Костянтинівка

Костянти́нівка — місто в Краматорському районі Донецької області, центр Костянтинівської міської громади.

Костянтинівка
Герб Костянтинівки Прапор Костянтинівки
Костянтинівська міська рада
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Донецька область
Район	Краматорський район
Громада	Костянтинівська громада
Код КОАТУУ	1412600000
Засноване	1870
Статус міста	з 1932 року
Населення	▼ 69 817 (01.01.2020)
Площа	66,04 км²
Густота населення	1103,7 осіб/км²
Поштові індекси	85100-85129
Телефонний код	+380-6272
Координати	48°31′36″ пн. ш. 37°42′15″ сх. д.
Висота над рівнем моря	86 м
Водойма	річки: Кривий Торець, Грузька
Відстань
Найближча залізнична станція	Костянтинівка
До обл./респ. центру
- фізична	50 км
- залізницею	65 км
- автошляхами	55 км
До Києва
- фізична	563 км
- залізницею	680 км
- автошляхами	570 км
Міська влада
Адреса	85114, вул. Правобережна, 260, 2-50-85
Вебсторінка	Костянтинівська міськрада
Міський голова	Давидов Сергій Дмитрович
Костянтинівка у Вікісховищі Карта Костянтинівка Костянтинівка

Звільнене від бойовиків «ДНР» 8 липня 2014 року в ході проведення АТО силами Національної гвардії України та військовими підрозділами.

17 липня 2020 року внаслідок адміністративно-територіальної реформи стало частиною Краматорського району.

Загальні відомості

Відстань до Донецька — 68 км. Площа — 1 172,72 км². Населення — 75 тис. осіб.

Водні ресурси: річка Кривий Торець (басейн річки Сіверський Донець). Довжина — 88,36 км, площа водостоку — 1590 км² , заболоченість 0,2 %. Клебан-Бицьке водосховище площею 520 га, 9 водойм та 43 ставки. Земельний фонд Костянтинівки — 6,598 тис. га. Корисні копалини — глини та пісок.

Географія

Місто розташоване в північній частині області на річці Кривий Торець. У місті річка Грузька впадає у Кривий Торець. Місто являє собою залізничний вузол. Відстань до Донецька: по автодорогах — 55 км, по ж / д — 65 км. Відстань до Києва: по автодорогах — 750 км, по ж / д — 778 км. Після одного з фільмів Корнія Грицюка, залізнична рейс «Київ — Костянтинівка» став неформально називатися «Київ — Війна».

Історія

Дата заснування міста — 1870 рік. Засновник — поміщик Номікосов. Назване на честь старшого сина Костянтина. У 1926 році Костянтинівка набула статусу селища міського типу. З 1932 року стала містом обласного підпорядкування.

З 1931 по 2016 рік у місті працював трамвай.

З 28-29 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 місто було під контролем Німеччини.

У 1967 році було відкрито міський краєзнавчий музей.

28 квітня 2014 року озброєні бойовики «ДНР» захопили будівлі міськвиконкому і міліції.

8 липня 2014 року в ході проведення АТО сили Національної гвардії України та військові підрозділи звільнили місто від бойовиків «ДНР». 21 липня 2014-го при обстрілі терористами Костянтинівки на блокпосту загинув старший лейтенант Григорій Терехов.

У середині вересня 2014 року у місті було повалено пам'ятник Леніну.

14 жовтня 2015-го на Пресвяту Покрову в Костянтинівці у храмі УПЦ КП відбулася перша святкова літургія.

У вересні 2016 р. російськомовна гімназія у Костянтинівці перейшла на українську мову

Населення

За даними перепису 2001 року населення міста становило 94 886 осіб, із них 20,98 % зазначили рідною мову українську, 78,06 % — російську, 0,50 % — вірменську, 0,06 % — білоруську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — болгарську, а також грецьку, польську, німецьку, гагаузьку, циганську, угорську та єврейську мови.

Національний склад населення за переписом 2001 року

	чисельність	частка, %
українці	56 226	59,3
росіяни	35 762	37,7
вірмени	906	1,0
білоруси	485	0,5
азербайджанці	248	0,3
євреї	186	0,2

Динаміка чисельності населення Костянтинівки
рік	населення, тис. мешк.
1859	0,029
1923	10,9
1926	25,4
1931	57,5
1937	91,4
1939	95,8
1956	90
1959	88,7
1961	93
1962	94
1968	104
1970	105,4
1977	111
1979	112
1981	114
1986	114
1987	115
1989	108
1994	105,4
1998	98,3
2001	95,1
2004	90,0
2005	88,3
2009	81,4
2011	79,1
2014	76,1

Промисловість

Костянтинівка — центр кольорової металургії, хімічної промисловості та ін. Найбільш відомі підприємства — склозавод і завод «Автоскло», вогнетривкий завод, завод високовольтного обладнання, завод «Конті» та ін.

• Костянтинівський металургійний завод
• Костянтинівський склоробний завод
• Костянтинівський завод високовольтної апаратури

Засоби масової інформації

У місті видається регіональна газета «Знамя индустрии» та найперша (з 1990 р.) незалежна приватна газета Донбасу «Провінція».

Відомі люди

Уродженці

• Ануров Олександр Герасимович — народний артист УРСР.
• Акулова Ольга — український соліст, автор пісень, музики та текстів, перекладів світових хітів українською мовою, музично-дегустаційного проекту «Кава та шоколад». Власник проекту AcoolA.
• Арих Олексій Олексійович — румейський культурний діяч.
• Гайворонський (Гайдарівський) Василь Андрійович (1906—1972) — український письменник «Розстріляного відродження», був репресований, але вижив та провів останні роки у США.
• Гінзбург Віталій Аркадійович  — український художник.
• Дзюбан Іван Феодосійович — український живописець і графік.
• Ісаєв Сергій Володимирович (1975—2016) — герой війни з Росією, загинув під час бойового завдання, нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
• Жужома Микола Іванович — Герой Радянського Союзу.
• Каденко Ігор Миколайович — український фізик.
• Кривобок Тетяна Юріївна (* 1972) — українська спортсменка-легкоатлетка, майстер спорту міжнародного класу, багаторазова чемпіонка України.
• Кривцун Ігор Віталійович — український науковець, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік Національної академії наук України.
• Кужель Олександра Володимирівна — український політик.
• Клех Владислав— художник театру і кіно.
• Кубрак Іван Іванович (1913—1991)  — Герой Соціалістичної Праці
• Левченко Євген Вікторович — український футболіст.
• Матейченко Костянтин Володимирович — український політичний та військовий діяч, народний депутат України VIII скликання.
• Мордюкова Нонна Вікторівна — радянська кіноакторка.
• Панченко Олег Анатолійович — доктор медичних наук, доктор філософії, професор, Заслужений лікар України.
• Пономарьов Олександр Олександрович (1974—2016) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Смоленюк Петро Степанович — український науковець.
• Суярко Василь Григорович — український науковець, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Української нафтогазової академії. Член Донецького відділення НТШ.
• Терещенко Алла Констянтинівна — український мистецтвознавець, професорка, член-кореспондент Національної академії мистецтв України.
• Хана Орлова — французький скульптор і графік українського походження.

Мешканці

• Олекса Тихий (1927—1984) — український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.
• Пустова Феня Дмитрівна (1928—2010) — знатний український літературознавець, навчала в ДонНУ В.Стуса, дослідник та популяризатор творчості І.Франка та місцевих письменників розстріляного відродження В.Гайворонського, Ф.Ковалевського.

Почесні громадяни Костянтинівки

• Безнощенко Михайло Захарович — радянський офіцер, генерал-майор.
• Бєліков Сергій Трифонович — радянський діяч, старший апаратник Костянтинівського хімічного заводу.
• Маркілюк Леонід Петрович — колишній депутат Констянтинівської міської ради. Герой Соціалістичної Праці.

Пам'ятки

У місті Костянтинівка Донецької області на обліку перебуває 35 пам'яток історії та монументального мистецтва.

Посилання

• Костянтинівка — твоє місто
• Фотографії міста
• Діаграма найвищих споруд Костянтинівки

Додаткова література

• Костянтинівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
• Військові взяли під контроль місто Костянтинівка на Донеччині, — Тимчук
• Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
• Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.