Відкрити головне меню

Лагунов Дмитро Анатолійович

Дмитро́ Анато́лійович Лагуно́в (6 березня 1976 — 9 лютого 2015) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України.

Лагунов Дмитро Анатолійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Лагунов Дмитро Анатолійович.jpg
Загальна інформація
Народження 6 березня 1976(1976-03-06)
Львів
Смерть 9 лютого 2015(2015-02-09) (38 років)
Логвинове
поховання: Личаківський цвинтар
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування 1medRotaNGU.png 1-ша окрема медична рота імені Пирогова, Північне ТУ НГУ, в/ч 3001
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»

Життєвий шляхРедагувати

Резервіст, водій, 1-ша окрема медична рота імені Пирогова, псевдо «Кащей».

9 лютого 2015-го машина «швидкої допомоги» їхала назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок. Задорожний і Лагунов рухалися в медичному автомобілі, Кончевич — у медичному БТРі. Під час евакуації поранених з позиції «Хрест» (Дебальцеве) до Бахмута (на той час Артемівськ), потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села Логвинове, після чого була розстріляна прямим наведенням. Сергій Кацабін загинув разом з екіпажем санітарної машини Анатолієм Сулімою та Михайлом Балюком й пораненим молодшим сержантом Олександром Кравченком. Тоді ж загинули Василь Задорожний, Тарас Кончевич, Максим Овчарук.

Тіла загиблих кілька разів намагались вивезти з-під обстрілу. Лише 21 лютого вдалось домовитися з терористами про обмін.

Без Дмитра лишились мама, дружина, двоє синів — 2002 й 2014 р.н.

Похований у Львові 25 лютого 2015-го, Личаківське кладовище, поле почесних поховань.

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)
  • пам'ятним нагрудним знаком «Медична рота» (посмертно)

ДжерелаРедагувати