Великий Березний

Селище Великий Березний
Герб Великого Березного	Прапор Великого Березного
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Ужгородський район
Рада	Великоберезнянська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано	1409
Статус	із 2024 року
Площа	4,1 км²
Населення	▲ 7559 (01.01.2018)
Густота	1843,6 осіб/км²;
Поштовий індекс	89000
Телефонний код	+380 3135
Географічні координати	48°53′37″ пн. ш. 22°27′27″ сх. д. / 48.89361° пн. ш. 22.45750° сх. д.Координати: 48°53′37″ пн. ш. 22°27′27″ сх. д. / 48.89361° пн. ш. 22.45750° сх. д.
Висота над рівнем моря	210 м
Водойма	річка Уж ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Великий Березний
	До обл. центру:
- залізницею:	48 км
- автошляхами:	42 км
Селищна влада
Адреса	смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 12
Голова селищної ради	Кирлик Богдан Юрійович
Вебсторінка	Великоберезнянська селищна рада
Карта
	Великий Березний
	Великий Березний
	Великий Березний у Вікісховищі

Вели́кий Бере́зний — селище на заході України, в Ужгородському районі Закарпатської області.

Географія ред.

Розташований на правому березі Ужа, при підніжжі гір. Через Великий Березний проходять автомобільна траса та залізниця Ужгород—Львів.

Великий Березний розташований на етнічній території Лемківщини.

Клімат ред.

Клімат на території м'який, помірно теплий і вологий, але зими тут дещо холодніші, ніж в інших районах закарпатської частини Українських Карпат. Середня температура січня становить −6 °С, липня — +15,6—18,0 °С за середньорічної максимальної температури +30 °С і мінімальної — −31 °С. Опадів тут випадає 800—1100 мм на рік.

Ґрунти ред.

У ґрунтовому покриві переважають бурі гірсько-лісові ґрунти різного ступеня оглеєності, у річковій долині — лучні глейові ґрунти.

Населення ред.

Станом на 1980 рік у селищі проживало 6 200 осіб^{[джерело?]}.

Мовний склад ред.

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[2]:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	6 504	97,73 %
Російська	83	1,25 %
Інше	68	1,02 %
Разом	6 655	100,00 %

Історія ред.

Епоха графів Другетів ред.

Перша згадка про поселення, назване від дерева береза, припадає на 1409 рік, коли кенез (староста) Бонча притягнув до відповідальності винного за якийсь злочин і над ним відбувся суд. У державному податковому списку за 1427 рік ідеться про те, що Великий Березний належить до володінь Ужгородської домінії графів Другетів. Згідно з урбаром 1691 року, теперішній район (центр і навколишні села) на правах округу входив у 4-й дистрикт Ужгородської домінії графа Берчені, спадкоємця Другетів.

Станом на 1427 рік тут налічувалося 33 селянські двори, тобто приблизно 150 душ. За урбаріальним переписом 1791 року в селі 80 кріпацьких сімей з наділом і 70 безземельних жителів.

Жителі Березнянщини брали активну участь у визвольній війні 1703—1711 років. Загони повстанців під керівництвом Івана Беци, що спустилися з гір, у вересні 1703 року взяли в облогу Ужгородську фортецю.

За переписом 1751 року, у селі було 40 дворів і понад 200 жителів. 12 квітня 1770 року Великий Березний здобув статус містечка і пов'язане з цим право проводити великі ярмарки, куди стікався народ з обох боків Карпат. Станом на 1825 рік тут було 126 будинків і 1309 жителів.

Нові часи ред.

За Географічним словником Угорщини станом на 1839 рік тут проживало 1216 душ, із них 750 греко-католиків, 300 римо-католиків (тобто угорців і німців), 160 євреїв.

Залізничний вокзал поч. ХХ ст.

З відкриттям ділянки залізниці Ужгород — Великий Березний у 1897 році і будівництвом лінії до Ужка спостерігається інтенсивне зростання населення Великого Березного. Напередодні Першої світової війни тут уже було близько 3000 жителів. Ще через 30 років (1944 р.) у 547 будинках тут мешкали 4032 особи.

30 травня 1947 року Великий Березний отримав статус селища міського типу.^[3]

З 22 грудня 2019 року Великий Березний став центром утвореної Великоберезнянської ОТГ у складі наступних населених пунктів: Великий Березний, Розтока Пастіль, Костєва Патіль, Бегендят Пастіль, Руський Мочар.^[4]

Герб ред.

Печатка Великого Березного. Перша половина XIX ст.

На печатці Великого Березного першої половини XIX ст. в обрамленні лаврового вінка герб Угорщини. Напис угорською мовою: «Печатка міста Великий Березний».^[5]

Цікаві місця ред.

У селищі є парк екзотичних і реліктових рослин, закладений наприкінці XIX століття.

У центрі селища споруджено пам'ятник Т. Г. Шевченку і воїнам Радянської армії, які загинули в боях у жовтні 1944 року .

У селищі розташована прикордонна застава.

У Великому Березному є архітектурна пам'ятка — Церква Св. Трійці.

Культура ред.

У жовтні 1990 у Великому Березному відкрито перший в області пам'ятник Тарасові Шевченку. Культурний відпочинок населення селища організовує районний будинок культури.

Історико-краєзнавчий музей

Музей відкрито 1998 р. в одному з приміщень школи, щоб зберегти весь матеріал, зібраний учнівським колективом протягом багатьох років. Разом із наставниками учні школи ведуть пошукову, дослідницьку та краєзнавчу роботу. Записують легенди, казки, прислів'я, приказки свого краю, спогади старожилів. Крім того, вони вивчають традиції та звичаї, побут місцевих жителів та збирають старовинні речі — одяг, знаряддя праці, предмети домашнього вжитку. Теперішня експозиція музею є результатом цієї кропіткої діяльності.

Експозиція музею має два відділи: історичний та краєзнавчий. Матеріали історичного відділу розповідають про відомі та маловідомі факти історії Верховинського краю, видатних людей, традиції та обряди. Окремі експонати дають змогу ознайомитися з історією виникнення освіти на Березнянщині, про школи минулого, видатних випускників. Найціннішими експонатами цього відділу є колекція старовинних ікон і народного одягу. Краєзнавчий відділ оформлений у вигляді світлиці. Тут стіл і лавиці, предмети домашнього вжитку, давні знаряддя праці (мотальниця, прядка, елементи кросен). Представлена тут і сучасна виставка робіт учнів на тему «Природа і фантазія».

Міні-скульптури Великого Березного

розташовані на горі Явірник

16 квітня 2018 у туристичному притулку Явірник відкрито міні-скульптуру - бронзовий турист
10 червня 2018 року відкрито міні-скульптуру Янку Деревляному

Персоналії ред.

Іван Раковський (1815–1871) — лінгвіст і журналіст;
Бажура Іван — Герой України, учасник російсько-української війни.^[6]

Відомі уродженці

Ярослав Базель — український хімік;
Іштван Грох (2 червня 1867 — 16 березня 1936) — художник-прикладник, письменник теорії мистецтва.
Юрій Боролич — український письменник у Чехословаччині;
Атанас Гомічков (1854–1916) — графік-карикатурист, співробітник ряду будапештських газет.
Еміль Ланер (1893—1980) — угорський художник, представник паризької школи^[7].
Лайош Вінце (1914—2002) — угорський художник, графік, ілюстратор^[8].
Василь Наливайко (1991—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Василь Лацанич — український громадський та політичний діяч, педагог, начальник департаменту персоналу уряду Карпатської України, посол Сойму Карпатської України.
Мальчицький Семен Йосипович (1924—2005) — український графік.
Кирило Сабов (1838–1914) — літературознавець та публіцист;
Руслан Сабов (1977—2015) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Едмунд Самовольський (1878—1914 pp.) — відомий скульптор, пам'ятники його роботи були встановлені в Ужгороді, Кошиці, Будапешті;
Юрій Кичак (1947—2018) — відомий журналіст верховинського краю, багатолітній беззмінний редактор районної газети "Карпатська зірка", яка померла разом із редактором.
Рогач Іван Андрійович (1914—1942) — український військовий і політичний діяч, журналіст, член ОУН.
Станканич Микола — Герой України, учасник російсько-української війни.^[9]
Пекар Василь Миколайович (1984—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Рогач Лариса Іванівна (*1969) — українська суддя, голова Касаційного господарського суду.