Відкрити головне меню

Кіренга (рос. Киренга) — річка в Іркутській області Росії. Впадає у річку Лену, із правого берега, і належить до її водного басейну.

Кіренга
рос. Киренга
Lena.svg
Кіренга на мапі басейну річки Лени
57°46′08″ пн. ш. 108°07′48″ сх. д. / 57.768888888916777091° пн. ш. 108.13000000002777767° сх. д. / 57.768888888916777091; 108.13000000002777767
Витік Байкальський хребет,
висота 2186 м[2]
• координати 54°28′55″ пн. ш. 108°28′12″ сх. д. / 54.48194° пн. ш. 108.47000° сх. д. / 54.48194; 108.47000
висота, м 1500 м[2][3]
Гирло річка Лена (за 3155 км від її гирла)[4], м. Кіренськ
• координати 57°46′07″ пн. ш. 108°07′50″ сх. д. / 57.76861° пн. ш. 108.13056° сх. д. / 57.76861; 108.13056
висота, м 250 м[4]
Похил, м/км 1,68 м/км
Басейн ЛенаМоре ЛаптєвихПівнічний Льодовитий океан
Країни: Росія Росія
Іркутська область
Прирічкові країни: Росія Росія
Іркутська область
Регіон Іркутська область
Довжина 746 км[1]
Площа басейну: 0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&»46 600 км²[1] км²
Середньорічний стік 650 м³/с (за 18 км від гирла)
Притоки: Q3315036?, Q3318256? і Khanda[d]
код ДВР Росії 18030000312117100007438
GeoNames, Global Geosites 2022084

Зміст

ГеографіяРедагувати

Річка бере свій початок у Байкало-Ленському заповіднику, в південній частині Байкальського хребта, на західних його схилах, на висоті 1500 м, поблизу висоти 2186 м, всього за 6 км на захід від берега озера Байкал, та за 65 км на південь — південний-захід від витоку річки Лени. Від витоку до впадіння Правої Кіренги (відрізок русла 77 км) носить назву — Ліва Кіренга. У верхів'ї тече в північно-західному та західному напрямку, а після гори Мукчика (853 м) повертає на північ — північний-схід і тече в основному в цьому напрямку до самого гирла. Впадає у річку Лену, з правого берега у місті Кіренську (Іркутська область).

Довжина річки 746 км, площа басейну — 0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&»46 600 км². На всій протяжності русло річки має гірський характером течії. Швидкість течії коливається у межах 1,4-1,9 м/с, тільки на окремих ділянках зменшується до 0,8-1,1 м/с. Ширина русла в середній течії 90-170 м, глибина — 1,2-2,6 м; в нижній течії ширина доходить до 258–358 м, а глибина — до 3,2-5,8 м.

ОстровиРедагувати

В середній та нижній течії русло річки розбивається на окремі рукави, утворюючи при цьому численні великі та малі острови. Найбільші із них (від витоку до гирла): Заключчя, Курейський, Єловий (верхній), Чорнобровинський, Ведмежий, Луг, Піщаний, Круговський (найбільший), Матерський, Заярський, Конеслужний, Єловий (нижній), Рейський, Манаківський, Безруківський, Монастирський[5].

ЕтимологіяРедагувати

Існує кілька версій про походження назви річки:

  • Загальновизнаним вважається тлумачення М. Мільхеєва, згідно з яким гідронім перейнятий із евенкійської мови і походить від евенського слова кири із суфіксом ӈга, що в перекладі означає — «брудний». Дно Кіренги вистелене камінням, внаслідок чого виникає оптичний ефект за яким поверхня річки здається чорною, хоча насправді вода в ній чиста та прозора.
  • Згідно з іншою версією, яка в першу чергу поширена серед жителів міста Кіренська, назва гідроніму походить від евенського слова кіренӈа, що означає — «орлине гніздо».
  • У Якутії поширена ще одна версія, про тюркомовне походження назви: від якутського киирии уҥа, що означає — «вхід праворуч», у значенні — «права притока»[6].

