Забайкальський край
Забайка́льський край (рос. Забайка́льский край) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу.
Забайкальський край | |||||
---|---|---|---|---|---|
Забайкальский край | |||||
| |||||
![]() | |||||
Адміністративний центр | Чита | ||||
Площа - Усього |
12-й 431 500 км² | ||||
Населення - Усього |
47-й 1 155 300 (2005) | ||||
Федеральний округ | Далекосхідний | ||||
Економічний район | Східно-Сибірський | ||||
Автомобільний код | 75, 80 | ||||
Часовий пояс | MSK+6 (UTC+9) | ||||
![]() |
Адміністративний центр — Чита.
Межує з Амурською і Іркутською областями, республіками Бурятія і Якутія, має зовнішній кордон з Китаєм і Монголією.
Утворений 1 березня 2008 р. в результаті об'єднання Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу.
ГеографіяРедагувати
Географічне положенняРедагувати
Край займає південний схід Східного Сибіру, який частіше іменують Забайкаллям.
Площа Забайкальського краю становить 431,5 тис. км², що трохи менше площі таких держав (окремо), як Швеція, Марокко, Узбекистан, але більш ніж Японія, Італія або ФРН.
ГідрографіяРедагувати
Основні річки: Шилка і Аргунь (витоки Амура), Хілок і Чикой (притоки Селенги), Олекма і Вітім (притоки Лени).
ПриродаРедагувати
Рослинний світ відрізняється великою різноманітністю. Це пов'язано з складністю геологічної будови, різноманітністю природних умов, тривалою історією розвитку.
Гірський рельєф, що створює різноманітність місць проживань, сприяв збереженню в екологічних нішах реліктів різних геологічних часів. Збереженню їх сприяла відсутність суцільного покривного заледеніння. Корінний зональний рослинний покрив території утворений степовими, лісовими і високогірними рослинними співтовариствами.
При просуванні з південного сходу на північний захід слідують три широтні зони: степова, лісостепова, лісова або тайгова.
Біосферні заповідникиРедагувати
Забайкальський край, завдячуючи особливій біосферній значущістю його природних комплексів, має два державні біосферні заповідники — Сохондінський і Даурський. Території відносяться до IX міжнародної категорії. Тут зберігаються особливі умови проживання або зростання рідкісних або унікальних видів рослин і тварин.
На півночі краю передбачається створити Кодарський національний парк, в периферійній частині басейну озера Байкал — Чикойський національний парк. У травні 1999 р. створений національний парк Алханай в Агінському Бурятському автономному окрузі. Вивчаються можливості створення Саханайського і Адун-Челонського національних парків. По міжнародній класифікації національні парки відносяться до ХІ категорії і є для більшості країн, що володіють можливостями для виділення і збереження таких територій, іноді основним засобом економічного розвитку.
Корисні копалиниРедагувати
Промислові запаси заліза, вугілля, молібдену, вольфраму, золота, свинцю, цинку, флюориту, будівельних матеріалів. Крупні родовища — Удоканське мідне, Бугдаїнське молібденове, Ново-Широкінське золотополіметалічне, розвідані 16 поліметалічних родовищ (Спаське, Октябрське, Сєверо-Акатуєвське, Савінське 5, Трьохсвятительське і ін).
У кінці 1950-х — середині 1960-х років на території краю були розвідані Удоканське родовище міді, Бугдаїнське і Жірекенське родовища молібдену, Спокойнінське, Орловське і Етикинське рідкометальне, унікальне Стрельцовське родовище урану. Останнє стало сировинною базою для будівництва крупного Приаргунського гірничо-хімічного комбінату і міста Краснокаменська. У 1950-х роках завершена розвідка унікальної за якістю сировини Усуглинського, а також найбільшого в Забайкаллі Гарсонуйського родовищ флюориту.
Уранові родовищаРедагувати
- У вересені 2006 — ВАТ «ТВЕЛ» отримало право на розробку уранових родовищ Аргунське і Жерлове
- 8 лютого 2007 — ВАТ «Техснабекспорт» виграло конкурс на розробку уранових родовищ Березове і Горне.
Запаси на Березовому родовищі по категорії С2 становлять 3,05 млн т руди і 3481 т урану при середньому вмісті урану в руді 0,114 %. При цьому прогнозні ресурси урану по категорії Р1 становлять 500 т. Запаси Горного родовища по категорії С1 становлять 394 тис. т руди і 1087 т урану, по С2 — 1,77 млн т руди і 4226 т урану. Прогнозні ресурси родовища категорії Р1 становлять 4800 т урану. Запаси Оловського родовища по категорії В+С1 становлять 14,61 млн т руди і 11 898 т урану.
НаселенняРедагувати
Частина інформації в цій статті застаріла. (серпень 2020) |
Населення краю — 1 155 300 осіб (2005). Щільність населення — 2,6 осіб/км² (2005), питома вага міського населення — 63,4 % (2005).
Національний склад населення:
Народ | Чисельність. (%) (*) |
---|---|
Росіяни | 1 037 502 осіб (89,80 %) |
Буряти | 70 457 осіб (6,1 %) |
Українці | 11 843 осіб (1,03 %) |
Адміністративний устрійРедагувати
- Агінський район
- Акшинський район
- Александрово-Заводський
- Балейський район
- Борзінський район
- Газімуро-Заводський район
- Дульдургінський район
- Забайкальський район
- Каларський район
- Калганський район
- Каримський район
- Краснокаменський район
- Красночикойський район
- Кирінський район
- Могойтуйський район
- Могочинський район
- Нерчинський район
- Нерчинсько-Заводський район
- Оловяннінський район
- Ононський район
- Петровск-Забайкальський район
- Приаргунський район
- Сретенський район
- Тунгіро-Олекмінський район
- Тунгокоченський район
- Улетовський район
- Хілоцький район
- Чернишевський район
- Читинський район
- Шелопугінський район
- Шилкинський район
Населені пунктиРедагувати
Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч 2007 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Утворення Забайкальського краюРедагувати
Попередня робота по об'єднанню Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу була почата на рівні влади регіонів в квітні 2006 року. Губернатор Читинської області Равіль Геніатулін, голова адміністрації АБАО Баїр Жамсуєв, глави регіональних парламентів Анатолій Романов і Даши Дугаров поводилися з листом до Президента Росії Володимира Путіна, і 17 листопада 2006 року він підтримав цю ініціативу[1].
Референдум про об'єднання відбувся 11 березня 2007 року. У Читинській області відповіли «Так» на питання:
«Чи згодні ви, щоб Читинська область і Агінський Бурятський автономний округ об'єдналися в новий суб'єкт Російської Федерації — Забайкальський край, у складі якого Агінський Бурятський автономний округ буде адміністративно-територіальною одиницею з особливим статусом, визначуваним статутом краю відповідно до законодавства Російської Федерації?»
90,29 % (535 045 виборців), проти висловилося 8,89 % (52 698). У референдумі взяло участь 72,82 % виборців Читинської області[2] . У Агінському Бурятському автономному окрузі за об'єднання висловилося 94 % (38 814 виборців), проти — 5,16 % (2 129 виборців), у референдумі взяло участь 82,95 % виборців округу[3].
23 липня 2007 року Президент Росії Володимир Путін підписав федеральний конституційний закон «О утворення у складі Російської Федерації нового суб'єкта Російської Федерації в результаті об'єднання Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу», прийнятий Державною Думою 5 липня 2007 р. і схвалений Радою Федерації 11 липня 2007 р.
12 жовтня 2008 р. будуть проведені вибори депутатів Законодавчих зборів Забайкальського краю першого скликання[4].
5 лютого 2008 року, депутатами Читинської обласної думи і Агінської окружної Думи був вибраний перший губернатор Забайкальського краю — Равіль Геніатулін.
Оренда землі КитаємРедагувати
За повідомленнями преси, китайська компанія «Хуае Сінбан», яка знаходиться в провінції Чжецзян, підписала з урядом Забайкальского краю договір про передачу в оренду 115000 га землі на 49 років. Китайці будуть вирощувати там ріпак та інші сільськогосподарські культури.
Обсяг китайських інвестицій повинен скласти близько 24 мільярдів рублів. Серед умов договору — не тільки передача в оренду цих земель, але потім, у разі успішної роботи протягом трьох років, ще 200 000 гектарів. При цьому журналісти посилаються на китайську газету «Женьмінь жибао», яка і оприлюднила новину. «Пустище знаходиться в Забайкаллі, протяжність його спільного кордону з півднем і південним сходом Китаю і Монголією становить 1500 км. За оголошеними розрахунками, оренда перелогових земель і пасовищ складе 250 рублів за гектар на рік, загальна сума за 49 років складе 176 млн юанів (близько 28 млн доларів)»[5] Забайкальські електронні ЗМІ опублікували статтю з заголовком «Нас подарують Китаю?»[6]
ПриміткиРедагувати
- ↑ https://archive.is/20120731173326/www.gazeta.ru/news/lenta/2006/11/17/n_1005441.shtml Газета.ру
- ↑ Виборча комісія Читинської області, Результати референдуму (рос.)
- ↑ Виборча комісія Агінського Бурятського автономного округу, Результати референдуму (рос.)
- ↑ «РБК», «Підписаний закон про утворення Забайкальського краю», 23 липня 2007 (рос.). Архів оригіналу за 8 січень 2008. Процитовано 19 травень 2008.
- ↑ Китай берет Сибирь в аренду. Только начало?. www.mk.ru. Процитовано 2016-01-11.
- ↑ Нас подарят Китаю? | Архив публикаций СМИ Забайкальского края. www.chita.ru. Архів оригіналу за 2014-07-19. Процитовано 2016-01-11.
ПосиланняРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Zabaykalsky Krai |
- Читинська обласна адміністрація. Офіційний сайт (рос.)
- Читинська обласна Дума. Офіційний сайт (рос.)
- Офіційний сайт Агінського Бурятського автономного округу (рос.)
Іркутська область | Республіка Саха | |
Бурятія | Амурська область | |
Монголія | КНР |