Відкрити головне меню

46-та ракетна Нижньодніпровська ордена Жовтневої Революції Червонопрапорна дивізія (46 РД, в/ч 33883) — військове з'єднання в складі 43-ї ракетної армії РВСП Збройних сил СРСР.

46-та ракетна дивізія
рос. 46-я ракетная дивизия
На службі 1960 — 2002
Країна  СРСР →
 Україна
Вид  Радянська армія
Тип РВСП
Чисельність дивізія
Штаб  Українська РСР,
м.Первомайськ
Нагороди Орден Червоного Прапора Орден Жовтневої Революції
Почесні найменування «Нижньодніпровська»

ІсторіяРедагувати

Саме на базі 1-ї мотострілецької бригади 16-го стрілецького корпусу 11-ї армії Прибалтійського військового округу була створена 188-та стрілецька дивізія. Місцем її народження стало місто Каунас в Литві. У вересні 1943 року дивізія змінила місце своєї дислокації і брала участь у форсуванні Дніпра. Після цього дивізії було присвоєно почесне назву «Нижньодніпровська».

За штурм міста Кривий Ріг в 1944 року, коли дивізія зазнала великих втрат особового складу, 188-я Нижньодніпровська стрілецька дивізія Указом Президії Верховної Ради нагороджена орденом Червоного Прапора. Бойовий Прапор дивізії був вручений 14 жовтня 1944 року.

Останньою значною наступальною операцією, була Яссько-Кишинівська (серпень 1944 рік). Після неї 188-ма дивізія була виведена в резерв.

Післявоєнний періодРедагувати

Після ряду реформувань в 1948 році дивізія стає спочатку 52-ю окремою стрілецькою Нижньодніпровською Червонопрапорною бригадою, а згодом в 1953 році — 188-ю стрілецькою Нижньодніпровською Червонопрапорною дивізією, в 1955 р. — 20-ю стрілецькою Нижньодніпровською Червонопрапорною дивізією, в 1957 р. — 93-ю мотострілецькою Нижньодніпровською Червонопрапорною дивізією (кадрованою), в 1960 році — 29-ю ракетною бригадою. З 1961 року бригада отримала нове найменування — «46-та ракетна дивізія», увійшовши до складу 43-ї ракетної армії[1].

У грудні 1964 року було сформовано для забезпечення 46-ї ракетної дивізії — 107-ма окрема вертолітна ескадрилья (ОВЕ) і окрема рота аеродромно-технічного забезпечення (ОРАТЗ) в місті Первомайськ[2].

1994 року в дев'яти полках дивізії налічувалося 86 міжконтинентальних балістичних ракет. У складі 4 ракетних полків (по 10 ШПУ в кожному) з рідкопаливними ракетами РС-18 (SS-19) і 5 ракетних полків — 46 твердопаливних РС-22 (SS-24).

30 жовтня 2001 року на мiсцi бойовоï позиціï і командного пункт ракетного полку 46-ï ракетної дивізії засновано Музей ракетних військ стратегічного призначення як філія Центрального музею Збройних Сил України (нині Національного військово-історичного музею України)[3].

СкладРедагувати

1961 рік
1972 рік
  • 62-й ракетний полк;
  • 83-й ракетний полк;
  • 115-й ракетний полк;
  • 116-й ракетний полк;
  • 309-й ракетний полк;
  • 355-й ракетний полк.
1991 рік
  • 62-й ракетний полк (в/ч 89551, Первомайськ);
  • 83-й ракетний полк (в/ч 75414);
  • 115-й ракетний полк (в/ч 18282);
  • 116-й ракетний полк (в/ч 49476);
  • 309-й ракетний полк (в/ч 23466);
  • 355-й ракетний полк (в/ч 29502);
  • 546-й ракетний полк (в/ч 30013);
  • 552-й ракетний полк (в/ч 29500);
  • 593-й ракетний полк (в/ч 29474).

ОзброєнняРедагувати

  • Р-5М (8К51) (SS-3 «Shyster») (1956—1961 гг.)
  • Р-12У «Двина» (8К63) (SS-4 «Sandal») (1959/64 — 1973 гг.)
  • Р-14У[ru] (8К65) (SS-5 «Skean») (1964—1971 гг.)
  • УР-100 (8К84) (SS-11 mod.1"Sego") (1967—1973/74 гг.)
  • РС-18А[ru] (УР-100Н) (15А30) (SS-19 «Stiletto») (1975—1996 гг.)
  • РС-22 (15Ж60) РТ-23УТТХ «Молодець» (SS-24 «Scalpel») (1988—1998 гг.)

Командири дивізіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати