Мазніченко Вадим Олександрович
Вади́м Олекса́ндрович Мазніче́нко (* 1985) — солдат Збройних сил України; учасник російсько-української війни. Призер Ігор Нескорених-2023.
| Мазніченко Вадим Олександрович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
1985 Очаків | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Alma Mater | Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування |
14-й окремий мотопіхотний батальйон «Черкаси»  | |
| Війни / битви | російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
З життєпису ред.
Народився 1985 року. Працював у Броварах, встановлював металоконструкції. Проходив строкову службу в Миколаєві в 79-й аеромобільній бригаді повітряно-десантних військ.
З початком війни в 2014 році — гранатометником у 14-му батальйоні; вирушили спершу в Одесу — бо там очікувався наступ російських військ. Потім відправили у Волноваху, звідти в Старогнатівку. Під час важкого мінометного обстрілу втратив руку і ногу 30 вересня 2014-го.
Опісля Вадима довезли в Дніпропетровську обласну клінічну лікарню імені Мечникова, звідти — в 411-й центральний військовий одеський госпіталь. Майже тиждень був непритомний, Вадим прийшов до тями в одеському госпіталі. Реабілітувався 11 місяців у США.[1]
Активно займався спортом і далі, став призером міжнародних і всеукраїнських змагань. Випускник Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, бакалавр з права; планує здобути ступінь магістра.
Виборов першу медаль України на Іграх Нескорених у Дюссельдорфі — штовхання ядра; бронзова нагорода в категорії IF5. Наступною була золота нагорода.[2]
Готуватися допомагала дружина Яна. Має хобі — ремонт автомобілів.
Нагороди і вшанування ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:
- 20 липня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня[3]
- почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України
Примітки ред.
- ↑ З Америки на Черкащину повернувся боєць, що навчився заново ходити
- ↑ Вадим Мазніченко отримав премію від Черкаської міської ради
- ↑ Указ Президента України від 20 липня 2016 року № 306/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
- Ігри Нескорених 2023: черкаський спортсмен виборов першу медаль для України
- Втративши руку і ногу в боях на Донбасі, Вадим Мазніченко живе повноцінним життям
- Протоколи
- Вадим Мазніченко про поїздку на змагання, плани на майбутнє та власну автосправу
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |