Черкаське (Новомосковський район)

Черка́ське — селище міського типу Дніпропетровської області Новомосковського району. Населення за переписом 2001 року становить 4 046 осіб. Орган місцевого самоврядування — Черкаська селищна рада.

смт Черкаське
Cherkaske dnpr gerb.png Cherkaske dnpr prapor.png
Герб Черкаського Прапор Черкаського
смт Черкаське взимку
смт Черкаське взимку
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Новомосковський район
Рада Черкаська селищна рада
Код КАТОТТГ: UA12100130010091954
Облікова картка Селище Черкаське 
Основні дані
Засноване 1949
Статус із 1958 року
Площа  км²
Населення 4046
Поштовий індекс 51272
Телефонний код +380 5693
Географічні координати 48°42′15″ пн. ш. 35°23′00″ сх. д. / 48.70417° пн. ш. 35.38333° сх. д. / 48.70417; 35.38333Координати: 48°42′15″ пн. ш. 35°23′00″ сх. д. / 48.70417° пн. ш. 35.38333° сх. д. / 48.70417; 35.38333
Висота над рівнем моря 70 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Вільне
До станції: 11 км
Селищна влада
Адреса 51272, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Черкаське, вул. Лісна, 24
Голова селищної ради Ніколюкін Павло Вікторович
Карта
Черкаське. Карта розташування: Україна
Черкаське
Черкаське
Черкаське. Карта розташування: Дніпропетровська область
Черкаське
Черкаське
Map

Commons-logo.svg Черкаське у Вікісховищі

Колишнє військове містечко 22-ї гвардійської танкової дивізії 6-ї гвардійської танкової армії ЗС СРСР Київського ВО.

Географічне розташуванняРедагувати

Селище міського типу Черкаське знаходиться на лівому березі річки Самара, вище за течією на відстані 5,5 км розташоване смт Гвардійське, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Орлівщина, на протилежному березі — село Хащеве. До селища примикає лісовий масив (сосна).

ІсторіяРедагувати

Збудовано у 1949 році як невелике військове містечко навчального батальйону Нове (землянки на околиці теперішнього селища в напрямку села Орлівщина) Нове, з 1958 р. Черкаське за почесним найменуванням передислокованої сюди із Забайкалля восени 1957 року Черкаській гвардійській танковій дивізії, для якої почалося будівництво житлових одноповерхівок на 4500 мешканців, 8-річній школи і казарм. Зводилися багатоповерхівки, казарми (з 1979 року), парки для військової техніки, облаштовувалися командні пункти, прокладалися дороги. В гуртожитку нині ЖЕК, в Будинку офіцерів селищна рада.

На початку 60-х років було побудовано три двоповерхових будинки, а в 70-х роках почалося будівництво п'ятиповерхових будинків — це будинки № 1,2,3. У 1978 році відкрито нову 10-річну школу.

У 1990 році гвардійська танкова дивізія була розформована, і на її місце з Угорщини прибула 93-тя мотострілецька дивізія, а нині бригада, найкраща в Збройних силах України. Кількість населення зросла до 7,5 тис. Почалось будівництво дитячого садочка, житлових будинків, школи. У тому ж 1990 році була створена Черкаська селищна рада, головою якою з того часу до тепер місцеві жителі обирають В. С. Тотояна. Населення 4227 осіб (на 1.07.2007 р.). Меблевий цех, є амбулаторія, будинок офіцерів, дитячий садочок, школа мистецтв, перукарні, АЗС. 10 жовтня 2003 році відкрила свої двері нова школа. Багато жителів селища брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, 103 чоловіка пройшли бойових шлях в Афганістані. До 20-річчя виводу радянських військ з Афганістану в селищі відкрито музей, пам'ятник воїнам—афганцям.

ЕкономікаРедагувати

  • ТОВ «Дельта-плюс».

Об'єкти соціальної сфериРедагувати

 
Самарський ліс з боку смт Черкаське
  • Черкаська пілотна загальноосвітня школа I—III ступенів акредитації[1]
  • Дитячий садочок.
  • Амбулаторія.
  • Військовий госпіталь.
  • Гарнізонний будинок офіцерів.
  • Філія Новомосковської районної школи мистецтв.

Військові частиниРедагувати

УродженціРедагувати

  • Делюкін Юрій Петрович (1994—2017) — солдат Збройних сил України, десантник, учасник російсько-української війни.
  • Малетич Дмитро Миколайович (1995—2016) — учасник російсько-української війни[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Офіційний сайт Черкаської школи. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 1 жовтня 2014. 
  2. Загиблі Герої. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 30 жовтня 2018. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати