Відкрити головне меню

Брати Капранови

українські письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі

Капранов Дмитро Віталійович та Капранов Віталій Віталійович (Брати Капранови) (нар. 24 липня 1967, Дубоссари, нині Молдова) — українські письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі.

Брати Капранови
Віталій та Дмитро Капранови
Kapranovs brothers 14 09 2013 01.jpg
Брати Капранови
Народився 24 липня 1967(1967-07-24) (51 рік)
Дубоссари, Молдавська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українці
Діяльність письменник
Мова творів українська
Роки активності 1 січня 1990 — тепер. час
Жанр фантастика
Magnum opus «Забудь-річка»
Сайт: kobzar.com.ua

CMNS: Брати Капранови на Вікісховищі
Q:  Брати Капранови у Вікіцитатах
З дружинами на Форумі видавців у Львові, 13 вересня 2014

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Брати Капранови народилися 24 липня 1967 року в м. Дубоссари, нині Молдова. Мають старшого брата Сергія.

 
Брати Капранови, 21 жовтня 2016

Дитинство минуло в Очакові Миколаївської області, там же у 1984 році закінчили середню школу. Української мови у школі не вивчали. Крім загальноосвітньої, закінчили ще спортивну (греко-римська боротьба) та музичну (фортепіано) школи.

Вищу освіту отримували в Уральському політехнічному інституті (м. Свердловськ, Росія) та Московському енергетичному інституті за фахом «Технічна кібернетика».

У 1988 одружилися з сестрами-близнючками (нині вони є власницями туристичної фірми) та переїхали до Москви. Мають синів та доньку. Працювали на різних посадах у фармацевтичному та виноробному бізнесі.

Більш детально біографія викладена на персональному сайті Братів Капранових [1]

Початок видавничої діяльностіРедагувати

На початку 90-х у Москві організувався потужний український діаспорний рух. Брати Капранови в цей час видавали московську українську газету «Тинди-ринди» та журнал української фантастики «Брати». У той період, 1993-го року, познайомилися з майбутнім російським президентом Володимиром Путіним. «Тоді він був у Собчака не те що підмітайлом, але ходив за ним із валізою», — згадував Віталій.

Тоді ж почали писати свою першу книжку «Кобзар 2000». Капранови працювали над цією книжкою 10 років, а закінчили вже 1998 р. у Києві, адже вирішили повернутися в Україну, бо за кордоном їм не особливо усміхалася перспектива самореалізації.

Опинившись у Києві в час книжкового «голодомору»[1] (1998 р.), Капранови не могли видати свою книжку, тому вирішили самі стати видавцями.

Перший книжковий проект Капранових — каталог книжок поштою «Книгоноша». У 1998 р. році брати Капранови зібрали з усіх видавництв усі книжки українською мовою, які були на складах, — незалежно від року видання. Таких книжок набралося 600 назв, усі вони ввійшли до першого каталогу. (1998 р. в Україні існувало лише 600 назв книжок українською мовою, що засвідчено документально).

1999 р. Капранови разом із телеканалом «1+1» та шоколадом «Корона» організували перший конкурс української гостросюжетної літератури «Золотий Бабай». Переможцем став роман Василя Шкляра «Ключ».

Діяльність видавництва «Зелений пес»Редагувати

 
Брати Капранови презентують свої книжки на Львівському форумі видавців на власному горбатому «Запорожці» (2008 рік)

2000 р. стартувало видавництво «Зелений пес», яке очолили Віталій та Дмитро. Першою книжкою став роман Леоніда Кононовича «Я, зомбі».

2001 р. вийшов «Кобзар 2000» братів з ілюстраціями Владислава Єрка. «Кобзар 2000» мав непоганий відгук і перевидавався вже 5 разів.

2004 р. Уряд України прийняв бюджет, який зупинив видавництво книжок. 4 лютого Капранови разом з колегами-письменниками на знак протесту спалили рукопис нового роману під Кабінетом Міністрів України. Акція мала широкий розголос, і через півроку Уряд змушений був змінити свій бюджет.

  • Восени 2004 вийшов друком другий роман Капранових «Приворотне зілля».
  • 2006 читачі побачили третій їх роман «Розмір має значення».
  • 2007 видали книгу своїх статей «Закон Братів Капранових».
  • У вересні 2008 року презентували «Нові розділи до „Кобзаря 2000“».
  • Восени 2009 року видали свою першу книжку для дітей «Зоряний вуйко».
  • Восени 2010 року вийшов «Кобзар 2000 + Нові розділи + Найновіші розділи».
  • У вересні 2011 року — «Щоденник моєї секретарки». Влітку вийшла електронна версія книги, восени — паперова. Цей роман суттєво відрізняється від попередніх творів Братів[2].
  • На Форумі видавців 2012 представили друге видання «Приворотного зілля».
  • 2013 року брати Капранови видали, як зазначено в анотації, «для дорослих і дітей, для батьків, які хочуть, щоб їхні нащадки виросли українцями», 80-сторінкову «Мальовану історію Незалежності України».

Сьогодні видавництво «Зелений пес» видає понад 60 назв українських книжок щороку і є одним з лідерів на ринку художньої літератури.

З 2004 року брати Капранови двічі на місяць видають літературну газету «Друг Читача» та, спільно з «Главредом», ведуть проект «Книжкові сезони».

З 2005 року брати ведуть також проект «Гоголівська Академія»[3]. Наразі сайт функціонує:

1. як літературний сайт — gak.com.ua — територія, цілком придатна для вільної самореалізації усіх охочих, перебуваючи на якій, ви дістанете змогу не лише донести власне творіння до величезної кількості відвідувачів світової Мережі, а й майже відразу отримати безпосередню реакцію і обґрунтовану критику у вигляді рецензій і коментарів.

2. як літературний альманах — перше число якого має назву «digital Романтизм» — селективний друкований орган, ідейне й естетське утворення, мета якого відібрати найцікавіше і впорядкувати його якнайкраще, а потім представити широкому загалу зацікавлених читачів.

Обидва втілення проекту перебувають у прямій і непрямій залежності один від одного, обидва є відкритими для інтерпретації і комунікації, обидва запрошують до участі всіх охочих, обидва зацікавлені в подальшому розвитку мережевої і немережевої української літератури[4].

У 2007 році Капранови виступили ініціаторами Надзвичайних Зборів «Україна — зона культурного лиха»[5]. Результатом Зборів стало проголошення України зоною культурного лиха, також було висунуто ряд вимог та пропозиції до влади для покращенню ситуації.

У 2007 році Капранови заснували премії «Золотий намордник» — за перше місце в рейтингу державного хамства та «Золотий ошийник» — за перше місце в рейтингу іноземного хамства (присуджується посольству чи консульству за результатами інтернет-голосування)[6].

З 2009 року Брати Капранови є кураторами культурної програми ярмарку «МЕДВІН: Книжковий світ»

У 2011 році започаткували перший Всеукраїнський конкурс двійників Тараса Шевченка.

21 березня 2016 року Брати Капранови презентували свій новий роман «Забудь-річка»

Політична позиціяРедагувати

У спецвивуску газети "Свобода",що розповсюджується в березні 2019р. на замовлення кандидата в президенти Кошулинського Руслана тиражем 100000 екз.,Віталій Капранов фігурує як агітатор за Кошулинського на виборах 31.03.19р.(стор. 4, правий верхній кут).

Програма соціальних розслідувань «Брат за брата»Редагувати

27 травня 2015 року Брати Капранови стали ведучими тележурналу соціальних розслідувань «Брат за брата» на телеканалі ZIK.

Програма «Брат за брата» складалася з сюжетів-розслідувань, тривалістю 55 хвилин кожна, та виходитила щосереди о 22:05[7].

Після призначення на посаду креативного продюсера телеканалу ZIK Наталії Влащенко, брати Каправнови виступили з критикою на її адресу. Брати Капранови на своїй сторінці у «Фейсбук» написали:

« Ми тут довідалися, що Наталія Влащенко стала креативним продюсером телеканалу ZIK, і вимушені висловитися з цього приводу. Усім відомо, що пані Влащенко керувала журналом «Публічні люди», який спеціалізувався на замовних іміджевих матеріалах, а по-простому «джинси». Тому призначення фахівця з «джинси» продюсером каналу журналістських розслідувань, на наш погляд, псує обличчя каналу та карму усім його працівникам.

З іншого боку, ZIK сьогодні є насправді єдиним українським серед усіх національних каналів. А пані Влащенко дуже професійно створила собі ефірний образ українофобки та ватниці. І цей образ аж ніяк не прикрасить телеканал — більше за те, вплине навіть на наше особисте реноме, ми тепер не знатимемо, як коментувати глядачам роботу з подібною персоною в межах одного каналу.

Ми розуміємо, що керівництво каналу має свої плани та розуміння стратегії, а також усвідомлюємо, що воно може закрити наш проект "Брат за брата" тоді, коли вважатиме за потрібне. Але поки цього не сталося, оголошуємо свою передачу зоною вільною від Наталії Влащенко. Ми не дозволимо їй впливати на наших журналістів і редакторів та втручатися у роботу програми.

Бо ані з професійної ані з національної точки зору співпраця з цією персоною для нас не є можливою[8].

»

Після цього допису брати Капранови написали, що проект «Брат за брата» закритий телеканалом ZIK

« Ну що, друзі і не дуже, щойно закрили передачу «Брат за брата». Вітаємо[9][10]. »

СтаттіРедагувати

КнигиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Бондаренко Богдан. Я зустрічався з Путіним // Експрес. — 2014. — 17–24 липня

ПосиланняРедагувати