Мапа Кінбурнського півострова. Кінбурнську косу виділено зеленим

Кінбу́рнська коса́ — піщана коса, розташована в Очаківському районі Миколаївської області за 4,0-7,5 км від м. Очакова. Посідає крайню північно-західну частину Кінбурнського півострова між Чорним морем і Дніпровсько-Бузьким лиманом. Довжина — 8,5 км, ширина в кореневій частині — 3,8 км. Головними рисами коси є плоскорівнинність, гіпсометрична низинність та піщано-черепашковий склад літогенної основи. Ландшафтна структура досить різноманітна (Кривульченко, 2016).

Флора і фаунаРедагувати

 
Кінбурн - прозоре море
 
Кінбурнська стрілка (праворуч - лиман, ліворуч - Чорне море)
 
Кінбурнська коса
 
Кінбурнська коса, мушлі

Коса є частиною Чорноморського біосферного заповідника. Завдяки своєму розташуванню — з одного боку вона омивається морською водою, з іншого — прісними водами Дніпра, Кінбурнська коса має власний неповторний мікроклімат. Найспекотнішими місяцями тут є липень та серпень (до 33 градусів). На косі майже повсякчас вітряна погода (вночі, на відміну від материкової України, вітер посилюється) — до 10...12 метрів на секунду. Влітку переважають північні вітри, тож на берег кінбурнської коси з боку лиману часто накочуються доволі великі хвилі, а море в той же час, захищене косою, залишається спокійним. Тож можна спостерігати картину, коли малі діти (катери вдень привозять на прогулянку відпочивальників з очаківських санаторіїв) тягнуть батьків

за руку від чистого моря на скаламучений хвилями Дніпровсько-Бузький лиман зі словами: "Тату, пішли на море!" — бо ж там хвилі... Море надзвичайно ясне (видимість більше 20 метрів) зранку, коли ще не зійшло сонце, а потім під сонячними променями, вода втрачає кришталеву прозорість.

Рослинність ковиловий степ. Коса вкрита буйною трав'яною рослинністю, сосновим і дубовим лісом. В східній частині дещо

заболочена. На косі росте понад 500 видів рослин, багато з яких є лікарськими — ромашка, чебрець, валеріана, звіробій, м'ята, безсмертник піщаний, золототисячник та інші. У сосновому лісі багато білих грибів.

Велика кількість солоних і прісних озер на косі — місця гніздування білої чаплі, журавля та інших видів птахів. На косі гніздяться численні мартини, крячки, кулики, качки, пастушкові та лелекоподібні. Місце масової зимівлі лебедів, мартинів, куликів, пастушкових. Під час міграції багато гусей (особливо білолобих), куликів, горобцеподібних та інших птахів. Біля берегів коси багаті риболовецькі угіддя — велика кількість рапан.

ІсторіяРедагувати

Поруч з косою, біля Кінбурнської протоки під Очаковом, 1607 року запорозькі козаки на чолі з Петром Сагайдачним розбили турецьку флотилію, а 1613 року козаки на чайках крізь протоку, здійснили два походи на Османське узбережжя, і на зворотному шляху в гирлі Дніпра, розбили турецьку флотилію та захопили шість турецьких галер. 1669 року, українські козаки кошового отамана Івана Сірка зруйнували фортецю Очаків й звільнили 7 тисяч полонених. На терені коси, раніше розташовувалася турецька фортеця Кінбурн, побудована в 15 столітті. 1736 року фортеця була захоплена й зруйнована російським військом. Турки відновили фортецю, але з 1774 вона перейшла до Російської імперії. 1787 року Суворов разом з 4-тисячним російським корпусом і за участі українських козаків Чорноморської флотилії, розбив біля фортеці 5-ти тисячний турецький десант. Озброєння Кінбурну становило 62 гармати, а гарнізон мав 1 400 вояків. У жовтні 1855 під час Кримської війни була суттєво пошкоджена артилерійським вогнем англо-французького флоту, з того часу її не відновлювали і як військовий об'єкт не використовували. Пізніше за умовами Паризької мирної угоди фортеця була розібрана і з її матеріалів був насипаний штучний острів Батарейний (нині Первомайський, Майський) на вході в Дніпро-Бузький лиман.

Народилися на Кінбурнській косіРедагувати

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

Див. такожРедагувати