Кравченко Олександр Анатолійович

Олекса́ндр Анато́лійович Кра́вченко (10 серпня 1964(19640810) — 9 лютого 2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Кравченко Олександр Анатолійович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Кравченко Олександр Анатолійович.jpg
Загальна інформація
Народження 10 серпня 1964(1964-08-10)
Миколаїв
Смерть 9 лютого 2015(2015-02-09) (50 років)
Логвинове
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
30 ОМБр.svg
 30 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєвий шляхРедагувати

Працював пожежником, вийшов на пенсію. Добровольцем вирушив на фронт, мобілізований у вересні 2014 року. Командир 3-го відділення 3-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.

9 лютого 2015-го машина «швидкої допомоги» їхала назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок. Задорожний і Лагунов рухалися в медичному автомобілі, Кончевич — у медичному БТРі. Під час евакуації поранених з позиції «Хрест» (Дебальцеве) до Бахмута (на той час Артемівськ), машина потрапила а засідку та підірвалася на фугасі поблизу села Логвинове, після чого була розстріляна прямим наведенням. Сергій Кацабін загинув разом з екіпажем санітарної машини Анатолієм Сулімою та Михайлом Балюком й пораненим молодшим сержантом Олександром Кравченком. Тоді ж загинули Василь Задорожний, Тарас Кончевич, Дмитро Лагунов, Максим Овчарук. Одному пораненому вдалося врятуватися — його викинуло з автівки вибуховою хвилею.

23 лютого 2015-го тіло Олександра Кравченка було привезено до дніпропетровського моргу, тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі як невпізнаний Герой.

Ідентифікований за тестами ДНК, похований 13 лютого 2016 року в Миколаєві.

Без Олександра лишилися батько, дружина, син Михайло, двоє дітей від першого шлюбу — Костянтин та Анастасія, двоє онуків — Олексій та Руслан.

Нагороди та вшануванняРедагувати

  • Указом Президента України № 170/2016 від 25 квітня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 15 травня року № 170/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати