Відкрити головне меню

Кочо Валентин Степанович
Народився 23 грудня 1913(1913-12-23)
Первомайськ
Помер 16 серпня 1990(1990-08-16) (76 років)
Київ, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Діяльність інженер, доцент
Alma mater Дніпропетровський металургійний інститут
Сфера інтересів теплоенергетика
Заклад Київський політехнічний інститут
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук
Батько Кочо Степан Іванович, лікар (6.09.1882-1937)
Матір Бартовська Олександра Мануїлівна (1885–1951)
У шлюбі з Кологривова Ганна Григорівна
Діти Донька — Кочо Наталія Валентинівна (1944 р/н.)
Нагороди
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»

Кочо Валентин Степанович (нар. 23 грудня 1913 — пом. 16 серпня 1990) — український науковець, засновник і завідувач кафедрою АТЕП теплоенергетичного факультету Київського політехнічного інституту (1958 — 1979), доктор технічних наук, професор.

Зміст

БіографіяРедагувати

Валентин Степанович Кочо народився 23 грудня 1913 року на станції Голта Кам'яномостівської волості Ананьївського повіту Херсонської губернії (нині місто Первомайськ Миколаївської області в родині земського лікаря. У 1927 році закінчив семирічку, після чого почав трудову діяльність учнем на машинобудівному заводі імені 25 жовтня, пізніше — учнем електромонтера поштово-телеграфної станції. 1931 року з відзнакою закінчив школу робітничої молоді. Працював слюсарем у Первомайській МТС, електромонтером Первомайської ГЕС.

У 1932 році вступив до Харківського електротехнічного інституту.

З 1933 року переїхав до м. Запоріжжя, де почав працювати на «Запоріжсталі». Продовжив своє навчання на вечірньому відділенні філії Дніпропетровського металургійного інституту, який закінчив з відзнакою у 1937 році.

Як виробничник та відзначений за навчання молодий інженер, був прийнятий до аспірантури Дніпропетровського металургійного інституту, де на початку 1941 року захистив кандидатську дисертацію.

У березні 1941 року був переведений до Уральського індустріального інституту м. Свердловськ. Працював доцентом та виконував наукову працю на Уралмашзаводі. З березня 1942 року переведений на Уралмашзавод, де брав участь у налагодженні виробництва для випуску оборонної продукції. У серпні 1943 року відкомандирований з заводу до інституту, де продовжив працю доцентом.

По закінченню війни, з 1 вересня 1947 року, переведений до Київського політехнічного інституту. Працював доцентом, та продовжував наукову працю під керівництвом академіка М. М. Доброхотова. У 1952 році захистив докторську диссертацію. Йому було присвоєно звання професор.

У 1958 році створив та очолив кафедру автоматизації теплових процесів промислових підприємств при Київському політехнічному інституті. Одночасно став заступником директора по науковій роботі Київського інституту автоматики (1958 — 1959 роки). Завідував кафедрою АТЕП теплоенергетичного факультету Київського політехнічного інституту з 1958 по 31.03.1979 року.

Помер 16 серпня 1990 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Наукова роботаРедагувати

У 1941 році захистив кандидатську дисертацію з питань вимірювальної техніки в металургічному виробництві.

У 1952 році захистив докторську дисертацію.

В. С. Кочо видано понад 400 наукових і навчально-методичних робіт, з них 5 монографій,70 винаходів,11 навчальних посібників, 5 брошюр.

Підготував понад 60 кандидатів і докторів наук. Серед перших аспірантів його кафедри були: академік НАНУ Найдек В. Л., член-кореспондент НАНУ Перелома В. О., професори Антосяк В. Г., Ревун М. П., Лисиця В. К., Ковриго Ю. М. та інші.

Нагороди і почесні званняРедагувати

Деякі роботиРедагувати

  • Наладка приборов теплотехнического контроля: Учеб. пособие / В. С. Кочо, Л. Д. Пайзанский, Н. Н. Сахно.: Киев, КПИ, 1980.
  • Кочо В. С., Барзилович В. С. Термические печи с роликовым полом.: К., Техника, 1969.
  • Кочо В. С., Ерошенко В. А. Физико химические и теплофизические особенности современного мартеновского процесса.: М., Металлургия, 1974.
  • Яценко А. К. и Кочо В. С. Методы оптимального управления сталеплавильными процесами.: М., Металлургия, 1990.
  • Пути повышения эффективности и надежности систем управления ТЭС / А. А. Белов, Б. А. Баллод, В. С. Кочо // Совершенствование оборудования и режимов работы тепловых электрических станций: межвузовский сборник. — Иваново, 1982.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Крыжановский К. С. Профессор Кочо. Человек эпохи. — К.: Сталь, 2013. (ISBN 978-617-676-038-2)
  • Архівні дані особистої справи В. С. Кочо за 1947–1989 рр. та його особисті автобіографічні спогади, досліджені та викладені його вдячними учнями, у звїязку зі 100-річчям з дня народження.