Відкрити головне меню

Первомайськ (Миколаївська область)

місто в Миколаївській області (Україна)

Первома́йськ (до 1919 року — Голта, Богопіль та Ольвіополь, останній ще раніше — Орлик,до 1965 року - Марія-Киргилія) — місто обласного значення та районний центр у Миколаївській області; друге за чисельністю місто Миколаївщини.

Первомайськ
Pervomaisk gerb.png Flag of Pervomaisk in Mykolaiv Oblast.svg
Герб Первомайська Прапор Первомайська
Площадь с памятником В.И.Ленину перед бывшим Горсоветом - panoramio.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Миколаївська область
Район Первомайська міськрада
Рада Первомайська міськрада
Код КОАТУУ 4810400000
Засноване 1919
Статус міста з 1919 року
Населення 66 089 (01.01.2017)[1]
Площа 25.14 км²
Поштові індекси 55200-55219
Телефонний код +380-5161
Координати 48°02′38″ пн. ш. 30°51′00″ сх. д. / 48.04389° пн. ш. 30.85000° сх. д. / 48.04389; 30.85000Координати: 48°02′38″ пн. ш. 30°51′00″ сх. д. / 48.04389° пн. ш. 30.85000° сх. д. / 48.04389; 30.85000
Водойма Південний Буг, Синюха, Кодима
День міста третя субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Первомайськ-на-Бузі
До обл./респ. центру
 - залізницею 315 км
 - автошляхами 169 км
До Києва
 - автошляхами 317 км
Міська влада
Адреса 55213, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3
Веб-сторінка Первомайська міськрада
Міський голова Дромашко Людмила Григорівна

Commons-logo.svg Первомайськ у Вікісховищі

Карта
Первомайськ. Карта розташування: Україна
Первомайськ
Первомайськ
Первомайськ. Карта розташування: Миколаївська область
Первомайськ
Первомайськ

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Первомайська міська рада

З середини XIV ст. після битви на Синіх Водах ці землі перебували під владою Литовського князівства, і в 1420 році неподалік від нинішнього Первомайська князь Вітовт побудував арочний міст через Південний Буг, по якому проходив торговельний шлях з Брацлавщини і Київщини до Чорного моря. Після Люблінської унії володіння литовських князів між Південним Бугом, Кодимою та Синюхою (Пн і Пн-Зх) відійшли до Речі Посполитої, правобережжя Бугу (нижче за течією від гирла Кодими; Пд-З і Пд) контролювали кримські татари, а лівобережжя (нижче за течією від гирла Синюхи; Сх) — запорізькі козаки.

Навесні 1676 року гетьман запорізький Іван Самойлович направив козака Степана Підстреленого із завданням підшукати в гирлі Синюхи поблизу польського і османського кордонів місце для будівництва укріплення. Того ж року й було побудовано фортецю у вигляді правильного восьмикутника. Козаки назвали своє укріплення «Орлик» (від назви місцевого урочища). Замок входив до складу Бугогардівської паланки Запорозької Січі. Майже одразу ж під його захистом тут почали селитися втікачі зі сторони Речі Посполитої та інших місць. Перші хати ставилися на схід від укріплення вздовж Синюхи та Бугу. Нині — це східна частина від вулиці Автодорівської до Київської. У XVIII ст. тут неодноразово зустрічалися представники суміжних держав, які розв'язували межові та інші питання.

У 1754—1759 й 1761—1764 Орел входив до складу Новослобідського козацького полку. У 1764 році в Орлику були засновані прикордонне комісаріатство й митниці. З'являється мануфактурна промисловість, гончарство, ковальство, водяні млини, а одночасно — й купці.

За час свого існування Орликівському шанцю довелося пережити не один напад ворогів. Останнім значним походом ворогів проти фортеці на лівому березі Південного Бугу був напад запеклого ворога наших предків — кримського хана Гірея. Його 70‑тисячна орда у січні 1769 року зруйнувала укріплення, спалила слободу Орлик, а також частину прилеглих сіл. 1770 року Орликівський шанець було відвойовано російською армією Петра Паніна. У 1770 році укріплення було перейменоване в Катериненшанець (Катерининський шанець), 1772 року — слобода Орел була зарахована до розряду міст. У 1781 році поселення дістає назву «Ольвіополь».

У 1762 році козаки і біглі українські кріпаки на правому османському березі Південного Бугу (на територіях Ханської України) заснували слободу Олта, яка належала Османській імперії. Назва її походить від тюркського слова «олта» — низовина. Відповідно до Ясського договору (1791) Голта була приєднана до Російської імперії.

1750 року на лівому березі Південного Бугу, між гирлами Кодими й Синюхи, Річ Посполита збудувала укріплення й карантинну заставу Богополь. Він започаткував третю частину сучасного Первомайська. Богополь розвивався переважно як торговельно-ремісницьке містечко. На сучасній вулиці Миколи Вінграновського впритул одна до одної ліпилися лавки великих і дрібних торговців. Тут же було вісім приватних готелів. А нижче понад Бугом (на теперішній вулиці Кузнечній) працювало понад 30 кузень.

Усі три поселення входили до різних губерній Росії. Так, Ольвіополь був містом Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, Богопіль — містечком Балтського повіту Подільської губернії, Голта — казенним селом Ананьївського повіту Херсонської губернії.

Таким чином були створені три частини міста — Ольвіополь, Богопіль та Голта, що як окремі поселення проіснували до 1919 року. Цього року на мітингу 1 травня було прийняте рішення про об'єднання всіх трьох частин в одне місто і на честь дня солідарності трудящих назвати його Первомайськом.

У 1923 році Первомайськ стає окружним центром УСРР. До кінця 1925 року тут діяли цегельний, шкіряний, мило- і пивоварний заводи. Працювала дизельна електростанція, яка обслуговувала 450 абонентів.

У квітні 1925 делегати VI окружного з'їзду Рад заклали на березі Південного Бугу гідроелектростанцію потужністю 1200 кВт. У свій час це була найпотужніша в Україні і перша на Південному Бузі.

У 1924—1925 навчальному році діяли чотири семирічних, три початкові школи, сім шкіл лікнепу. У 1922—1924 рр. відкрилися індустріально-технічна, економічна, торгова професійні школи і школа харчовиків. У 1926 почала функціонувати фельдшерсько-акушерська школа.

У 1926 р. став до дії цементно-бетонний завод, який постачав матеріали для промислового та сільського будівництва, поблизу Первомайська відкритий кам'яний кар'єр, машинобудівний завод ім. 25 жовтня освоїв випуск двигунів внутрішнього згорання.

З червня 1930 місто стало центром району.[джерело?] 1938 року Первомайськ віднесли до категорії міст обласного підпорядкування. У 1939 в ньому проживало 33 тис. мешканців.

У 1927 був відкритий Первомайський краєзнавчий музей. У ньому було зібрано понад 20 тис. археологічних знахідок та інших історичних матеріалів. Сюди надходили майже всі знахідки Бузькій археологічної експедиції, яка у 1931—1932 рр. вивчала берега річки Південний Буг.

У другій половині XX століття Первомайськ стає великим промисловим центром, основними галузями якого є машинобудування, легка, харчова та переробна промисловість. У 1955 в місті вводиться в експлуатацію цукровий завод, а 1956 дав першу продукцію Первомайський молоко-консервний комбінат. У 1961 стала до ладу меблева фабрика. Наприкінці 60-х побудовані каменедробильний завод «Граніт», хлібозавод і овочеконсервний завод. У 1968 р. здана в експлуатацію перша черга заводу «Фрегат», який освоїв виробництво потужних дощувальних установок. У 1976 р. завершено будівництво Первомайського м'ясокомбінату, одного з найбільших в Україні.

