Відкрити головне меню

Анато́лій Собча́к (рос. Анатолий Александрович Собчак; * 10 серпня 1937 — † 20 лютого 2000) — російський політичний діяч часів перебудови і 90-их років XX століття, перший демократично обраний мер Санкт-Петербурга (19911996), один із співавторів Конституції Російської Федерації, вважається політичним наставником теперішнього президента РФ Володимира Путіна.

Собчак Анатолій Олександрович
Анатолий Александрович Собчак.jpg
Народився 10 серпня 1937(1937-08-10)[1][2][…]
Чита, East Siberian Oblast[d], Російська РФСР, СРСР
Помер 19 лютого 2000(2000-02-19)[4] (62 роки)
Свєтлогорськ, Калінінградська область, Росія
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Нікольський цвинтар Олександро-Невської лаври[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність юрист, політик
Галузь юриспруденція і політика
Alma mater юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Науковий ступінь доктор юридичних наук[d]
Володіє мовами російська
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Посада член Ради Федерації[d]
Партія КПРС, Russian Democratic Reform Movement[d] і Наш дім — Росія[d]
Конфесія православ'я
У шлюбі з Нарусова Людмила Борисівна
Діти Собчак Ксенія Анатоліївна
Нагороди
Сторінка в Інтернеті sobchak.org

Зміст

БіографіяРедагувати

Анатолій Собчак народився 10 серпня 1937 року в сибірському місті Чита[5], дитинство провів в Узбекистані. 1959 року закінчив Ленінградський державний університет, після випуску працював адвокатом у Ставропільській колегії адвокатів. 1962 року повернувся до Ленінграда, де вчився в аспірантурі ЛДУ, після закінчення якої викладав у Ленінградській спеціальній школі міліції МВС СРСР та в Ленінградському технологічному інституті целюлозно-паперової промисловості. З 1973 року — доцент юридичного факультету Ленінградського державного університету, а в 1982 році отримав ступінь доктора наук і посаду професора; 1985 року став завідувачем кафедри господарського права, якою завідував до вересня 1991 року. Опублікував більше 100 наукових робіт із громадянського і комерційного права[6]. На юридичному факультеті, де викладав Анатолій Собчак, навчався Володимир Путін; там вони вперше зустрілися.

Собчак вступив у КПРС в 1988 році; за словами його вдови Людмили Нарусової — тому, що повірив у Горбачова та його ідеї перебудови[7], але 1990 року вийшов з партії.

1989 року обраний народним депутатом СРСР; на першому з'їзді увійшов до складу Верховної ради СРСР, був головою підкомітету господарського права Комітету із законодавства, законності і правопорядку ВР СРСР. У квітні 1990 року обраний в Ленінградську міську раду народних депутатів (рос. Ленинградский городской Совет народных депутатов; Ленсовет), а 23 травня вибраний її головою. У команді Анатолія Собчака працювали Володимир Путін і Дмитро Медведєв.

12 червня 1991 року вибраний мером Ленінграда; був різким противником Серпневого путчу. Собчак брав участь у написанні Конституції Росії, деякими політиками називається одним з основних авторів чинного варіанту Конституції[8].

1993 року очолив виборчий блок «Російський рух демократичних реформ» на виборах в Державну думу, однак не набрав необхідної кількості голосів.

Як мер міста Анатолій Собчак виступав за перейменування Ленінграда в Санкт-Петербург, неодноразово заявляв, що Петербург повинен бути культурною столицею Росії, а не промисловим центром.

Відмовився балотуватися на виборах Президента 1996 року. Того ж року програв вибори губернатора Санкт-Петербурга своєму заступнику Володимиру Яковлєву. Главою виборчого штабу Собчака був Володимир Путін[9].

У 1999 році зазнав невдачі на виборах в Держдуму і оголосив, що має намір брати участь у виборах губернатора Санкт-Петербурга. Наступного року був призначений довіреною особою кандидата в Президенти Росії Володимира Путіна.

СмертьРедагувати

Помер у ніч з 19 на 20 лютого 2000 року в Свєтлогорську під час поїздки в Калінінградську область. За офіційними повідомленнями, смерть настала внаслідок гострої серцевої недостатності. Висувалися версії про убивство (зокрема, отруєння) Анатолія Собчака; 6 травня прокуратура Калінінградської області порушила кримінальну справу за фактом убивства, однак розтин не показав наявності алкоголю у крові покійного, тому справа була закрита 4 серпня.[10]

Приватне життяРедагувати

Мав двох дітей: Марію Собчак від першої дружини Нонни Гандзюк (внук — Гліб Собчак, син Марії Собчак) і Ксенію Собчак від другої дружини Людмили Нарусової.

Звання та нагородиРедагувати

Нагороджений рядом нагород (Ювілейна медаль «300 років Російському флоту», срібний Олімпійський орден Міжнародного олімпійського комітету) і звань, зокрема є почесним громадянином Санкт-Петербурга[11], Грузії, міста Тбілісі і кількох штатів США.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Собчак А. А. Хождение во власть. Рассказ о рождении парламента. — М.: Новости, 1991. — 272 с. — ISBN 5-7020-0411-6.
  • Собчак А. А. Тбилисский излом, или Кровавое воскресенье 1989 года. — М., 1993. — ISBN 5-88214-007-2.
  • Собчак А. А. Жила-была коммунистическая партия. — СПб.:Лениздат, 1995. — ISBN 5-289-01850-6.
  • Собчак А. А. Дюжина ножей в спину. Поучительная история о российских политических нравах. — М.: Вагриус, Петро-Ньюс, 1999. — ISBN 5-264-00162-6.
  • Собчак А. А. Из Ленинграда в Петербург: путешествие во времени и пространстве. — СПб.: Контрфорс, 1999. — ISBN 5-9000001-02-4.

ПосиланняРедагувати


Попередник: мер Санкт-Петербурга
19911996
Наступник:
- Володимир Яковлєв
(як губернатор)