Відкрити головне меню

Залу́жжя (раніше — Малі Колки)[2] — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області.[2] Підпорядковується Залузькій сільській раді.[2] Населення становить 1730 осіб (2011).[1]

село Залужжя
Zaluzhya dubr gerb.png Zaluzhya dubr prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада/громада Залузька сільська рада
Код КОАТУУ 5621882801
Облікова картка с Залужжя 
Основні дані
Засноване 1629[2]
Колишня назва Малі Колки[2]
Населення 1730 (01.01.2011)[1]
Площа 1,74 км²[2]
Густота населення 1002,3[2] осіб/км²
Поштовий індекс 34145[2]
Телефонний код +380 3658[2]
Географічні дані
Географічні координати 51°33′36″ пн. ш. 26°40′14″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
142[джерело?] м
Водойми річка Случ, озеро Хотомер[2]
Місцева влада
Адреса ради 34145, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Залужжя, вул. Лесі Українки, 36, тел. 2-09-85[2]
Карта
Залужжя. Карта розташування: Україна
Залужжя
Залужжя
Залужжя. Карта розташування: Рівненська область
Залужжя
Залужжя
Мапа

НазваРедагувати

Раніше називалося Малі Колки.[2] Від розміщення села за луками походить назва села Залужжя.[джерело?] Польською мовою згадується як Załuże,[3] російською — як Залужье.[4]

ГеографіяРедагувати

Залужжя — село Дубровицького району, Рівненської області. Розташоване на схід від районного центру Дубровиця. За 12 км від залізничної станції.[джерело?]

Площа села — 1,74 км².[2] Поблизу села — річка Случ, озеро Хотомер.[2]

КліматРедагувати

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[5] Опадів 616 мм на рік.[5] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 29 мм.[5] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 90 мм.[5] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[5] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[5] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[5]

Клімат Залужжя
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,6 −1,3 3,4 12,4 19,3 22,9 23,9 23,1 18,2 11,8 4,8 0,0 11,3
Середня температура, °C −5,6 −4,5 −0,3 7,5 13,7 17,5 18,6 17,7 13,2 7,8 2,3 −2,5 7,1
Середній мінімум, °C −8,5 −7,7 −3,9 2,7 8,2 12,1 13,3 12,3 8,3 3,8 −0,2 −5 2,9
Норма опадів, мм 37 30 29 43 57 90 82 64 57 44 41 42 616
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

ІсторіяРедагувати

В околицях Залужжя виявлено давньоруське городище. Ще й досі вода вимиває залишки глиняного посуду. Архіфакти зібрані на цьому місці: черепки глиняного посуду, залізні застібки до одягу, залізні наконечники, серп, намисто. За формою верхньої частини глечиків і малюнках на них, археолог і викладач РДГУ Прищепа визначив, що їх виготовлення датується VII—XI ст.[джерело?]

Село вперше згадується 1629 року.[2]

В червні 1904 року відбулася сутичка селян з поміщицею за випас, селяни відмовилися виконати рішення суду, який підтвердив приналежність урочища поміщиці.[джерело?]

У 1906 році село входило до складу Любиковицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[4]

У 1921 році село входило до складу гміни Любиковичі Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[3]

В липні 1941 року село, як і вся Рівненська область, потрапило під гітлерівську окупацію. Вже в грудні 1941 року в селі була створена підпільна група, яка була складової Дубровицької підпільної організації, яку очолював О. О. Кренько (дані газети «Поліський маяк» № 46 від 7 квітня 1975 року ст. «У вогні боротьби»).

З перших днів окупації частина жителів села пішла до оунівського підпілля, а інша до радянських партизан. Але кожен з них незважаючи на різницю в ідеологічних поглядах наближав День Перемоги над німецько — нацистськими загарбниками по — своєму.[джерело?]

Наприкінці 1943 року, коли розпочалося визволення нашого району від нацистських окупантів в оселі Максима Давидовича Бруяки розміщувався штаб партизанського з'єднання О. М. Сабурова. Коли розпочався наступ рядянських партизан спільно з 397 стрілецькою дивізією сам Бруяка Д. М. та 12 односельчан були зараховані в стрілецький взвод партизанського з'єднання.[джерело?]