ГідрологіяРедагувати

Живлення річки переважно дощове. Річка замерзає в кінці жовтня — на початку листопада і залишається під крижаним покривом до кінця квітня — початку травня.

За період спостереження протягом 25 років (19661990) на станції у селі Карам за 435 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила 89,1 м³/с[7].

За період спостереження протягом 2 років (1969 та 1988) на станції у селі Кутіма, за 93 км від гирла, середньорічна витрата води становила 843,8 м³/с[8].

Спостереження за водним режимом річки також проводилось протягом 64 років (19271990) на станції у селі Шорохове (Кіренський район, Іркутська область), розташованого за 18 км від гирла, впадіння Кіренги у Лену. Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 649,82 м³/с для водного басейну 46500 км², що становить понад 99% від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 442 міліметра на рік[9].

За період спостереження встановлено, мінімальний середньомісячний стік становив 145,67 м³/с (у березні), що становить менше 6% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у червні місяці та становить — 2462,50 м³/с і вказує на доволі велику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 90,7 м³/с (у лютому 1968 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 3820 м³/с (у червні 1959 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Кіренга
за 64 роки спостереження 1927-1990 на станції: с. Шорохове (за 18 км від гирла), м³/с:
 
Джерело: Kirenga At Shorokhovo (англ). R-ArcticNET. 

ПритокиРедагувати

Річка Кіренга приймає понад сім десятків приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 16 (від витоку до гирла):[1][10]

Назва притоки Довжина,
(км)
Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла Кіренги, (км) Витрата води,
(м³/с)
ліві притоки
Тонгода (Права Тонгода) 125 1200 582
Шона 66 1380 538
Ханда 242 5750 472
Туколонь (нижня) 86 392
Балдахинія 64 261
Окукикта 52 245
Ічикта 164 1340 82
праві притоки
Права Кіренга 60 669
Улькан (Лівий Улькан) 224 7670 294
Окунайка 155 2230 261
Домутка (Північна) 68 197
Миня (Велика Миня) 176 4820 179 113 (4 км)[11]
Черепаниха 97 144
Домугда 104 1030 119
Кутима 141 2740 97
Моголь 162 1220 73

Населенні пунктиРедагувати

Верхів'я річки Кіренги малозаселене. На берегах річки розташовано понад два десятки населених пунктів, частина з яких нежилі (від витоку до гирла); села: Муринія (нежиле), Карам, Тарасове, смт. Улькан, села: Окунайське, Новоселове, смт. Магістральне, села: Ключі, Іспиритиха, Козачинське, Деоринське (нежиле), Осинове, Карнаухове, Єрмаки, Поперечне, Вилюєве (нежиле), Шарабора (нежиле), Нижньомартинове, Грем'яче (нежиле), Кутима, Моголь (нежиле), Усть-Кіренга, Шорохове, Юксеєве (нежиле), Гарь, Сидорове, м. Кіренськ[5].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Річка Кіренга / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  2. а б Аркуш карти N-49-49 р Прав Тонгода. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1983 р. Видання 1988 р. (рос.), квадрат: 36х42
  3. Calculated with GeoLocator (англ.)
  4. а б Аркуш карти O-49-73 Киренск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1988 р. (рос.), квадрат: 28х08
  5. а б Maps for the world / Карти всього світу Архівовано 15 March 2015[Дата не збігається] у Wayback Machine. (рос.)
  6. Природа Байкалу (рос.)
  7. Kirenga At Karam (англ). R-ArcticNET. 
  8. Kirenga At Kutima (англ). R-ArcticNET. 
  9. Kirenga at Shorokhovo (англ). UNESCO: Water resources. Архів оригіналу за 3 березень 2016. 
  10. Валідатор водних об'єктів річки Кіренги. Процитовано: 2015-11-11 (рос.)
  11. Дані по водотоку річки Мині на сайті R-Arcticnet: на станції Мінуя (за 4 км) (англ.)

ПосиланняРедагувати