Електронна демократія

Демократія
Цінності
Законність · Рівність
Свобода · Права людини
Право на самовизначення
Консенсус · Плюралізм
Теорія
Теорія демократії
Історія
Історія демократії
Україна · США · Швеція
Різновиди
Афінська
Буржуазна
Імітаційна
Консоціональна
Ліберальна
Мажоритарна
Парламентська
Плебісцитарна
Представницька
Протективна
Пряма
Розвивча
Соціалістична
Соціальна
Суверенна[ru]
Християнська
Електронна
Портал:Політика

[переглянути]

Електро́нна демокра́тія (е-демократія) – форма суспільних відносин, за якої громадяни та організації залучаються до державотворення та державного управління, а також до місцевого самоуправління шляхом широкого застосування інформаційно-комунікаційних технологій[1].
Українське законодавство визначає електронну демократію як форму суспільних відносин, за якої громадяни та інститути громадянського суспільства залучаються до державотворення та державного управління, до місцевого самоврядування шляхом широкого застосування інформаційно-комунікаційних технологій в демократичних процесах, з метою:

  • посилити участь, ініціативність та залучення громадян на всіх рівнях до публічного життя;
  • поліпшити прозорість процесу прийняття рішень, підзвітність демократичних інститутів;
  • поліпшити реакцію суб’єктів владних повноважень на звернення громадян;
  • сприяти публічним дискусіям та привертати увагу громадян до процесу прийняття рішень[2].

Електронна демократія (також е-демократія, віртуальна демократія) — форма демократії, що характеризується використанням інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) як основного засобу для колективних розумових (краудсорсинг) і адміністративних процесів (інформування, прийняття спільних рішень — електронне голосування, контролювання виконання рішень та т. д.) на всіх рівнях — починаючи з рівня місцевого самоврядування і закінчуючи міжнародним.

В основі уявлення про ефективність е-демократії лежать як теоретичні дослідження (інформаційна теорія демократії), так і експериментальні дані, отримані, наприклад, в ході досліджень колективного розуму.

  • Відображає можливість кожного брати участь у формуванні та реалізації державної політики, прийнятті рішень органами влади, використовуючи при цьому інформаційні технології для двостороннього інтерактивного зв'язку між державою (органами влади) та громадянами.
  • Мета тут полягає у створенні фундаменту для участі громадськості у прийнятті «державних» рішень, здійснення впливу на формування і реалізацію державної політики, вирішення питань місцевого значення, посилення прозорості та підзвітності органів влади громадянам.
  • Включає в себе електронні вибори як елемент представницької демократії.
  • Атрибут захисту громадянами своїх інтересів і визначення форм співпраці з державою за допомогою технологій е-урядування.
  • Явище масштабніше, аніж е-урядування.

Основні терміни та завдання щодо запровадження е-демократії визначено в Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2009)1[3]

Урядовими рішеннями задля розвитку електронної демократії в України в межах впровадження Ініціативи «Партнерство “Відкритий Уряд» передбачалось:

  • розроблення Дорожньої карти розвитку електронної демократії (червень 2015 року)[4];
  • забезпечення розроблення та подання в установленому порядку на розгляд Уряду Концепції розвитку електронної демократії (травень 2017 року) та розроблення та подання в установленому порядку на розгляд Уряду плану заходів з реалізації Концепції розвитку електронної демократії (листопад 2017 року)[5]

Розвиток електронної демократії є одним із компонентів Дорожньої карти реформ на 2015 [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.] рік, 2016-2017 [Архівовано 12 липня 2018 у Wayback Machine.] роки, 2019-2023 [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] роки Реанімаційного Пакету Реформ. Центр розвитку інновацій у співпраці з Коаліцією розвитку електронної демократії в Україні є організацією, яка відповідає за цей напрямок у межах Реанімаційного Пакету Реформ.

Базовими інструментами електронної демократії в Україні є: е-звернення, е-петиції, е-консультації та Громадський бюджет. Додатковими інструментами можуть слугувати е-опитування, ІТ-рішення, які розвивають участь під час прийняття рішень органами державної влади та місцевого самоврядування, наприклад: ІТ-мапи доступності, ІТ-мапи скарг та проблем, звалищ, зелених насаджень та інше.

Центр розвитку інновацій [Архівовано 3 травня 2019 у Wayback Machine.] опублікував перший український пілотний Індекс місцевої е-демократії [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] у 2018 році та оцінив міста щодо розвитку е-демократії.

ПриміткиРедагувати

  1. Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 р. № 386-р. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 2 вересня 2017. 
  2. Концепція розвитку електронної демократії в Україні, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 р. № 797-р
  3. Recommendation CM/Rec(2009)1 of the Committee of Ministers to member states on electronic democracy (e-democracy). Архів оригіналу за 12 червня 2016. Процитовано 2 вересня 2017. 
  4. План дій із впровадження Ініціативи “Партнерство “Відкритий Уряд” у 2014-2015 роках, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 1176-р. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 2 вересня 2017. 
  5. План дій із впровадження Ініціативи “Партнерство “Відкритий Уряд” у 2016-2018 роках, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 909-р. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 2 вересня 2017. 

ПосиланняРедагувати