Відкрити головне меню

Глі́бів — село в Україні, в Новоушицькій селищній територіальній громаді Новоушицького району Хмельницької області. Населення становить 619 осіб (з 389 дворів).

село Глібів
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Новоушицький район
Громада Новоушицька селищна громада
Код КОАТУУ 6823382001
Основні дані
Засноване 1393
Населення 619 (станом на 01.01.2010)
Площа 3,476 км²
Густота населення 212,03 осіб/км²
Поштовий індекс 32610
Телефонний код +380 3847
Географічні дані
Географічні координати 48°55′03″ пн. ш. 27°09′20″ сх. д. / 48.91750° пн. ш. 27.15556° сх. д. / 48.91750; 27.15556Координати: 48°55′03″ пн. ш. 27°09′20″ сх. д. / 48.91750° пн. ш. 27.15556° сх. д. / 48.91750; 27.15556
Середня висота
над рівнем моря
288 м
Водойми невеличкий ставок в межах села та ще один на околиці
Відстань до
обласного центру
100 км
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Дунаївці
Відстань до
залізничної станції
70 км
Місцева влада
Адреса ради 32610, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с.Глібів , тел. 2-43-30
Карта
Глібів. Карта розташування: Україна
Глібів
Глібів
Глібів. Карта розташування: Хмельницька область
Глібів
Глібів
Мапа

Загальні відомостіРедагувати

Місцевість поселення рівнинна. З усіх сторін село тісно оточене іншими селищами з територіальної сільської ради: Миржіївкою на півночі, Слободою на сході та Капустянами на півдні. Із західної сторони протікає річка Ушиця. Біля села знайдені невеликі поклади фосфоритів.

Найбільші з промислових та агротехнічних підприємств Глібова — Молокоприймальний пункт та СТОВ СК ФГ «Берегиня». Працюють млин, фельдшерсько-акушерський пункт та початкова загальноосвітня школа І-ІІІ рівнів навчання.

Гордістю села є колектив художньої самодіяльності, дитяча танцювальна група «Веселка» Глібівської ЗОШ та Футбольна і волейбольна команди.

ІсторіяРедагувати

Перша згадка про село Глібів датується 1393 роком.[1] Заснування Глібова пов'язане з монголо-татарською навалою. Втікаючи від Золотої Орди мешканці цих країв вибирали для поселення найглухіші («найглибші») лісові місця, тому і засноване село дістало назву Глібів. Першем володарем Глібова та належних тоді до нього сіл Гути Глібівської, Джурджівки, Мержіївки та Слободи був Василь Карачевський. У 15-16 століттях села був під владою Польської корони. Населення в основному займалося землеробством та скотарством.

 
Путятін Юхим Васильович

Восени 1793 року населенні пункти теперішньої Глібівської сільської ради разом з усією правобережною Україною входять до складу Російської імперії. Дуже часто змінюються володарі сіл. Ними були: Васильківський Адам, Янчевський Тадеуш, Рудьковський Іван, родина Зеленевських. У 1869 році села викупив граф Юхим Васильович Путятін, російський адмірал, державний діяч та дипломат. Він привіз із собою японців, які у центрі Глібова заснували прекрасний парк з оранжереями. Пізніше у володіння Глібовом та прилеглими селами вступив його син, відставний полковник гвардії Євген Юхимович Путятін.

Відносини між мешканцями сіл і поміщиками були дуже непрості. У 1897 році граф продає глібівську маєтність князю В. Н. Львову, який володів селами до жовтневого перевороту. На початку 20 століття остаточно склалася єдина зона сіл, що входять нині до Глібівської сільської ради. Селом тоді називався лише Глібів, так як мав дві церкви. Одну приходську і церкву святого Василя Великого — домову церкву при маєтку Львових.

Напередодні війни (1940 рік) у Глібові була поліклініка, двоє дитячих ясел, школа, цегляна майстерня. Німецько-радянська війна у Глібів вступила 4 липня 1941 року та затрималася на довгих 2 роки та 9 місяців. За роки окупації з сіл було вивезено 120 молодих людей на примусові роботи в Німеччину.

Пам'ятки історичного та природоохоронного фонду місцевого значенняРедагувати

  • Парк, початок XIX ст.
  • Глібівський гідрологічний заказник, 101,3 га
  • Маєток адмірала Путятіна та графа Львова
  • Будинок управляючого (мурований), нині пошта; господарська будівля (кузня), нині склад (мур.); економія, нині колгосп, кін. XIX ст. — поч. ХХ ст.
  • Зерносховище (мур.), майстерні (мур.), комори (мур.), водонапірна башта (мур.), не використовується
  • Покровська церква (мур.), діюча, 1896 р. Збудована у 1875—1886 рр. на місці старої дерев'яної[2]

Відомі уродженціРедагувати

  • Копержинський Костянтин Олександрович (1894—1953) — український і російський літературознавець, історик української літератури і театру, фольклорист, етнограф, бібліограф.
  • Кутковський В'ячеслав Володимирович (1988—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[3]

ПриміткиРедагувати

  1. [Архив Юго-Западной России, ч. 8, т. 1, с. 37, 64 — 65, 227—228; т. 2, с. 343, 346, 349, 361; ГБС, с. 53, 180]
  2. [Приходы и церкви Подольской епархии. — ТПЕИСК, 1901 г., т. 9.]
  3. Присягаю

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати