Заслужений тренер України

Заслужений тренер України — почесне спортивне звання. Стандартне скорочення у спортивній довідковій літературі — ЗТУ.

Заслужений тренер України.
Нагрудний знак.

Загальні відомості Редагувати

Звання «Заслужений тренер України» введено у 1993 році.

Остання редакція положення про звання прийнята у 2013 році.

Особам, яким присвоєно почесне спортивне звання «Заслужений тренер України» видається нагрудний знак і номерне посвідчення. У посвідченні є фотографія та вказуються прізвище, ім'я та по батькові, вид спорту, номер наказу та відповідні дати. У цьому посвідченні має бути особистий підпис заслуженого тренера України.

Звання «Заслужений тренер України» не дає права на надбавку до пенсії.

Порядок присвоєння Редагувати

Порядок присвоєння звання «Заслужений тренер України» регламентується наказом «Про затвердження Положення про Єдину спортивну класифікацію України».[1] Присвоюється тренерам (тренерам-викладачам) — громадянам України та тренерам — іноземцям, особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, за підготовку спортсменів вищої категорії в олімпійських видах спорту, в неолімпійських видах спорту, у видах спорту інвалідів.[1]

Вимоги для присвоєння Редагувати

Загальними вимогами для присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України» громадянам України є:

  • наявність вищої освіти відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста, магістра;
  • стаж роботи зі спортсменом не менше двох років на дату виконання умов присвоєння спортивного звання.[1]

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати