Відкрити головне меню

Князь (від 1861) Петро́ Дми́трович Святопо́лк-Ми́рський (рос. Пётр Дмитриевич Святополк-Мирский; 30 серпня 1857, Владикавказ — 29 травня 1914, Санкт-Петербург) — російський державний діяч, генерал від кавалерії (14.04.1913), генерал-ад'ютант.

Петро Дмитрович Святополк-Мирський
рос. Пётр Дмитриевич Святополк-Мирский
Petr Dmitrievich Svyatopolk-Mirskiy.jpg
Народився 18 (30) серпня 1857(1857-08-30)
Владикавказ
Помер 16 (29) травня 1914(1914-05-29) (56 років)
Санкт-Петербург
·Люботин
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність військовослужбовець, політик
Відомий завдяки державний діяч
Alma mater Академія Генерального штабу і Пажеський корпус
Учасник Російсько-турецька війна
Титул князь
Посада міністр внутрішніх справ Російської імперії
Військове звання Imperial Russian Army GenBranch 1917 h.png Генерал від кавалерії
Термін 26 серпня 1904 — 18 січня 1905
Попередник Плеве В'ячеслав Костянтинович
Наступник Булигін Олександр Григорович
Конфесія православний
Рід Святополк-Мирські
Батько Дмитро Іванович
Мати Софія Яківна (Орбеліані)
У шлюбі з Катерина Олексіївна, графиня Бобринська
Діти Софія (1887), Дмитро (1890), Ольга (1899)
Нагороди
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Кавалер ордена Почесного легіону

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Закінчивши курс у Пажеському корпусі, розпочав військову службу в лейб-гвардії гусарському Його Величності полку.

Перед початком російсько-турецької війни 1877—1878 років був відряджений у розпорядження августійшого головнокомандувача кавказькою армією Михайла Миколайовича. Брав безпосередню участь у бойових діях. За виявлену мужність і хоробрість тричі нагороджувався.

У 1877 році призначений флігель-ад'ютантом до імператора Олександра II.

У 1881 році закінчив курс Миколаївської академії генерального штабу, зарахований до Генерального штабу і відряджений до Одеського військового округу. Військову службу проходив при штабі 7-го армійського корпусу, де певний час командував батальйоном 57-го Модлінського піхотного полку, а згодом — при штабі 18-го армійського корпусу. У 1886 році призначений начальником штабу 3-ї гренадерської дивізії.

Після одруження у 1886 році з графинею Катериною Бобринською, вийшов у відставку. Оселився у своєму маєтку Гиївка Харківської губернії. У 1894 році обраний Харківським повітовим предводителем дворянства.

З червня 1895 по грудень 1897 року обіймав посаду Пензенського губернатора, а з грудня 1897 по квітень 1900 року — Катеринославського губернатора.

У 1900 році призначений командиром Окремого корпусу жандармів і товаришем міністра внутрішніх справ Російської імперії.

У вересні 1902 року обійняв посаду Віленського, Ковенського і Гродненського генерал-губернатора.

Височайшим наказом від 26 серпня 1904 року князь П. Д. Святополк-Мирський був призначений міністром внутрішніх справ Російської імперії. Після подій, які відбулися у Санкт-Петербурзі 9 січня 1905 року, подав у відставку.

Похований у своєму маєтку Гиївка (нині — в межах міста Люботин Харківської області).

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Журнал «Нива», 1904 рік, № 36.

ПосиланняРедагувати