587	Нова Чара	-	9
2	Приаргунський округ	5185,60	26959	21831	18921	Приаргунськ	-	31
1	Агінський міський округ	65,00	11817	15667	18392	Агінське	-	2
2	Горненський міський округ	6,20	9761	12341	9979	Горний	-	1
3	Петровськ-Забайкальський міський округ	300,00	21164	18549	15626	Петровськ-Забайкальський	-	1
4	Читинський міський округ	534,00	316643	324444	350861	Чита	-	1

Найбільші населені пунктиРедагувати

Населені пункти з населенням понад 10 тисяч осіб:


№	Населений пункт	Населення, осіб (2002)	Населення, осіб (2010)	Населення, осіб (2021)
1	Чита	316643	324444	350861
2	Краснокаменськ	55920	55666	51451
3	Борзя	31460	31379	29387
4	Агінське	11717	15596	18335
5	Петровськ-Забайкальський	21164	18549	15626
6	Нерчинськ	15748	14959	14648
7	Забайкальськ	10210	11769	13293
8	Могоча	13282	13258	12992
9	Чернишевськ	13031	13359	12834
10	Каримське	12440	13037	12771
11	Шилка	14748	13947	12339
12	Шерлова Гора	14623	12489	11592
13	Первомайський	13098	12154	11343
14	Могойтуй	8586	10231	10738
15	Балей	14797	12533	10630
16	Хілок	11152	11539	10320
17	Атамановка	9463	10381	10148
18	Новокручинінський	9817	10166	10075

Утворення Забайкальського краюРедагувати

Попередня робота по об'єднанню Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу була почата на рівні влади регіонів в квітні 2006 року. Губернатор Читинської області Равіль Геніатулін, голова адміністрації АБАО Баїр Жамсуєв, глави регіональних парламентів Анатолій Романов і Даши Дугаров поводилися з листом до Президента Росії Володимира Путіна, і 17 листопада 2006 року він підтримав цю ініціативу^[1].

Референдум про об'єднання відбувся 11 березня 2007 року. У Читинській області відповіли «Так» на питання:

«Чи згодні ви, щоб Читинська область і Агінський Бурятський автономний округ об'єдналися в новий суб'єкт Російської Федерації — Забайкальський край, у складі якого Агінський Бурятський автономний округ буде адміністративно-територіальною одиницею з особливим статусом, визначуваним статутом краю відповідно до законодавства Російської Федерації?»

90,29 % (535 045 виборців), проти висловилося 8,89 % (52 698). У референдумі взяло участь 72,82 % виборців Читинської області^[2] . У Агінському Бурятському автономному окрузі за об'єднання висловилося 94 % (38 814 виборців), проти — 5,16 % (2 129 виборців), у референдумі взяло участь 82,95 % виборців округу^[3].

23 липня 2007 року Президент Росії Володимир Путін підписав федеральний конституційний закон «О утворення у складі Російської Федерації нового суб'єкта Російської Федерації в результаті об'єднання Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу», прийнятий Державною Думою 5 липня 2007 р. і схвалений Радою Федерації 11 липня 2007 р.

12 жовтня 2008 р. будуть проведені вибори депутатів Законодавчих зборів Забайкальського краю першого скликання^[4].

5 лютого 2008 року, депутатами Читинської обласної думи і Агінської окружної Думи був вибраний перший губернатор Забайкальського краю — Равіль Геніатулін.

Оренда землі КитаємРедагувати

За повідомленнями преси, китайська компанія «Хуае Сінбан», яка знаходиться в провінції Чжецзян, підписала з урядом Забайкальского краю договір про передачу в оренду 115 тис. га землі на 49 років. Китайці будуть вирощувати там ріпак та інші сільськогосподарські культури.

Обсяг китайських інвестицій повинен скласти близько 24 мільярдів рублів. Серед умов договору — не тільки передача в оренду цих земель, але потім, у разі успішної роботи протягом трьох років, ще 200 000 гектарів. При цьому журналісти посилаються на китайську газету «Женьмінь жибао», яка і оприлюднила новину. «Пустище знаходиться в Забайкаллі, протяжність його спільного кордону з півднем і південним сходом Китаю і Монголією становить 1500 км. За оголошеними розрахунками, оренда перелогових земель і пасовищ складе 250 рублів за гектар на рік, загальна сума за 49 років складе 176 млн юанів (близько 28 млн доларів)»^[5] Забайкальські електронні ЗМІ опублікували статтю з заголовком «Нас подарують Китаю?»^[6]