Відкрити головне меню

Ю́рій Ю́рійович Боро́лич (28 лютого 1921, Великий Березний — 7 січня 1973) — український письменник та журналіст у Чехословаччині.

Юрій Боролич
Народився 28 лютого 1921(1921-02-28)
Великий Березний
Помер 7 січня 1973(1973-01-07) (51 рік)
Прага, Чехословацька Соціалістична Республіка
Громадянство Чехословаччина Чехословаччина
Національність українець
Діяльність журналіст
письменник
Володіє мовами українська
Учасник німецько-радянська війна

ЖиттєписРедагувати

Народився у Великому Березному на Закарпатті. Вчився в Ужгородській гімназії. 1939 емігрував до СРСР. Під час війни вступив до Чехословацького військового корпусу, брав участь у боях проти німецьких військ за українські Київ, Білу Церкву, Жашків, польський Краків, Дукельський перевал у Словаччині. Закінчив бойовий шлях у Празі, трудився як журналіст в українському випуску газети «Наше військо в СРСР», яка виходила українською, словацькою та чеською мовами. Після війни залишилися жити у Празі, закінчив факультет журналістики Вищої школи політичних і соціальних наук. Після невдалої спроби переїхати з родиною до Пряшева, де на зламі 1953 −1954 рр. редагував журнал «Дукля», до останніх днів працював у Празі секретарем Товариства ветеранів війни Чехословаччини і редактором однієї з найповажніших центральних газет Чехословаччини «KULTURA».Помер за редакторським робочим столом 7 січня 1973 року.

ТворчістьРедагувати

Літературну діяльність почав як кореспондент військових газет. Перу прозаїка належать окремі книги оповідань і повістей: «Дарунок» (1953), «Сторінка життя» (1956), «Під одним небом» (1958, «Пісня і життя» (1960), «З рідних берегів» (1966), «Хорал Верховини» (1964, «Під спільним небом» (1971). Окремими книгами вийшли його твори для дітей. Посмертно на шпальтах «Дууклі» видрукувано його оповіді на біблейські теми «Старий завіт», повніше творча спадщина прозаїка представлена поетом Степаном Гостиняком на сторінках поважного «Наукового збірника Музею української культури в Свиднику».

ЛітератураРедагувати