Костянтинівка

Костянти́нівка — місто в Краматорському районі Донецької області, центр Костянтинівської міської громади.

Костянтинівка
Герб Костянтинівки Прапор Костянтинівки
Основні дані
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Краматорський район
Громада	Костянтинівська міська громада
Засноване	1870
Статус міста	з 1932 року
Населення	▲ 78 179 (01.01.2021)
Площа	66,04 км²
Густота населення	1103,7 осіб/км²
Поштові індекси	85100-85129
Телефонний код	+380-6272
Координати	48°31′36″ пн. ш. 37°42′15″ сх. д.
Висота над рівнем моря	86 м
Водойма	річки: Кривий Торець, Грузька
Назва мешканців	костянтинівча́нин, костянтинівча́нка, костянтинівча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція	Костянтинівка
До обл./респ. центру
- фізична	50 км
- залізницею	65 км
- автошляхами	55 км
До Києва
- фізична	563 км
- залізницею	680 км
- автошляхами	570 км
Міська влада
Адреса	85114, м.Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 260
Вебсторінка	Костянтинівська міськрада
Міський голова	Рослов Олексій
Костянтинівка у Вікісховищі Карта Костянтинівка Костянтинівка

Звільнене від терористичного підрозділу російських найманців та місцевих колаборантів 5 липня 2014 року в ході проведення АТО силами Національної гвардії України та військовими підрозділами.

17 липня 2020 року внаслідок адміністративно-територіальної реформи стало частиною Краматорського району.

Загальні відомості

Відстань до Донецька — 68 км. Площа — 66,04 км². Населення — 78 тис. осіб.

Водні ресурси: річка Кривий Торець (басейн річки Сіверський Донець). Довжина — 88,36 км, площа водостоку — 1590 км² , заболоченість 0,2 %. Клебан-Бицьке водосховище площею 520 га, 9 водойм та 43 ставки. Земельний фонд Костянтинівки — 6,598 тис. га. Корисні копалини — глини та пісок.

Географія

Місто розташоване в північній частині Донецької області на річці Кривий Торець. У місті річка Грузька впадає у Кривий Торець. Місто являє собою залізничний вузол. Відстань до Донецька: по автодорогах — 55 км, по ж / д — 65 км. Відстань до Києва: по автодорогах — 750 км, по ж / д — 778 км. Після одного з фільмів Корнія Грицюка, залізнична рейс «Київ — Костянтинівка» став неформально називатися «Київ — Війна».

Історія

Археологічні дослідження в Костянтинівському районі показали, що заселення краю почалося в епоху раннього палеоліту, 150 000—100 000 років тому.

З часів набігу кримських татар 1769 року з'являється згадка, що на території Костянтинівського району перебувало Військо Запорозьке.

Найстаріший район міста — Новоселівка, колишнє селище, що існувало задовго до заснування Костянтинівки.

На карті Катеринославського намісництва 1792 року видання нанесена поштова станція з назвою Торецька (при річці Кривий Торець), яка була розташована в районі нинішнього південного шляхопроводу.

На території сучасної Костянтинівки в 1812 році на землі придбаній у бахмутського купця Четверикова поміщик Пантелеймон Номікосов заснував село Сантуринівку. Ця земля була заселена двадцятьма родинами кріпаків купленими в Корочанському уїзді, Курської губернії. У середині XIX століття на успадкованій сином поміщика землі виникло село Костянтинівка, назване по імені власника. До 1859 року в Костянтинівці проживало 29 осіб, в Сантуринівці — 280, в Новоселівці (старовинне селище, приєднане до сучасної Костянтинівки) — 456.

У 1926 році Костянтинівка набула статусу селища міського типу. З 1932 року стала містом обласного підпорядкування.

З 1931 по 2016 рік у місті працював трамвай.

З 28-29 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 місто було під контролем Німеччини.

У 1967 році було відкрито міський краєзнавчий музей.

В ході подій Російсько-української війни, з 28 квітня 2014 по 5 липня 2014 року озброєний терористичний підрозділ російських найманців «Славянский батальон» захопив адміністративні будівлі міста і утримував Костянтинівку під своєю окупацією.

5 липня 2014 року в ході проведення Антитерористичної операції сили Національної гвардії України та військові підрозділи Збройних сил України звільнили місто від російських найманців та їх місцевих колаборантів. 21 липня 2014-го при обстрілі терористами Костянтинівки на блокпосту загинув старший лейтенант Григорій Терехов.

У середині вересня 2014 року у місті було повалено пам'ятник Леніну.

14 жовтня 2015-го на Пресвяту Покрову в Костянтинівці у храмі УПЦ КП відбулася перша святкова літургія.

У вересні 2016 р. російськомовна гімназія у Костянтинівці перейшла на українську мову навчання

Населення

За даними перепису 2001 року населення міста становило 94 886 осіб, із них 20,98 % зазначили рідною мову українську, 78,06 % — російську, 0,50 % — вірменську, 0,06 % — білоруську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — болгарську, а також грецьку, польську, німецьку, гагаузьку, циганську, угорську та єврейську мови.

Національний склад населення за переписом 2001 року

	чисельність	частка, %
українці	56 226	59,3
росіяни	35 762	37,7
вірмени	906	1,0
білоруси	485	0,5
азербайджанці	248	0,3
євреї	186	0,2

Динаміка чисельності населення Костянтинівки
рік	населення, тис. мешк.
1859	0,029
1923	10,9
1926	25,4
1931	57,5
1937	91,4
1939	95,8
1956	90
1959	88,7
1961	93
1962	94
1968	104
1970	105,4
1977	111
1979	112
1981	114
1986	114
1987	115
1989	108
1994	105,4
1998	98,3
2001	95,1
2004	90,0
2005	88,3
2009	81,4
2011	79,1
2014	76,1
2021	78,1

Промисловість

Костянтинівка — центр кольорової металургії, хімічної промисловості та ін. Найбільш відомі підприємства — склозавод і завод «Автоскло», вогнетривкий завод, завод високовольтного обладнання, завод «Конті» та ін.

• Костянтинівський металургійний завод
• Костянтинівський склоробний завод
• Костянтинівський завод високовольтної апаратури

Безпека

Важливе значення в новітній історії міста має 90-й окремий аеромобільний батальйон імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова. Батальйон що брав участь в боях за Донецький аеропорт та стояв на обороні пунктів Піски, Зайцеве, Опитне, Водяне, Славне дислокується в Костянтинівці і є головним щитом міста від нових терористичних загроз.

Засоби масової інформації

У місті видається регіональна газета «Знамя индустрии» та найперша (з 1990 р.) незалежна приватна газета в Донецькій області «Провінція».

Керівники міста

Очільники міського виконавчого комітету

• Луньов П. (1917) — очільник виконкому в Тимчасовому громадському комітеті
• Бондаренко Р. О. (1920) — перший очільник виконкому Костянтиново-Дружківського району
• Юшкин Микола Опанасович (1940—1941)
• Вокарь Федір Макарович (1941—1942)
• Медведєв Іван Данилович (1950—1963)
• Карягін Євген Іванович (1963—1966)
• Мотін Микола Антінович (1966—1981)
• Ракитін Володимир Михайлович (1981—1985)
• Папін Віталій Тимофійович (1985—1990)
• Фурсов Володимир Миколайович (1990—1994)

Міські голови

• Орчелота Володимир Іванович (1994—1998)
• Роженко Юрій Никифорович (1998—2002 та 2005—2009), з ганьбою звільнений за отримання хабаря.
• Ракитін Володимир Михайлович (2002—2004)
• Давидов Сергій Дмитрович (2010—2020)
• Азаров Олег Анатолійович (2020-2022)
• Рослов Олексій (з 2022)

Відомі люди

Уродженці

• Ануров Олександр Герасимович — народний артист УРСР.
• Акулова Ольга — український соліст, автор пісень, музики та текстів, перекладів світових хітів українською мовою, музично-дегустаційного проекту «Кава та шоколад». Власник проекту AcoolA.
• Банністер Нонна (уроджена Лісовська, 22 вересня 1927 — 15 серпня 2004) письменник, мемуари якої «Таємні щоденники Голокосту» було видано в США та Німеччині.
• Гайворонський (Гайдарівський) Василь Андрійович (1906—1972) — український письменник «Розстріляного відродження», був репресований, але вижив та провів останні роки у США.
• Гінзбург Віталій Аркадійович  — український художник.
• Гризодуб Олександр Іванович (нар. 1948) — український хімік, фармаколог, доктор хімічних наук, професор, директор Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» МОЗ України, керівник створення Державної фармакопеї України.
• Дзюба Петро Петрович (1915-1965) радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.
• Ісаєв Сергій Володимирович (1975—2016) — герой Російсько-української війни, загинув під час бойового завдання, нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
• Жужома Микола Іванович — Герой Радянського Союзу.
• Каденко Ігор Миколайович — український фізик.
• Костін Андрій Андрійович — український воїн, учасник Російсько-української війни. Загинув під час виконання бойового завдання.
• Кривобок Тетяна Юріївна (* 1972) — українська спортсменка-легкоатлетка, майстер спорту міжнародного класу, багаторазова чемпіонка України.
• Кривцун Ігор Віталійович — український науковець, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік Національної академії наук України.
• Кужель Олександра Володимирівна — український політик.
• Клех Владислав— художник театру і кіно.
• Кубрак Іван Іванович (1913—1991)  — Герой Соціалістичної Праці
• Левченко Євген Вікторович — український футболіст.
• Матейченко Костянтин Володимирович — український політичний та військовий діяч, народний депутат України VIII скликання.
• Мордюкова Нонна Вікторівна — радянська кіноакторка.
• Пономарьов Олександр Олександрович (1974—2016) — сержант Збройних сил України, учасник Російсько-української війни.
• Присталенко Віктор Олександрович (нар. 1935) — український живописець.
• Смоленюк Петро Степанович — український науковець.
• Суярко Василь Григорович — український науковець, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Української нафтогазової академії. Член Донецького відділення НТШ.
• Суярко Олександра Василівна — радянський та український геолог. Була керівнцею однією з найбільшим геологічних партій в СРСР, що вела розвідку в районі Донецького басейну. Авторка книги «Моя Україна — і біль, і надія».
• Терещенко Алла Констянтинівна — український мистецтвознавець, професорка, член-кореспондент Національної академії мистецтв України.

Мешканці

• Лапшин Володимир Германович (1954, Котельнич — 2015, Костянтинівка) — фотохудожник, член Національного союзу фотохудожників України
• Ренат Польовий (1927—2008) — український письменник і краєзнавець, інженер-винахідник, колишній політв'язень, член Української Гельсінкської спілки (1988).
• Пустова Феня Дмитрівна (1928—2010) — український літературознавець, дослідник та популяризатор творчості письменників розстріляного відродження.
• Анатолій Федь — український вчений, доктор філософських наук, професор Слов'янського державного педагогічного університету, член Наукового товариства ім. Шевченка, відмінник освіти України.

Почесні громадяни Костянтинівки

• Безнощенко Михайло Захарович — радянський офіцер, генерал-майор, учасник бойових дій Другої світової війни, командир танкової бригади що відвойовувала Костянтинівку.
• Бєліков Сергій Трифонович — радянський діяч, старший апаратник Костянтинівського хімічного заводу.
• Маркілюк Леонід Петрович — колишній депутат Констянтинівської міської ради. Герой Соціалістичної Праці.
• Мірецька Марія Іванівна — авіаінструкторка, учасниця бойових дій Другої світової війни, секретарка міськради, директорка Костянтинівського заводу скляних та майолікових виробів.
• Олекса Тихий (1927—1984) — український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.

Пам'ятки

У місті Костянтинівка Донецької області на обліку перебуває 35 пам'яток історії та монументального мистецтва.

Посилання

• Фотографії міста
• Діаграма найвищих споруд Костянтинівки

Додаткова література

• Костянтинівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 15 серпня 2015 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
• Військові взяли під контроль місто Костянтинівка на Донеччині, — Тимчук [Архівовано 12 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.