На старому кладовищі села є могила, яку ніколи не відвідували рідні та близькі. Але в дні скорботи і пам'яті тут прибрано і лежать квіти. Односельчани її називають «Могилою невідого солдата» та ще до недавна жили ті, хто знав і пам'ятав того 22 — річного юнака.[джерело?]

З перших днів війни в навколишніх селах почав діяти загін, керівником якого був чоловік по прозвищу «щупак». Жителі навколишніх сіл називали їх бандерівцями. Тому, що знищували вони тих, хто підтримував радянську владу. За даними архіву Залузької сільської ради (фонд № 15 опис т. 1-15) від рук оунівців загинуло 35 осіб, чиї прізвища ввійшли до «Книги Скорботи України» (том 2. 2003 рік).

Після вигнання німецьких військ в село було направлено загін військовослужбовців, жителі села називали їх «яструбки», для боротьби з оунівцями.[джерело?]

Однієї ночі в селі пролунали постріли, а в досвіта в межі жінки знайшли мертвого військовослужбовця. Поховали його на місцевому кладовищі і його товариші на металевій пластині залишили виколотий напис: «Погиб от рук бандитов 21.03.48 гв. ряд. Кузиев Доврон 1926 года рож.».[джерело?]

У 1947 році село Залужжя разом з хутором Залужжя підпорядковувалося Залузькій сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.[6]

Починаючи з 1978 року учні місцевої школи розпочали пошуки родичів загиблого. Очевидці говорили, що документи і особисті речі гвардійця були передані в районний відділ міліції, але там за цей період ніяких даних не має. Звернення до військового комісаріату району пролило лише світло на прізвище уповноваженого по селу Залужжя і Бережки працівника міліції — Пузанова. Він був не місцевий житель і виїхав на місце свого постійно проживання.[джерело?]

В 1980 році школяри звернулися до Центрального архіву Міністерства Оборони СРСР в місті Подольськ Московської області. Звідти наш лист був відправлений до Штабу Прикарпатського Військового округу. Начальник архіву в листі попросив школярів надіслати дані про те, в якій військовій частині проходив службу Кузиев Доврон. Чого ми зробити не змогли.[джерело?]

Управління внутрішніх справ Рівненської області на наш запит в 1981 році відповіло, що не мають даних про загибель гвардійця на території села Залужжя.[джерело?]

Масова мобілізація жителів села до радянської армії розпочалася в 1944 році. Поповнили ряди Червоної Армії 176 односельчан. Вони брали участь у визволенні Білорусі, частини Росії, Польщі, території прибалтійських республік і ін. Загинули на фронтах та пропали безвісти — 114 воїнів-односельч.[джерело?]

В нашому селі є пам'ятне місце, яке воскрешає героїку Другої світової війни, ратну звитягу наших односельців. Сюди приходять жителі села, щоб поклонитись своїм героям — односельцям. Це пам'ятник Воїнам — землякам. Встановлений в 1965 році на честь 20 — ти річчя Перемоги над німецько — нацистськими загарбниками. Споруджений на кошти зібрані вдячними односельчанами та місцевим колгоспом на чолі з головою А. В. Кумпан. Автор пам'ячника П. І. Беленок. Пам'ячник являє собою залізобетонну стену з барельєфним зображенням скорботного воїна на тлі прапорів. Висота стіни 5 метрів, пам'ятний постамент висотою 4 метри.[джерело?]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[7] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 1][9] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 3,04 Кі/км² (137Cs + 134Cs[ru]), молока — 4,35 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 1,15 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 172 мбер, з якої: зовнішнього — 40 мбер, загальна від радіонуклідів — 132 мбер (з них Cs — 121 мбер).[10]

НаселенняРедагувати

Рік Населення Зміна
1897[11] 773
1906[4] 879 +13.7%
1921[3] 1186 +34.9%
1989[12] 1870 +57.7%
1993[10] 1730 −7.5%
2001[13] 1736 +0.3%
2011[1] 1730 −0.3%
2017[14] 1617 −6.5%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1730 осіб.[1] Густота населення — 1002,3 особи/км².[2]

За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 773 особи, з них: 385 чоловіків та 388 жінок; 752 православні.[11] Станом на 1906 рік у селі було 119 дворів та мешкало 879 осіб.[4]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі та однойменному сусідньому фільварку разом налічувалося 194 будинки та 1186 мешканців, з них: 562 чоловіки та 624 жінки; 1153 православні та 33 юдеї; 1153 українців (русинів) та 33 євреї.[3]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1870 осіб, з яких 905 чоловіків та 965 жінок.[12] На кінець 1993 року в селі мешкало 1730 жителів, з них 506 — дітей.[10]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1736 осіб.[13]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[15]

Мова Відсоток
українська 99,71 %
російська 0,29 %

Вікова і статева структураРедагувати

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[16]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 238 284 522
18-39 252 266 518
40-59 210 266 476
60+ 124 90 214
Разом 824 906 1730

Соціально-економічні показникиРедагувати

Працездатність (станом на 2011 рік)[17]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1730
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
398 23 540 31 938 54 360 21 430 25 790 46
Зайнятість (станом на 2011 рік)[18]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1730
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
60 4 95 6 155 10 14 1 7 0 21 1
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[19]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
1232 496 622 4 3 146 28 36 38 61 227 30 4 3

ПолітикаРедагувати

Органи владиРедагувати

Місцеві органи влади представлені Залузькою сільською радою.[2]

ВибориРедагувати

Село входить до виборчого округу № 155.[20] У селі розташована виборча дільниця № 560264.[20] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 1221 особа.[1]

КультураРедагувати

У селі працює Залузький сільський будинок культури на 250 місць.[21] Діє Залужська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 19 185 книг та яка має 12 місць для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 500 осіб.[22]

РелігіяРедагувати

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела
Релігійна громада Свято-Іллінської парафії Сарненської єпархії УПЦ УПЦ (МП) 19.03.91 200 Церква [23]
Релігійна громада ЄХБ ЄХБ 03.12.91 30 Молитовний будинок [23]
Релігійна громада ЄХБ ЄХБ Не зареєстрована 100 Молитовний будинок [23]
     — православні,      — протестантські.

ОсвітаРедагувати

У селі діє Залузька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[24] У 2011 році в ній навчалося 307 учнів (із 300 розрахованих) та викладало 37 учителів.[24]

Дошкільна освіта представлена дитячим садком «Залузький дошкільний навчальний заклад „Сонечко“», у якому станом на 2011 рік навчалося 40 дітей і працювало 5 учителів та вихователів.[25]

ІнфраструктураРедагувати

У селі наявний сквер площею 800 м².[26] Наявне відділення поштового зв'язку.[27]

ОсобистостіРедагувати

ПриміткиРедагувати

КоментаріРедагувати

  1. «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[8]

ДжерелаРедагувати

  1. а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у с Залужжя // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
  3. а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 63.  (пол.)
  4. а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 195. (рос.)
  5. а б в г д е ж Zaluzhzhia climate: Average Temperature, weather by month, Zaluzhzhia weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.  (англ.)
  6. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
  7. Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  8. Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  9. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  10. а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  11. а б Населённые места Российской империи в 500 и более жителей, 1905, с. 21
  12. а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  13. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  14. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  15. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  16. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5
  17. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10
  18. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13
  19. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42
  20. а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  21. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55
  22. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58
  23. а б в Паспорт Дубровицького району, 2011
  24. а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51
  25. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 53
  26. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 64
  27. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71
  28. З прикордонником Олександром Котяшем, який загинув у зоні ООС, попрощалися на Рівненщині. матеріал інтернет-порталу Цензор.нет , 28 жовтня 2018 року.
  29. ДУБРОВИЦЯ ПОПРОЩАЛАСЯ ЗІ СВОЇМ ЗЕМЛЯКОМ! матеріал веб-сайту Моя земля — моє Полісся

КнигиРедагувати

Офіційні дані та нормативно-правові актиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати