Задорожний Василь Богданович

Васи́ль Богда́нович Задоро́жний (11 жовтня 1965(19651011) — 9 лютого 2015) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України.

Задорожний Василь Богданович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Задорожний Василь Богданович.jpg
Загальна інформація
Народження 11 жовтня 1965(1965-10-11)
Львів
Смерть 9 лютого 2015(2015-02-09) (49 років)
Логвинове
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо «Кавказ»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування 1medRotaNGU.png
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»

Життєвий шляхРедагувати

Проживав з родиною у Львові. Активно брав участь у подіях Революції Гідності, постійно допомагав військовим. З літа 2014-го їздив у зону бойових дій як волонтер. Коли в Артемівську утворили медичну роту Нацгвардії, Василь став водієм «швидкої». Водій-санітар 1-ї окремої медичної роти імені Пирогова Національної гвардії України, військовий шпиталь у центральній лікарні Артемівська.

9 лютого 2015-го машина «швидкої допомоги» їхала назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок. Задорожний і Лагунов рухалися в медичному автомобілі, Кончевич — у медичному БТРі. Під час евакуації поранених з позиції «Хрест» (Дебальцеве) до Бахмута (на той час Артемівськ), потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села Логвинове, після чого була розстріляна прямим наведенням. Сергій Кацабін загинув разом з екіпажем санітарної машини Анатолієм Сулімою та Михайлом Балюком й пораненим молодшим сержантом Олександром Кравченком. Василь зазнав поранень обидвох ніг, травми грудної клітки. Тоді ж загинули Тарас Кончевич, Дмитро Лагунов, Максим Овчарук.

Тіла загиблих кілька разів намагались вивезти з-під обстрілу. Лише 21 лютого вдалось домовитися з терористами про обмін.

Без Василя лишились дружина, донька, двоє внуків.

Похований у Львові 25 лютого 2015-го, Личаківське кладовище, поле почесних поховань.

Нагороди та вшануванняРедагувати

  • Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • відзнака «Народний Герой України» (посмертно, 23.6.2015)
  • пам'ятний нагрудний знак «Медична рота» (посмертно)

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 15 травня року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати