Барон Мюнхгаузен

Карл-Фрідріх-Ієронім, барон фон Мюнхгаузен (нім. Karl Friedrich Hieronymus Freiherr von Münchhausen, 11 травня 1720, Боденвердер — 22 лютого 1797, там само) — німецький барон, нащадок давнього нижньосаксонського роду Мюнхгаузенів, ротмістр російської служби та літературний персонаж. Гумористичні історії про його життя, почасти розказані самим бароном, почасти вигадані анонімними авторами, зібрали Рудольф Еріх Распе та Ґотфрід Август Бюргер в книзі «Пригоди барона Мюнхгаузена».

Карл-Фрідріх-Ієронім барон фон Мюнхгаузен
нім. Karl Friedrich Hieronymus Freiherr von Münchhausen
Bruckner - Münchhausen.jpg
Карл-Фрідріх-Ієронім фон Мюнхгаузен (у мундирі кірасира). Художник Г.Брюкнер, 1752
Ім'я при народженні Карл-Фрідріх-Ієронім фон Мюнхгаузен
Народився 11 травня 1720(1720-05-11)[1][2][…]
Боденвердер
Помер 22 лютого 1797(1797-02-22)[1][2][…] (76 років)
Боденвердер
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Національність німець
Діяльність солдат
Знання мов німецька[4]
Учасник Російсько-турецька війна
Титул Барон
Військове звання Ротмістр

Ім'я Мюнхгаузена стало прозивним для людини, яка розповідає неймовірні історії.

ЖиттєписРедагувати

 
Весілля Мюнхгаузена. Латвійська листівка. На другому плані зображено кірху в Перніґеле (Лієпупе) поблизу Риги, де брав шлюб Мюнхгаузен.

МолодістьРедагувати

Карл-Фрідріх-Ієронім був п'ятим із восьми дітей у родині полковника Отто фон Мюнхгаузена. Батько помер, коли хлопчику було 4 роки, і його виховувала мати. У 1735 році 15-річний Мюнхгаузен поступає пажем на службу до можновладного герцога Брауншвайґ-Вольфенбюттельского Фердинанда-Альбрехта II.

Служба в РосіїРедагувати

 
Карикатура Мюнхгаузена роботи Ґюстава Доре
 
Рапорт ротного командира Мюнхгаузена в полкову канцелярію (який склав писар, із власноручним підписом Lieutenant v. Munchhausen). 26.02.1741

У 1737 р. як паж від'їжджає в Росію до молодого герцога Антона-Ульріха Брауншвайдзького, нареченого, а потім чоловіка принцеси Анни Леопольдівни. У липні-серпні 1737 року Мюнхаузен брав участь в облозі й штурмі Очакова (нині — Миколаївська область України) під проводом фельдмаршала Мініха. Його воєнні спогади пізніше пародійно обіграв Ґотфрід Август Бюргер у вигляді байок про політ на ядрі, про їзду на половині коня. У 1738 р. разом із герцогом бере участь у турецькій кампанії. 1739 р. вступає в рангу корнета в Брауншвайдзький кірасирський полк, шефом якого був герцог (полк був розквартирований в Ризі і після падіння Брауншвайґів перейменований у Ризький). На початку 1741 р., відразу після скинення Бірона і призначення Анни Леопольдівни правителькою, а герцога Антона-Ульріха — генералісимусом, він отримує ранг поручика и командування лейб-компанією (першою елітною ротою полку). Єлизаветинський переворот, який відбувся того ж року і скинув брауншвайдзьку родину, перервав кар'єру, що мала стати блискучою: незважаючи на репутацію зразкового офіцера, Мюнхгаузен отримав черговий ранг (ротмістра) лише 1750 р., після численних письмових подань. У 1744 р. він командує почесною вартою, яка зустрічала в Ризі наречену цісаревича — принцесу Софію-Фридерику Ангальт-Цербстську (майбутню імператрицю Катерину II). Того ж року одружується з ризькою шляхтянкою Якобіною фон Дуттен.

Повернення в НімеччинуРедагувати

Отримавши ранг ротмістра, Мюнхгаузен бере відпустку на рік «для надзвичайних і необхідних потреб» (конкретно — для розподілу з братами сімейних володінь) і від'їжджає до Боденвердера, який дістається йому при розподілі (1725). Він двічі подовжував відпустку і нарешті написав у Військову колегію подання про відставку з присвоєнням за бездоганну службу рангу підполковника; отримав відповідь, що подання слід написати на місці, але в Росію так і не поїхав, у результаті чого 1754 р. був відрахований як особа, що самовільно залишила службу. Мюнхгаузен певний час сподівався домогтися вигідної відставки (яка давала, окрім престижного рангу, право на пенсію), про що свідчить клопотання до Військової колегії його двоюрідного брата — канцлера Ганноверзького князівства барона Ґерлаха-Адольфа Мюнхгаузена; однак результатів це не дало, і до кінця життя він підписувався як ротмістр російської служби. Це звання виявилося йому корисним під час Семирічної війни, коли Боденвердер захопили французи й становище офіцера союзної Франції армії позбавило Мюнхгаузена від постою та інших знегод, пов'язаних із окупацією.

Мюнхгаузен — літературний персонажРедагувати

Як літературний Мюнхгаузен був неодноразово втілений вже наприкінці XVIII і початку XIX ст. Спершу історії небилиці про його пригоди поширювалися усно по Нижній Саксонії, згодом видавані друком. У 1761 році граф Рохус Фрідріх Лінар опублікував три історії під своїм іменем. У 1781 році з'явилася збірка небилиць «Мюнхгаузіада» анонімного автора.

Рудольф Еріх Распе видав у Англії частину «Мюнхгаузіади» у 1781 та 1783 роках, обробивши історії з неї. В 1786 році ці історії було об'єднано під назвою власне «Пригоди барона Мюнхгаузена». Німецький поет Ґотфрід Август Бюргер впродовж 1776—1779 років переклав твір Распе німецькою мовою, додавши до нього ще низку історій. У 1792 році низка авторів видали продовження пригод барона Мюнхгаузена, що є сатирою на подорожі Джеймса Брюса.

Український переклад цієї книжки здійснив Григір Тютюнник (за російським переказом для дітей Корнія Чуковського)[5].

Цікаві фактиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Carswell John Patrick. «Introduction», in Raspe, Rudolf Erich (ed.), The Singular Adventures of Baron Munchausen, New York: Heritage Press, 1952, pp. ix–xxxviii
  • Кобзар О. Хто він, барон Мюнхаузен // Філологічні науки. 2014. Вип. 16. С. 12-17.