Венгер Олександр Анатолійович
Олекса́ндр Анато́лійович Венгер (9 січня 1969 — 25 січня 2015) — старшина Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
| Венгер Олександр Анатолійович | ||
|---|---|---|
 Старшина | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
9 січня 1969 Бердичів | |
| Смерть |
25 січня 2015 (46 років) Санжарівка | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ | Військова розвідка | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Короткий життєпис ред.
1984 року закінчив 9 класів ЗОШ № 10 Бердичів, 1987-го — ПТУ № 4, «слюсар-ремонтник». Строкову службу проходив протягом 1987—1989 років, 366-й гвардійський мотострілецький полк, Степанакерт.
Мобілізований літом 2014-го, снайпер-розвідник, 54-й окремий розвідувальний батальйон.
25 січня 2015-го загинув у бою на опорному пункті «Валера» (висота 307,5) [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] поблизу села Санжарівка під час боїв за Дебальцеве. Разом з Олександром загинули бійці 128-ї бригади: солдати Адальберт Ковач, Федір Лопацький, Володимир Питак, Андрій Капчур, Олександр Леврінц, старший лейтенант Сергій Свищ. У цьому бою українським військовим вдалось знищити 3 танки та частину живої сили терористів.
Без Олександра залишилися мати, дружина, двоє синів, внук, внучка. Похований в селі Гришківці[1].
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
- 20 лютого 2015 року в місті Бердичів на фасаді будівлі загальноосвітньої школи № 10 (вулиця Шелушкова, 4), де навчався Олександр Венгер, йому встановлено меморіальну дошку.
- 25 червня 2015 року Бердичівською міською радою прийнято рішення про перейменування 3-го провулка Шелушкова на вулицю Олександра Венгера.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 25 січня[3][4].
Примітки ред.
- ↑ Венгер Олександр Анатолійович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 14 квітня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 13 серпня 2015 року № 473/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 25 січня на YouTube
Джерела ред.
- Венгер Олександр Анатолійович [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.] // Український меморіал
- Венгер Олександр Анатолійович [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |