Альберт Іван Збігнєвич
Іва́н Збі́гнєвич Альберт (7 липня 1977 — 23 січня 2015) — український військовик, сержант 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».
| Альберт Іван Збігнєвич | |||
|---|---|---|---|
 Сержант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
7 липня 1977 Городоцький район, Львівська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Смерть |
23 січня 2015 (37 років) Донецьк, Україна | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014-2015 | ||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Рід військ |
 Десантні війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Короткий життєписРедагувати
Закінчив Дубаневицьку ЗОШ І-ІІ ступенів Городоцького району Львівської області, 56-те Львівське училище за спеціальністю «ремонтник радіоапаратури», здобув професію водія у Погірцівському ВПТУ Самбірського району Львівської області. Строкову службу проходив у Миколаєві, сержант, командир відділення. 2003 року одружився з мешканкою села Вишня Дарією Ниркою. Працював на заробітках на теренах України й за кордоном на будівництві.
Учасник Революції Гідності, був у 12-й сотні самооборони. Під час війни — оператор протитанкового взводу, рота вогневої підтримки, 80-та окрема високомобільна десантна бригада.
У кінці листопада 2014-го у бою на Донеччині зазнав осколкового поранення у ногу. Після двох тижнів лікування в Львівському госпіталі повернувся до підрозділу. 23 січня 2015-го загинув у бою на першій лінії оборони Донецького аеропорту біля радіолокаційної станції, перед тим встиг підбити ворожий танк.
Без Івана залишилися дружина Дарія, двоє дітей — Денис і Вероніка.
Похований у селі Дубаневичі 28 січня 2015 року, Івана люди з лампадками зустрічали ще здалека від села та клякнувши на коліна.
Нагороди та вшануванняРедагувати
- Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- 14 червня 2015 року в Дубаневицькій ЗОШ І-ІІ ступенів відбулось відкриття меморіальної дошки Івану Альберту.
- 28 червня — відкриття меморіальної дошки у селі Вишня на будинку, де проживав Іван Альберт.
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 23 січня[2][3].
ПриміткиРедагувати
- ↑ Указ Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 23 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 23 січня на YouTube
ПосиланняРедагувати
- Альберт Іван Збігнєвич [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Останній бій «кіборга» Івана | Дубаневицька ЗОШ I-ІІ ступенів. dubanewychi.info. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 17 червня 2016.