Алексейчук Владислав Володимирович

український військовик

Владислав Володимирович Алексейчук (18 липня 1977, Умань, Черкаська область — 20 січня 2015, Донецький аеропорт) — український військовик, молодший сержант 81-ї окремої аеромобільної бригади (90-й окремий аеромобільний батальйон). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). Один із «кіборгів».

Алексейчук Владислав Володимирович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 18 липня 1977(1977-07-18)
Умань, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 20 січня 2015(2015-01-20) (37 років)
Донецьк, Україна
Поховання Умань
Громадянство Україна Україна
Псевдо Елвіс
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Життєпис ред.

Народився 18 липня 1977 року в місті Умань Черкаської області. Закінчив загальноосвітню школу № 7 (нині — загальноосвітня школа № 7 — колегіум) міста Умань, потім — Уманський державний аграрний університет (нині — Уманський національний університет садівництва).

Проходив строкову військову службу в Аеромобільних військах Збройних Сил України.

Проживав у місті Умань. Був активним громадським діячем, засновником мистецького проєкту «Підвал Шекспіра».

21 серпня 2014 року мобілізований Уманським об'єднаним міським військовим комісаріатом Черкаської області до лав Збройних Сил України[1]. Служив в 90-му окремому аеромобільному батальйоні.

З листопада 2014 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України.

Зник безвісти 20 січня 2015 р. під час бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час прориву для евакуації поранених[2]. Через місяць тіло Владислава Алексейчука вдалося вивезти із ДАП разом з тілами Дмитра Ґудзика, Олексія Марченка, Петра Савчука та Миколи Самака.

До жовтня 2015 року був у списках зниклих безвісти, після експертизи ДНК було встановлено, що він похований взимку 2015 року, як невідомий солдат, на Краснопільському кладовищі міста Дніпропетровськ (нині — місто Дніпро).

27 жовтня 2015 року перепохований на кладовищі «Софіївська Слобідка» міста Умань[3].

Залишились батьки.

Нагороди та вшанування ред.

Примітки ред.

  1. Вічний сон розвідника охоронятиме рідна «Софіївка». Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  2. Алексейчук Владислав Володимирович. memorybook.org.ua. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 25 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  3. В Умані попрощалися із захисником Донецького аеропорту. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  4. Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Алексейчук Владислав Володимирович. uman-rada.gov.ua. Офіційний сайт Уманської міської ради. Архів оригіналу за 20 січня 2022.
  6. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
  7.   Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

Джерела ред.