Питак Володимир Теодорович
Володи́мир Тео́дорович Питак (7 лютого 1979, с. Вишнівчик Теребовлянського району Тернопільської області — 25 січня 2015, поблизу Дебальцевого Донецької області) — український військовик, солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачево), учасник російсько-української війни.
| Володимир Теодорович Питак | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
7 лютого 1979 с. Вишнівчик, Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна | |
| Смерть |
25 січня 2015 (35 років) Санжарівка поблизу Дебальцевого, Донецька область, Україна | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Гірська піхота | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Мешкав у селі Дарахів на Теребовлянщині. Навчався у місцевій школі. 10 років тому виграв «грін-карту» та емігрував до США, жив у Детройті, Чикаго. У березні 2014 року повернувся в Україну та 2 серпня за мобілізацією пішов захищати Вітчизну.
Учасник боїв за Дебальцеве. Загинув 25 січня 2015 року в бою за висоту 307,5, біля с. Санжарівка. У цьому бою українським військовим вдалося знищити 3 танки та частину живої сили терористів. Тоді ж загинули старший лейтенант Сергій Свищ, старшина Олександр Венгер, солдати Андрій Капчур, Адальберт Ковач, Олександр Леврінц, Федір Лопацький.
Поховали Володимира в Дарахові. Залишилися батьки, два брати, племінники.[1]
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
- 19 жовтня 2015 року на фасаді Дарахівської школи (вулиця Сонячна, 49), де навчався Володимир Питак, йому встановлено пам'ятну дошку, а в приміщенні школи облаштували куток пам'яті, де зберігаються його особисті речі.[3] На відкритті були присутні побратими з 128-ї бригади Борис Холодзьон і Руслан Романович[4].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 25 січня[5][6].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Під Дебальцевим загинув Володимир Питак з Теребовлянщини. ПОГЛЯД (укр.). 29 січня 2015. Процитовано 29 березня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ У селі Дарахів відкрили меморіальну дошку загиблому учаснику АТО Володимиру Питаку на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 19 жовтня.
- ↑ Героям слава!
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 25 січня на YouTube
Джерела ред.
- На Сході загинув житель Теребовлянщини Володимир Питак // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 29 січня.
- Теребовлянщина провела в останню путь Володимира Питака // Теребовлянська РДА. — 2015. — 2 лютого.
Посилання ред.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Бійця Володимира Питака повезли на рідну Теребовлянщину на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 30 січня. |
- На Тернопільщині відкрили меморіальну дошку бійцю, який приїхав зі США і загинув в АТО // Zik. — 2015. — 16 жовтня.
- Сражение 25 января на высоте 307,5 под Санжаровкой глазами участника(рос.) // Цензор.нет. — 2015. — 21 червня.
- Питак Володимир Теодорович // Книга пам'яті загиблих
- Питак Володимир Теодорович // Український меморіал
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Тернопільської області України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |