Відкрити головне меню

Плебісци́т (лат. plebiscitum, буквально — рішення народу) — це всенародне голосування з питання державної приналежності певної території або політичної долі держави. Хоча в деяких країнах (Бразилія, Пакистан) плебісцитом називають будь-який обов’язковий референдум.

Плебісцит був уперше проведений у період Великої французької революції 1789—1794 р., згодом він став широко визнаним інститутом міжнародного права. В 1944 р. Ісландія на основі плебісциту вийшла з персональної унії Данією й стала незалежною республікою; в 1945 р. у Монгольській Народній Республіці був проведений плебісцит, у ході якого народ цієї держави виразив свою волю зберегти незалежність від Республіки Китай; в 1993 р. провінція Еритрея за допомогою плебісциту виразила своє рішення відділитися від Ефіопії.

У внутрішньодержавній і міжнародній практиці замість терміна «плебісцит» іноді використовується термін «референдум». Істотної різниці між цими поняттями немає. Однак плебісцит проводиться найчастіше для рішення територіальних питань, а референдум — з питань прийняття, зміни або скасування внутрішніх законів, конституції й т.п.

Електронний плебісцитРедагувати

Електронний плебісцит є одним з інструментів електронної демократії. Українське законодавство визначає електронний плебісцит як форму консультаційного застосування шляхом інформаційно-комунікаційних технологій та електронних засобів, що мають рекомендаційний характер для органів державної влади.[1]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • О. Задорожній. Спір територіальний // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.684 ISBN 978-966-611-818-2
  • Ю. Шведа. Плебісцит // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.559 ISBN 978-966-611-818-2