Сартана

смт Сартана
	Герб Сартани
	Церква святого Георгія
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Маріупольський район
Громада	Сартанська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване	1780
Статус	із 1938 року
Площа	6,75 км²
Населення	▼ 10 578 (01.01.2017)
Густота	1567,1 осіб/км²
Поштовий індекс	87592-87593
Телефонний код	+380 629
Географічні координати	47°10′38″ пн. ш. 37°41′19″ сх. д. / 47.17722° пн. ш. 37.68861° сх. д.Координати: 47°10′38″ пн. ш. 37°41′19″ сх. д. / 47.17722° пн. ш. 37.68861° сх. д.
Висота над рівнем моря	96 м
Водойма	р. Кальміус, р. Чернеча Раковата ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Маріуполь
До станції:	18,6 км
	До райцентру:
- фізична:	12 км
- залізницею:	12 км
- автошляхами:	17 км
	До обл. центру:
- фізична:	89,5 км
- залізницею:	120 км
- автошляхами:	118 км
Селищна влада
Адреса	87592, Донецька обл., Маріупольський район, смт Сартана, вул. Челюскінців, 67а
Голова селищної ради	Курчі Олександр Костянтинович
Карта
	Сартана
	Сартана
	Сартана у Вікісховищі

Сартана́ (урум. Σαρτανά, грец. і понт. Σαρτανάς) — селище міського типу Донецької області, адміністративний центр Сартанської селищної громади Маріупольського району. Відстань до райцентру становить близько 17 км і проходить автошляхом місцевого значення. З березня 2022 року знаходиться в тимчасовій окупації військами Росії.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сартана (значення).

ГеографіяРедагувати

У селищі річка Чернеча Раковата впадає у річку Кальміус.

Загальні відомостіРедагувати

Розташоване на річці Кальміус за 118 км від Донецька. Одне із місць компактного проживання греків у Приазов'ї.

Головна вулиця поселення — Челюскінцев, яка має довжину 3 кілометри.

НазваРедагувати

Назва селища в перекладі з урумської мови означає «жовте теля» («сари» — жовтий, «тана» — теля)^[3]^[4]. Впродовж 1938—1990 років селище називалося Приморське.

НаселенняРедагувати

Динаміка чисельності населення^[5]

Рік	Кількість мешканців
1859	2482
1886	3295
1897	4834
1908	5154
1939	6218
1959	7856
1970	8823
1976	10100
1979	10031
1987	10900
1989	10791
1992	11000
1994	11000
1998	10800
2001	10950
2004	10900
2009	10795
2010	10793
2011	10772
2012	10762
2013	10783
2014	10779
2015	10728
2017	10578
2020	10240

За даними перепису населення 2001 року населення селища становило 10951 особу, із них 3,62 % зазначили рідною мову українську, 91,56 % — російську, 4,41 % — грецьку, 0,11 % — циганську, 0,06 % — білоруську, 0,03 % — вірменську, 0,01 % — молдовську та болгарську мови^[6].

За даними перепису 1939 року у Сартані мешкало 4417 греків (71,0 %), 1131 українців (18,2 %), 597 росіян (9,6 %), 27 євреїв (0,4 %).^[7]

ІсторіяРедагувати

Село було засноване 1780 року греками-румеями, які були переселеними російським урядом з однойменного села у гірському Криму.

У 1824^[8] (або 1825^[4]) році у Сартані була побудована кам'яна церква на честь великомученика Георгія.

Впродовж 1825—1831 років у Сартані діяло Маріупольське духовне училище.

1935 року в Сартані був заснований фольклорний грецький ансамбль пісні і танцю «Сартанські самоцвіти», провідний грецький колектив Приазов'я та України^[9]. 1936 року ансамбль посів перше місце у Всесоюзному перегляді колективів національних меншин в Москві. З 1938 року — селище міського типу.

У 1959 році в Сартані була організована Маріупольська державна станція по племінній справі і штучному заплідненню сільськогосподарських тварин^[10].

6 березня 2004 року була відкрита фабрика по вирощуванню бройлерів^[11].

2005 року в Сартані був побудований новий храм святого Георгія^[12].

Російсько-українська війнаРедагувати

Під час російсько-української війни 2014 року проросійськими терористами 7 вересня 2014 року був обстріляний блок-пост у селищі^[13].

14 жовтня 2014 року близько 15:00 терористи в напрямі від Комінтернове (з 12 липня 2016 року — Пікузи) обстріляли північну околицю Сартани, вибухнуло кілька снарядів, постраждали мирні жителі, що брали участь у похоронній процесії. Загинули семеро людей, ще сімнадцять осіб зазнали поранень^[14]. З нагоди цієї події встановлено пам'ятний знак «Загиблим односельчанам за час АТО».

17 жовтня 2014 року уряд Греції озвучив готовність допомоги постраждалим у результаті обстрілу в Сартані — повідомив заступник прем'єр-міністра і міністр закордонних справ Греції Евангелос Венізелос^[15].

Вранці 14 лютого 2015 року бойовики обстріляли Сартану, зруйновано 3 будинки, чоловік з важкими пораненнями доправлений до міськлікарні, де від травм помер^[16].

16 серпня 2015 року о 22:00 бойовики обстріляли Сартану, пошкоджено 50 будинків, 2 особи загинуло, 6 поранено, терористичному наступу протистояли вояки 79-ї бригади та морська піхота^[17]^[18].

8 червня 2017 року проросійські терористи обстріляли зі ствольної артилерії Сартану, троє вояків ЗСУ зазнали контузії^[19].

ЕкономікаРедагувати

агроцех № 9 — колишній колгосп імені Карла Маркса
молочно-товарна ферма на 1200 голів — Сартанська держплеменстанція
овочева база
теплиці
хлібопекарня
кондитерський цех
механічні майстерні
станція технічного обслуговування
АЗС
автомийка
майстерні з виготовлення пам'ятників
«розумна» зупинка з сенсорним екраном і USB-зарядкою на сонячних батареях. Вартість: 460 тисяч гривень — побудована за допомогою грантових коштів.^[20]

ТранспортРедагувати

Працюють маршрутні таксі^[21]

51т ДК «Іскра» — сел. Талаківка,
52т ДК «Іскра» — сел. Сартана,
53т ДК «Іскра» — вул. Зелена (смт Сартана),
55т ДК «Іскра» — с. Гнутове.

КультураРедагувати

Церква святого Георгія у Сартані

1935 року в Сартані засновано грецький фольклорний ансамбль пісні і танцю «Сартанські самоцвіти», відновлений 1967 року.

1988 року у селищі вперше відбувся фестиваль грецької культури «Мега-Юрти» за ініціативи заслуженого працівника культури, поета, прозаїка, перекладача, композитора Доната Патричі.

Сартанська музична школа.
Сартанська бібліотека імені М. Лермонтова.
Парк імені Кир'якова

Культурно-розважальний центр «Село Вашури» — «Сартанський зоопарк»Редагувати

Культурно-розважальний центр «Село Вашури» розташований в селищі Сартана на північно-східній околиці Маріуполя.

2008 року тут відкрили невеликий зоопарк, експозиція якого з тих пір постійно розширюється. У ставку цілий рік плавають лебеді, гуси, різні види качок, в тому числі з Голландії та Німеччини. Територію вподобали павичі, журавлі, фазани, екзотичні кури, страуси ему, перепела, яструби, цесарки. Є білки, нутрії, плямисті і благородні олені, європейські лані, в'єтнамські і дикі свині. При зоопарку формується дитяче містечко з різними розважальними атракціонами. Є фонтан, штучний водоспад, салон урочистостей «Лебедина вірність». Працює кафе «Марина» з великим літнім майданчиком і дитяче кафе «Малютка».

Музей історії та етнографії греків Приазов'яРедагувати

Будівля музею історії та етнографії греків Приазов'я

Музей історії та етнографії греків Приазов'я в селищі Сартана заснований 1987 року як музей на громадських засадах, а потім отримав статус народного музею. З 1997 року — Музей історії та етнографії греків Приазов'я.

Експозиція музею різносторонньо відображає процес переселення греків з Кримського ханства в Приазов'ї в 1778—1780 роках, засвоєння нового краю, розвиток господарської діяльності (землеробство, скотарство, торгівля, промисли), збереження культурних традицій (оформлення житла, одяг, прикраси, обряди і свята), розвиток греків Приазов'я до теперішнього часу.

Молодіжний центр для активістівРедагувати

Молодіжний центр заснований 2016 року. В ньому активісти створюють проекти, пишуть заявки на грант та реалізовують їх. Для акумуляції ідей усіх організацій та діячів заснували «Агенцію розвитку сартанського суспільства».^[22]

ОсвітаРедагувати

Маріупольський професійний аграрний ліцей
Спеціалізована загальноосвітня школа з поглибленим вивченням грецької мови
Музична школа
Дитячий садочок

Відомі людиРедагувати

Балджи Анатолій — головний редактор газети федерації грецьких товариств України «Еліни України», автор повістей.
Балахчі Федір (1972—2018) — старший матрос Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Верховський Дмитро Дмитрович — козак окремої пластунської сотні при кінному Гетьмана Івана Мазепи полку 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.
Димченко Грицько Васильович (р.н.н. — 17.06.1920, Подільська губ., м. Чернівці) — козак окремої пластунської сотні при кінному Гетьмана Івана Мазепи полку 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.
Каци Тамара — українська співачка, етнічна грекиня, виконавиця грецької пісні (румейським діалектом). Була першою виконавицею Гімну греків України «ΕΜΠΡΟΣ!» (Вперед!) Доната Патричі.
Кір'яков Леонтій (1919— 2009) — румейський поет.
Лаго Григорій — румейський поет.
Папуш Дмитро — румейський поет і перекладач (з української та російської). Книги «Вибрані твори М. Лєрмонтова», «Рідне вогнище».
Папуш Анастасія — румейська поетка і перекладачка.
Петренко-Ксенофонтова Олімпіада — румейська поетеса і фольклористка.
Узун Анатолій — етнограф і фольклорист.
Хараман Ілсивет — найстаріша з відомих румейських поетів.
Шапурма Антон — румейський поет і перекладач, член Спілки письменників України.
Шердиць Костянтин (* 1944) — діяч культури, поет, художній керівник Палацу студентів Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, голова Харківського міського товариства греків України «Геліос» (2002—2007 рр.), почесний харків'янин.