Дурново Іван Миколайович

російський політик

Іван Миколайович Дурново (рос. Иван Николаевич Дурново; нар. 4 (16) березня 1834(18340316), Чернігівська губернія, Російська імперія — пом. 29 травня (11 червня) 1903, Берлін) — російський державний діяч українського шляхетського походження.

Іван Дурново
Иван Дурново
Портрет Дурново роботи Іллі Рєпіна
Народився4 (16) березня 1834(1834-03-16)
Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер29 травня (11 червня) 1903(1903-06-11) (69 років)
Берлін
ПохованняТихвінське кладовищеd
ГромадянствоРосія Росія
Діяльністьполітик, військовослужбовець
Alma materМихайлівське артилерійське училище (1852)
Знання мовросійська
Посадагубернатор, міністр, голова Кабітету міністрів Російської імперії
РідДурново[d]
БатькоДурново Микола Олександрович (1804–1862)
МатиКлючарова Єлизавета Гнатівна
У шлюбі зКуровська Леокадія Олександрівна (1842–1923)
ДітиНадія (1869–1897), Єлизавета (1867–1889)
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святої Анни

Життєпис

ред.

Народився в Чернігівській губернії в дворянській родини. родовий маєток знаходився в селі Жукотки на Чернігівщині (3500 десятин землі).

З 1948 по 1853 роки навчався в Михайлівському артилерійському училищі (Санкт-Петербург, Росія).

Учасник Кримської війни. У складі загону генерал-лейтенанта Ф. І. Саймонова брав участь в облозі турецької фортеці Сілістрія. Нагороджений орденом Святої Анни IV ступеня «За хоробрість». Після закінчення війни вийшов у відставку та повернувся до Чернігівської губернії[1].

Став повітовим, а потім губерським (24.09.1862-16.11.1870) головою дворянства.

З 1863 року по 1870 рік — губернатор Чернігівської губернії. 30 жовтня 1866 року одружився з Леокадією Куровською (1842-1923). Вона була донькою доглядачки одного з виховного закладу Санкт-Петербурга. У шлюбі народилося двоє доньок: Надія (1869–1897) і Єлизавета (1867–1889).

З 16 жовтня 1870 року по 23 лютого 1882 року — губернатор Катеринославської губернії.

Губернатор Катеринославської губернії

ред.

На цій посаді був 12 років, найбільше з усіх губернаторів Катеринославщини

За його правління відбувається економічний розвиток всього регіону завдяки іноземному капіталу. При Дурново розпочато будівництво залізниці між Криворіжжям і Донбасом. Також збудовано міст через річку Дніпро в Катеринославі (Амурський міст). Приділяв велику увагу як сільському господарству, так і розвитку медичної справи на Катеринославщині.

В галузі освіти при Дурново відкрито Катеринославське реальне училище, Благодійне товариство, Комісія народних читань, Товариство піклування про жіночу освіту. Багато уваги приділяв народній освіті. У реальному училищі було засновано стипендію імені Дурново. У 1880 році дворянство й земство виділяє стипендію його імені для чоловіків класичної гімназії.[2]

У 1875 році Дурново став Почесним громадянином відразу трьох міст: Павлограда, Ростова-на-Дону, Бахмута[1]і Луганська.

Останні роки життя

ред.

1882 року — призначено товаришом (заступником) міністра внутрішніх справ Російської імперії Дмитра Толстого.

1888 рік - удостоївся звання Почесний громадянин Катеринослава.

1895 року імператор Микола II призначив Івана Дурново головою Комітету міністрів. На цій посаді проведені контрреформи про: Земських начальників, Земські установи і Міське положення.

Помер 29 травня 1903 року у Вісбадені по дорозі до Берліну. Їхав на лікування. Похований у церкві Святого Духа Олександро-Невської лаври в Петербурзі. Дружина І. М. Дурново – Леокадія Олександрівна на двадцять років пережила свого чоловіка і померла в еміграції в Салоніках 15 березня 1923 р.

Джерела та література

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Лазбеник В. І. Почесні громадяни міста Катеринослава 1868–1917. Дніпро: АРТ-ПРЕС, 2020. – С. 92-105
  2. Фоменко А.К., Чабан М.П., Лазебник В.І., Лізавенко Г.В.,Голуб І.С. (2001). Дніпропетровськ: минуле і сучасне (українською) . Дніпропетровськ: ДніпроКнига. с. 474.

Посилання

ред.