Відкрити головне меню

Борис Андрійович Лавреньов
Boris Lavrenev.jpg
Борис Лавреньов у молодості
Ім'я при народженні Борис Андрійович Сергеєв
Народився 17 червня 1891(1891-06-17)
Херсон, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 7 січня 1959(1959-01-07) (67 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльність письменник, драматург
Alma mater Moscow Imperial University, Faculty of Law[d]
Мова творів російська
Роки активності 1911—1959
Напрямок футуризм, соціалістичний реалізм
Жанр повість, оповідання, нарис, п'єса
Членство Спілка письменників СРСР
Нагороди Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного Прапора
Премії Сталінська преміяСталінська премія

Борис Андрійович Лавреньов у Вікісховищі?

Лавреньов Борис Андрійович (рос. Лавренёв Борис Андреевич; нар. 17 червня 1891, Херсон, Таврійська губернія, Російська імперія — пом. 7 січня 1959, Москва, РРФСР) — російський письменник. Лауреат Державної премії СРСР (1946, 1950).

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 17 червня 1891(18910617) року в Херсоні в родині вчителя літератури. Навчався у Херсонської чоловічої гімназії. Закінчив юридичний факультет Московського державного університету ім. М. Ломоносова у 1915 році і в тому ж році пішов добровольцем на фронт. Служив у артилерії.

Жовтневий переворот спочатку не прийняв, у своїй автобіографії він написав: «Похмурі ексцеси, які мені довелося бачити перед Жовтнем і після, в перші тижні, дуже розбовтали мені нерви». Борис Лавреньов серйозно замислюється про еміграцію, але від цього кроку його відмовляє батько, тому він повертається у Москву. Пізніше служив у лавах Червоної Армії. З 1921 р. — професійний літератор.

Автор творів «Сорок перший», «Заколот», «Лєрмонтов» та ін.

За його повістю «Вітер» кінорежисер М. Ільїнський створив фільм «Лють» (1965), а за однойменним оповіданням — кінокартину «Зоряний цвіт» (1971).

За мотивами творів Бориса Лавреньова «Гала-Петер» і «Марина» кінорежисер Борис Івченко зняв стрічку «Марина» (1974).

Повість «Сорок перший» була екранізована двічі.

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора.

Був членом Спілки письменників СРСР.

Помер 7 січня 1959 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі.

ІдеологіяРедагувати

Один з найважливіших лейтмотивів Лавреньова — знищення гуманних і природних людських почуттів в ім'я революційної ідеології. Готовність і необхідність вбити батька, якщо він «проти революції», вбивство молодою дівчиною свого коханого, який виявився нерозкаяним білогвардійцем — наріжні, знакові епізоди з текстів Лавреньова. Автор цілком схвалює тих дегуманізуованих персонажів, і запрошує читача взяти їх вчинки за зразок правильної моралі[джерело?].

ЛітератураРедагувати

  • Сценаристы советского художественного кино. М., 1972 — С.194—195;
  • Кардин В. Борис Лавренев. М., 1981;
  • Литературный Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.631;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.404;
  • Иллюстрированный Энциклопедический словарь. М., 2000. — С.669;
  • Борис Лавренёв, Избранные произведения, изд. «Художественная литература», М., 1972, том 1, стр. 5, Автобиография (рос.)

ПосиланняРедагувати