Копержинський Костянтин Олександрович

Костянти́н Олекса́ндрович Копержи́нський (23 жовтня (4 листопада) 1894(18941104), с. Глібів, Подільська губернія (тепер Новоушицький район Хмельницької області) — 18 березня 1953, Ленінград) — український і російський літературознавець, історик української літератури і театру, фольклорист, етнограф, бібліограф.

Копержинський Костянтин Олександрович
Народився 23 жовтня (4 листопада) 1894
Глібів, Новоушицький район, Україна
Помер 18 березня 1953(1953-03-18) (58 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльність літературознавець
Alma mater Кам'янець-Подільська чоловіча гімназія (1913) і Санкт-Петербурзький державний університет (1918)
Вчене звання професор
Заклад Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, Іркутський університет і Санкт-Петербурзький державний університет

Біографічні даніРедагувати

К. О. Копержинський народився 4 листопада 1894 року в с. Глібів Подільської губернії.

В 1897 році батька перевели до Кам'янця-Подільського. У 1913 році закінчив Кам'янець-Подільську гімназію, а у 1918 році — історико-філологічний факультет Петроградського університету.

В 1922—1923 роках викладав у Кам'янець-Подільському інституті народної освіти, а у 1923—1925 роках — у Петроградському університеті.

Брав участь у роботі Кам'янець-Подільського наукового товариства при ВУАН, яке існувало від 1925 до 1930 року[1].

В 1925—1929 роках був професором Одеського інституту народної освіти, викладав  історію літератури та російську літературу. Одночасно керував українським відділом Центральної наукової бібліотеки Одеси.

З 1929 року жив у Києві і працював  у Комісії давнього українського письменства. До 1930 року був дійсним членом Науково-дослідної кафедри історії України при Всеукраїнській Академії Наук, у 1931—1933 роках — науковим співробітником кафедри української етнографії при ВУАН, науковим співробітником Київської філії Інституту Тараса Шевченко.

В листопаді 1928 року секретарював на зборах колективу ВУАН, скликаних з приводу викритгя Спілки Визволення України. Мав виступати теж і проти Грушевського. Але й це не врятувало його від репресій

В 1934 році був заарештований і засуджений на 3 роки ув'язнення.

З 1937 року був професором кафедри російської мови Іркутського педагогічного інституту. Одночасно в 1940 року став викладати історію літератури, російську літературу, слов'янські мови в Іркутському державному університеті. В 1944—1945 роках завідував кафедрою слов'янознавства історико-філологічного факультету Іркутського університету.

В 1940 році був затверджений у вченому званні професора.

З 1945 року обіймав посаду професора кафедри слов'янської філології Ленінградського державного  університету.

Член Ленінградського товариства дослідників історії, письменства та мови, Помер 18 березня 1953 року в Ленінграді. Реабілітований посмертно.

Наукова діяльністьРедагувати

Досліджував історію українського театру, історії  української  та російської літератур, питання фольклору, етнографії, міжслов'янських літературних взаємин.

ПраціРедагувати

  • Питання про наукову постановку справи вивчення побуту // Червоний шлях. — 1925. — № 5. — С. 103—111.
  • Обжинки: Обряди збору врожаю у слов'янських народів нової доби розвитку. — Одеса, 1926. — 59, [1] c.
  • Бібліографічні уваги до історії української книги 80 — 90-х років ХІХ століття в Одесі // Праці Одеської Центральної Наукової Бібліотеки. — 1927. — Т. І. — С. 164—171.
  • Огляд видань Одеського наукового при Українській АН товариства // Записки Українського бібліографічного товариства в Одесі. — 1928. — Ч. 1. — С. 34 — 37.
  • Бібліографічний огляд. Українське літературознавство і критика // Україна. — 1928. — Кн. 28. — С. 110—123.
  • Пережиток симпатетичної магії в косарській обрядовості на Україні // Ювілейний збірник на пошану академіка М. С. Грушевського. — Т.ІІ. — 1928. — С. 3 — 9.
  • М. Ф. Комаров у суперечках з цензурою наприкінці 80-х і на поч. 90-х років // Україна. — 1929. — Кн. 33. — С. 50 — 64.
  • Науково-дослідчий і науково-видавничий рух Радянської України в 1928 році. Бібліографічний огляд. Українське літературознавство, історія театру й критика // Україна. — 1929 — Кн. 36. — С. 98 — 120.
  • Відрядження наукового співробітника К. О.
  • Копержинського до Ленінграду й Одеси // Україна. — 1929. — Кн. 37. — С. 172—173.
  • Українське наукове літературознавство за останнє десятиліття, 1917—1927 // Студії з історії України науководослідної кафедри історії України. — К., 1929. — Т. 2. — С. 21 — 52.
  • Українське наукове літературознавство за останнє десятиліття. 1917—1927. — К.: Всеукраїнська АН, 1929. — 34 с
  • Ранние повести М. Е. Салтыкова//Учене записки Иркутского государственного педагогического института. — 1940. — Вып. 5: История, література, языкознание. Психология, география, библиография. — С. 86 — 122..

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

  • Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 560.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1955.. Словникова частина. — Т. 3. — С. 1129—1130.
  • Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 317.
  • Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 239.
  • Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 36.
  • Назаренко Євген. Кость Копержинський // Кам'янець-Подільський вісник. — 1997. — 27 вересня. — С. 7.
  • Назаренко Є. Кость Копержинський // Поділля і Волинь у контексті українського національного відродження: Науковий збірник. — Хмельницький: Доля, 1995. — С. 300—302.
  • Назаренко Є. Свято Цецери в Миньківцях в оцінці Костя Копержинського // Моя газета . — 2003. — 16 жовтня. — С. 4.
  • Левченко В. В. Копержинский Костянтин Олександрович // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ — середина ХХ ст.). — Одеса: Друкарський дім, 2009. — С. 178—180.

ПосиланняРедагувати