Іркутська область

Іркутська область
рос. Иркутская область
Прапор Іркутської області	Герб Іркутської області
Країна	Росія
Фед. округ	Сибірський
Адмін. центр	Іркутськ
Глава	Левченко Сергій Георгійовичd
Дата утворення	26 вересня 1937
Оф. вебсайт	irkobl.ru(рос.)
Географія
Координати	57°22′ пн. ш. 106°00′ сх. д. / 57.367° пн. ш. 106.000° сх. д.
Площа	767 900 км² (4-а)
• внутр. вод	2,9 %
Часовий пояс	MSK+5 (UTC+8)
Населення
Чисельність	2545,3 тис (21-а) (2005)
Густота	3,3/км²
Економіка
Економ. район	Східно-Сибірський
Коди
ISO 3166-2	RU-IRK
ЗКАТО	25
Суб'єкта РФ	38
Телефонний	(+7)
Карти
	;
	Іркутська область у Вікісховищі

Іркутська область (рос. Ирку́тская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, розташована в південно-східній частині Сибірського федерального округу.

Площа 767,900 км² (4,6 % території Росії)
Населення близько 2545,3 тис. осіб (2005). Щільність населення: 3,3 oc/км² (2005), питома вага міського населення: 79,1 % (2005)
Адміністративний центр області — м. Іркутськ
Губернатор області — Олександр Тішанин, призначений Законодавчими Зборами Іркутської області за поданням Президента, став на посаду 8 вересня 2005 року
День Іркутської області — друга неділя жовтня

Географія ред.

У області відомі печери Ботовська та Велика Орішна.

Річки ред.

Озеро ред.

Байкал

Гори ред.

Економіка ред.

Корисні копалини ред.

В Іркутській області на 2006 рік відкрито 11 родовищ углеводородної сировини, доведені запаси газу становлять 2,27 трильйона м³, початкові сумарні ресурси газу становлять більше 11 трильйонів м³. На території області розташовані родовища золота, платини й ін. Одне з найбільших родовищ залізної руди у світі — Ангаро-Ілімський залізорудний басейн також знаходиться в Іркутській області.

Енергетика ред.

На території регіону діють 4 гідроелектростанції:

Газифікація регіону ред.

У лютому 2004 року між ВАТ «Газпром» і адміністрацією Іркутської області була підписана угода про співробітництво, що передбачає розробку «Газпромом» Генеральної схеми газифікації й газопостачання Іркутської області.

16 грудня 2005 року «Газпром» і Іркутська область підписали договір про газифікацію регіону.

Передбачається газифікувати 899 населених пунктів регіону й довести рівень газифікації області природним газом до 82 %. Це перевищить нинішній загальноросійський рівень (50 %).

Адміністративно-територіальний поділ ред.

Іркутська область у 1960

Райони Іркутської області:

Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч
2007

Іркутськ	575,9	Железногорськ-Ілімський	26,9
Братськ	253,2	Вихорівка	24,7
Ангарськ	244,1	Слюдянка	18,8
Усть-Ілімськ	98,6	Чунський	16,2
Усолля-Сибірське	86,2	Бодайбо	15,5
Черемхово	54,8	Байкальськ	15,2
Шелехов	48,7	Свірськ	14,5
Тулун	48,6	Усть-Ординський	14,3 (2003)
Усть-Кут	45,8	Кіренськ	12,8
Саянськ	44,0	Новая Игирма	10,7
Нижньоудинськ	37,8	Куйтун	10,4
Тайшет	37,0	Залари	10,1
Зима	34,0

Національний склад 2002 ред.

Росіяни — 89,9 %
Буряти — 3,12 %
Українці — 2,1 %^[1]^[2]^[3]
Татари — 1,2 %
Білоруси — 0,55 %
Представники інших національностей — 3,23 %

Культура, туризм ред.

За 70 км від Іркутська перебуває архітектурно-етнографічний музей «Тальці», також у жителів і гостей області користуються популярністю «Навколобайкальська залізниця» і озеро Байкал (Ліствянка, Слюдянка, порт Байкал)

Злиття Іркутської області з Усть-Ординським Бурятським автономним округом ред.

11 жовтня 2005 між владою Іркутської області і Усть-Ординського Бурятського автономного округу у селищі Усть-Ординський підписаний договір про об'єднання територій. Документ визначає повноваження органів державної влади суб'єктів федерації та бюджетних процесів усередині укрупненого регіону. Новий суб'єкт РФ утворився 1 січня 2008 року, називається так само «Іркутська область» і є правонаступником двох суб'єктів.

Див. також ред.

Піхтинські голендри

Примітки ред.

↑ Таблица 14. Численность, удельный вес и половой состав украинского населения Иркутской области, 1897–2010 / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2021. Процитовано 22 червня 2017.
↑ Таблица 15. Расселение украинцев в муниципальных образованиях Иркутской области, 2010 г. / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2021. Процитовано 22 червня 2017.
↑ Таблица 16. Распределение украинского населения Иркутской области по возрасту и полу, 2010 г. / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 квітня 2021. Процитовано 22 червня 2017.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Irkutsk Oblast

Офіційний сайт органів влади адміністрації Іркутської області (рос.)
Довідник адміністративно-територіального поділу^{[недоступне посилання з червня 2019]} (рос.)

Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Красноярський край		Республіка Саха Забайкальський край
Красноярський край		Бурятія
Тува	Бурятія	Бурятія озеро Байкал

[1] Таблица 14. Численность, удельный вес и половой состав украинского населения Иркутской области, 1897–2010 / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2021. Процитовано 22 червня 2017.

[2] Таблица 15. Расселение украинцев в муниципальных образованиях Иркутской области, 2010 г. / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2021. Процитовано 22 червня 2017.

[3] Таблица 16. Распределение украинского населения Иркутской области по возрасту и полу, 2010 г. / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 квітня 2021. Процитовано 22 червня 2017.

[1]

[2]

[3]