Вершниця

село в Україні, у Брониківській сільській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області

Вершниця — село в Україні, у Брониківській сільській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Кількість населення становить 129 осіб (2001).

село Вершниця
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Громада Брониківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18080050070069667
Облікова картка с. Вершниця 
Основні дані
Населення 129 (2001)
Площа 1,452 км²
Густота населення 88,84 осіб/км²
Поштовий індекс 11803[1]
Географічні дані
Географічні координати 50°38′35″ пн. ш. 27°41′51″ сх. д. / 50.64306° пн. ш. 27.69750° сх. д. / 50.64306; 27.69750Координати: 50°38′35″ пн. ш. 27°41′51″ сх. д. / 50.64306° пн. ш. 27.69750° сх. д. / 50.64306; 27.69750
Середня висота
над рівнем моря
220 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Центральна, 22, с. Романівка, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11774
Карта
Вершниця. Карта розташування: Україна
Вершниця
Вершниця
Вершниця. Карта розташування: Житомирська область
Вершниця
Вершниця
Мапа
Мапа

Населення

ред.

У 1906 році у слободі налічувалося 336 мешканців, дворів — 18[2], у 1923 році — 362 особи, дворів — 78[3].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 146 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 129 осіб[4].

Історія

ред.

Наприкінці 19 століття — поселення Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. За Цинкаловським, було там 11 дворів, поселення належало до ново-звягельських маєтків, що, після повстання 1861—63 років, стали власністю Уварових та Мезницевих[5].

У 1906 році — слобода Романовецької волості (2-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 13 верст, від волосного центру, с. Романівка — 3 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Новограді-Волинському[2].

У 1923 році — сільце; включене до складу новоствореної Іванівської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Новоград-Волинського району Житомирської (згодом — Волинська) округи[6]. Розміщувалося за 13 верст від районного центру, м. Новоград-Волинський, та 0,25 версти — від центру сільської ради, сільця Іванівка[3].

Під час загострення сталінських репресій проти українського селянства в 30-ті роки 20-го століття органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 18 мешканців слободи, з яких 9 чол. розстріляно[7].

1 червня 1935 року, в складі сільської ради, включене до Новоград-Волинської міської ради Київської області. У 1941 році значилося на обліку в Ужачинській сільській раді Новоград-Волинської міської ради Житомирської області. Станом на 1 жовтня 1941 року значилося як підсобне господарство Сергіївське. У довіднику адміністративного устрою Української РСР пропущене. Станом на 10 лютого 1952 року числиться як населений пункт, що підлягає зселенню. 4 червня 1958 року, в складі сільської ради, увійшло до відновленого Новоград-Волинського району. 5 березня 1959 року, в результаті об'єднання сільських рад, поселення підпорядковане Федорівській сільській раді Новоград-Волинського району. 27 червня 1969 року офіційно взяте на облік під сучасною назвою з віднесенням до категорії селищ[6]. Під цією ж назвою відоме й колишнє село Сергіївка[8]. 19 березня 1973 року, відповідно до рішення Житомирського ОВК № 116 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі Житомирського, Новоград-Волинського і Радомишльського районів», с-ще підпорядковане Новороманівській сільській раді Новоград-Волинського району[6]. 18 березня 2010 року, відповідно до рішення Житомирської обласної ради, віднесене до категорії сіл[9].

У 2017 році увійшло до складу новоствореної Брониківської сільської територіальної громади Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області[10].

Відомі люди

ред.

Примітки

ред.
  1. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 28 травня 2020.
  2. а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 136. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 10 вересня 2023.
  3. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 140. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 10 вересня 2023.
  4. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 11 вересня 2023.
  5. Цинкаловський О. Верхниця або Вершниця або Вершиця // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 172.
  6. а б в Упоряд. Р.Ю. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 225, 509, 589. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 10 вересня 2023.
  7. «Реабілітовані історією» (Житомирська область).
  8. Сост. В.Ф. Дизендорф. Немцы России. Населенные пункты и места поселения (PDF). Wolgadeutsche (російська) . Москва:«ЭРН», 2006. с. 456. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 20 вересня 2023.
  9. Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 11 вересня 2023.
  10. Новороманівська сільська рада

Посилання

ред.