Первомайськ (Миколаївська область)

місто в Миколаївській області (Україна)

Первома́йськ (до 1919 року — Голта, Богопіль та Ольвіополь, останній ще раніше — Орлик) — місто в Україні, центр Первомайської міської громади та Первомайського району. Друге за чисельністю населення місто Миколаївської області.

Первомайськ
Pervomaisk gerb.png Flag of Pervomaisk in Mykolaiv Oblast.svg
Герб Первомайська Прапор Первомайська
Первомайськ. Миколаївська обл. Б.культури ім. Є.Зарницької, 1905.JPG
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Первомайський район
Громада Первомайська громада
Код КОАТУУ: 4810400000
Засноване 1676
Статус міста з 1773 року
Населення 66 089 (01.01.2017)[1]
Площа 25.14 км²
Поштові індекси 55200-55219
Телефонний код +380-5161
Координати 48°02′38″ пн. ш. 30°51′00″ сх. д. / 48.04389° пн. ш. 30.85000° сх. д. / 48.04389; 30.85000Координати: 48°02′38″ пн. ш. 30°51′00″ сх. д. / 48.04389° пн. ш. 30.85000° сх. д. / 48.04389; 30.85000
Водойма Південний Буг, Синюха, Кодима
День міста третя субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Первомайськ-на-Бузі
До обл./респ. центру
 - залізницею 315 км
 - автошляхами 169 км
До Києва
 - автошляхами 317 км
Міська влада
Адреса 55213, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3
Вебсторінка Первомайська міськрада
Міський голова Демченко Олег Михайлович

Commons-logo.svg Первомайськ у Вікісховищі

Карта
Первомайськ. Карта розташування: Україна
Первомайськ
Первомайськ
Первомайськ. Карта розташування: Миколаївська область
Первомайськ
Первомайськ

ІсторіяРедагувати

Первомайськ пов'язаний з великою кількістю історичних подій та персоналій. Тут сходились кордони Речі Посполитої, Туреччини та Війська Запорозького. У Первомайську виборювали свободу загони ватажка гайдамаків Максима Залізняка та звідси походить персонаж українського фольклору — козак Мамай. А у 1920—1922 роках тут спалахнула «Селянська революція» проти агресивної політики більшовиків.[2]

Рання історіяРедагувати

З середини XIV ст. після битви на Синіх Водах ці землі перебували під владою Литовського князівства, і в 1420 році неподалік від нинішнього Первомайська князь Вітовт побудував арковий міст через Південний Буг, по якому проходив торговельний шлях з Брацлавщини і Київщини до Чорного моря. Після Люблінської унії володіння литовських князів між Південним Бугом, Кодимою та Синюхою (Пн і Пн-Зх) відійшли до Речі Посполитої, правобережжя Бугу (нижче за течією від гирла Кодими; Пд-З і Пд) контролювали кримські татари, а лівобережжя (нижче за течією від гирла Синюхи; Сх) — запорізькі козаки.

Навесні 1676 року гетьман запорізький Іван Самойлович направив козака Степана Підстреленого із завданням підшукати в гирлі Синюхи поблизу польського і османського кордонів місце для будівництва укріплення. Того ж року й було побудовано фортецю у вигляді правильного восьмикутника. Козаки назвали своє укріплення «Орлик» (від назви місцевого урочища). Замок входив до складу Бугогардівської паланки Запорозької Січі. Майже одразу ж під його захистом тут почали селитися втікачі зі сторони Речі Посполитої та інших місць. Перші хати ставилися на схід від укріплення вздовж Синюхи та Бугу. Нині — це східна частина від вулиці Автодорівської до Київської. У XVIII ст. тут неодноразово зустрічалися представники суміжних держав, які розв'язували межові та інші питання.

У 1754—1759 й 1761—1764 Орел входив до складу Новослобідського козацького полку. У 1764 році в Орлику були засновані прикордонне комісаріатство й митниці. З'являється мануфактурна промисловість, гончарство, ковальство, водяні млини, а одночасно — й купці.

За час свого існування Орликівському шанцю довелося пережити не один напад ворогів. Останнім значним походом ворогів проти фортеці на лівому березі Південного Бугу був напад запеклого ворога наших предків — кримського хана Гірея. Його 70‑тисячна орда у січні 1769 року зруйнувала укріплення, спалила слободу Орлик, а також частину прилеглих сіл. 1770 року Орликівський шанець було відвойовано російською армією Петра Паніна. У 1770 році укріплення було перейменоване в Катериненшанець (Катерининський шанець), 1772 року — слобода Орел була зарахована до розряду міст. У 1781 році поселення дістає назву «Ольвіополь».

У 1762 році козаки й українські кріпаки втікачі на правому османському березі Південного Бугу (на територіях Ханської України) заснували слободу Олта, яка належала Османській імперії. Назва її походить від тюркського слова «олта» — низовина. Відповідно до Ясського договору (1791) Голта була приєднана до Російської імперії.

1750 року на лівому березі Південного Бугу, між гирлами Кодими й Синюхи, Річ Посполита збудувала укріплення й карантинну заставу Богополь. Він започаткував третю частину сучасного Первомайська. Богополь розвивався переважно як торговельно-ремісницьке містечко. На сучасній вулиці Миколи Вінграновського впритул одна до одної ліпилися крамниці великих і дрібних торговців. Тут же було вісім приватних готелів. А нижче понад Бугом (на теперішній вулиці Кузнечній) працювало понад 30 кузень.

Усі три поселення входили до різних губерній Росії. Так, Ольвіополь був містом Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, Богопіль — містечком Балтського повіту Подільської губернії, Голта — казенним селом Ананьївського повіту Херсонської губернії.

ІнтербелумРедагувати

Ольвіополь, Богопіль та Голта як окремі поселення проіснували до 1919 року. Цього року на мітингу 1 травня було прийняте рішення про об'єднання всіх трьох частин в одне місто і на честь дня солідарності трудящих назвати його Первомайськом.

У 1923 році Первомайськ стає окружним центром УСРР та районним центром Богопільського району. До кінця 1925 року тут діяли цегельний, шкіряний, мило- і пивоварний заводи. Працювала дизельна електростанція, яка обслуговувала 450 абонентів.

У квітні 1925 делегати VI окружного з'їзду Рад заклали на березі Південного Бугу гідроелектростанцію потужністю 1200 кВт. У свій час це була найпотужніша в Україні й перша на Південному Бузі.

У 1924—1925 навчальному році діяли чотири семирічних, три початкові школи, сім шкіл лікнепу. У 1922—1924 рр. відкрилися індустріально-технічна, економічна, торгова професійні школи і школа харчовиків. У 1926 почала функціонувати фельдшерсько-акушерська школа.

У 1926 р. став до дії цементно-бетонний завод, який постачав матеріали для промислового та сільського будівництва, поблизу Первомайська відкритий кам'яний кар'єр, машинобудівний завод ім. 25 жовтня освоїв випуск двигунів внутрішнього згорання.

У 1927 був відкритий Первомайський краєзнавчий музей. У ньому було зібрано понад 20 тис. археологічних знахідок та інших історичних матеріалів. Сюди надходили майже всі знахідки Бузькій археологічної експедиції, яка у 1931—1932 роках вивчала береги річки Південний Буг.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 1477 жителів міста[3].

У 1939 в місті проживало 33 тис. мешканців.

У 1940 р. Первомайськ віднесли до категорії міст обласного підпорядкування Одеської області.[4]

Друга світова війнаРедагувати

У 1941 р. в місті було створено винищувальний батальйон, до складу якого увійшло близько двох тисяч мешканців. З 9 по 28 липня 1941 року в місті перебував штаб Південного фронту (командуючий фронтом — генерал армії Іван Тюленєв). Оборону міста здійснювали частини 18-ї армії, на рубежі оборони міста 3 серпня 1941 року був смертельно поранений командир 169-ї стрілецької дивізії генерал-майор Іван Турунов. Німецькі, угорські та румунські війська захопили місто 3 серпня 1941 року .

Лівобережна частина міста (Ольвіополь і Богопіль) ввійшли до генеральної округи Миколаїв рейхскомісаріату Україна як окружний центр однойменної округи. Любашівський, Кривоозерський, Врадіївський, Доманівський райони, правобережна частина Первомайська (Голта) і Первомайського району румунським окупаційним режимом об'єднані в єдину адміністративну одиницю — Голтянський повіт губернаторства Трансністрії. Всього в роки нацистської окупації в Первомайську діяли шість підпільних груп, які також підтримували зв'язок з партизанськими загонами «Південний» і «Буревісник», з навколишніх лісів.

22 березня 1944 року війська 5-ї гвардійської армії під командуванням генерал-лейтенанта Олексія Жадова оволоділи Первомайськом. У боях за місто найбільше відзначились воїни 13-ї гвардійської стрілецької дивізії, 8-ї та 9-ї гвардійських повітряно-десантних дивізій, 29-ї зенітно-артилерійської дивізії.

Післявоєнна добаРедагувати

У лютому 1954 Первомайськ увійшов до складу Миколаївської області.

У другій половині XX століття Первомайськ стає великим промисловим центром, основними галузями якого є машинобудування, легка, харчова та переробна промисловість. У 1955 в місті вводиться в експлуатацію цукровий завод, а 1956 дав першу продукцію Первомайський молочноконсервний комбінат. У 1961 стала до ладу меблева фабрика. Наприкінці 60-х побудовані каменедробильний завод «Граніт», хлібозавод і овочеконсервний завод. У 1968 р. здана в експлуатацію перша черга заводу «Фрегат», який освоїв виробництво потужних дощувальних установок. У 1976 р. завершено будівництво Первомайського м'ясокомбінату, одного з найбільших в Україні.

ГеографіяРедагувати

Первомайськ розташований у північно-західній частині Миколаївської області, за 180 км від Миколаєва (автошлях Н24), при злитті річок Південного Бугу та Синюхи, у регіоні, що розташований на межі степу та лісостепу.

Площа міста становить 25,13 км².

Координати міста 48 градусів 3 хвилини північної широти і 30 градусів 51 хвилина східної довготи. Місто розкинулось у місцевості де зливаються річки Південний Буг, Синюха і Кодима.

Рельєф — це хвиляста рівнина, розрізана долинами і балками на окремі водорозділові плато. Місцевість регіону має слабкий уклін у південно-східному напрямку. Середня висота над рівнем моря 200 м.

Природоохоронні територіїРедагувати

На території міста розташований ландшафтний заказник місцевого значення Острів Довгий.

КліматРедагувати

Місто розташоване у помірній степовій зоні. Клімат континентальний.

Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 20.6 °C (69 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -4.4 °С (24 °F).[5]

Клімат Первомайська
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середня температура, °C −4 −3 0 8 15 19 21 20 15 9 3 −1 8
Норма опадів, мм 38 42 31 33 50 67 58 40 30 28 40 38 493
Джерело: Weatherbase

НаселенняРедагувати

Динаміка населення[6]
1897* 1926 1939 1959 1970 1979 1989 2001 2005 2016
20 694 31 683 33 000 44 000 59 000 72 416 81 652 70 170 68 178 66 606
* Загальна чисельність населення Ольвіополя, Богополя та Голти, які стали в подальшому основою формування Первомайська.

Національний склад населення: українці (85,9 %), росіяни (10,9 %), молдавани (0,3 %), білоруси (0,5 %), представники інших національностей (2,4 %). Українську мову вказали рідною 82,76 %, російську мову — 15,79 % населення міста під час перепису 2001 року[7].

ЕкономікаРедагувати

У місті розташований завод «Фрегат» — велике підприємство, що почало роботу в 1969 році, займалося сільськогосподарським машинобудуванням, виробництвом устаткування для нафтогазового комплексу, а також випуском оцинкованих металоконструкцій.

«Первомайськдизельмаш» (до 1993 року — машинобудівний завод імені 25 Жовтня) зараз випускає дизелі, дизель-генератори, газові двигуни і когенераційні установки, газові плити й інші товари народного вжитку. Підприємство було засноване в 1875 році у с. Голта, Каменомостівської волості Ананьєвського повіту Херсонській губернії на базі майстерень з виробництва землеробських знарядь підприємцем Фрідріхом Гейне.

Одним із лідерів серед підприємств легкої промисловості Миколаївщини є швейна фабрика «Санта-Україна», що веде свою історію з 1945 року.

У місті є декілька підприємств харчової промисловості, зокрема провідне — ЗАТ «Первомайський молочно консервний комбінат». Власники підприємства з 2009 року — батько та син Табалови — найвідоміші «тушки» Верховної Ради 7-го скликання[8].

МісцевостіРедагувати

Освіта та культураРедагувати

Заклади освітиРедагувати

Культурні об'єктиРедагувати

РелігіяРедагувати

Православні храмиРедагувати

  • Різдвяно-Богородицька церква була збудована 1885 року в Ольвіополі. У 1926 році деякий час до свого арешту настоятелем храму був архімандрит Варсонофій (Юрченко). Зруйнована в 1937 році.
  • Свято-Варваринська церква відбудована в мікрорайоні Фрегат у 2005 році взамін дерев'яної козацької, зруйнованої 1967 року. Діюча.
  • Свято-Миколаївська церква відбудована в мікрорайоні Коротченка замість зруйнованої в 1944 році. Діюча.
  • Свято-Михайлівська церква — діючий храм у мікрорайоні Скала. Першу цеглину в будівництво церкви покладено 1998 року. Завершено будівництво в 2008 році.
  • Свято-Покровська церква — найстаріший з нині діючих храмів міста. Збудована в Богополі 1805 року в стилі класицизму. У 1839 році поруч з церквою побудовано дзвіницю[9].

МедіаРедагувати

ТелебаченняРедагувати

  • Телеканал «Олта» — Первомайський місцевий недержавний інформаційно-розважальний телеканал і трансляція на 9-му каналі.
  • Телеканал «Твій Всесвіт» — виробництво власних програм і трансляція в кабельних та цифрових мережах.

FM-радіомовленняРедагувати

Друковані медіаРедагувати

Часописи «911», «Вісник Первомайська», «ТВ Всесвіт», «Обрій», «Ріатон», «Прибузький вісник», інформаційно-рекламне видання «Імідж Первомайська», рекламно-інформаційний часопис «БЕРИ» (російською мовою).

Інтернет-виданняРедагувати

Гард.City — міське інтернет-видання, запущене у серпні 2019 року колективом ТОВ "ТКМ «Всесвіт» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».[10]

ГалереяРедагувати

Відомі особистостіРедагувати

УродженціРедагувати

Поховані в містіРедагувати

У місті тривалий час мешкалиРедагувати

Почесні громадяниРедагувати

Першим «почесним громадянином» Первомайська став гвардії полковник І. О. Самчук. Це звання йому було присвоєне на сесії Первомайської міської ради депутатів трудящих у лютому 1973 року.

Всього впродовж 1970-1980-х років це звання було присвоєне одинадцятьом колишнім військовикам, які брали участь у визволенні міста в березні 1944 року, у тому числі трьом жінкам.

Міста-побратимиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. а б в г Гайда до Первомайська! Путівник містом, що стоїть на трьох річках. Гард.City (рос.). Процитовано 22 січня 2020. 
  3. Первомайськ. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 
  4. Відомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 10 (73). — 29 березня. — С. 4.
  5. Клімат Первомайська
  6. World Gazetteer [1][недоступне посилання з грудня 2021] Population Statistics [2]
  7. Банк даних Державної служби статистики України
  8. «Герої дня» — Табалови. Хто ж вони?
  9. Покровська церква у Первомайську. Архів оригіналу за 23 червня 2017. Процитовано 18 липня 2019. 
  10. Гард.City — хто ми і про що пишемо. Гард.City (рос.). Процитовано 12 грудня 2019. 
  11. Добрич, Община град. ПЪРВОМАЙСК | Община град Добрич. www.dobrich.org. Процитовано 28 березня 2016. 

Джерела та літератураРедагувати

  • Верменич Я. В. Первомайськ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 116. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  • «История городов и сёл Украинской ССР. Николаевская область» — Киев: Институт истории академии наук УССР, 1981.
  • Войтенко В. Л. «На три держави півень тут співав…» — Первомайськ, 2007.
  • Бундюков А. Т., Кравченко М. В. «Сыновняя верность Отчизне» (очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Николаевской области) — Одеса: Маяк, 1982.
  • «Золоті зірки Миколаївщини» (енциклопедичне видання) — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005. ISBN 966-336-033-X

ПосиланняРедагувати