Кіренга
| Кіренга | |
|---|---|
 | |
 | |
| 57°46′08″ пн. ш. 108°07′48″ сх. д. / 57.768888888916777091° пн. ш. 108.13000000002777767° сх. д. | |
| Витік |
Байкальський хребет, висота 2186 м[1] |
| • координати | 54°28′55″ пн. ш. 108°28′12″ сх. д. / 54.48194° пн. ш. 108.47000° сх. д. |
| • висота, м | 1500 м[1][2] |
| Гирло | річка Лена (за 3155 км від її гирла)[3], м. Кіренськ |
| • координати | 57°46′07″ пн. ш. 108°07′50″ сх. д. / 57.76861° пн. ш. 108.13056° сх. д. |
| • висота, м | 250 м[3] |
| Похил, м/км | 1,68 м/км |
| Басейн | Лена → Море Лаптєвих → Північний Льодовитий океан |
| Країни: |
 Росія• Іркутська область |
| Прирічкові країни: |
Росія • Іркутська область |
| Регіон | Іркутська область |
| Довжина | 746 км[4] |
| Площа басейну: | 46 600 км²[4] |
| Середньорічний стік | 650 м³/с (за 18 км від гирла) |
| Притоки: | Minyad, Mogol'd, Khandad і Ulkand |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Кіренга (рос. Киренга) — річка в Іркутській області Росії. Впадає у річку Лену, із правого берега, і належить до її водного басейну.
Географія ред.
Річка бере свій початок у Байкало-Ленському заповіднику, в південній частині Байкальського хребта, на західних його схилах, на висоті 1500 м, поблизу висоти 2186 м, всього за 6 км на захід від берега озера Байкал, та за 65 км на південь — південний-захід від витоку річки Лени. Від витоку до впадіння Правої Кіренги (відрізок русла 77 км) носить назву — Ліва Кіренга. У верхів'ї тече в північно-західному та західному напрямку, а після гори Мукчика (853 м) повертає на північ — північний-схід і тече в основному в цьому напрямку до самого гирла. Впадає у річку Лену, з правого берега у місті Кіренську (Іркутська область).
Довжина річки 746 км, площа басейну — 46 600 км². На всій протяжності русло річки має гірський характером течії. Швидкість течії коливається у межах 1,4-1,9 м/с, тільки на окремих ділянках зменшується до 0,8-1,1 м/с. Ширина русла в середній течії 90-170 м, глибина — 1,2-2,6 м; в нижній течії ширина доходить до 258–358 м, а глибина — до 3,2-5,8 м.
Острови ред.
В середній та нижній течії русло річки розбивається на окремі рукави, утворюючи при цьому численні великі та малі острови. Найбільші із них (від витоку до гирла): Заключчя, Курейський, Єловий (верхній), Чорнобровинський, Ведмежий, Луг, Піщаний, Круговський (найбільший), Матерський, Заярський, Конеслужний, Єловий (нижній), Рейський, Манаківський, Безруківський, Монастирський[5].
Етимологія ред.
Існує кілька версій про походження назви річки:
- Загальновизнаним вважається тлумачення М. Мільхеєва, згідно з яким гідронім перейнятий із евенкійської мови і походить від евенського слова кири із суфіксом ӈга, що в перекладі означає — «брудний». Дно Кіренги вистелене камінням, внаслідок чого виникає оптичний ефект за яким поверхня річки здається чорною, хоча насправді вода в ній чиста та прозора.
- Згідно з іншою версією, яка в першу чергу поширена серед жителів міста Кіренська, назва гідроніму походить від евенського слова кіренӈа, що означає — «орлине гніздо».
- У Якутії поширена ще одна версія, про тюркомовне походження назви: від якутського киирии уҥа, що означає — «вхід праворуч», у значенні — «права притока»[6].
Гідрологія ред.
Живлення річки переважно дощове. Річка замерзає в кінці жовтня — на початку листопада і залишається під крижаним покривом до кінця квітня — початку травня.
За період спостереження протягом 25 років (1966–1990) на станції у селі Карам за 435 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила 89,1 м³/с[7].
За період спостереження протягом 2 років (1969 та 1988) на станції у селі Кутіма, за 93 км від гирла, середньорічна витрата води становила 843,8 м³/с[8].
Спостереження за водним режимом річки також проводилось протягом 64 років (1927–1990) на станції у селі Шорохове (Кіренський район, Іркутська область), розташованого за 18 км від гирла, впадіння Кіренги у Лену. Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 649,82 м³/с для водного басейну 46500 км², що становить понад 99% від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 442 міліметра на рік[9].
За період спостереження встановлено, мінімальний середньомісячний стік становив 145,67 м³/с (у березні), що становить менше 6% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у червні місяці та становить — 2462,50 м³/с і вказує на доволі велику амплітуду сезонних коливань.
За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 90,7 м³/с (у лютому 1968 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 3820 м³/с (у червні 1959 року).
Притоки ред.
Річка Кіренга приймає понад сім десятків приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 16 (від витоку до гирла):[4][10]
| Назва притоки | Довжина,(км) | Площа водозбірного басейну, (км²) | Відстань від гирла Кіренги, (км) | Витрата води,(м³/с) |
|---|---|---|---|---|
| ліві притоки | ||||
| Тонгода (Права Тонгода) | 125 | 1200 | 582 | |
| Шона | 66 | 1380 | 538 | |
| Ханда | 242 | 5750 | 472 | |
| Туколонь (нижня) | 86 | 392 | ||
| Балдахинія | 64 | 261 | ||
| Окукикта | 52 | 245 | ||
| Ічикта | 164 | 1340 | 82 | |
| праві притоки | ||||
| Права Кіренга | 60 | 669 | ||
| Улькан (Лівий Улькан) | 224 | 7670 | 294 | |
| Окунайка | 155 | 2230 | 261 | |
| Домутка (Північна) | 68 | 197 | ||
| Миня (Велика Миня) | 176 | 4820 | 179 | 113 (4 км)[11] |
| Черепаниха | 97 | 144 | ||
| Домугда | 104 | 1030 | 119 | |
| Кутима | 141 | 2740 | 97 | |
| Моголь | 162 | 1220 | 73 | |
Населенні пункти ред.
Верхів'я річки Кіренги малозаселене. На берегах річки розташовано понад два десятки населених пунктів, частина з яких нежилі (від витоку до гирла); села: Муринія (нежиле), Карам, Тарасове, смт. Улькан, села: Окунайське, Новоселове, смт. Магістральне, села: Ключі, Іспиритиха, Козачинське, Деоринське (нежиле), Осинове, Карнаухове, Єрмаки, Поперечне, Вилюєве (нежиле), Шарабора (нежиле), Нижньомартинове, Грем'яче (нежиле), Кутима, Моголь (нежиле), Усть-Кіренга, Шорохове, Юксеєве (нежиле), Гарь, Сидорове, м. Кіренськ[5].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Аркуш карти N-49-49 р Прав Тонгода. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1983 р. Видання 1988 р. (рос.), квадрат: 36х42
- ↑ Calculated with GeoLocator [Архівовано 4 лютого 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б Аркуш карти O-49-73 Киренск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1988 р. (рос.), квадрат: 28х08
- ↑ а б в Річка Кіренга / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- ↑ а б Maps for the world / Карти всього світу [Архівовано 15 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Природа Байкалу (рос.)
- ↑ Kirenga At Karam (англ) . R-ArcticNET. Архів оригіналу за 12 вересня 2016.
- ↑ Kirenga At Kutima (англ) . R-ArcticNET. Архів оригіналу за 12 вересня 2016.
- ↑ Kirenga at Shorokhovo (англ) . UNESCO: Water resources. Архів оригіналу за 3 березня 2016.
- ↑ Валідатор водних об'єктів річки Кіренги. [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] Процитовано: 2015-11-11 (рос.)
- ↑ Дані по водотоку річки Мині на сайті R-Arcticnet: на станції Мінуя (за 4 км) [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
Посилання ред.
)/N49-049%20%20%20%D1%80%20%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%20%20%20%D0%A2%D0%9E%D0%9D%D0%93%D0%9E%D0%94%D0%90%20%20%2083-88.jpg){kind=link}
)/O49-073%20%20%20%D0%9A%D0%98%D0%A0%D0%95%D0%9D%D0%A1%D0%9A%20%2084-88.jpg){kind=link}
- Річка Кіренга // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Річка Кіренга / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- Maps for the world / Карти всього світу (рос.)