У лютому 1954 Первомайськ увійшов до складу Миколаївської області.

Друга світова війнаРедагувати

Напад Німеччини перервав мирне життя громадян. У місті було створено винищувальний батальйон, до складу якого ввійшло близько 2 тисяч мешканців. З 9 по 28 липня 1941 року в місті перебував штаб Південного фронту (командуючий фронтом — генерал армії Іван Тюленєв). Оборону міста здійснювали частини 18-ї армії, на рубежі оборони міста 3 серпня 1941 року був смертельно поранений командир 169-ї стрілецької дивізії генерал-майор Іван Турунов. Незважаючи на опір радянських військ, 3 серпня 1941 року німецькі, угорські та румунські війська окупували місто.

Лівобережна частина міста (Ольвіополь і Богопіль) ввійшли до генеральної округи Миколаїв рейхскомісаріату Україна як окружний центр однойменної округи. Любашівський, Кривоозерський, Врадіївський, Доманівський райони, правобережна частина Первомайська (Голта) і Первомайського району румунським окупаційним режимом об'єднані в єдину адміністративну одиницю — Голтянський повіт губернаторства Трансністрії. У місті діяла ціла мережа підпільних організацій. Всього в роки окупації в Первомайську діяло шість підпільних груп, які підтримували тісний зв'язок не тільки між собою, але і з партизанськими загонами «Південний» і «Буревісник», розташованими в навколишніх лісах.

22 березня 1944 року війська 5-ї гвардійської армії під командуванням генерал-лейтенанта Олексія Жадова визволили Первомайськ від німецько-румунських військ. У боях за визволення міста найбільше відзначились воїни 13-ї гвардійської стрілецької дивізії, 8-ї та 9-ї гвардійських повітряно-десантних дивізій, 29-ї зенітно-артилерійської дивізії.

ГеографіяРедагувати

Місто Первомайськ розташоване в північно-західній частині Миколаївської області, за 180 км від Миколаєва (автошлях Н24), при злитті річок Південного Бугу та Синюхи, у регіоні, що розташований на межі степу та лісостепу. Площа, яку займає місто, становить 25,13 км². Координати міста 48 градусів 3 хвилини північної широти і 30 градусів 51 хвилина східної довготи. Місто розкинулось у місцевості де зливаються річки Південний Буг, Синюха і Кодима. Рельєф міста — це хвиляста рівнина, розрізана долинами і балками на окремі водорозділові плато. Місцевість регіону має слабкий уклін у південно-східному напрямку. Середня висота над рівнем моря 200 м.

КліматРедагувати

Місто знаходиться у помірній степовій зоні, котра характеризується посушливим кліматом. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 20.6 °C (69 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -4.4 °С (24 °F).[2]

Клімат Первомайська
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середня температура, °C −4 −3 0 8 15 19 21 20 15 9 3 −1 8
Норма опадів, мм 38 42 31 33 50 67 58 40 30 28 40 38 493
Джерело: Weatherbase

НаселенняРедагувати

Динаміка населення[3]
1897* 1926 1939 1959 1970 1979 1989 2001 2005 2016
20 694 31 683 33 000 44 000 59 000 72 416 81 652 70 170 68 178 66 606
  • Загальна чисельність населення Ольвіополя, Богополя та Голти, які стали в подальшому основою формування Первомайська.

Національний склад населення: українці (85,9 %), росіяни (10,9 %), молдавани (0,3 %), білоруси (0,5 %), представники інших національностей (2,4 %). Українську мову вказали рідною 82,76 %, російську мову — 15,79 % населення міста під час перепису 2001 року[4].

ЕкономікаРедагувати

У місті розташований завод «Фрегат» — велике підприємство, що почало роботу в 1969 році, займалося сільськогосподарським машинобудуванням, виробництвом устаткування для нафтогазового комплексу, а також випуском оцинкованих металоконструкцій.

«Первомайськдизельмаш» (до 1993 року — машинобудівний завод імені 25 Жовтня) зараз випускає дизелі, дизель-генератори, газові двигуни і когенераційні установки, газові плити й інші товари народного вжитку. Підприємство було засноване в 1875 році у с. Голта, Каменомостівської волості Ананьєвського повіту Херсонській губернії на базі майстерень з виробництва землеробських знарядь підприємцем Фрідріхом Гейне.

Одним із лідерів серед підприємств легкої промисловості Миколаївщини є швейна фабрика «Санта-Україна», що веде свою історію з 1945 року.

У місті є декілька підприємств харчової промисловості, зокрема провідне — ЗАТ «Первомайський молочно консервний комбінат». Власники підприємства з 2009 року — батько та син Табалови — найвідоміші «тушки» Верховної Ради 7-го скликання[5].

Житлові масиви та інші місцевостіРедагувати

Освіта та культураРедагувати

Культові спорудиРедагувати

Православні храмиРедагувати

  • Різдвяно-Богородицька церква була збудована 1885 року в Ольвіополі. У 1926 році деякий час до свого арешту настоятелем храму був архімандрит Варсонофій (Юрченко). Зруйнована в 1937 році.
  • Свято-Варваринська церква відбудована в мікрорайоні Фрегат у 2005 році взамін дерев'яної козацької, зруйнованої 1967 року. Діюча.
  • Свято-Миколаївська церква відбудована в мікрорайоні Коротченка замість зруйнованої в 1944 році. Діюча.
  • Свято-Михайлівська церква — діючий храм у мікрорайоні Скала. Першу цеглину в будівництво церкви покладено 1998 року. Завершено будівництво в 2008 році.
  • Свято-Покровська церква — найстаріший з нині діючих храмів міста. Збудована в Богополі 1805 року в стилі класицизму. У 1839 році поруч з церквою побудовано дзвіницю[6].

МедіаРедагувати

ТелебаченняРедагувати

  • Телеканал «Олта» — Первомайський місцевий недержавний інформаційно-розважальний телеканал і трансляція на 9-му каналі.
  • Телеканал «Твій Всесвіт» — виробництво власних програм і трансляція в кабельних та цифрових мережах.

FM-радіомовленняРедагувати

Друковані медіаРедагувати

Часописи «911», «Вісник Первомайська», «ТВ Всесвіт», «Обрій», «Ріатон», «Прибузький вісник», інформаційно-рекламне видання «Імідж Первомайська», рекламно-інформаційний часопис «БЕРИ» (російською мовою).

ГалереяРедагувати

Видатні особистості містаРедагувати

У Первомайську народилися:

У Первомайську поховані:

В місті тривалий час мешкали:

Почесні громадяни містаРедагувати

  1. Антонюк Андрій Данилович — член Національної спілки художників України, заслужений художник України, народний художник України. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1994) та премії імені Василя Стуса (1993).
  2. Бельський Тихін Володимирович — учасник визволення Первомайська, генерал-майор, колишній начальник штабу 13-ї гвардійської Полтавської стрілецької дивізії.
  3. Вінграновський Микола Степанович — український поет, прозаїк, актор, кінорежисер. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1984).
  4. Волков Михайло Іванович — заступник, потім голова виконавчого комітету Первомайської міської ради (з 1970 по 1981 роки), пенсіонер республіканського значення.
  5. Григорьєва Ганна Іванівна — учасник визволення Первомайська, сержант, колишній старший радист штабу 13-ї гвардійської Полтавської стрілецької дивізії.
  6. Дирдін Євген Михайлович — заслужений працівник промисловості України, генеральний директор ПрАТ «Санта-Україна».
  7. Дмитрієвська Вероніка Сергіївна — учасник визволення Первомайська, старший сержант, колишній начальник радіостанції 7-ї окремої гвардійської роти зв'язку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  8. Інжеватов Михайло Прокопович — учасник визволення Первомайська, гвардії сержант, колишній помічник командира взводу 25-го гвардійського повітряно-десантного полку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії (прапороносець дивізії).
  9. Капацина Василь Миколайович — меценат, начальник Миколаївського морського торговельного порту.
  10. Коцуба Володимир Васильович — музикант і музичний педагог, відмінник освіти України, лауреат обласної премії імені Миколи Аркаса.
  11. Кривицький Леонід Григорович — колишній тренер Первомайської ДЮСШ з футболу, заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури і спорту України.
  12. Кульова-Школьник Євдокія Семенівна — учасник визволення Первомайська, гвардії капітан медичної служби, колишній лікар-хірург 5-го окремого гвардійського медико-санітарного батальйону 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  13. Медведєв Федір Миколайович — колишній директор первомайських машинобудівних заводів імені 25 Жовтня та «Фрегат».
  14. Мочалов Валентин Йосипович — учасник визволення Первомайська, гвардії полковник (колишній лейтенант), колишній командир взводу 7-ї окремої гвардійської роти зв'язку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  15. Осипов Валентин Маркович — генерал-майор, почесний голова Первомайської міської Ради ветеранів війни та праці.
  16. Подолинний Федір Григорович — учасник визволення Первомайська, гвардії генерал-майор, колишній заступник командувача 5-ї гвардійської армії.
  17. Поярков Петро Спиридонович — директор АТП-14665 у 1974—1993 роках.
  18. Самчук Іван Оникійович — учасник визволення Первомайська, полковник, колишній начальник штабу 32-го гвардійського стрілецького корпусу.
  19. Слободянюк Роман Олександрович — військовослужбовець ЗСУ (посмертно).
  20. Толубко Володимир Борисович — генерал-полковник, заслужений працівник освіти України.
  21. Тофан Віктор Васильович — колишній тренер Первомайської ДЮСШ з велоспорту, майстер спорту, заслужений тренер України.
  22. Уланов Борис Петрович — учасник визволення Первомайська, старший сержант, колишній командир гармати 22-го гвардійського повітряно-десантного полку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  23. Федоров Леонід Григорович — директор заводу «Фрегат», заслужений машинобудівник України, лауреат Державної премії СРСР.
  24. Хабаров Михайло Васильович — учасник визволення Первомайська, гвардії старший лейтенант, колишній командир 7-го окремого гвардійського винищувального протитанкового дивізіону 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  25. Шингарьов Сергій Ісидорович — учасник визволення Первомайська, гвардії полковник, колишній начальник розвідки полку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  26. Юдін Михайло Айзікович — заслужений машинобудівник України, голова Ради ТДВ «Первомайськдизельмаш».
  27. Янович Вадим Миколайович — військовослужбовець ЗСУ (посмертно)[7].

Міста-побратимиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Клімат Первомайська
  3. World Gazetteer [1] Population Statistics [2]
  4. Банк даних Державної служби статистики України
  5. «Герої дня» — Табалови. Хто ж вони?
  6. Покровська церква у Первомайську
  7. Список почесних громадян Первомайська
  8. Добрич, Община град. ПЪРВОМАЙСК | Община град Добрич. www.dobrich.org. Процитовано 2016-03-28. 

Джерела та літератураРедагувати

  • Верменич Я. В. Первомайськ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 116. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  • «История городов и сёл Украинской ССР. Николаевская область» — Киев: Институт истории академии наук УССР, 1981.
  • Войтенко В. Л. «На три держави півень тут співав…» — Первомайськ, 2007.
  • Бундюков А. Т., Кравченко М. В. «Сыновняя верность Отчизне» (очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Николаевской области) — Одеса: Маяк, 1982.
  • «Золоті зірки Миколаївщини» (енциклопедичне видання) — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005. ISBN 966-336-033-X

ПосиланняРедагувати