Відкрити головне меню

Питак Володимир Теодорович

ЖиттєписРедагувати

Мешкав у селі Дарахів на Теребовлянщині. Навчався у місцевій школі. 10 років тому виграв «грін-карту» та емігрував до США, жив у Детройті, Чикаго. У березні 2014 року повернувся в Україну та 2 серпня за мобілізацією пішов захищати Вітчизну.

Учасник боїв за Дебальцеве. Загинув 25 січня 2015 року в бою за висоту 307,5, біля с. Санжарівка. У цьому бою українським військовим вдалося знищити 3 танки та частину живої сили терористів. Тоді ж загинули старший лейтенант Сергій Свищ, старшина Олександр Венгер, солдати Андрій Капчур, Адальберт Ковач, Олександр Леврінц, Федір Лопацький.

Поховали Володимира в Дарахові. Залишилися батьки, два брати, племінники.

Вшанування пам'ятіРедагувати

19 жовтня 2015 року на фасаді Дарахівської школи, де навчався, за підтримки народного депутата Миколи Люшняка відкрили пам'ятну дошку героєві, а в приміщенні школи облаштували куток пам'яті, де зберігаються його особисті речі.[1] На відкритті були присутні побратими з 128-ї бригади Борис Холодзьон і Руслан Романович[2].

Відзнаки та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[3].

  • в жовтні 2015 року відкрито меморіальну дошку пам'яті Володимира Питака

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Зовнішні відеофайли
  Бійця Володимира Питака повезли на рідну Теребовлянщину на сайті YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 30 січня.