Відкрити головне меню

Федорівка — село в Україні, в Пологівському районі Запорізької області. Населення становить 2214 осіб. Орган місцевого самоврядування — Федорівська сільська рада.

село Федорівка
Fedorivka polog gerb.png Fedorivka polog prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Пологівський район
Рада/громада Федорівська сільська рада
Код КОАТУУ 2324288201
Основні дані
Засноване 1779
Населення 2214
Площа 1,023 км²
Густота населення 2164,22 осіб/км²
Поштовий індекс 70629
Телефонний код +380 6165
Географічні дані
Географічні координати 47°32′28″ пн. ш. 36°33′33″ сх. д. / 47.54111° пн. ш. 36.55917° сх. д. / 47.54111; 36.55917Координати: 47°32′28″ пн. ш. 36°33′33″ сх. д. / 47.54111° пн. ш. 36.55917° сх. д. / 47.54111; 36.55917
Середня висота
над рівнем моря
138 м
Місцева влада
Адреса ради 70627, Запорізька обл., Пологівський р-н, с.Федроівка, вул.Леніна,47 , тел. 7-73-98
Карта
Федорівка. Карта розташування: Україна
Федорівка
Федорівка
Федорівка. Карта розташування: Запорізька область
Федорівка
Федорівка
Мапа

Зміст

Географічне розташуванняРедагувати

Село Федорівка знаходиться в основному на правому березі річки Гайчул, вище за течією на відстані 0,5 км і на протилежному березі розташоване село Хліборобне, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Шевченка.

ІсторіяРедагувати

1779 рік - дата заснування як село Бурлацька.

У 1822 році перейменовано в село Федорівка.

У 1925 році перейменовано в село Власівка.

У 1938 році перейменовано в село Федорівка

.У 1960 році перейменовано в село Чубарівка.

У 2016 році перейменовано в село Федорівка

У 19 сторіччі на правому березі річки Гайчул було державне село Федорівка (Бурлацьке) та на лівому березі панське село Круте (Резидентове).

За даними 1859 року у Федорівці було 285 подвір'їв, 2327 мешканців, православна церква, ярмарка, базар. У Крутому було 25 подвір'їв й 235 мешканців. Круте мало значну частину російського населення[1]

В ході нацистсько-радянської війни зайняте нацистськими військами 7 жовтня 1941 року.

Розташоване по обидва береги річки Гайчура, за 30 км на північний  схід від районного центру і за 2 км від найближчої  залізничної станції  Магедове.

За переписом 2001 р. Населення села складало 2214 чол. Нині, на 1.06.2018р., населення с.Федорівки – 1594 чол., населення Федорівської сільської ради – 2229 чол.

Сільській Раді  підпорядковані  населені пункти  Балочки, Бурлацьке,  Золота  Поляна, Красноселівка, Тернове, Хліборобне, Чкалова     (раніше  існували  ще Кременчук і Спільне ).До 2016 року село носило ім'я Власа Чубаря (Чубарівка), який народився у цьому селі. Раніше носило назви Бурлацька, Федорівка та Власівка. 2016 року повернуто історичну назву Федорівка.

ПерсоналіїРедагувати

ЕкономікаРедагувати

  • «Зоря», сільськогосподарський ПК.
  • «Батьківщина», ТОВ.

Об'єкти соціальної сфериРедагувати

  • Школа.

1. Корфівська школа у Федорівці.

Чарівне навесні, та для нас в будь яку негоду, село Федорівка було утворене у ХІХ ст. на правому березі річки Гайчул. Тоді державне село Федорівка мало назву Бурлацьке, а на лівому березі було панське село Круте (Резидентове). За даними 1859 р. у Федорівці було 285 подвір'їв, 2327 мешканців, православна церква, ярма-рок, базар. У Крутому було 25 подвір'їв і 235 мешканців. Круте мало значну частину російського населення. За переписом 2001 р. населення села складало 2214 чол. Станом на 1.06.2018р., населення с.Федорівки – 1594 чол., населення Федорівської сільської ради – 2229 чол. До 2016 р. село но-сило ім'я Власа Чубаря (Чубарівка), який народився у цьому селі. Село славнозвісне! Тут жили та живуть чудові люди, які пишаються тим, що народилися серед гаїв та степу подалі від урбанізації, а школа, в якій вони набували перший досвід справжнього життя, пишається ними.Як в такому тихому закуточку з’явилася перша в регіоні школа ім.барона М.О.Корфа, коли за право носити це ім’я змагалися Маріупольський та Олександрівський повіти. Так трапилося, що після смерті М.О.Корфа у 1883р. на знак вшанування пам'яті ве¬ликого педагога і нев-томного організатора народних шкіл Катерино славське губерн¬ське земство оголосило про збір коштів на спорудження пам'ятника видатному гро¬мадському діячеві». Зрозуміло, що влада відмовила. Тоді «губернська Управа виділила чотири тисячі карбо¬ванців на "устройс-тво школы в память барона Корфа", яку спочатку планували відкри¬ти в родовому селі Корфів Не¬скучному. Для цього земство збиралося викупити за шість тисяч карбованців у спадкоєм¬ців Корфа маєток покійного . Однак і ці надії залишалися марними. До того ж і Маріупольське земство почало подібне клопотання. Справа розтягнулася на декілька років і тільки 5 жовтня 1898 року на засіданні черго¬вої сесії земських Зборів, розглянувши та обговори-вши відповіді, зупинилася на тому, що варто будувати школу в Федорівці: за місцем розташування, розміром пожертвувань і палким бажанням до освіти це село мало переваги перед іншими. Будівництво школи обійшлося в 50 тис. карб. за рахунок повітового земства та при-ватних пожертвувань на суспільну справу. У 1902 р. завідуючим щойно відкритої земської двокласної школи ім. Корфа призначили М. М. Лямцева, вчителем цієї школи почав працювати О.І.Сенін;вчителькою О. Шматало та фельдшерами Мозжухін і Неділько. Власне кажучи це була типова початкова Корфівська школа, коли один вчитель викладає декілька предметів для дітлахів різного віку. Шкільне життя не обмежувалося вивченням програмних предметів, воно доповнювалося літературними ранками, народними читаннями та навіть екскурсіями у Катеринослав, Бердянськ тощо. При школі діяв учнівський хор, навіть проводилися плат¬ні концерти. Завдяки пожерт-вуванням Беккера та Куща всіх учнів школи годували гарячи¬ми сніданками [24, с. 112]. Втім, після викриття у Федорівці діяльності сільського соціал-демократичного осередка, ке-рівника М. Лям¬цева разом із дружиною і О.Сеніним вислали з села. Після цього педколектив за-знав кардинальних змін. Завідуючим школою став Єфрем Васильович Ситченко, що викладав арифметику та гео¬метрію. Разом із ним у школі працювала і його дружина Юлія Ситченко, викладач істо¬рії і географії. Вчителем при¬родознавства і креслення був В. І. Чульський : За час існування школи тут було розбито парк, вирито ста¬вок, насаджено виноградник, діяв ма-точний сад і плодовий розсадник. А з осені 1908 ро¬ку садівництво стало в школі окремим пред-метом для стар¬ших класів, яке успішно викладав Вадим Чульский.

2. Тенденції під час радянізації шкільної освіти: надбання та політизація.

Радянський період, який сьогодні піддається повальній критиці, у шкільному просторі мав як власні недоліки так й суттєві переваги. Розглянемо це на прикладі рідної школи у селі Федорівці (тоді Власівка), яка була відкрита в 1934р. в пристосованому, але невеличкому приміщені та функціонувала так аж до другої навчальної чверті 1938р. , директором якої був Костенко П.В. Тоді в селі відкриваються двері нової двоповерхової школи, очолив її заслужений учитель УРСР Рижов Марк Миколайович. Кількість учнів сягала 700 чол. Про цю подію у своєму листі-привітанні згадує випускник школи Духопел І.І.: «Я належу до тієї когорти учнів, які першими переступили поріг нової школи. Для нас, що до цього тулилися в церковній сторожці та інших мало пристосованих для навчання приміщеннях, нова школа здавалася палацом. Разом з її відкриттям закінчився період дефіциту вчителів, що часто виникав через репресії або брак підготовлених кадрів». Федорівська школа була повного циклу навчання.До цього моменту в селі у приміщені старої школи, в залежності від обставин, функціонували: початкова школа, курси «Геть неписемність», недільні школи всеобучу. З перших кроків радянізації вчителі та учні почали об’єднуватися у власні профспілки: вчителі-інтернаціоналісти, союз комуністів-трудівників, союз просвіти та соціалістичної культури. Зрозуміло, що подібні суспільні установи функціонували формально, але вони відповідали вимогам тодішнього часу. З 1923 р. до школи приймали дітлахів з 8 років з найближчих сіл, у радіусі трьох кілометрів. З 1936р. у зв’язку з постановою ЦК КПРС «О педологических извращениях в системе наркомпросов» була ліквідована ланка педологів у школах, що свідчило про початок тотального тиску на середню освіту. Значну увагу в школі приділяли не тільки навчанню обов’язкових предметів, а й спорту та військовій підготовці. Однак у школі відчувалося й негативне ставлення до дітлахів, батьки яких вважалися «неблагонадійними». Гасло «діти за батьків не відповідають» залишалося тільки гаслом. Так зі спогадів випускників школи, які навіть за часів перебудови, обережно пригадували моменти пов’язані з розкуркуленням та голодомором можна припустити, що ця хвороба була загальною як для села так і для міста. Сумним був для учнів та вчителів (та й не тільки для них) випускний 1941 року. Сотні вихованців школи пішли на фронт, понад 700 федорівських юнаків і дівчат було вигнано на роботу до Німеччини. Ось як згадує цей страшний час випускник 1941 р. Федорівської школи Сушко М. Н.: «Ми, випускники, пішли зі школи прямо в окопи жахливої війни. А повернулися в рідний дім через чотири роки і тільки четверо з 18-ти хлопців». Учасниками бойових дій були і вчителі: Лихопуд Ф.С., Шевченко П.А., Сергієнко Ф.П., Бережко І.П., Книш Г.М., Тесленко В.Д. . Під час окупації у двоповерховій школі «господарвали» окупанти, а при відступі у вересні 1943р.,школу було спалено ворогами .Ще 19 років вона не підлягала ремонту, а підростаюче молоде покоління села, прагнучи до знань, навчалося у пристосованих для цього приміщеннях. Не було книжок, зошитів, меблів. Директором був Сергієнко Федір Пантелеймонович. Ось як згадує своє навчання випускниця 1947 року – першого післявоєнного випуску - Сухенко М.П.: «Рік 1947 був тяжкий, голодний. Ми самі з учителями мазали, білили класи. Кожен із дому приніс стілець, щоб було на чому сидіти, приносили і столики, хто їх мав». У ці тяжкі повоєнні роки школу очолювали Власков М.Г. (1945-1946рр.) ,М. В. Лисенко і Г. М. Литвин (1947-1951рр.). Вони доклали величезних зусиль, щоб відбудувати школу та відновити в ній навчання. З 1944 р. діти почали навчатися з 7 років. Обов’язковим був період навчання 7 років до 1949 р. Надалі загальним для СРСР став курс 8 класів навчання. З 1944/45 навч. Року у школі почали впроваджувати випускні іспити на атестат зрілості та нагороджувати випускників золотими та срібними медалями. Доцільно зауважити, що у1950-1951 навчальному році в СРСР функціонувало 220 тис. загальноосвітніх шкіл, де навчалося майже 36 млн. дітей. Та якщо до війни школи, загальні школи містилися у приміщеннях навчальних шкіл, то перехід до обов’язкового 8-класного всеобучу супроводжувався значними витратами держави на будівництво шкільних приміщень та їх утримання. Саме тоді було визначено раціональність будівництва шкільної споруди з економічного ґатунку. Протягом радянського періоду було впроваджено чимало реформаторських ідей у системі народної освіти. Доцільно зауважити, що деякі з них мали сенс світового значення. Так обов’язкова восьмирічна освіта, яка остаточно склалася до 1962 р. мала значні переваги над іншими країнами світу. У ці тяжкі повоєнні роки школу очолювали Власков Михайло Григорович (1945-1946рр.)завуч – М.Борщевський , Микола Васильович Лисенко і Григорі Микитович Литвин (1947-1951рр.). Вони доклали величезних зусиль, щоб відбудувати школу, відновити в ній навчання, сформувати стабільний високопрофесійний колектив. Їхню справу продовжили й інші директори: Пуцько Олександр Іванович і Шингур Василь Іванович (1951-1957рр.), Отрішко Петро Артемович і Шалашкевич П.Є.(1958-1977рр.),Кущ Анатолій Іванович (1977-1984рр.), Падалко Валентина Вікторівна (1985-1988рр.). Загальна система народної освіти наповнювалася фахівцями вищого ґатунку. Так у Федорівській школі працювали вчителі, які присвятили цій справі майже все своє життя. Більше 30-ти років пропрацювали у стінах цієї школи Книш Григорій Маркіянович, Шкабарня Любов Макарівна, Руденко Марія Панасівна, Отрішко Марія Іванівна, Миколаєнко Надія Степанівна, Мусійко Галина Никифорівна, Ніколаєнко Раїса Кузьмівна, Кошова Євгенія Никифорівна, Бабенко Катерина Семенівна, Кононенко Олександра Дмитрівна, Шептій Ніна Андріївна, Дьоміна Валентина Федорівна, Бересток Василь Григорович, Махиня Людмила Григорівна, Падалко Валентина Вікторівна, Звіщик Надія Миколаївна, Галенко Наталія Григорівна, Лєщов Микола Олексійович, Брунько Валентина Федорівна, Невілько Віктор Григорович. Особливу роль в історії школи і всього села відіграв Книш Григорій Маркіянович. У школі він працював вчителем російської мови і літератури, а для села був хранителем чубарівської історії, завідуючим двома музеями. Кожен учень школи, який хоч раз побував у сільському музеї та почув розповідь Григорія Маркіяновича, вже ніколи не забуде історії рідного краю, де народився й виріс. За часів радянізації Федорівська школа була осередком суспільного життя села, як й інші сільські школи. Вона відчувала вплив тотального контролю з боку вищих керівних установ та суворо дотримувалася політики партії. Однак, незважаючи на це, шкільне життя мало й свої власні переваги. Кожна реформа освіти радянського періоду мала за мету підвищити якість шкільної освіти, підготувати випускників для дорослого життя, розвинути у школярів їх таланти,сформувати власну особливість.

  • Школа I-II ст.
  • Сільськогосподарське ПТУ.
  • Дитячий садочок.
  • Будинок культури.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.
  • Лікарня.

ПриміткиРедагувати

  1. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  2. Сайт Герои страны (рос.). 

ПосиланняРедагувати