Глибочиця (Житомирський район)
Глибо́чиця (до 1946 року — Вацьків) — село в Україні, адміністративний центр Глибочицької сільської територіальної громади Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становила 2 726 осіб (2001). У 1923—2017 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
| село Глибочиця | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 Вказівний знак на в'їзді до села
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Житомирська область | ||||
| Район | Житомирський район | ||||
| Тер. громада | Глибочицька сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA18040150010023707 
| ||||
| Облікова картка | Глибочиця | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | XVIII століття | ||||
| Населення | 2 726 (2001) | ||||
| Площа | 4,308 км² | ||||
| Густота населення | 855,89 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 12403 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°16′45″ пн. ш. 28°46′36″ сх. д.H G O | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
221 м | ||||
| Найближча залізнична станція | Житомир | ||||
| Відстань до залізничної станції |
5 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | вул. Михайла Грушевського, 2, с. Глибочиця, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12403 | ||||
| Карта | |||||
  Глибочиця | |||||
 Глибочиця | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Загальна інформація
ред.Розташоване за 5 км від обласного та районного центру міста Житомир та за 5 км від залізничної станції Житомир, на автодорозі Київ—Львів[1].
Населення
ред.Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 612 осіб, з них: православних — 601, чоловіків — 287, жінок — 325[2].
У 1906 році в поселенні проживало 1 149 мешканців, дворів — 197[3], у 1923 році — 1 030 мешканців, дворів — 250[4].
На початок 1970-х років село мало 670 дворів із населенням 2 288 осіб[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 2 545 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 2 726 осіб[5].
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2646 | 97.07 % |
| російська | 76 | 2.79 % |
| білоруська | 2 | 0.07 % |
| інші/не вказали | 2 | 0.07 % |
| Усього | 2726 | 100 % |
Історія
ред.Засноване у 18 столітті[1]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, належало до Житомирського староства, разом із Гадзинкою мало 30 дворів[7].
Наприкінці 19 століття — село Левківської волості Житомирського повіту Волинської губернії, між Житомиром та Кмитовим. Належало до православної парафії у Калинівці, за 2 версти[8][9].
У 1906 році — сільце Левківської волості (6-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського центру м. Житомир становила 10 верст, до волосного центру містечка Левків — 8 верст. Поштове відділення — Житомир[3].
У 1923 році включене до складу новоствореної Вацьківської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Левківського (згодом — Іванківський) району Житомирської округи; адміністративний центр ради[10]. Розміщувалося за 6 верст від районного центру міст. Левків[4]. 15 вересня 1930 року, в складі сільської ради, передане до приміської смуги Житомирської міської ради Української РСР[10].
У вересні 1933 року село було занесено на так звану «чорну дошку» — ніби «за злочинний зрив планів осінньої сівби». За даними сільради, у 1932—1933 роках внаслідок Голодомору 1932—1933 померли 93 особи[11].
14 травня 1939 року, в складі сільської ради, увійшло до новоутвореного Житомирського району Житомирської області[10].
На фронтах Другої світової війни воював 261 селянин, 156 з них нагороджені орденами й медалями, 90 загинули. На їх честь встановлено пам'ятник[1].
7 червня 1946 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Житомирської області», село Вацьків перейменоване на Глибочиця, відповідно сільську раду — на Глибочицьку. 30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, село передане до Коростишівського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Житомирського району[10].
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 2,8 тис. га земель, в тому числі 2 тис. га — рілля. Господарство вирощувало зернові культури, картоплю, хміль, розвивали м'ясо-молочне тваринництво. 104 колгоспників нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них механіка О. І. Бугайчука — орденом Трудового Червоного Прапора.
У селі були середня школа, будинок культури, дві бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячий садок, відділення зв'язку, побутова майстерня[1].
3 березня 2019 року релігійна громада церкви Різдва Пресвятої Богородиці на загальних зборах вирішила приєднатися до Православної Церкви України[12].
27 березня 2017 року включене до складу новоутвореної Глибочицької сільської територіальної громади Житомирського району Житомирської області[13].
Відомі люди
ред.- Андрусенко Сергій Олександрович (1979—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
- Болошкевич Катерина Іванівна (1939—2018) — Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання.
- Пилипчук Дмитро Михайлович (1992—2022) — старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Глибочиця, Житомирський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 18. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б Вацковъ // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 4. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 25 грудня 2024.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 149. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 25 грудня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 25 грудня 2024.
- ↑ Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 140. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 25 грудня 2024.
- ↑ Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 67. Процитовано 25 грудня 2024.
- ↑ Waćków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 878. (пол.)
- ↑ а б в г Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 244, 544. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 25 грудня 2024.
- ↑ Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — 1116 с. Процитовано 16 січня 2023.
- ↑ Громада села в передмісті Житомира ухвалила рішення про перехід до ПЦУ. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
- ↑ Глибочицька сільська рада Житомирська область, Житомирський район. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 18 липня 2020.
Посилання
ред.- Погода в селі Глибочиця [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]