Відкрити головне меню

Референдум

голосування виборцями щодо найважливіших рішень загальнодержавного чи місцевого значення

Рефере́ндум (від лат. referendum — те, що треба доповісти) — в державному праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань.

Зміст

ОписРедагувати

Плебісцит — це різновид референдуму, на якому вирішуються питання зміни статусу території, чи приєднання території до іншої.[джерело?]

Умови проведення референдуму і його процедура регулюються конституціями і законодавством країн.

Залежно від предмету, способу проведення і сфери застосування, розрізняють: референдум конституційний (на всенародне голосування виноситься проект конституції чи конституційні поправки) і законодавчий (предмет референдуму — проект закону), загальнодержавний чи місцевий, обов'язковий референдум чи факультативний.

При обов'язковому референдумі проект відповідного акту підлягає ратифікації всіма виборцями (наприклад, в США проект поправки до конституції США повинен бути схвалений у всіх 50 штатах).

Ініціатива проведення факультативного референдуму може належати виборцям (Італія), окремим суб'єктам федерації (Швейцарія) чи центральній владі (Франція). Референдум — один з елементів так званої прямої демократії (безпосередньої демократії).

В Німеччині референдуми законодавчо заборонені після Другої світової війни — це пов'язано з тим, що гітлерівський режим був затверджений шляхом плебісцитів.

Важливо додати, що і українці вже мають досвід проведення аналогічного заходу — 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України, під час якого 90,32 % виборців підтримали суверенний статус нашої держави, а також нелегітимний референдум у Криму щодо статусу автономії 16 березня 2014 року. [1]

Електронний референдумРедагувати

Електронний референдум є одним з інструментів електронної демократії. Українське законодавство визначає електронний референдум як всеукраїнський або місцевий референдум з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, електронних засобів для прийняття громадянами рішень з важливих справ держави та суспільства на загальнодержавному та місцевому рівні.[2]

Дивіться такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • П. Шляхтун. Референдум // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.636 ISBN 978-966-611-818-2
  • Тертышник В. Конституцию на референдум // Юридическая практика. 2007. № 8. 20 февраля.
  • Тертишник В. Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності // Вісник національної академії наук України. 2007. № 3. С. 25-29.
  • Тертишник В. М. Референдум у забезпеченні верховенства права // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку. Київ: Логос, 2010. — С.263-265.
  • Тертишник В Законодавча влада: українські реалії та доктринальні проблеми // Віче 2010. № 23. С. 80-87.
  • Тертишник В. Верховенство права та референдна демократія в Україні // Юридичний радник.  – 2008. — №.4.
  • Тертишник В. М. Від тоталітарності до правовладдя: доктринальні аспекти державотворення // Право.ua. 2017. № 2. С. 5-11